Головна мета та цілі регулювання міжнародної торгівлі.

Основною проблемою в справі регулювання міжнародної торгівлі є пошук оптимального співвідношення між захистом національної промисловості від іноземної конкуренції та заохоченням міжнародної торгівлі. Тому сучасна торгова політика держав характеризується розвитком і протистоянням двох тенденцій: протекціонізму та лібералізму. Кожен з цих напрямів переважав у певні періоди розвитку національної та світової торгівлі. Якщо в 50-60-ті роки переважали тенденції до лібералізації, то у 70-80-ті прокотилася хвиля так званого «нового протекціонізму». Тенденція до лібералізації 50-х та 60-х проявилась у зменшенні мита, скороченні кількісних та валютних обмежень. Якщо в середині 50-х років середнє значення мита у США та Європейських країнах було на рівні 30 – 40 %, то у 70-х – зменшилось до 7 – 10 %, а зараз на рівні 5 %.

 Основні цілі регулювання зовнішньої торгівлі:

 1) обмеження імпорту (інколи – експорту). Можливість досягнення даної мети значною мірою залежить від еластичності попиту на імпортний товар на внутрішньому ринку. Чим еластичніший попит, тим більше шансів, що обмеження зумовлять скорочення імпорту;

 2) фіскальні цілі – збільшення доходів державного бюджету. За своєю природою дана мета в умовах динамічної економіки може розглядатися як довгострокова. Можливість її досягнення теж залежить від характеру попиту на товар, що імпортується: чим менше еластичніший попит, тим більше буде поповнюватися державний бюджет;

 3) недопущення «несумлінної конкуренції». Під терміном «несумлінна конкуренція» розуміють порушення загальновизнаних правил і норм ведення конкурентної боротьби: використання конфіденційної інформації; розповсюдження недостовірної інформації; приховування важливої для споживача інформації, демпінг (тобто продаж на зовнішньому ринку товару за ціною, нижчою від існуючої на внутрішньому ринку країни-експортера) тощо.

40. Торговельна політика країни. Види торговельної політики. Форми протекціонізму. Режими торговельної політики країни;

Торговельна політика – відносно самостійний напрямок бюджетно-податкової політики уряду, пов'язаний із

державним регулюванням обсягів зовнішньої торгівлі.

Основні цілі зовнішньоторговельної політики:

- зміна обсягу експорту чи імпорту,

- зміна структури зовнішньої торгівлі,

- забезпечення країни необхідними ресурсами,

- зміна співвідношення експортних та імпортних цін.

Розрізняють три підходи до регулювання міжнародної торгівлі:

- Односторонні заходи, коли уряд не погоджує свої дії з торговельними партнерами (найчастіше приводить

до політичної напруженості між країнами);

- Двосторонні угоди, коли міри торговельної політики узгоджуються між торговельними партнерами;

- Багатосторонні угоди, коли торговельна політика узгоджується і регулюється угодами між декількома

країнами.

Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють протекціоністську

торговельну політику й політику вільної торгівлі.

Свобода торгівлі (фрітрейдерство) – політика мінімального державного втручання в зовнішню

торгівлю.

Протекціонізм – державна політика захисту ринку від іноземної конкуренції (захист виробника).

На практиці виокремлюють такі форми протекціонізму:

1. Селективний - спрямований проти окремих країн або окремих товарів;

2. Галузевий, що захищає певні галузі (найчастіше сільське господарство);

3. Колективний - проводиться об'єднаннями країн відносно країн, що до них не входять;

4. Прихований - здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Сучасний протекціонізм концентрується у відносно вузьких сферах. Для торгівлі розвинених країн між

собою - це галузі сільського господарства, виробництво текстилю, одягу і сталі. У торгівлі розвинених країн з

країнами, що розвиваються – це експорт промислових товарів останніми. У торгівлі країн, що розвиваються,

між собою – це товари традиційного експорту.

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: