Судового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухва­лою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судово­го провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захис­ника чи іаконного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

2. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за кло­потанням якої було арештовано майно.

3. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримі­нального провадження скасовує арешт майна.

4. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчуєть­ся судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом пока­рання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

1. Арешт майна має бути скасованим, якщо відпали підстави його засто­сування, або арешт було накладено необгрунтовано. Питання про скасування арешту майна розглядається на підставі клопотання підозрюваного, обвинува­ченого, їх захисника, законного представника, інших власників або володільців майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Непри­буття вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК), а питання про майно, яке було вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна (ч. 2 ст. 172 КПК).

2. Необхідність скасування накладення арешту майна можуть обумови­ти такі обставини: відшкодування підозрюваним, обвинуваченим завданої ним шкоди, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт; зміна кваліфікації дій підозрюваного, обвинуваченого на статтю Кримінального ко­дексу, санкція якої не передбачає додаткового виду покарання у вигляді конфіс­кації майна, якщо арешт майна був накладений саме з метою її забезпечення; встановлення обставин, які свідчать, що майно, на яке накладено арешт, не від­повідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК; помилкове накладення аре­шту на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії.

3. Клопотання про скасування арешту майна має бути розглянуто під час Досудового розслідування слідчим суддею, а під час судового провадження -судом у строк не пізніше трьох днів після його надходження. Особа, яка заявила

396

397

1

клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно, повідомля­ється про час та місце розгляду. Зміст повідомлення має відповідати вимогам, визначеним у ст. 112 КПК.

4. Рішення про скасування арешту майна може прийняти прокурор при закритті кримінального провадження повністю або в тій частині обвинува­чення, в межах якого був накладений арешт на майно. Підстави закриття кримінального провадження визначені в ст. 284 КПК. Ураховуючи те, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження можуть бути оскаржені заявником, потерпілим, підозрюваним протягом 10 днів з момен­ту прийняття цього рішення (ч. 1 ст. 303, ст. 304 КПК), то рішення про ска­сування арешту майна має бути виконано після вступу в силу рішення про закриття провадження, тобто по закінченні 10-денного строку з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження і повідо­млення про це зацікавлених осіб.

5. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвину­ваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом покарання у вигляді конфіскації майна, залишення цивільного позову без роз­гляду або відмови в цивільному позові. Суд відмовляє в цивільному позові у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення. Цивіль­ний позов залишається без розгляду у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його не­причетності до вчинення кримінального правопорушення; якщо в судове за­сідання не прибув цивільний позивач чи його представник (ч. 2 та 3 ст. 129, ч. 1 ст. 326 КПК). Якщо цивільний позов залишено без розгляду, то особа має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК). У таких випадках питання про арешт майна вирішується в порядку цивільного судочинства.

6. Арешт може бути скасовано як повністю, так і стосовно конкрет­ного майна (його певної частини). Для цього за наявності певних підстав можливо виділити частину майна з арешту (наприклад, суму відшкодова­ної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням). У разі скасування арешту на окремі види майна (нерухомість, автотранспортні засоби, цінні папери, банківські вклади) копію ухвали слідчого судді чи суду про ска­сування арешту необхідно направляти у відповідні органи і установи, що інформувались про арешт цього майна. Повернення майна, звільненого від арешту, доцільно оформляти протоколом повернення майна, який варто складати у трьох примірниках, один з яких вручати власнику майна, другий - особі, що здійснювала зберігання майна, третій - долучати до матеріалів кримінального провадження.

Стаття 175. Виконання ухвали про арешт майна 1. Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, проку­рором.

1. Ухвала слідчого судді або суду про арешт майна виконується слідчим, прокурором негайно в порядку, визначеному в цій ухвалі. Умови і порядок ви­конання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, у разі невико­нання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р.

2. Властивості, якими наділено деяке майно, певним чином впливають на специфіку процедури накладення арешту. Це стосується накладення арешту на нерухоме майно, грошові кошти, що знаходяться у банках чи кредитних уста­новах, цінні папери.

Порядок виконання арешту нерухомого майна визначений у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 p., де зазначено, що державна реєстрація обтяження (заборона розпо­ряджатися та/або користуватися нерухомим майном) проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження не­рухомим майном (п. 8 ст. 16) за наявності рішення органів досудового провадження (п. З ч. 2 ст. 19). Однією з підстав внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є заява про реєстра­цію обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається у зв'язку з накладенням арешту на об'єкти нерухомого майна (п. 2.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юсти­ції України від 9 червня 1999 р. (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 p.). Органи та посадові особи в день накладення заборони (арешту) надсилають реєстратору заяву встановленого зразка (п. 2.2 вказаного наказу).

3. Накладення арешту на грошові вклади означає вилучення цих грошових коштів з цивільного обігу на певний період, заборону відповідній особі реалізу­вати своє право на розпорядження цими грошовими коштами. Частина 2 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми. Арешт на вклади тягне за собою припинення банком будь-яких витратних операцій по рахунку в межах суми, визначеної в рішенні слідчого судді чи суду. Порядок інформу­вання банківських установ визначений у п. 28 Інструкції про порядок вилу­чення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27 серпня 2010 p., де зазначено, що слідчий, прокурор надсилають відповід­ним банківським установам судові рішення про накладення арешту на внески і заощадження інших видів, внесені в банківські установи. Арешт не може бути накладений на кореспондентські рахунки банку. Порядок інформування банків­ських установ, що знаходяться за межами України, про вилучення банківських Документів, про наявність коштів у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на ра­хунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України, визначається відповідними міжнародними угодами.

398

399

4. В ч. 8 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: Порядком накладення арешту на цінні папери, за­твердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 р. «Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери». Арешт може бути накладено на будь-які цінні папери незалежно від їх виду та форми випус­ку як одного власника, так і кількох співвласників. У разі накладення арешту на іменні цінні папери у документарній формі копія рішення надсилається реє­стратору або емітенту, що веде реєстр власників іменних цінних паперів згідно із законодавством, а у випадку накладення арешту на цінні папери, випущені у бездокументарній формі, та/або знерухомлені цінні папери - зберігачу (п. 5). Цінні папери, на які накладено арешт, підлягають опису в порядку, передбаче­ному законодавством. У процесі проведення опису цінних паперів складається акт за встановленою формою, в якому зазначається їх вид, найменування ви­пуску, категорія та кількість (п. 6). Виявлені під час опису іменні цінні папери у документарній формі та цінні папери на пред'явника у документарній формі, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню та негайній пе­редачі на зберігання до установ Національного банку. Крім того, іменні цінні папери у документарній формі обмежуються в обігу шляхом їх блокування ре-єстроутримувачем на особовому рахунку власника. Блокування полягає у при­пиненні реєстрації переходу права власності на іменні цінні папери, обтяжені зобов'язаннями (п. 7). Цінні папери, випущені у бездокументарній формі, та знерухомлені цінні папери, на які накладено арешт, обмежуються в обігу шля­хом здійснення зберігачем відповідної облікової операції невідкладно після отримання копії постанови державного виконавця. У цьому разі частина або вся кількість цінних паперів на рахунку власника обмежується в обігу шляхом виконання відповідного облікового запису (п. 8).

5. Особи, яким передано на зберігання майно, на яке накладено арешт (ке­рівник банку, представник територіальної держадміністрації або житлово-екс­плуатаційної організації, власник цього майна чи його родич), попереджаються про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за розтрату, відчужен­ня, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.

400

⇐ Предыдущая70717273747576777879Следующая ⇒

Поделиться: