СУТНІСТНИЙ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ ТА СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ВСТУП

Час дошкільного дитинства є часом інтенсивного сенсорного розвитку дітей, від рівня якого залежить успішне розумове, фізичне, естетичне виховання дітей. Сенсорний розвиток розглядається як процес осягнення громадського сенсорного досвіду, який призводить до розвитку сприйняття і формуванню уявлень про зовнішні властивості речей.

Щоб дитинство дітей було щасливим, основне головне місце в їх житті повинна займати гра. У дитячому віці у дитини є потреба в грі. І її потрібно задовольнити тому, що граючи, дитина вчиться і пізнає життя.

Ранній вік - найсприятливіший час для сенсорного виховання, яке забезпечує повноцінне сприйняття навколишнього світу, що сприяє розумовому, фізичному, естетичному розвитку дітей. Кращий спосіб розвивати і закріплювати сенсорні навички у дитини - перетворювати будь - які заняття і обов'язки в гру [9, c. 26].

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового розвитку. Чуттєве пізнання має дуже важливе значення у дошкільному дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування та вдосконалення діяльності органів чуттів, нагромадження уявлень про оточуючий світ.

Сенсорне виховання дітей раннього віку, формування будь-яких уявлень про властивості предметів, відбувається в результаті дій сприйняття, спрямованих на обстеження форми, кольору, величини і інших властивостей і відносин, які повинні придбати значення зразків. Однак цього недостатньо. Необхідно ще, щоб дитина виділив основні різновиди властивостей, що застосовуються в якості еталонів, з усіх інших, почав порівнювати з ними властивості різноманітних предметів.

У процесі розвитку дітей перших років життя здійснюється розвиток сенсорних здібностей, завдяки якому малодиференційовані зорові і слухові враження змінюються предметним сприйняттям, що відкриває дитині світ речей і явищ.

Повноцінний розвиток сенсорики відбувається тільки в процесі сенсорного виховання, коли у дітей формуються еталонні уявлення про колір, величиною, формою, про ознаках і властивості різних предметів і матеріалів, їх знаходження в просторі, Розвиваються всі види сприйняття, тим самим утворюється основа для розвитку розумової діяльності.

Для підвищення ефективності освітньої роботи, сенсорного виховання і навчання велике значення має використання в дидактичному процесі різних засобів і форм організації навчання: дидактичні ігри, дидактичні вправи. Дидактичні ігри як і раніше, залишаються ефективним засобом сенсорного виховання. В даний час різними авторами (Л.А.Венгер, К.Л. Печора, Е.Г. Пілюгіна) розробляється безліч дидактичних ігор по сенсорному вихованню. Йде пошук неординарних, альтернативних шляхів. Спостерігається відродження дидактичних систем Ф. Фребеля, Г. Домана.

Дослідженням в області сенсорного виховання дошкільника приділяли багато вітчизняні та зарубіжні вчені. Останнім часом методисти все більше спрямовують свою увагу саме на зарубіжних авторів. Однак найбільш важливий внесок у виховання досліджень у цьому напрямків внесли такі вітчизняні автори як А.П.Усова, А.В. Запорожець, А.Г. Рузская, Н.А. Ветлугина, Л.А. Венгер, В.П. Зінченко.

Таким чином, темою нашого дослідження ми обираємо: « Дидактична гра як засіб сенсорного розвитку дітей раннього віку ».

Мета курсової роботи: охарактеризувати роль дидактичної гри у сенсорному розвитку дітей раннього віку.

Об ’ єкт курсової роботи: діти раннього віку.

Предмет курсової роботи: дидактична гра, сенсорний розвиток.

Завдання курсової роботи:

1. Розкрити поняття дидактичної гри;

2. Обґрунтувати сутність поняття сенсорного виховання дитини;

3. Охарактеризувати використання дидактичної гри в сенсорному розвитку дітей раннього віку;

4. Розглянути організацію та проведення сенсорних занять у формі дидактичних ігор;

5. Зробити висновок.

РОЗДІЛ 1

Поняття дидактичної гри

Гра пронизує все життя дитини, вона сприяє фізичному і духовному здоров'ю, є джерелом великої інформації, методом навчання і виховання. З її допомогу створюються умови для розвитку творчих здібностей, всебічного розвитку дитини.

Існує прямий зв'язок між емоційним станом малюка і інтенсивністю протікання його психічних процесів: мислення, мовлення, уваги, пам'яті. Якщо в грі дитина, діючи предметами, активно маніпулює пальцями, то розумові процеси активізуються, і навпаки, їх інтенсивність слабшає, якщо рука дитини діє. Тому особливо корисні ігри, в яких діти діють: розбирають, збирають, сортують, з'єднують, роз'єднують деталі.

В.А. Сухомлинський підкреслював, що «гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишній світ». Гра це діяльність, вона є вираженням певного ставлення особистості до навколишньої дійсності [14, с. 83].

За Ф. Фребелю, дитяча гра - «дзеркало життя» і «вільний прояв внутрішнього світу. Гра - місток від внутрішнього світу до природи.

Д.Б. Ельконін розглядає гру як абсолютно своєрідну діяльність, а не як збірне поняття, що об'єднує всі види дитячих діяльностей.

Звернемося до класифікації дитячих ігор (Н.В. Бордовская):

1. Самодіяльні (за ініціативою дітей) - ігри - експериментування, сюжетно - самодіяльні;

2. Ігри з правилами (з ініціативи педагога) - навчальні (дидактичні і рухливі);

3. Народні - обрядові, тренінгові.

М. М. Подд 'яков визначає, що одним з видів ігрової діяльності є дидактична гра, що дозволяє ширше залучити дітей до поточного життя в доступних їм формах інтелектуальної та активної практичної діяльності, моральних та естетичних переживань. У дошкільній педагогіці дидактичні ігри з давніх пір вважалися основним засобом сенсорного виховання. Багато таких дидактичних ігор представлено в роботах вітчизняних дослідників і педагогів (Є.І. Тихеева, Ф.І. Блехер, Б.І. Хачапурідзе, А.І. Сорокіна, Е.Ф. Іваницької, Є.І. Удальцової), а також у спеціальних збірниках ігр [4, с. 31].

У педагогічній літературі зустрічається кілька класифікацій дидактичних ігор: по ігровому дії і правилами, за навчальним змістом, пізнавальної діяльності дітей, організації і взаєминам дітей, по ролі вихователя.

У психолого - педагогічному словнику дидактичні ігри розуміються як спеціально створювані або пристосовані для цілей навчання гри [10, с. 17].

А.К. Бондаренко вважає, що дидактична гра являє собою багатопланове, складне педагогічне явище: вона є і ігровим методом навчання дітей дошкільного віку, і формою навчання, і самостійною ігровою діяльністю, і засобом всебічного виховання особистості [6, с. 20].

М. М. Подд 'яков описує дидактичну гру як ігрову форму навчання, що це дуже складне явище. На відміну від навчальної суті занять у дидактичній грі діють одночасно два начала: навчальний, пізнавальне, і ігрове, цікаве.

Г.А. Урунтаева розглядає дидактичну гру як ігровий метод навчання, вона розглядається в двох видах: ігри заняття та дидактичні або автодидактичні ігри [5, с. 4].

А. К. Бондаренко описує дидактичну гру як самостійну ігрову діяльність, яка усвідомлена на усвідомленні цього процесу. Роль дорослого полягає в тому, щоб у дітей було в запасі багато таких ігор, в які вони грають самі, якщо інтерес до гри пропадає, то необхідно потурбуватись про ускладнення ігор, розширенні їх варіативності

Традиційно всі дидактичні ігри можна розділити на три основні види: ігри з предметами (іграшками, природним матеріалом), настільно - друковані та словесні ігри.

Ігри з предметами. Цінність цих ігор у тому, що з їх допомогою діти знайомляться з властивостями предметів: кольором, величиною, формою, якістю.

Настільно - друковані ігри - цікаве заняття для дітей. Різні і розвиваючі завдання, які вирішуються при їх використанні.

Словесні ігри побудовані на словах і діях граючих. У таких іграх діти вчаться, спираючись на наявні уявлення про предмети, поглиблювати знання про них, тому що в цих іграх потрібні використовувати набуті раніше знання в нових зв'язках, в нових обставинах.

А.Н. Аванесова, виходячи з досвіду сенсорного виховання, наводить такі види дидактичних ігор по ігровому дії:

1. Ігри - доручення, засновані на інтересі дітей до дій з іграшками і предметами: підбирати, складати і розкладати, вставляти, нанизувати.

2. Ігри з ховання і пошуком. Засновані на інтересі дітей до несподіваного появі і зникнення предметів, їх пошуку і знаходженню.

3. Ігри з загадуванням і відгадуванням, що привертають дітей невідомістю: «Дізнайся», «Відгадай», «Що тут? », «Що змінилося? ».

4. Сюжетно - рольові дидактичні ігри, ігрова дія яких полягає в зображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей дорослих: продавця, покупця, листоноші - або тварин: вовка, гусей.

5. Ігри - змагання, засновані на прагненні швидше досягти ігрового результату, виграти: «Хто перший», «Хто швидше», «Хто більше».

6. Ігри у фанти або гри в заборонений «штрафний» предмет (картинку) або його властивість (наприклад, колір), пов'язані з цікавими ігровими моментами - позбутися непотрібного, скинути карту, втриматися, що не зажадати собі штрафний предмет або картинку, не сказати забороненого слова [1, с. 45].

Дидактичні ігри можуть виконувати ще одну функцію - контролю за станом сенсорного розвитку дітей.

Педагог Н. Пищикова вважає, що ігри можуть бути включені практично в будь - яке заняття. Доцільно супроводжувати їх загадками, потешками, віршами - це допомагає емоційно сприймати і усвідомити ігрові образи, розуміти їх естетичний характер, сприяє розвитку образного мислення, уяви [4, с. 22].

Таким чином, гра пронизує всі сторони життя дитини. Одним з видів є дидактична гра, що дозволяє прилучити дітей до життя в доступних для розуміння формах.

РОЗДІЛ 2

ВИСНОВОК

Таким чином, виявлення специфіки сенсорного виховання у дітей раннього віку має важливе значення для розгляду питання про всебічний розвиток дитини. Зміст сенсорного виховання будується на основі принципу збагачення і поглиблення знань шляхом формування у дітей широкого орієнтування у навколишньому світі. Поруч із спеціальним ознайомленням з кольором, формою, розміром предметів слід удосконалювати звуковий аналіз мови, формувати музичний слух, розвивати м’язово-суглобову чутливість та інше.

Зазначені вміння відіграють важливу роль у здійсненні музичної, образотворчої, трудової діяльностей, у мовленнєвому спілкуванні. У той же час, сенсорне виховання включає спеціальну роботу щодо ознайомлення дітей із сенсорними еталонами, а також спеціальними засобами зіставлення якостей предметів, що сприймаються із засвоєними зразками, тобто способами обстеження предметів. Для виділення певних груп якостей потрібні як прості дії (дотик – для визначення гладкості поверхні), так і більш складні (перцептивні) дії.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє дійти висновку, що найбільш ефективна реалізація сенсорного виховання в ранньому дитинстві взагалі та формування сенсорних еталонів зокрема можлива за умови насичення предметно - розвивального оточуючого середовища дитини ігровими засобами.