Тема 10: «Роль і місце прогнозування в інформаційному забезпеченні управлінської діяльності»

· Завдання і предмет прогнозування

Основним завданням соц. прогнозування детальне дослідження конкретних питань можливого та ймовірного розвитку подій в тій або іншій сфері суспільного життя.

Соц. прогнозування покликане займати знаходження  найбільш загальних тенденцій розвитку і побудови так званих школ ймовірності.

Соц. прогнозування – це процес розробки науково - обгрунтованих суджень про можливі стани соц. явища, процесу, об’єкта в майбутньому, або про альтернативні шляхи і строки їхнього здійснення.

Природним є перспективи досліджуваного процесу або явища з погляду можливих ймовірних очікуваних і бажаних змін.

· Класифікація прогнозів

Класифікація прогнозів прогнози 1-го і 2-го порядку.

1-го порядку: пошукові і нормативні.

Пошукові - це умовна екстраполяція в майбутнє спостережуваних тенденцій розвитку минулого і сьогоднішнього закономірності яких досить добре відомі і вивчені при абстрагуванні від можливих втручань у цей процес сфери управління за допомогою планів програм проектів . які здатні радикально змінити тенденції що спостерігаються викликати само здійснення або саморуйнування прогнозу.

На питання якому у кому напрямі йде розвиток?що найймовірніше відбудется при збереженні їх тенденцій.

Метою пошукових прогнозів є визначення перспективних соціальних проблем, що підлягають вирішенню засобами управління.

Нормативні – виявлення бажаних станів явищ і альтернативних шляхів оптимального рішення на основі заздалегідь визначених за відомими критеріями норм ідеалів цілей.

Відповідь на питання – як досягти бажаного?

Обидва типи прогнозів 1-го порядку застосовуються лише до сфери соц. процесів.

Поряд із прогнозами 1-го поряду виділяють підтипи прогнозів 2-го порядку кожен з яких в ті чи іншій мірі поєднує обидва типи прогнозів 1-го порядку.

Планові – стосуються ходу і результату виконання або невиконання планів мобілізації пошукової і нормативної прогностичної інформації для відбору найбільш оптимальних нормативів завдань і директив.

Питання в якому напрямі орієнтувати планування щоб ефективно досягти поставлених цілей.

Програмний – можливі шляхи заходи і умови досягнення передбачуваного стану даного явища.

Питання що конкретно необхідно щоб досягти бажаного?

Проектні – конкретні образи того чи іншого явища в майбутньому при припущенні ряду поки що відсутніх умов.

Питання як конкретно це можливо як це може виглядати?

Організаційні – стосуються поточних рішень щодо сфери управління для досягнення передбачено бажаного стану явища або поставлених цілей.

Питання у якому напрямі орієнтувати рішення щоб досягти бажаного?

Цільові – стосується безпосередньо бажаних станів (можлив. ідеалів, цілей на підставі заздалегідь визначених критерій).

Питання що саме бажано і чому? Їхня мета сприяти оптимізації процесу цілеспрямовано.

Одним з критеріїв типологізації прогнозів є термін або період упередження прогнозу тобто проміжок часу щодо якого визначаються можливі стани об’єкта прогнозування в майбутньому.

За часом упереджені прогнози поділяються:

· поточні

· короткострокові

· середньострокові

· довгострокові

В часовому масштабі період упередж. становить як правило для поточних прогнозів – години дні тижні місяці.

Короткострокові від 1-5р.

Середньо – 5-15р.

Довгострокові -10-15 до 30р.

Над довгострокові за межами 30р.

Методи прогнозування

Основу методів прогнозування становлять методи детерміністського та методи імовірного прогнозування.

Метод детерміністського прогнозування належить до області раціонального (логічного) мислення. Він дозволяє передбачати майбутній розвиток ситуації і вживати необхідні попереджуючі заходи. Метод ґрунтується на тому положенні, що всі фактори які аналітик вважає важливими йому точно відомі.

Метод імовірнісного прогнозування дозволяє обрахувати яким чином певні тенденції, які діяли у минулому формуватимуть конкретні ситуації у майбутньому. При цьому вважається, що вагомі фактори відомі аналітику лише приблизно, однак за допомогою статистичних процедур є можливість прогнозувати подальшу ситуацію з визначеним ступенем імовірності.

Методи прогнозування орієнтовані не на передбачення майбутнього, а на підготовку осіб, які приймають рішення до різноманітних можливих варіантів розвитку ситуації.

Окрім розглянутих існують і інші методи прогнозування, зокрема, наприклад, до прямих методів належать: екстраполяція тенденцій росту і розвитку яких-небудь явищ, тобто дані, що мали місце в минулому проектуються у відповідних змінах в майбутнє.

Непрямі методи прогнозування розглядають прогнозу вальні процеси в процесі в аспекті їхнього внутрішнього членування і кореляції, внутрішньої структури і усіляких зв’язків з навколишнім світом.

У загальному вигляді до непрямих методів належать компетентний і системний методи.

Прогнозування компетентним методом полягає у визначенні основних компонентів якого-небудь явища або процесу прогнозування в майбутнє, а також складні прогнози розвитку кожного компоненту окремо і незалежно один від одного для того щоб надалі дати прогноз цього явища та процесу як комбінацію окремих прогнозів.

Системний метод ґрунтується на тому що специфіка складного прогноз. об’єкта визначається не через складові його компонента пов’язана в першу чергу з характером взаємодії між ними. Вихідним принципом системного методу є уявлення про цілісність досліджуваної системи. Прогнозований об’єкт, який уявляється як система повинен аналізуватися з оточуючим його середовищем. 

⇐ Предыдущая123

Поделиться: