Карл Великий - імператор.

Каролингская держава тягнулася від Фризии на Північному морі до області лангобардов і північно-східної Адріатики. На заході королівство омивав Атлантичний океан, а на південному заході Карлу була підвладна значна частина північної Іспанії. Крім того, Карл володів переважно Італії і збирав данину з багатьох областей на сході. В цілях забезпечення безпеки меж в прикордонних районах була утворена система так званих марок, областей, на чолі яких стояли маркграфи. Природним підсумком такого значного територіального зростання стала ідея відродження Західної Римської імперії, і до кінця 8 століття придворні і сановники Карла все частіше закликали до такого відновлення.

Восени 800 року Карл відправився в Рим і провів тут майже півроку, розбираючи розбрати між папою Львом III і місцевою знаттю.

25 грудня 800 року на Різдво Карл Великий слухав святкову месу в соборі святого Петра. Раптом папа наблизився до свого гостя і поклав йому на голову імператорську корону. Франки, що все знаходилися в соборі, і римляни дружно вигукнули: "Та є здоровим і перемагає Карл Август, Богом вінчаний великий і миротворящий римський імператор". Хоча усе це не стало для карла несподіванкою, він, за свідченням Эйнгарда, перший час робив вигляд, що невдоволений "самовільним" вчинком папи. Карл навіть стверджував, що, знай він заздалегідь про наміри папи, він би того дня не пішов в церкву, не дивлячись на Різдво. Робив він це, як видно, для того, щоб заспокоїти Константинопольський двір. Ненависть візантійських імператорів, що негайно виникла, Карл, втім, переніс з великим терпінням. Врешті-решт імператорам Візантії довелося визнати новий титул владики франків. Карл прийняв титул імператора, проте створення нової Західної Римської імперії не змінило образу правління і не принесло ніяких територіальних надбань.

Коронація в базилике святого Петра була одним з плодів тісного альянсу між церквою і державою, який Карл старанно насаджував. Будучи глибоко набожним (він відвідував церкву по чотири рази в день) і непогано обізнаним в теології, Карл піклувався як про матеріальні, так і про духовні потреби своїх підданих і тому розглядав себе як богоданного захисника церкви, а також її повелителя і законодавця. З папою Адріаном I (772-795) Карла зв'язували узи тісної дружби, а відносно Льва III (795-816) він обрав протекційний, а часом повчальний тон. Багато радників і чиновники Карла були з кліриків, і він винагороджував відданих слуг, дарувавши їм багаті абатства і єпископства. Карл взяв безпосередню участь у виробленні аргументів проти адопцианской єресі, яку висунули і поширювали єпископ толедський Элипанд і єпископ ургельский Фелікс. Він очолив боротьбу церкви проти іконоборців і наполіг на тому, щоб папа включив filioque (положення про вихід Духу Святого не лише від Батька, але і від Сина) в символ віри.

Карл щедро роздавав церквам і монастирям грошові і земельні завітали, проводив реформи в області обрядів і літургії і видавав незліченні укази, що мали на меті змусити священиків, ченців і мирян дотримувати церковні правила в побуті. Він проявляв турботу про освіту служителів церкви і прагнув викоренити багато зловживань в церковних справах, що виникли ще при його попередниках. В той же час Карл залучав завойовані народи до церкви, в походах його військо супроводжували місіонери, і він прийняв запевнення в покірності саксонців, слов'ян і аваров лише тоді, коли ті прийняли християнство.

У 804 році був покладений край виснажливій саксонській війні. Карл прибув в Голленштедт і переселив з Нордальбингии 10 тис. саксонських сімей у внутрішні області держави. Нордальбингия, що обезлюділа, була передана ободритам. У 808 році данський король Готфрид в союзі з полабскими слов'янами напав на ободритов і обклав їх даниною. Перед відходом він зруйнував Рерик. Імператор відправив проти данців сина Карла. У Нордальбингии, знову відібраною у ободритов, побудували декілька фортець; тим самим належало початок Данській прикордонній марці. Для віддзеркалення норманнских набігів Карл велів будувати кораблі на річках, які протікали після Галію і Північної Німеччини. У усіх портах і гирлах судноплавних річок по його наказу були влаштовані стоянки для судів і виставлені сторожові кораблі, щоб попередити вторгнення ворога. Це була остання велика війна за життя Карла Великого. За сорок років, що пройшли після прийняття ним влада, він майже удвічі розширив межі держави франків.

⇐ Предыдущая28293031323334353637Следующая ⇒

Поделиться: