Сутність поняття сенсорн ого виховання дитини

Сенсорне виховання дитини - це виховання його сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величиною, положення в просторі, а так само запаху, смаку.

Ранній вік найбільш сприятливий для вдосконалення діяльності органів почуттів, накопичення уявлень про навколишній світ. Тому, сенсорне виховання - це одна з основних сторін дошкільного виховання.

Саме сенсорне виховання становить фундамент загального розумового розвитку дитини, воно необхідне для успішного навчання дитини. З сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання. Всі інші форми пізнання будуються на основі образів сприйняття, є результатом їх переробки. Оволодіння знаннями та вміннями вимагає постійної уваги до зовнішніх властивостях предметів (формою, кольором, величиною) [2, c. 59].

Від сенсорного розвитку дитини залежить і його готовність до шкільного навчання. Так, значна частина труднощів, що виникає перед дітьми в ході початкового навчання, пов'язана з недостатньою точністю і гнучкістю сприйняття. В результаті виникають спотворення в написанні букв, в побудові рисунка, неточності у виготовленні виробів на уроках ручної праці. Трапляється, що дитина не може відтворювати зразки рухів на заняттях з фізичної культури.

В якості засобів вирішення пізнавальних завдань в сенсорній культурі виступають сенсорні еталони - загальноприйняті зразки зовнішніх властивостей предметів.

Сенсорні еталони кольору представлені сімома кольорами спектра та його відтінками по світлин і насиченості. В якості сенсорних еталонів форми виступають геометричні фігури. Еталон величини - метрична система заходів. Засвоєння сенсорних еталонів - це їх використання в якості одиниць виміру при оцінці властивостей речовин.

Саме форма, колір і величина мають визначальне значення для формування зорових уявлень про предмети і явища дійсності. Дитина протягом тривалого часу вчиться використовувати сенсорні еталони як засобу сприйняття, і цей процес має свої етапи. Розглянемо їх:

1) етап - предеталонний, відбувається на 3 - му році життя. Малюк починає називати трикутні форми дахами, про круглі каже, що вони схожі на м'ячик, тобто при сприйнятті одного предмета інший використовується як зразок. Здійснюючи по відношенню до своїх іграшок різні дії, діти змушені враховувати їх зовнішні властивості.

2)  етап - засобами сприйняття виступають вже не конкретні предмети, а якісь зразки їх властивостей, причому, кожне має цілком певну назву. Діти опановують основними кольорами спектра, як у повсякденному житті, так і на матеріалі дидактичних ігор. Наприклад, у грі Сховай мишку діти знайомляться з еталонами форми.

Особливе місце займають еталони величини, оскільки вона носить умовний характер. Будь - який об'єкт сам по собі не може бути великим або маленьким, він набуває це якість при порівнянні з іншим. Ми говоримо, що кавун великий, а яблуко - маленьке, зіставляючи їх між собою. Такі відносини можуть бути зафіксовані тільки в словесній формі.

3) етап - на 4 - 5 році життя, вже володіючи сенсорними еталонами, діти починають їх систематизувати. Вихователь допомагає дитині вибудувати послідовність кольорів спектру, дізнаючись їх відтінки. На рівні сприйняття відбувається і знайомство з варіантами геометричних форм, які відрізняються за співвідношенням сторін, - короткими і довгими. Від глобальної оцінки величини предмета (великий - маленький) діти переходять до виділення її параметрів: висоти, ширини, довжини; вчаться вибудовувати серіаціонний ряд. Відповідно ускладнюються дидактичні ігри.

Значення сенсорного розвитку дитини для його майбутнього життя висуває перед теорією і практикою дошкільного виховання завдання розробки і використання найбільш ефективних засобів і методів сенсорного виховання в дитячому садку. Головний напрямок сенсорного виховання має складатися в озброєнні дитини сенсорної культурою.

Поняття сенсорна культура увійшло в дошкільну педагогіку завдяки роботам М. Монтессорі. Однак вона вважала, що для придбання такої культури досить систематично вправляти органи чуття дитини в розрізненні форми, кольору, величини і інших властивостей предметів. Така точка зору була помилковою, вона не враховувала, що виховання дитини докорінно відрізняється від розвитку дитинчат тварин. Дитина розвивається шляхом соціального наслідування, яке на відміну від спадкування біологічного, передбачає не вправу вроджених здібностей, а придбання нових при засвоєнні суспільного досвіду. Сенсорна культура дитини - результат засвоєння ним сенсорної культури, створеної людством (загальноприйняті уявлення про колір, форму та інші властивості речей) [4 c. 125].

Дитина в житті стикається з різноманіттям форм, фарб та іншими властивостями предметів, зокрема іграшок і предметів домашнього ужитку. Він знайомиться і з творами мистецтва - музикою, живописом, скульптурою. Малюка оточує природа з усіма її сенсорними ознаками - запахами, шумами. І звичайно, кожна дитина, навіть без цілеспрямованого виховання, так чи інакше, сприймає все це. Але якщо засвоєння відбувається стихійно, без розумного педагогічного керівництва дорослих, воно нерідко виявляється поверхневим, неповноцінним. А адже відчуття і сприйняття піддаються розвитку, вдосконаленню, особливо в період дошкільного дитинства. Тут - то і приходить на допомогу сенсорне виховання - послідовне планомірне ознайомлення дитини з сенсорною культурою людства. Сенсорне виховання - цілеспрямовані педагогічні впливи, що забезпечують формування чуттєвого досвіду і вдосконалення відчуттів і сприйняття.

Розглянемо завдання сенсорного виховання дітей дошкільного віку в різних вікових групах

Сенсорне виховання - цілеспрямовані педагогічні впливи, що забезпечують формування почуттєвого пізнання й удосконалення відчуттів і сприйняття.

Дитина пізнає навколишній світ, а також явища природи, події громадського життя, доступні спостереженню. Добре розвинена здатність сприйняття необхідна, і її потрібно розвивати в дітях. У процесі всієї життєдіяльності дітей відбувається накопичення ними сенсорного досвіду, збагачення їхнього світовідчуття, підвищення тонусу, активізація позитивних знань, пов'язаних зі сприйняттям явищ навколишнього світу, пробудження інтересів, формування потреб.

Дитина в житті зустрічається з різноманіттям форм, барв та інших властивостей об'єктів, зокрема іграшок і предметів домашнього побуту. Вона знайомиться і з творами мистецтва: музикою, живописом, скульптурою. Малюка оточує природа з усіма сенсорними ознаками: багато кольоровістю, запахами, шумами.

Навколишня дійсність пізнається через аналізатори. Аналізаторна система інтенсивно розвивається в дошкільному віці, особливо від 2 до 5 років. Необхідно забезпечувати діяльність дітей, що вдосконалює їхні аналізатори. Дуже важливим є формування в дітей уміння слухати, спостерігати, бачити, чути. Для розвитку сенсорних здібностей важливо, щоб діти не тільки одержували відомості про те, що для чого вживається, як це називається, але й збільшували сприйняття цих предметів, випробовували різні відчуття від дотику до них, від дії з ними: переносячи предмети, відчути міру їхньої ваги; беручи їх до рук, відчути й визначити якість поверхні, температуру.

Зовнішні якості й властивості предметів навколишнього світу надзвичайно різноманітні. Кожний сенсорний еталон має своє словесне позначення міри ваги, міри довжини, колірний спектр, розташування нот на нотному стані, площинні й об'ємні геометричні фігури.

Опанувавши ці еталони, діти будуть співвідносити з ними будь-яку якість, яку вони сприйняли, давати їй визначення. Завдяки цим «одиницям виміру» дитина повніше й глибше пізнає різні властивості конкретних предметів сприйняття набуває цілеспрямованого й організованого характеру.

Удосконалювання будь-якої діяльності залежить від рівня сенсорного розвитку дитини. Особливо чітко ця залежність простежується в художній діяльності, у якій потрібний переважний розвиток тих або інших аналізаторів, що забезпечують необхідну точність і тонкість диференційовок.

Залежно від діяльності, її мотивів змінюються гострота, тонкість відчуттів, оскільки різні ознаки предметів виступають у своєму значенні. Засвоївши ту або іншу ознаку предмета в одному виді діяльності (наприклад навчилася розрізняти кольори в дидактичній грі), дитина використовує їїв інших видах діяльності (малюванні, аплікації).

У розвитку почуттєвого пізнання велике значення має мовлення. Слово дорослого фіксує придбаний дитиною сенсорний досвід, узагальнює його. Уведення в словник дитини назв різних ознак допомагає розвинути здатність до порівняння - найважливішої розумової операції. Словесні позначення ознак і властивостей предметів сприяють осмисленому їхньому сприйняттю, чіткому розрізненню.

Отже, сенсорний розвиток дитини, з одного боку, мас самостійне значення-отримання виразних понять про оточуючий світ, з іншого боку-складає фундамент загального розумового розвитку, що неможливо без опори на повноцінне сприйняття.

Завдання сенсорного виховання в молодшій групі:

1. Формувати загальну сенсорну здатність - здатність до використання сенсорних еталонів (п'ять, потім сім кольорів спектра; п'ять геометричних форм; три градації величини).

2. 3абезпечити поступовий перехід від предметного сприйняття й упізнання об'єктадо сенсорного аналізу.

3. Допомогти дитині одержати перші уявлення про різні матеріали (папір, дерево, скло, метал) та їхні основні якості (скло холодне, прозоре, б'ється; папір гладкий, м'який, рветься, промокає).

4.Формувати уявлення про найпростіші перцептивні дії (погладити, надавити, пощупати, спробувати на смак).

5.Розвивати вміння активно вживати слова, що позначають дії (зім'яти, стиснути, погладити тощо, якості та властивості (м'якість, твердість, гладкість, шорсткість тощо; предмети рвуться, б'ються, розмокають).

6.Виховувати дбайливе ставлення до предметів, навчати дітей використовувати предмети відповідно до їхнього призначення та властивостей.

В середній групі:

1.Навчати виділення властивостей предметів, пов'язанихізвеличиною й кількістю; установлення умовного зв'язку міжоб'єктом і його позначенням.

2. Формувати повноцінне орієнтування - розуміння й використання різних просторових ситуацій.

3. Навчати впізнавання предметів різрізного матеріалу (папір, картон, скло, метал, гума, шкіра, тканина, пластмаса тощо), засвоєння їхніх відмітних ознак(розмокає, б'ється, рветься, горить, міцний, ламкий).

4. Дати уявлення про те, що будова предмета, матеріалу, вибір для його виготовлення обумовлені його призначенням.

5. Складати найпростіші описові розповіді про предмети, відбиваючи знання про їхнє призначення та всі відомі якості й властивості як самого предмета, так і матеріалу, із якого він зроблений.

6.Виховувати дбайливе ставлення до предметів і матеріалів, уміння користуватися ними в повсякденному житті відповідно до призначення властивостей, раціональних способів використання.

В старшій групі:

1.Засвоєння двох видів понятійних відносин: класифікаційних (відносини між поняттями за рівнем їхньої узагальненості - сукупність істотних ознак і сукупність охоплюваних даним поняттям об'єктів; розуміння й використання при розв'язанні пізнавальних завдань зворотної залежності між обсягом і змістом поняття) і серіаційних - відносини між об'єктами, упорядкованими за ступенем інтенсивності якої - небудь ознаки.

2.Засвоєння дій заміщення понять або ознаки понять.

3.Розвиток уявлень про просторові відносини (контур предмета, замкнуті переривчасті лінія висота, довжина).

У підготовчий групі:

1.Удосконалювати вміння визначати просторові характеристики предметного світу (форми, положення, довжина об'єктів, просторових, композиційних і розмірних відносин між ними).

2.Розвивати вміння відносити об'єкт до потрібної категорії, виділяти понятійні групи в різнорідному матеріалі й використовувати узагальнені слова для розв'язання завдання на вгадування об'єкта.

3.Формувати вміння вибирати раціональний спосіб визначення властивостей відносин предметів, давати точну словесну оцінку, доводити й обґрунтовувати способи й результати порівняння, вимірювання, зіставлення.

4.Формувати вміння усвідомлено вибирати предмети й матеріали для самостійної діяльності відповідно до їхніх якостей, властивостей, призначень.

5.Формувати вміння складати описову розповідь про предмет, повно відбиваючи його особливості, користуючись образними порівняннями, епітетами, метафорами.

 

 

РОЗДІЛ 2

⇐ Предыдущая1234Следующая ⇒

Поделиться: