Методи роботи ланок управління під час організації бойових дій

 Оргоанізація роботи органів управління передбачає вирішення таких питань, як чіткий розподіл функцій між різноманітними командними інстанціями й органами управління однієї інстанції (управліннями, відділами, службами), визначення функціональних обов’язків, посадових осіб кожного органа управління при підготування й у ході операції (бою), послідовність і порядок їхнього практичного здійснення.

22. Послідовність роботи ком роти з отриманням бойового завдання

Робота при виробленні і прийнятті рішення проводиться у визначеній послідовності:

1) з’ясування отриманого завдання

2) всебічна оцінка завдання

3) визначення можливих варіантів рішення і їх оцінка

4) формулювання прийнятого рішення та виконання отриманого бойового завдання.

 

23. Що повинен зрозуміти ком підрозділу під час зясування отриманого завдання

Зрозуміти мету майбутніх дій задум старшого начальника, завдання, місце в оперативному шикуванні і роль свого підрозділу в бою, завдань сусідів, порядок взаємодії з ними та іншими підрозділами.

24. Що повинен вивчити ком підр під час оцінки обстановки

 Вивчення й аналіз факторів і умов, які виникають при виконанні поставленого бойового завдання й досягнення мети бою.

    Обстановка вміщує оцінку противника, своїх військ, району бойових дій, часу.

    При оцінці противника аналізується і оцінюється: його склад, стан, можливість; групування військ і оперативне шикування; забезпеченість і моральний стан особового складу; ступінь захищненості і стійкості об’єктів і застосування різних засобів ураження.

 

25. Що визначає ком підр у рішенні на бойові дії. Основа рішення.

Рішення командир підрозділу приймає одноособово на основі з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки. У рішенні він визначає:

1) задум бою

2) бойові завдання підрозділу

3) основні питання взаємодії

4) організацію управління. Крім того, в рішенні можуть визначатись завдання з видів забезпечення та виховної роботи.

Основу рішення складає задум бою, в якому визначається: напрямок зосередження основних зусиль; способи розгрому противника; бойовий порядок.

 

26. Пункти бойового наказу

Бойові завдання підрозділам, як правило, доводяться перед боєм бойовим наказом, а у ході бою – бойовими розпорядженнями. У бойовому наказі командир вказує у першому пункті – короткі висновки із оцінки противника; у другому пункті - об’єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира на напрямку дії, які будуть виконуватись, а також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними; у третьому пункті – бойове завдання та задум бою; у четвертому пункті – після слова «наказую» ставляться бойові завдання:

1) механізованим (танковим) ротам (взводам) першого ешелону, в тому числі приданим.

2) Механізованим (танковим) ротам (взводам) другого ешелону, або резерву;

3) бронегрупам і вогневим засадам. 

4) підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам, в тому числі приданим;

5) гарматам і танкам, які виділені для стрільби прямою наводкою;

6) зенітному підрозділу

7) іншим підрозділам посилання.

У п ’ятому пункті – витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання. У шостому пункті – час готовності до виконання завдання. У сьомому пункті – місце командного спостережного пункту та заступників. У восьмому пункті - об’єкти, позначені знаками червонго хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил.

 

27. Завдання та вимоги до звязку

 Задачі зв’язку витікають, виходячи з бойових задач і виду бойових дій підрозділу і частини.

Головними з цих задач є: забезпечення командиру безперервного управління  підлеглими військами; забезпечення взаємодії частин та підрозділів різних родів військ та сусідів; забезпечення твердого управління військовим тилом; своєчасне оповіщення військ про безпосередню загрозу; застосування противником зброї масового ураження, повітряний напад та радіаційне, хімічне, біологічне зараження; управління військами при переведені їх у вищі ступені бойової готовності.

Вимоги до військового зв’язку:

Своєчасність військового зв’язку (характеризується її здатністю забезпечувати передачу повідомлень і ведення переговорів у задані строки, обумовлені тактичною обстановкою).

Стійкість і надійність військового зв’язку (стійкість – це здатність системи зберігати свою дієздатність при дії усіх факторів, які можуть негативно впливати на систему зв’язку.)

Достовірність війського зв’язку (здатність системи зв’язку забезпечувати відтворенні інформації, що передається, у пунктах прийому із заданою точністю)

Пропускна спроможність військового зв ’язку (це потенційна можливість системи військового зв’язку до передачі встановленої кількості повідомлень за одиницю часу)

Скритність військогово зв’язку (характеризується здатністю протистояти розкриттю противником змісту інформації, яка передається, факту, місця її передачі і приналежності об’єкта передачі.)

 

28. Види зв ’язку та їх призначення

Види зв’язку:

    1) радіозв ’язок (є основним засобом зв’язку, що забезпечується за допомогою радіозасобів. Радіозасоби застосовуються в усіх підрозділах. Вони є основними, а дуже часто єдиними засобами, які здатні забезпечувати безперервне управління підрозділами у скадних умовах бойової обстановки.)

    2) Проводовий зв’язок (це зв’язок, який забезпечується проводовими засобами (проводові лінії, каналоутворюючі засоби, комутаційні, спеціальні та кінцеві засоби військового зв’язку. Можуть застосовуватися самостійно, або у сполученні з радіозасобами при розміщенні на місті, у вихідному районі, у обороні, а також для забезпечення внутрішнього зв’язку на пунктах управління.)

    3) рухомий зв’язок (призначений для прийому, обробки, направлення та доставки усіх видів секретних та поштових відправлень (розпоряджень і донесень), що надходять на адресу штабів і особового складу, який використовується в усіх видах бою, а також на марші та при розміщенні на місці)

    4) сигнальний зв’язок (застосовується для передачі зорових, звукових і світлових сигналів оповіщення, управління та взаємодії. Широко використовується упідрозділах для подачі команд, сигналів оповіщення, управління та взаємодії між ними.)

29..Види секретного зв`язку, їх коротка характеристика

Для защиты информации и сохранения надежной секретности, достоверности, оперативности и непрерывности используются различные мероприятия.

Сокрытие информации проводится с помощью средств скрытой связи, кот-е делятся на: засекреченную, шифрованную, кодированную.

делится:

- гарантированной стойкости(для передачи сов. секретной и секретной информ.)

- временной стойкости(для служебной информ.)

Шифрованная связь – наиболее надежный вид св. Обеспечивает высокую достоверность и сохранность информ. Используется для передачи наиболее важной информ(шивровальные кодировочные машины, ручные шифры).

Кодированная связь – составная св. общей системы СУВ. Используется в тех линиях св. где нет аппаратуры ЗАС или как дублирующая система к ней(документы кодированной связи, кодирующие машины).

30. Документи скритого управління військами

документи скритого управління військами-особистий засіб скритого зв’язку командирів та офіцерів штабів при управлінні військами при використанні відкритих каналів зв’язків. Ці документ, як правило,використовується для кодування невеликих за обсягом повідомлень.Вони відносяться до документів обмеженної стійкості.Широкозастосовується в тактичній ланці при управлінні військами по відкритих каналах зв’язку і дають змогу на визначений час закрити інформацію.

⇐ Предыдущая1234Следующая ⇒

Поделиться: