Інструкція з охорони праці під час монтажу вторинних мереж

3.6. Прилади, шини, проводи та кабелі на висоті більше, ніж 1,3 м, слід встановлювати з драбин з поличками (обгородженими поручнями), помостів з огорожею, з телескопічних вишок та гідропідйомників.

3.7. Забороняється піднімати, закріплювати та вивіряти кабель, маса 1 м якого перевищує 1 кг, з приставних і розкладних драбин.

3.8. Підняті до місця монтажу конструкції та інші речі необхідно негайно закріпити або розмістити таким чином, щоб уникнути можливості їх падіння.

3.9. Монтувати вторинні мережі необхідно після встановлення та закріплення на конструкції всіх передбачених технічною документацією апаратів, приладів та електрообладнання.

3.10. Затискачі вторинних обмоток вимірювальних трансформаторів струму до повного закінчення монтажу мереж, які з'єднуються до них, повинні бути закороченими і заземленими.

Інструкція з охорони праці під час монтажу вторинних мереж

3.11. Приєднувати нерозрізну перетинку до виводів апаратів у межах однієї панелі або камери слід із застосуванням обмежувальної шайби-зірочки, яка б запобігала висуванню дроту з-під гайки контактного затискача.

На затискачі слід виводити тільки мереж, призначені для з'єднання випробувальної та тієї, що перевіряється, апаратури і приладів.

3.12. Набори затискачів, які встановлені на камерах розподільних устаткувань, повинні бути закриті кожухом з застережними написами із зазначенням напруги.

3.13. Згинати однодротові жили мідних та алюмінієвих проводів і жили контрольних кабелів в кільце необхідно за допомогою круглогубців або спеціальних механізмів і пристроїв. Не дозволяється

Види інструктажів

За характером і часом проведення інструктажів з питань охорони праці підрозділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

Вступний інструктаж з охорони праці проводиться з:

усіма робітниками, які щойно працевлаштувалися (постійно або тимчасово) незалежно від їх освіти, стажу роботи за професією або посади;

працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі;

з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства;

учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового та професійного навчання у лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству (рішенням правління) покладено ці обов'язки за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва.

Первинний інструктаж проводять на робочому місці до початку роботи з:

працівником, новоприбулим (постійно або тимчасово) на підприємство;

працівником, якого переводять з одного цеху виробництва в інший;

працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві;

студентом, учнем і вихованцем, який прибув на виробничу практику, перед виконанням ним нових видів робіт, перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового та професійного навчання у навчальних лабораторіях, класах, майстернях, на ділянках;

під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях.

Первинний інструктаж проводять індивідуально або з групою осіб загальної спеціальності за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для працівників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації.

Програму первинного інструктажу розробляє керівник цеху, дільниці, узгоджують із службою охорони праці та затверджує керівник підприємства, навчального закладу або їх відповідний структурний підрозділ.

Повторний інструктаж проводять на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на квартал, на інших роботах — 1 раз на півріччя. Повторний інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводять з працівниками на робочому місці або у кабінеті охорони праці:

під час запровадження нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також за внесенні змін і доповнень до них;

за зміни технологічного процесу, заміни або модернізації устаткування, приладів та інструменту, сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;

за порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, які можуть призвести або призвели до травми, аварії або отруєння;

на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або державної виконавчої влади, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів роботи або нормативних актів про охорону праці;

за перерви в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — більше 60 днів.

Позаплановий інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників загальної спеціальності. Обсяг та зміст інструктажу визначають в кожному окремому випадку залежно від обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводять з працівниками за:

виконанні разових робіт, не пов'язаних з безпосередніми спеціальності (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства, цеху тощо);

ліквідації аварії, стихійного лиха;

проведенні робіт, на які оформляється наряд-допуск, дозвіл та інші документи;

екскурсії на підприємства.

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктаж проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо). Після інструктажу має бути проведене усне опитування, а також перевірка практичних навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє той, хто проводив інструктаж. Про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів, стажування та допуск до роботи особи, яка, проводила інструктаж, робить запис у журналі. При цьому обов'язковими є підписи того, кого інструктували, і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошиті та засвідчені печаткою.

Керівник підприємства зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праціза його професією або розмістити її на його робочому місці.

 

5) Установка лінзи на патроні перед центріровку проводиться оптичним або механічним способом.
Оптичний спосіб - установка по «полиску» на око або під оптичну трубку. Лінза закріплюється центріровочной смолою на обертовому патроні в положенні, при якому забезпечена нерухомість зображення нитки лампи або зображення «відблиску» в оптичній трубці.
Механічний спосіб (самоцентріровка) полягає в тому, що лінза встановлюється автоматично стисненням між двома патронами, розташованими строго на одній осі (рис. 4).
При обох способах правильність установки гарантується хорошою підготовкою та підрізуванням настановної кромки патронів і відсутністю биття центрованої деталі при обертанні.
Склеювання. Завданням склеювання є отримання жорстко скріплена та центрованої системи.
У деяких випадках (особливо для плоских деталей) склейку замінюють оптичним контактом (молекулярне зчеплення двох полірованих поверхонь).
Допоміжні технологічні операції
Найбільш відповідальна допоміжна операція блокування - з'єднання деталей або заготовок з пристосуванням (наклейкою, механічним способом, методом оптичного контакту, вакуумним кріпленням, посадкою в сепаратори та ін) для спільної подальшої їх обробки. Поєднання пристосування і закріплених на ньому деталей або заготовок називається блоком. Від правильного вибору способу блокування, в залежності від розмірів і форми деталей, заданої точності залежить у великій мірі якість виробу та економічність технологічного процесу.
Блокування має забезпечити:
1) закріплення максимально великої кількості заготовок;
2) зручність обробки на даній операції (наприклад: шліфовці, поліровці);
3) зручність виробляти в процесі роботи необхідні виміри;
4) надійність кріплення при найбільш інтенсивному режимі роботи;
5) відсутність механічних пошкоджень і деформацій заготовок або деталей;
6) правильне і симетричне розташування оброблюваних поверхонь щодо пристосування і обробного інструменту;
7) простоту і швидкість блокування і розблокування.
В оптичному виробництві застосовується кілька способів блокування. Проте найпоширенішим до цих пір є спосіб еластичного кріплення.
Еластичне кріплення. Застосовується в дрібносерійному і масовому виробництві для деталей середньої точності. Ця операція включає в себе наступні переходи:
1. Наклейка на одну з оброблюваних сторін деталі смоляних подушок ручним способом або на спеціальному напівавтоматі.
2. Зачистка друге оброблюваної поверхні лінзи
3. Притирання лінз до ретельно зачищеній поверхні притирочное пристосування (гриб, чашка, планшайба).
4. Приклейка деталей до наклеечному пристосуванню.
5. Охолодження блоку.
Товщина шару смоли після охолодження повинна бути 0,1 - 0,2 d (d - діаметр лінзи), але не менше 1 мм (для лінз малого діаметра). Так, наприклад, для лінзи діаметром 30 мм висота смоляний подушки 3-6 мм. Діаметр смоляний подушки дорівнює діаметру деталі і робиться з невеликою конусностью для зручності блокування (рис. 5). Розблокування здійснюється в холодильнику, а іноді просто дерев'яним молоточком.
Заливка застосовується для лінз малого діаметра і малого радіусу кривизни. На притерті і відповідно розташовані на поверхні притирочное пристосування лінзи капають зверху розплавленої смолою. Смола заповнює чашку, прогріває лінзи і приклеюється до них. Поки смола не затверділа, в неї вводиться розігріте наклеечное пристосування, наприклад гриб. Після достатнього занурення в смолу і вирівнювання з тим, щоб осі пристосувань збігалися, блок охолоджується, Після зачистки поверхню блоку промивається розчинником і водою. Розблокування здійснюється розігрівом блоку.
Жорстке кріплення. Застосовується в масовому і великосерійному виробництві деталей з допусками на точність поверхонь від 0,5 кільця і ​​більше, на товщину від 0,05 мм і вище.
Для обробки першої сторони лінзи (пресування) жорстко наклеюються безпосередньо на пристосування в спеціальні гнізда або майданчика (рис. 6, а).

Рис. 5. Вид смоляних подушок
Пристосування розігрівають до температури близько 100 ° С. Одночасно з цим злегка підігрівають і деталі. На кріпильну поверхню пристосування наносять тонкий шар смоли або просмолену матерчату прокладку (при обробці другої сторони). Після накладення лінз паличкою максимально виживають смолу з-під деталі. Після обробки першої сторони (обдирання або фрезерування, середнє і дрібне шліфування, полірування) всю поверхню деталі покривають лаком і в такій же послідовності обробляють з другої сторони.
Напівжорстке кріплення. Застосовують для тонких лінз з великим радіусом кривизни оброблюваної поверхні. Лінза наклеюється за допомогою просмоленим матер'яною прокладки на металеву шайбу у свою чергу, наклеєну на пристосування (рис. 6, б). У очковому виробництві застосовують наклейку розігрітих заготовок безпосередньо на смоляний шар. Для забезпечення точності такого кріплення спеціальне пристосування формует на смоляний шарі посадочні місця зворотної форми. Вони визначають місце лінз при блокуванні (рис. 6, в).
Механічне кріплення. Найчастіше застосовується при заготівельних операціях, наприклад для кріплення призм.
Деталі ставлять впритул один до одного в металеві пристрої з відповідними вирізами. Крайні деталі утримуються гвинтовими або пружинними затискачами. Під крайні деталі підкладають еластичну прокладку (гуму, картон).

⇐ Предыдущая1234

Поделиться: