Порядок оскарження ухвал слідчого судді

1. Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

1. Коментована стаття передбачає оскарження ухвал слідчого судді, визначених у ст. 309 КПК. До зазначених ухвал слідчого судді законодавцем віднесені лише ті, що постановлені під час досудового провадження. Стаття 422 КПК встановлює такий порядок перевірки ухвал слідчого судді, який здійснюється в апеляційному порядку.

Строки подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді визначені ч. 2 ст. 395 КПК, відповідно до якої апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислю­ється з моменту вручення їй копії судового рішення, для особи, без виклику якої по­становлено ухвалу слідчого судді і яка її оскаржує, - з дня отримання нею копії судо­вого рішення.

Вимоги до апеляційної скарги викладені у ст. 396 КПК. Зокрема, апеляційна скар­га подається у письмовій формі та повинна містити певний перелік документів. За­конодавець передбачив, що особа може відмовитись від участі в розгляді апеляційної скарги, про що вона в ній зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст.400 КПК подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає негайному виконанню, і подання апеляційної скарги зупиняє набрання нею законної сили, проте не зупиняє її виконання.

Ухвали слідчого судді, зазначені у ст. 309 КПК, можуть оскаржити: підозрюваний, його законний представник або захисник;

неповнолітній, його законний представник або захисник щодо оскарження ухвал слідчого судді, передбачених пп. 6, 7 ч.1 ст. 309 КПК;

особа, у володінні якої знаходяться речі і документи, щодо оскарження ухвал слідчого судді, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, її захисник або представник;

цивільний позивач з метою забезпечення цивільного позову щодо оскарження ухвал слідчого судді, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК, його представник або за­конний представник цивільного позивача, який є неповнолітнім;

інші власники або володільці майна щодо оскарження ухвал слідчого судді, перед­бачених п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК, їх представники; прокурор;

інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту ч.1 ст. 492 КПК вбачається, що після отримання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді у справі призначається суддя-доповідач. Він невідкладно ви- требовує із суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідо­мляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду. Крім того, суддя здійснює необхідні підготовчі дії у відповідності до вимог ст. 401 КПК.

Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального проваджен­ня ніким не можуть бути витребувані із суду (див. ч. 4 ст. 395 КПК).

Після прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції суддя-доповідач вправі застосувати положення, передбачені ст. 399 КПК, про залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмову у відкритті провадження.

За правилами ч. 2 ст. 422 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді роз­глядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної ін­станції.

Розгляд в апеляційній інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги на від­повідну ухвалу суду першої інстанції згідно із вимогами статей 404-405 КПК. Крім того, ст. 406 КПК передбачено проведення письмового апеляційного провадження, якщо учасники апеляційного провадження заявили клопотання про здійснення про­вадження за їх відсутності.

У відповідності до ч. 1 ст. 423 КПК повернення до суду першої інстанції матеріа­лів кримінального провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді здійснюється не пізніш як у триденний строк.

Згідно із ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеля­ційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

§ 3 Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора

Стаття 311

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора, які можуть оскаржу­ватися слідчим

1. Під час досудового розслідування слідчий, який здійснює розслідування певного кримінального правопорушення, має право оскаржувати будь-які рішення, дії чи без­діяльність прокурора, прийняті або вчинені у відповідному досудовому провадженні, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

1. Кримінальний процесуальний кодекс однаково зобов'язує і слідчого, і прокуро­ра під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, вимог інших актів законодавства.

Слідчий і прокурор повинні всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити при­йняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ст. 9 КПК).

На орган досудового розслідування покладається обов'язок застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування (ст. 38 КПК).

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досу- дового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування, доручати слідчому у встановлений ним строк проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них; скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; приймати процесуальні рішення, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового роз­слідування; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, кло­потань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, здійснювати інші повноваження, передбачені КПК(ст. 36).

У разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, прийнятими або вчиненими у досудовому провадженні, слідчий, який здійснює відповідне досудове розслідування, вправі оскаржити їх до прокуратури вищого рівня, що є додатковими гарантіями забезпечення процесуальної самостійності слідчого, законності та ефек­тивності досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Оскарження допускається щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності прокурора, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Не підлягають оскарженню слідчим рішення прокурора про об'єднання чи виді­лення матеріалів досудового розслідування (статті 217, 280, 469, 494, 510).

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведен­ня слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед про­курором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні (ст. 40 КПК).

Стаття 312

⇐ Предыдущая136137138139140141142143144145Следующая ⇒

Поделиться: