Консульське право і його джерела. Поняття і види консульських установ.

Консульське право - сукупність міжнародно-правових норм, що регламентують правове положення та порядок діяльності кон­сульських установ.

Головним джерелом консульського права є Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р. Важливу роль у консульських відно­синах відіграють двосторонні консульські конвенції, у яких, крім врегулювання загальних питань, закріплюються особливості здійснення консульських відносин між конкретними державами. Загальні засада діяльності консульських установ також визначаються актами наці­онального законодавства, зокрема, Консульським статутом України, затвердженим Указом Президента України 1994 р., Положенням про нештатних (почесних) консулів України, затвердженим Указом Прези­дента України 1997 р., Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою наказом МЗС України 2002 р. тощо.

Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р. передба­чає наступні класи консульських установ: генеральні консульства, консульства; віце-консульства; консульські агентства. Голови цих консульських установ йменуються відповідно генеральний консул» консул, віце-консул і консульський агент. Держава може призначити «почесним консулом» іноземного громадянина, який, як правило, і Громадянином держави перебування і має в ній високий авторитет. Почесні консули не отримують регулярну заробітну плату за виконання консульських функцій, на них не розповсюджуються консульські імунітети та привілеїв

Місцезнаходження консульської установи та її клас визначаються за узгодженням з державою перебування. Держава, що представляється, може відкрити декілька консульських установ в одній державі за згодою останньої. Якщо на території держави перебування консульські уста­нови певною державою не створені, виконання консульських функцій покладається на консульський відділ постійного дипломатичного представництва цієї держави. Такі відділи очолюються завідуючими, що іменуються генеральними консулами або консулами. Територіальні межі компетенції кожної консульської установи іменуються консуль­ським округом.

Згідно зі ст. 5 Конвенції про консульські зносини, основним за­вданням консулів є захист в державі перебування інтересів держави, що представляється, та її фізичних та юридичних осіб. Вони також сприяють розвитку торгівельних, економічних, культурних та наукових зв'язків між державою, що представляється, та державою перебування. Консульські установи здійснюють певні функції щодо громадян своєї держави, що знаходяться в державі перебування (виконання обов'язків нотаріуса, реєстратора актів громадянського стану тощо), а також ви­дають візи іноземним громадянам, які бажають поїхати в державу, яка представляється. Консульські установи здійснюють нагляд за суднами, літаками та їх екіпажами, що прибувають з держави, що представля­ється, а також надають їм допомогу у разі необхідності.

 

90. Поняття і структура міжнародного економічного права. Принципи міжнародного економічного права. Джерела міжнародного економічного права

У сучасній правовій літературі висунуто дві основні концепції між­народного економічного права (МИТ). Згідно з однією з них, МЕП - га­лузь міжнародного публічного права, принципи і норми якої регулюють економічні відносини суб'єктів міжнародного права. Другою (панівною в західній літературі) є концепція, за якою МЕП поширює свою дію на всіх суб'єктів права, які беруть участь у комерційних відносинах, що виходять за межі однієї держави. Остання концепція відображає ту обставину, що МЕП тісно взаємодіє з внутрішнім правом держав.

Відносини, що регулюються МЕП, можна поділити на дві групи:

- міждержавні економічні відносини. При цьому на міждержавно­му рівні розробляються основні напрямки та механізми міжнародного Економічного співробітництва;

- відносини, в яких оборот товарів і грошових коштів здійсню­ється між фізичними та юридичними особами різних держав і які відбуваються в рамках внутрішньодержавного правопорядку. У цьому випадку МЕП встановлює стандарти внутрішньодержавного публічно-правового регулювання даних відносин. їх цивільно-правове регулю­вання здійснюється нормами міжнародного приватного права.

Сучасна практика свідчить, що основну частину МЕП складають норми, що регулюють міждержавні економічні відносини. Так, норми, спрямовані на регулювання правовідносин за участю фізичних та юри­дичних осіб, переважно регулюють відповідні міждержавні відносини щодо застосування до фізичних та юридичних осіб уніфікованих пра­вил за допомогою відповідних національно-правових процедур. Однак, в деяких випадках неміждержавні відносини також прямо регулюються нормами МЕП (наприклад, у практиці ЄС є зустрічаються випадки пря­мого застосування міжнародно-правових актів до юридичних осіб).

МЕП має доволі складну структуру. На думку В.Г. Буткевича, в рамках МЕП можна виокремити такі структурні одиниці, як:

- підгалузі (міжнародне торговельне право, міжнародне фінансове право, міжнародне інвестиційне право, міжнародне податкове право, міжнародне транспортне право);

- нормативні інститути (наприклад, інститут найбільшого спри­яння, інститут економічних преференцій, інститут міжнародної еко­номічне» безпеки);

- право міжнародного економічного розвитку;

- право міжнародних економічних організацій.

МЕП ґрунтується на таких основних принципах, як принцип суверенітету держави над своїми природними ресурсами та своєю економічною діяльністю; принцип економічного співробітництва; принцип взаємної та рівної вигоди; принцип вільного доступу до моря і з нього для країн, що не мають виходу до моря; принципи недискримінації, найбільшого сприяння, надан­ня національного режиму, надання преференційного режиму, тощо.

Основними джерелами МЕП є міжнародні договори. У число

універсальних документів входять установчі акти відповідних між­народних організацій, Генеральна угода про тарифи і торгівлю 1947 р., Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р., Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 р., Конвенція ООН про морське перевезення вантажів 1978 р. тощо.

Значний внесок у формування МЕП вносять також двосторонні договори, які носять міжурядовий характер. Найбільш поширеними є договори, що регулюють рух товарів, послуг, капіталів через державні кордони, договори про уникнення подвійного оподаткування, платіжні, інвестиційні, кредитні та інші угоди.

Значення звичаїв у МЕП також не можна недооцінювати. Значну роль в регулюванні міжнародних економічних зв'язків відіграють і положення «м'якого права», особливо в праві міжнародного еконо­мічного розвитку.

 

91. Сучасна система міжнародних економічних організацій. Основні напрями впливу міжнародних економічних організацій на міжнародні економічні відносини

Інституційним механізмом міжнародного економічного співробіт­ництва є міжнародні економічні організації, що діють на універсаль­ному та регіональному рівнях. На універсальному рівні основними організаціями є ООН, її спеціалізовані установи і СОТ.

ООН здійснює регулювання міжнародних економічних відносин через один із своїх головних органів - ЕКОСОР, який координує еконо­мічну діяльність країн-членів і системи ООН. Незважаючи на важливу роль ООН в регулюванні міжнародних економічних відносин,основну роботу з розробки універсальних стандартів в галузі МЕП сьогодні здійснюють МВФ, Група Світового банку та СОТ.

МВФ - це спеціальне агентство ООН, метою якого є сприяння міжнародній співпраці в валютно-фінансовій сфері, стабільності валют, а також надання країнам-членам фінансової допомоги при дефіциті платіжного балансу. Основними функціями МВФ є нагляд за міжна­родною валютною системою, кредитування і технічна допомога. Разом з МВФ інституційну основу міжнародної фінансової системи складає Група Світового банку. До складу Групи входять Міжнародний банк ре­конструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародне агентство з гарантій інвестицій та Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів.

СОТ була створена в 1994 р. на основі Генеральної угоди про торгівлю і тарифи 1947р. (ГАТТ). Установчим документом СОТ є Марракешська угода про заснування СОТ 1994 р. Функції СОТ: нагляд за станом торгівлі й надання консультацій з питань управління в галузі міжнародної торгівлі; вирішення міжнародних торговельних спорів; розробка й прийняття світових стандартів торгівлі та ін. Головними принципами діяльності ГАТТ /СОТ є: надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі; надання національного режиму щодо внутріш­нього оподаткування та регулювання іноземних товарів і послуг; свобода транзиту товарів; прозорість національної політики у сфері регулювання торгівлі тощо.

Головною формою співробітництва держав у рамках ГАТТ/СОТе багатосторонні переговори, у процесі яких держави домовляються про зняття національних обмежень.

Будь-яка держава може стати членом СОТ на умовах, погоджених між нею і СОТ. Україна вступила у СОТ в 2008 р.

На регіональному рівні основну роль в регулюванні економічних відносин між державами відіграють інтеграційні об'єднання, більшість з яких сконцентровано на економічній інтеграції (ЄС, СНД, НАФТА та ін.) Крім того, на міжнародні економічні відносини впливають ін-ституційно не оформлені групи держав, які мають спільні економічні інтереси, наприклад, Велика вісімка (G-8) (поєднує найбільш розвинені і впливові країни світу: Великобританію, Німеччину, Італію, Канаду, Росію, США, Францію та Японію) або Група 77 (G-77) - міждержавна і організація країн, що розвиваються, яка діє в рамках ООН.

 

⇐ Предыдущая35363738394041424344Следующая ⇒

Поделиться: