Швидше за все, Космос впливає на наше біополе, яке транслює енергію до відповідних залоз, і ми відчуваємо зміни внутрішнього стану.

Як би там не сталося, але незаперечним є той факт, що відбуваються стабільно-періодичні зміни інтуїції, інтелекту, емоцій, фізичного стану людини і знання цих коливань дає можливість гармонізувати свій внутрішній світ, стосунки з оточенням, природою і Всесвітом.

Вплив біоритмів на сумісність

«Кохання — це зовсім не те, що ви думаєте»

Джессамін УЕСТ

Кожен з біоритмів має свою сферу впливу і відповідно позначається на взаєминах сумісність чи несумісність певних ритмів.

Інтелектуальний ритм умовно можна назвати чоловічим і його несумісність значно відображається на поведінці сильної половини людства: постійний дискомфорт, замкненість, загальна загальмованість, занижена самооцінка. Але всі названі фактори успішно (хоча тимчасово) знімаються алкоголем або іншою жінкою. Це одна з причин пияцтва і алкоголізму. Несумісні інтелектуальні біоритми негативно позначаються на професійній сфері обох партнерів і дуже заважають творчому зростанню і самореалізації.

Сумісні інтелектуальні ритми додають самовпевненості, стабільності, сприяють появі нових ідей, професійному вдосконаленню, саморозвитку.

Емоційні ритми вважаються більш жіночими і їх сумісність найбільше позначається на слабкій статі.

Несумісні емоційні ритми: втрата зовнішньої привабливості, емоційна сухість, неврівноваженість, дратівливість, душевний дискомфорт, невдоволеність життям, несмачна їжа. Коротко це можна назвати смертю для жінки. Сумісні емоційні ритми - єдине, чого прагнуть жінки. Це «загадка» їхнього серця. Багато без чого може обійтися жінка, але сумісні емоційні ритми (читай «кохання») потрібні їй як повітря. Навіть у злочинцеві з сумісними емоційними ритмами вона шукатиме позитивні риси - і знайде! Аналогічна картина спостерігається з сумісним інтелектуальні ритми у чоловіків, але це більше енергетична залежність, ніж почуття.

Фізичні біоритми відповідають за здоров’я і секс. Несумісні фізичні ритми: перш за все сексуальне невдоволення. Не допомагає ні знання індійської техніки, ні “Віагра”, бо тіла мають різні вібрації. Як наслідок - рідкі сексуальні контакти чи повна відмова від них і, звичайно, позашлюбні стосунки. Протифаза фізичніх біоритмів може призвести до хвороб (як правило слабшого організму), а лікування дає лише тимчасовий ефект. Найпростіший спосіб зняти напругу несумісності фізичних ритмів - спати у різних ліжках. Сумісність фізичних біоритмів дозволяє відчути найбільшу насолоду. Якщо не обмежуватися тваринним сексом, а розвивати ще й людські взаємини, можна досягнути незвіданих глибин і космічних висот. Іноді секстерапія дозволяє позбутися багатьох хвороб і недугів.

2)Біологічні ритми - це періодичне повторювання зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.

 

Усі матеріальні об'єкти у Всесвіті здійснюють циклічний рух. Так, Місяць обертається навколо Землі приблизно за ЗО діб, а Земля навколо Сонця - за 365 діб. Період обертання Сонця навколо центра Галактики становить близько 200 млн. років. Ритми притаманні також усім об'єктам мікросвіту і людині в тому числі. Вони пронизують усе живе на Землі: на клітинному, тканинному, функціональному рівнях.

 

Видатний хронобіолог Ф.Хальберг поділив усі біологічні ритми на три групи:

 

Ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півгодинний інтервал. Це ритми скорочення серцевих м'язів, дихання, біострумів мозку, біохімічних реакцій, перистальтики кишечника.

 

Ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб. Сюди входять: зміна сну і бадьорості, активності і покою, добові зміни в обміні речовин, коливання температури, артеріального тиску, частоти поділу клітин, коливання складу крові.

 

Низькочастотні ритми з періодом від чверті місяця до одного року: тижневі, місячні і сезонні ритми. До біологічних процесів цієї періодич­ності належать ендокринні зміни, зимова сплячка, статеві цикли.

 

Найменший відрізок часу, на який може реагувати мозок людини і її нервова система, становить від 0, 5 до 0, 8 с. Не випадково тому скорочен­ня нашого серця в середньому становить 0, 8 с. Приблизно такий же темп руху наших ніг і рук при ході. Інтервал часу в 0, 5-0, 7 с відповідає швид­кості наших слухових та зорових рецепторів.

 

Крім цих малих ритмів, установлена ще одна розповсюджена пері­одичність, яка дорівнює ЗО хв. Сюди належать цикли сну, скорочення м'язів шлунка, коливання уваги і настрою, а також статева активність. Спить людина або не спить, вона через кожні півгодини зазнає то низь­ку, то підвищену збудженість, то спокій, то тривогу.

 

Добові ритми людини цікаві передусім тим, що максимум і мінімум активності різних біологічних процесів не збігаються у часі.

 

Існують експериментальні дані про наявність добового ритму у роботі органів травлення. Утворення жовчі у печінці чергується з утворенням глікогену. В першій половині дня утворюється найбільша кількість жовчі, що забезпечує оптимальні умови для перетравлення, зокрема, жирів. У другій половині дня печінка накопичує глікоген і воду.

 

У ранкові години посилюється перистальтика кишечника і моторна функція шлунка, відбувається очищення кишечника.

 

Увечері найбільш виражена виділяюча функція нирок, мінімум її припадає між: 2 годиною ночі та 5 годиною ранку.

 

Протягом доби людина має декілька піднесень фізіологічної активності. Вдень вони спостерігаються з 10 до 12 години і з 16 до 18 години. В цей час організм максимально стійкий до кисневого голоду. Цей час найбільш сприятливий для виконання фізичної роботи, прийняття рішень, нових починань. Вночі піднесення фізіологічної активності припадає на час від 0 до 1 години. Нерідко цей час використовується для творчості працівниками інтелектуальної сфери.

 

Встановлено, що на 5-6 годину ранку припадає найбільший добовий підйом і потенційно має місце найвища працездатність людини. Саме в цей час зростає тиск, серце б'ється частіше, пульсує кров. Опір організму дуже сильний. При зустрічі з вірусами і бактеріями є найбільший шанс уникнути інфекції. Печінка вивела всі шлаки. В цей час ні в якому разі не можна вживати спиртне, щоб не перевантажувати печінку.

 

Шкода, що лише небагато людей розумно використовують на користь цей час. Більшість їх просипає. Найбільш придатний час для укладання на ніч —21-23 години — припадає на один із фізіологічних спадів. І якщо не вдається заснути до 23 години, то пізніше це зробити важче, бо наближається (о 24 годині) фізіологічний підйом.

 

Після 12 години дня минає перший період денної активності. Починає від­чуватися втома, реакції людини уповільнюються. Після 14 години наше само­почуття знову починає поліпшуватись, а о 16 годині бере початок новий добовий підйом. В цей час можуть інтенсивно тренуватися спортсмени, тому що організм відчуває потребу в рухах, але психічна активність поступово вгасає, організм стає чутливим до болю.

 

Після 18 години зростає тиск крові, ми стаємо нервовими, легко виникають сварки з дрібниць. Це поганий час для алергіків, часто в цей час починається головний біль.

 

Після 19 години наша увага досягає максимуму, реакції стають незвичайно швидкими. В цей час реєструється найменше дорожньо-транспортних, пригод.

 

Після 20 години наш психічний стан знову стабілізується. Цей час придатний для заучування текстів, оскільки поліпшується пам 'ять.

 

Після 21 години температура тіла знижується, продовжується обмін клітин, організм треба готувати до сну.

 

Вночі падає загальний тонус людини. Між 2 і 4 годинами погіршується па­м'ять, координація рухів, з'являється уповільненість в рухах, зростає кількість помилок при виконанні розумової роботи; зменшуються на 2-4 кг м'язові зусилля; на 15-20 ударів скорочується частота серцебиття; на 4-6 видохів знижується частота дихання; на 2-2, 5 літри у хвилину зменшується вентиляція легень; на 4-5% падає насичення крові киснем. Лише печінка використовує цей період для інтенсивного обміну речовин, виводячи з організму всі отруйні речовини. В на­шому організмі відбувається «велике очищення».

 

Із усіх виявлених у людини циклів найбільш вивченим виявився добовий як головний. Біологічний годинник, запущений зміною дня і ночі, веде за собою близько 50 ритмів, які змінюють свої характеристики від дня до ночі. Всі ритми організму підпорядковуються ієрархічній залежності — поділяються на провідні (головні) і підпорядковані. Про­відними є біоритми центральної нервової системи. Причина їх «керів­ництва» зрозуміла, вони відповідають за зв'язок з навколишнім середо­вищем, від ступеня їх готовності і здатності адекватно реагувати на вплив середовища залежить безпека організму.

 

Прикладом досконалості їх взаємодії може служити настройка орган­ізму на пробудження. До моменту пробудження від сну в іншому режимі починають працювати провідні ритми головного мозку, вони включа­ють підпорядковані: прискорюється пульс, піднімається артеріальний тиск, підвищується температура тіла — організм активізується, готується до нового стану.

 

Добовий ритм фізіологічних функцій є біологічним і доречним. Вра­ховуючи його, людина може напружено працювати в години оптималь­ного стану організму і використовувати періоди порівняно низького рівня активності функцій для поновлення сил.

 

При порушеннях природного ритму зовнішніх умов виникає десинх­ронізація добових ритмів різних фізіологічних функцій, що надалі при­зводить до захворюваності.

 

i Довготривала робота в нічний час супроводжується пе­ребудовою добових ритмів і виявляється важкою для багатьох людей не стільки через зниження працездат­ності вночі, скільки через порушення режиму життя.

 

Числу «сім» з прадавніх часів приділялась велика увага. Ще Піфагор проголошував семирічність основою світопорядку. Деякі вчені вважа­ють, що у формуванні тижневого біоритму велику роль відіграють місячно-приливні явища, інші посилаються на міжпланетне магнітне поле.

 

Встановлено тижневу періодичність інтелектуальних емоційних і фізич­них проявів. Протягом тижня працездатність людини нерівномірна. В перші дні тижня вона збільшується, досягаючи найвищого рівня на третій день, а потім поступово зменшується, помітно спадаючи в останній день. Встановлення робочого періоду тривалістю більше шести днів недоцільне, бо праця стає непродуктивною.

 

Гіппократ і Гельвецій помітили взаємозв'язок функцій організму людини з порами року. Сьогодні внаслідок численних досліджень встановлено, що рівень основного обміну речовин досягає максимуму весною і з початком літа. Давно визнано, що багато захворювань мають сезонний характер.

 

Не можна ігнорувати вплив на живу природу нашої планети Місяця. Важли­вий вклад у вивчення цієї проблеми вніс С. Арреніус, автор теорії електролітич­ної дисоціації.

 

Тіла живих організмів в більшості складаються з рідин, які є розчинами різних хімічних сполук.

 

Оскільки атмосферна іонізація і земний магнетизм певною мірою зміню­ються залежно від положення Місяця, то цей фактор зумовлює малі збурення в електромагнітній взаємодії іонів живих організмів і іонів атмосфери Землі. Ці збурення виявляються спроможними викликати загострення соматичних і психічних захворювань у людей з послабленим здоров'ям або порушенням не­рвової системи.

 

Встановлено, що фаза Місяця позначається на стані людей і що в періоди повного Місяця зростає агресивність, особливо тих, хто емоційно неурівноважений. На цей період, як свідчать дослідження А. Либера і К. Шеріна, припадає найбільша кількість вбивств і самогубств. Вчені припускають, що під впливом гравітаційних сил, що викликані зміною взаєморозміщення небесних тіл, земно­го магнетизму або іонізації атмосфери відбуваються відповідні зміни в організмі і психіці людини, які позначаються на її стані і поведінці.

 

Ще більш відчутні порушення в організмі викликають спалахи активності Сонця. Видатний учений А.Л. Чижевський переконливо довів, що існує тісний зв'язок між підвищенням сонячної активності і подіями на Землі — кількістю смертей, самогубств, апоплектичних ударів, епілептичних приступів і інших тяжких захворювань. Він дійшов висновку, що нещасні випадки пов'язані з сонячною активністю.

 

Усі відомі людині явища, що відбуваються як загалом у Всесвіті, так і в Сонячній системі, пронизані ритмами. Цілком природно, що ритми організму людини та інших біологічних об'єктів, що є частиною цієї системи, підпорядковуються її законам: адже життя біологічних організмів сформувалося саме завдяки цим ритмам.

Сучасній науці відомі закони взаємозв'язку між енергією, інформа­цією та управлінням. Біоритми ніби зводять разом енергетичну, інфор­маційну та управлінську характеристики. Ось чому біологічні ритми — дуже тонкий і точний важіль для управління життєдіяльністю людини. Вони дозволяють заздалегідь розрахувати хід процесів в організмі: якщо порушилось управління, якийсь процес чи порушилась функція якоїсь системи, то на ранній стадії можна визначити відхилення.

 

Біоритмологія дозволяє не лише визначати, а й прогнозувати, перед­бачати той стан організму, який характеризується як стан на межі хворо­би. Подібний стан «на межі» і визначає межу організму. Біоритмологія допомагає визначити межу, коли може наступити перевищення можли­востей організму і виникнути серйозні порушення у ньому. Враховуючи, що межа не визначена для кожного з нас раз і назавжди, наука підказує, як відсунути її далі, як поширити «територію можливостей» організму — тренуванням, збільшенням навантаження тощо.

 

Основні положення ергономіки.

 

i Ергономіка (від грець. еrgоп —робота і nomos — закон) — наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві. Бона вивчає трудову діяльність людини у системі «людина-техніка-середовише» з метою її ефек­тивності, безпеки та комфорту.

 

Ергономіка виникла у зв'язку зі значним ускладненням технічних засобів і умов їх функціонування, суттєвими змінами трудової діяль­ності людини. За цих обставин різко зросла «вартість» помилки людини при управлінні складними системами. Тому при проектуванні нової і модернізації існуючої техніки особливо важливо враховувати можли­вості і особливості людей, які будуть її використовувати. Вирішуючи задачі такого типу, необхідно узгоджувати між собою окремі рекомен­дації психології, фізіології, гігієни праці, соціальної психології та пов'я­зувати їх в єдину систему вимог до того чи іншого виду трудової діяль­ності людини. Термін «ергономіка» запропонував ще 1857 р. польський природодослідник В. Ястшембовський. Як самостійна наукова дисципліна ергономіка сформувалась після 1949 року.

 

Людина, машина і навколишнє середовище розглядаються в ергоно­мічних дослідженнях як складна система. Основний об'єкт досліджень ергономіки — система «людина-техніка».

 

Комплексний підхід, характерний для ергономіки, дозволяє одержа­ти всебічне уявлення про трудовий процес і тим самим відкриває ши­рокі можливості для його удосконалення. Ергономіка вирішує також низку проблем, поставлених у системотехніці: оцінка надійності, точ­ності і стабільності роботи операторів, дослідження впливу психологіч­ної напруженості, втоми, емоційних факторів і особливостей нервово-психічної організації оператора на ефективність його діяльності в сис­темі «людина — техніка», вивчення пристосування та творчих можли­востей людини.

 

Людину, що працює за допомогою машини, називають оператором. Зва­жаючи на те, що саме цей тип діяльності є основним предметом ергономічного дослідження, розглянемо його психофізіологічну суть більш детально стосовно безпеки життєдіяльності. Найхарактернішою рисою оператора є те, що він позбавлений можливості безпосередньо спостерігати за керованим об'єктом і змушений користуватися інформацією, що надходить до нього каналами зв'язку. Така діяльність називається діяльністю з Інформаційними моделями реаль­них об'єктів.

 

Суттєвою особливістю діяльності людини з інформаційною моделлю є не­обхідність взаємозв'язку відомостей, одержаних за допомогою приладів, екранів, табло як між собою, так і з реальними об'єктами, що управляються.

 

Основні етапи діяльності оператора при вирішенні певних задач:

 

перший етап — сприйняття інформації;

 

другий етап — оцінка інформації, її аналіз та узагальнення на основі заздалегідь заданих або сформованих критеріїв оцінки.

 

Проблемами взаємодії людини та машини займається також інженер­на психологія, що з'явилась як розділ і психології, і ергономіки, завдан­нями якої є:

 

• вивчення впливу психологічних факторів на ефективність систе­ми ЛТС;

 

• аналіз функції людини у системі ЛТС, вивчення структури та кла­сифікації діяльності оператора;

 

• вивчення процесів переробки інформації людиною-оператором;

 

• розробка принципів і методів професійного добору і підготовки опе­раторів у системі ЛТС.

 

Енергетичні витрати людини в процесі життєдіяльності

Відомо, що життєдіяльність людини постійно супроводжується витратами енергетичних запасів, які і визначають важкість праці. Енергетичні втрати поновлюються харчуванням. Це необхідно для забезпечення постійного обміну енергії, тобто безперечною умо-вою життя. Життя людини постійно супроводжується безперервною витратою енергії. Навіть коли людина знаходиться у стані спокою, енерговитрати теж є – на роботу серця, інших органів та систем. Кількість такої енергії, що витрачається, дістала назву енергії основного обміну. Витрати енергії на основний обмін можуть коливатися залежно від статі, віку, стану центральної нервової системи, інтенсивності функцій ендокринної та ферментної систем та багатьох інших факторів.

Фізичні зусилля, що витрачаються людиною в її трудовій діяльності, оцінюються у формі енергетичних затрат (вимірюються в кДж/хв., кДж/год. або кКал/хв. чи кКал/год.). Їх величина залежить від інтенсивності навантаження. Так, наприклад, при фізичній праці добові енерговитрати перевищують 115 кКал/год. Витрата енергії в багатьох випадках залежить від рівня механізації виробництва. Якщо воно повністю автоматизоване, то енер-гетичні витрати робітників наближаються до енергозатрат осіб, що займаються розумовою працею.

Розглянемо таблицю енерговитрат людини на різних етапах діяльності (з розрахунку на масу тіла в 70 кг) (див. табл. 13).

Таблиця 13

Енерговитрати людини

Вид діяльності	Енерговитрати, кКал/год.
а) в домашніх умовах: - Сон і відпочинок у ліжку - Відпочинок сидячи - Особиста гігієна - Читання, домашнє навчання - Прибирання	65-77 85-106 102-144 90-112 До 270
б) розумова діяльність: - Спокійне читання - Навчання, самопідготовка - Слухання лекцій сидячи - Писання - Друкування - Робота з комп ’ ютером - Читання лекцій у великій аудиторії - Бесіда стоячи - Бесіда сидячи	До 110 До 111 102-112 90-112 90-144 115 140-270 112 106
в) фізична діяльність: - Робітники прокатного цеху - Робітники ливарного цеху - Бетонщики - Маляри - Тесляри - Цегельники	275-325 280-375 360-390 270 207-246 220-400

Отже, величина добових енерговитрат залежить від характеру роботи та фізичного навантаження:

– при розумовому виді діяльності – не більше 2, 5 тис. кКал на добу;

– при середній фізичній праці – 3200 кКал на добу;

– при тяжкій фізичній праці та активному способі життя вони досягають 4 тис. кКал на добу та більше.

Добові енерговитрати залежать також і від віку людини. Так, наприклад, у похилому віці (коли людина на пенсії і веде малорухомий спосіб життя) добова витрата енергії може сягати 2300 кКал на добу; для людей молодих та середнього віку добові енергозатрати до сягають 6 тис. кКал на добу.

У наш час дуже велика кількість людей займається розумовим видом діяльності та веде малорухомий спосіб життя. Розглянемо приблизний хронометраж енерговитрат цих людей.

Нічний сон (7 год.)	7•65 = 455 кКал
Ранковий туалет (40 хв.)	0, 7•102 = 71 кКал
Сніданок (20 хв.)	0, 3•99 = 30 кКал
Дорога на роботу (30 хв.)	0, 5•112 = 56 кКал
Службова праця (7 год.)	7•106 = 742 кКал
Повернення додому (30 хв.)	0, 5•112 = 56 кКал
Обід (30 хв.)	0, 5•100 = 50 кКал
Відпочинок (1 год.)	1•85 = 85 кКал
Домашнє навчання (3 год.)	3•90 = 270 кКал
Вечеря (30 хв.)	0, 5•99 = 50 кКал
Відпочинок, читання (1 год.)	85 кКал
Інші види домашньої праці або прогулянка (1 год.)	157 кКал
Разом (24 год.)	2107 кКал

 

 

Список використаної літератури

Безпека життєдіяльності - Желібо Є.П.

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо. - 4-е вид. - К.: Каравела, 2005. - 344 с.

http: //www.studentam.poleznoe.com.ua/? p=15559

http: //ukped.com/plan-konspekti/ohorona-zdorovja/2288-bioritmi-ta-yih-znachennja.html

http: //pidruchniki.ws/10810806/bzhd/bioritmi_fiziologichni_osnovi_zapobigannya_nebezpeki_proyavu_riziku

http: //lady.tochka.net/ua/11479-bioritmy-cheloveka-prosnis-na-rassvete-i-izbavsya-ot-toksinov/

⇐ Предыдущая123

Поделиться: