Соціально-педагогічна робота з профілактики віктимної поведінки підлітків.

Сутність соціально-педагогічної діяльності з дітьми, які мають схильність до віктимної поведінки, полягає в організації підвищеного піклування, виховання у них почуття власної гідності, спираючись на позитивні якості характеру, попередження або подолання різних відхилень у поведінці [10, с. 165]. 

Мета діяльності соціального педагога полягає в тому, щоб допомогти подолати кризу і самотійно змінити життя.

Правильно організована соціально-педагогічна діяльність спрямовується на надання комплексної допомоги в розв’язанні особистісних проблем клієнта

Вона включає три аспекти: [40, с. 235]. 

1) соціальний- розвиток і набуття соціальних якостей особистості, досвіду спілкування і засвоєння суспільних норм поведінки

2)  культурний- ознайомлення із навколишнім світом, оволодіння культурними цінностями суспільства, культурою поведінки і стосунків, відповідною освітою.

3) Психолого-педагогічний- психічний та особистісний розвиток особистості, навчання і виховання в сім’ї, у дитячому садку, школі.

У контексті того, на кого спрямована соціально-педагогічна діяльність, доречно вести мову про соціально-педагогічну роботу з конкретною особистістю чи соціальною групою на рівні суб’єкт- суб’єктної взаємодії, яка реалізуєься профілактичною, реабілітаційною, культурно-дозвіллєвою, просвітницькою, колекційною функціями.

1.Діагностична функція, яка спрямована на виявлення факторів ризику. Реалізується шляхом збору інформації по особливості особистості, негативні фактори, які провокують віктимну поведінку.

2. Прогностична, сутність якої полягає в тому, що на основі встановленого діагнозу розробляється конкретна соціально-педагогічна програма діяльності з клієнтом, яка передбачає етапні зміни і кінцевий результат соціальної адаптації, корекції та реабілітації.

3. Виховна, що передбачає визначення змісту соціально-педагогічної діяльності, методів перевиховання соціально важливих якостей.

4. Правозахисна, соціально-педагогічна діяльність будується на правовій основі, що передбачає як дотримання так і захист прав дитини.

5.Організаторська, вона обумовлена тим, що соціально-педагогічна діяльність вимагає участі і координації дій різних спеціалістів залежно від проблеми.

6. Комунікативна, сутність якої полягає в установленні контактів між учасниками з метою обміну інформації.

7. Попереджувально-пофілактична, яка забезпечує закріплення отриманих позитивних результатів і попереджає про можливі прояви рецидивів.

Основними завданнями соціально-педагогічної діяльності є: [56, с. 275]. 

-створення умов, які допоможуть компенсувати проблеми соціалізації.

-забезпечення діагностики, корекції і консультування з соціально- педагогічноїпрблеми.

-організація соціально-педагогічної профілактики і реабілітації.

-робота з проблемами клієнта ( застосування власної методики ).

-консультування і спеціалізована допомога у відповідних спеціалістів.

-культурно-просвітницька робота.

-організація дозвілля клієнтів.

-здійснення превентивних заходів, запобігання дезадаптації, деривації, соціальної та педагогічної занедбаності.

-організація допомоги і захисту клієнта.

Соціальний педагог повинен проводити такі напрями соціально-педагогічної діяльності як:

1.Профілактика причин і наслідків віктимної поведінки, особливо з тими дітьми, які перебувають у несприятливих умовах соціалізації, характеризуються негативною поведінкою, а також з тими, хто став на шлях асоціальної і протиправної поведінки.

2.Організацію вільного часу тому, що беззмістовне дозвілля є провідним фактором ризику.

3.Посередницька діяльність щодо залучення до роботи батьків, учителів, лікарів, співробітників міліції, громадськості.

Результатом соціально-педагогічної діяльності є перевиховання, оздоровлення, реабілітація.

Процес перевиховання можна розділити на 4 етапи:

Перший- вивчення дитини та її оточення.

Другий- забезпечення психологічної готовності до перевиховання. Він включає бесіди, входження в довіру, розвиток інтересу до тієї чи іншої роботи.

Третій- накопичення моральних позитивних якостей, вчинків. Важливо,щоб дитина самостійно навчилась визначати позитивні і негативні сторони своїх вчинків, причини і самостійно знаходила подальшу поведінку.

Четвертий- самовиховання, коли вихованець повинен самостійно вийти з кризи[55, с. 15]. 

Варто зауважити, що в процес перевиховання крім соціального педагога включається колектив вихованців, у який потрапляє дитина.

Оздоровлення обстановки відбувається через створення клубу,спортивних секцій, технічних гуртків.

Процес реабілітації передбачає визначення спільних поглядів соціального педагога і клієнта, виявлення захоплень і особливостей поведінки, визначення негативних якостей особистості і реакції на зовнішній вплив, вироблення спільних норм поведінки і взаємодії.

Захист дітей від насильства та жорстокості та попередження злочинів проти них є надзвичайно соціально важливим і актуальним завданням, рішення якої носить міждисциплінарний, комплексний характер - робота правоохоронної системи, органів опіки та піклування, соціальної та педагогічної сфер, медичної та психологічної служб. Законодавство чітко визначає ті дії, які вважаються насильницькими злочинами, спрямованими на недоторканність особи. Право дитини на захист своїх інтересів закріплено також у Сімейному кодексі і в міжнародній Конвенції ООН про права дитини, прийнятої в нашій країні. Складність полягає в тому, що держава не завжди забезпечує дотримання і дію існуючих законів і, отже, захист неповнолітніх від жорстокого поводження з ними [30, с. 65].  

Оскільки реалізація протиправних дій залежить від функціонування кримінальної системи (злочинець - жертва - ситуація), то і заходи їх профілактики повинні бути спрямовані на кожний її елемент. Віктимно- орієнтована система попередження протиправних дій стосовно дітей і підлітків повинна будуватися з урахуванням типології поведінки потерпілих в передкримінальний і кримінальної ситуаціях, факторів віктимності і складатися із заходів первинної та вторинної профілактики.

Первинна профілактика полягає в комплексному впливі на всі фактори віктимності і віктимної поведінки потерпілих (віковий, особистісний, психопатологічний і ситуаційний), які проявляються в ході взаємодії з агресором і сприяють вчиненню злочинів [70, с. 198].  

Соціально-педагогічний аспект включає широке коло заходів, спрямованих на забезпечення нормального і гармонійного розвитку особистості дитини, створення безпечного і сприятливого мікросоціального середовища. Сюди відноситься санація деструктивних сімей, профілактика психічних захворювань, алкоголізму та наркоманій в осіб з найближчого оточення неповнолітніх для виключення можливості вчинення ними протиправних дій стосовно дітей та підлітків, жорстокого поводження з ними. Важливе значення має правильне і своєчасне статево-рольове виховання дітей, формування у них знань в області взаємовідносин статей і морально-етичних принципів, про суспільно прийнятних формах і безпечних стереотипах поведінки в різних ситуаціях.

Безумовно, велику роль відіграє просвітницька робота серед населення, спрямована на популяризацію інформації про найпоширеніші злочини, пов'язані з посяганням на життя і гідність громадян, обставини виникнення кримінальних ситуацій, ефективних способи виходу з них, особливості поведінки злочинців і т.д. З дітьми в дитячих установах і школах повинні проводитися роз'яснювальні бесіди та психологічні тренінги, спрямовані на навчання способам попередження протиправних дій (наприклад, не відкривати двері стороннім, не входити з ними в під'їзд і ліфт, не знайомитися, не піддаватися на умовляння) та вироблення стратегій поведінки в загрозливих для життя ситуаціях. До заходів профілактики віктимної поведінки слід віднести і заходи, що впливають на зміну аморального або навіть асоціальної способу життя деяких молодіжних та підліткових груп, аж до притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності їх лідерів за втягнення неповнолітніх у антигромадську діяльність, проституцію і т.д. Слід більше уваги приділяти організації дитячих і підліткових клубів для проведення безпечного дозвілля, розвитку інтересів та комунікативних здібностей підростаючого покоління та з метою профілактики адиктивної поведінки[10, с. 172].  

Медико-психологічний аспект передбачає попередження, своєчасне виявлення і лікування психічних розладів як у дорослих, так і у дітей та підлітків: профілактика пренатальної патології, рання діагностика і корекція психологічних девіацій, порушень психічного та психосексуального розвитку, психопатоподібних розладів і девіантної поведінки, які можуть мати віктимне значення.

Вторинна профілактика полягає в наданні медико-психологічної допомоги жертвам насильства з метою купірування наявних у них психічних розладів, що виникли в результаті злочинів, попередження суїцидальних тенденцій і вторинної віктимізації, яка особливо часто спостерігається в середовищі дітей та підлітків, де існує міф про «доступності» жертв і вони нерідко стають ними повторно. У таких випадках важливе значення набуває надання юридичної допомоги потерпілим, яку вони можуть отримати як у правоохоронних органах, так і в центрах для осіб, потерпілих від жорстокості та насильства, де виявляється медико-психологічна допомога [38, с. 165].  

Підводячи підсумки, слід підкреслити, що для суспільства, для держави в цілому, пріоритетне значення повинні мати заходи первинної профілактики та попередження виникнення віктимної поведінки дітей та підлітків, серед яких важливу роль має відігравати психопрофілактична робота. Система роботи по первинної психологічної профілактики віктимної поведінки школярів повинна включати наступні заходи:

1. Рання психологічна діагностика віктімогенних якостей і властивостей особистості, а також раннє виявлення стійких психоемоційних станів школярів, що детермінують їх віктимну поведінку.

2. Раннє виявлення видів дитячої віктимності, формування яких найбільш імовірно у кожного конкретного школяра, з метою їх профілактики.

3. Індивідуальна і групова психологічна корекція віктімогенних особливостей особистості та стійких психоемоційних станів дітей і підлітків як факторів їх віктимізації.

4. Психологічна корекція стереотипів самосприйняття («ідеології жертви»), самооцінки, шаблонів жертовного поведінки дітей та формування моделей безпечної авіктімного поведінки.

5. Формування і закріплення у школярів в рамках соціально-псіхолгіческіх тренінгів оптимальних комунікативних навичок, прийомів безконфліктного конструктивної взаємодії з потенційними заподіювача шкоди, навичок адекватної оцінки і прогнозування віктімогенних ситуацій.

6. Просвітницька робота, що включає роз'яснювальні лекції та бесіди з описом можливих ситуацій віктімогенного плану, причин їх виникнення і оптимальних шляхів виходу з них; а також заходів з попередження віктімогенних ситуацій.

7. Реалізація системи методів і форм роботи з дорослими (батьками, вихователями, вчителями, адміністрацією шкіл, інтернатів, дитячих будинків), спрямованої на зниження рівня дитячої віктимізації, профілактику вікової, статусної, іміджевої та інших видів віктимності школярів, а також на зниження частотності виникнення віктімогенних ситуацій, ініційованих дорослими.

У зазначеній вище системі профілактичних заходів основний акцент, на наш погляд, має бути зміщений на психокорекційну роботу, так як саме індивідуально-особистісні якості школярів лежать в основі їх віктимної поведінки.

       

 2.4 Програма роботи соціального педагога з профілактики

   віктимності підлітків

Вивчивши наукову літературу по проблемі віктимності підлітків, вважаємо за доцільне, щоб робота соціального педагога в цьому напрямку носила не тільки профілактичний, але і розвиваючий характер.

Статистичні дані про аварії на дорогах, зростання наркоманії, отруєння алкоголем, загибелі людей в процесі виробництва та в побуті підтверджують висновки про надзвичайну актуальність профілактики віктимної поведінки, формування у сучасної людини культури особистої безпеки. Виховання такої культури передбачає оволодіння накопиченим досвідом виживання в різноманітних ситуаціях, формування готовності використати цей досвід у постійно мінливих умовах. Йдеться про комплексну підготовку людини до попередження і подолання небезпечних ситуацій, чому сприяє світоглядна, моральна, інтелектуальна, психологічна, комунікативна, правова, естетична, і  фізична готовність. [31, с. 58].

Ефективне формування навичок особистої безпеки на основі гуманістичної моральної установки можливо лише при відповідному навчанні безпечної поведінки. Навчання, засноване тільки на обмеженому наборі  правил, переважно заборонного характеру (не пускайте в квартиру, не підходь до машини, не відповідай на питання, не сідай у машину і т. д.), не дає вихованцям можливості засвоїти весь необхідний арсенал засобів безпеки. Інакше кажучи, лише людина, навчена структивним способам  безпечної поведінки, може бути здатною  до моральної  дії і одночасного забезпечення своєї особистої безпеки.

Програма роботи соціального педагога- це розроблений і реалізований комплекс  завдань і заходів, що має певний зміст і спрямований на досягнення кінцевої мети [41].

На підставі аналізу наукової літератури ми зробили висновок, що ефективна профілактики підліткової віктимності повинна включати наступні напрями: правове, соціальне, валеологічне.

Метою розробленої нами програми є зниження факторів ризику схильності підлітка стати жертвою несприятливих умов соціалізації.

Завдання:

1) діагностувати у підлітків рівень схильності до віктимності; знань; відповідальності; умінь і навичок безпечної поведінки;

2) підвищити інформованість підлітків про небезпеку конкретних видів поведінки;

3) підвищити відповідальність підлітків у процесі їх життєдіяльності;

4) розвинути уміння і навички безпечної поведінки у підлітків;

5) знизити схильність до виктимному поведінки у підлітків.

Коротко опишемо зміст блоків і перелік заходів програми, яка складається з чотирьох блоків: діагностично-ввідний, теоретично- практичний, що включає в себе дві частини (тренінги з розвитку відповідних умінь і навичок) і діагностично-заключний. [36, с. 78].

В рамках діагностично-ввідного і діагностично-заключного блоків вирішуються завдання діагностики показників ефективності програми; знайомства і групового згуртування підлітків експериментальної групи; інформування батьків про проблему віктимності підлітків.

Основною формою роботи соціального педагога є факультатив. Заняття проводяться також у формі майстерні, тренінгу, консультації.

Блок 1. Діагностично-ввідний

Мета: діагностика основних показників ефективності програми.

Тема 1. "Знайомство".

Ключові поняття: знайомство, подання, інтерв'ю, самоаналіз, тренінг, правила поведінки, введення в проблему віктимності, юридична та моральна відповідальність.

Методи роботи: бесіда, вправи "Сніжний ком", "Інтерв'ю", проблемні ситуації.

Домашнє завдання: написати кілька прикладів проблемних ситуацій з власного життя.

Тема 2. "Діагностика віктимності".

Ключові поняття: анкета, тест- опитувальник.

Методи роботи: спостереження; методика дослідження схильності до виктимної поведінки, розроблена О.О. Андрониковой [2]; анкета "Виявлення схильності підлітків до потрапляння в виктимогенні ситуації"; незакінчена теза; методика "Локус контролю" для визначення рівня відповідальності підлітків.

Домашнє завдання: написати короткий твір на тему: "Що значить для мене - бути в безпеці...". [32, с. 265].

Блок 2. "Виктимогенні ситуації".

Мета: надання підліткам знань по віктимології, особливості віктимної поведінки та особливості безпечної поведінки.

Тема 1: Віктимологія - наука про жертви і.

Ключові поняття: віктимологія, що  таке  жертва, роль поведінки жертви в небезпечних ситуаціях, насильство, види насильства.

Методи роботи: оповідання, дискусія, бесіда.

Домашнє завдання: написати кілька прикладів насильницьких дій, з якими підлітки можуть зустрітися в повсякденному житті.

Тема 2: Віктимна поведінка.

Ключові поняття: правопорушення, злочин, аморальна поведінка, віктимність, групи ризику, фактори віктимності, віктимна поведінку.

Методи роботи: оповідання, дискусія.

Домашнє завдання: навести приклади віктимної поведінки, які підлітки спостерігали у власному житті.

Тема 3: Безпека.

Ключові поняття: безпека, ризик, ризикована поведінка, відповідальність, відповідальна поведінка, особиста безпека, фізична, економічна і кримінальна безпека, правила безпечної поведінки.

Методи роботи: оповідання, дискусія.

Домашнє завдання: навести приклади дій, які забезпечують особисту безпеку в різних обставинах.

Тема 4: Служби допомоги людям, що потрапили в несприятливі ситуації.

Ключові поняття: соціальна допомога, складна життєва ситуація, телефон довіри, притулок, відділи у справах неповнолітніх при адміністрації районів і міст, соціальний притулок, соціально-реабілітаційний центр для неповнолітніх.

Методи роботи: оповідання, дискусія, вирішення проблемних ситуацій.

Домашнє завдання: скласти план власних можливих дій при попаданні в виктимогенну ситуацію. [32, с. 279].

Блок 3. "Безпечна поведінка".

Даний блок складається з двох частин: частина 1- тренінг навичок безпечної поведінки, 2 частина - навчання способів відновлювати впевненість у собі і адекватну самооцінку після перенесених аварій, небезпечних ситуацій і т.д.

Частина 1. Тренінг навичок безпечної поведінки.

Мета: зниження ризику потрапляння підлітків у несприятливі життєві ситуації, навчання підлітків навичкам пізнавати можливість складання небезпечної ситуації, стратегії ефективної і адекватної поведінки в небезпечних ситуаціях.

Ключові поняття: насильство і його види, ситуація, ризик, зони ризику, стратегія поведінки ситуації насильства, адаптація, рефлексія, впевненість, адекватна самооцінка.

Форма роботи - тренінг.

Методи роботи: ігри та вправи, дискусії, вирішення проблемних ситуацій, дебати, мозковий штурм.

Цей блок орієнтований на закріплення відповідальності як особистісної риси. У блоці робиться акцент на розвиток адаптивних навичок ефективної поведінки, зміцнення і розвиток конструктивних стратегій профілактики і подолання ситуацій насильства. Робота в рамках даного блоку сприяє становленню адекватної самооцінки у підлітка, є гарною профілактичної базою для формування у підлітків умінь протистояти  фізичному  насильству з боку оточуючих. У блоці також реалізовано завдання, пов'язані з активізацією власних можливостей підлітка, збільшенням ресурсів, необхідних для протистояння різних життєвих труднощів підліткового  життя, і перш за все тих, які пов'язані з емоційним насильством. Оптимальна кількість учасників групи 12-15 чоловік. Групи можуть бути змішаними (за статтю, віком). Для роботи потрібні наступні матеріали: бейджи, плакат "Правила роботи групи", вивіски з афоризмами, інформаційні картки "Способи подолання ситуації фізичного насильства", фломастери, м'яч, відривні картки. [32, с. 287].

Кожне заняття складається з трьох частин. Перша частина - привітання, настрій на роботу (1-2 вправи, спрямовані на активізацію групи, залучення уваги, що створює настрій на обговорення основної теми заняття).

Основна частина містить наступні елементи: визначення цілей, теми дискусії, характеру проблеми; кругову дискусію з обговорюваної проблеми, збір інформації, суджень, думок, нових ідей, пропозицій від всіх її учасників; упорядкування інформації та її обговорення; обґрунтування альтернатив і спільна їх оцінка; підведення підсумків дискусії, спільне резюмування.

У заключній частині заняття проводиться зіставлення цілей заняття з отриманим результатом; вправи на зняття психологічного навантаження і підведення підсумків заняття. Кожне заняття завершується короткою рефлексією, в ході якої учасники можуть поділитися своїми враженнями від отриманої інформації і про задоволеності від виконаної роботи. [32, с. 285].

Далі коротко опишемо вміст основної частини кожного заняття.

Тема 1. Створення в учасників емоційного настрою на роботу в групі. Обговорення очікувань, побоювань від роботи в групі. Прийняття правил роботи в групі.

Методи роботи: вправи, групова дискусія.

Домашнє завдання: повторити правила роботи в групі, повторити матеріали теоретичного курсу, присвячені темі насильства.

Тема 2. Поняття насильства. Види насильства. Нефізичне насильство.

Методи роботи: вправи, групова дискусія, мозковий штурм.

Домашнє завдання: знайти приклади ситуацій насильства з власного життя і життя знайомих і родичів, літературних творів, телепередач і т.д.

Тема 3. Ситуації насильства. Визначення та обговорення можливих ситуацій насильства. Зони ризику. Вивчення типології ситуацій, що загрожують виникненням нефізичного насильства. Способи зняття напруги після ситуації насильства. Визначення конструктивних способів зняття напруги після ситуації насильства.

Методи роботи: вправи, групова дискусія.

Домашнє завдання: написати список конструктивних способів зняття напруги і неконструктивних способів зняття напруги (кожен список - не менш 4 пунктів). [32, с. 243].

Тема 4. Аналіз індивідуально перенесених ситуацій насильства. Визначення індивідуальних способів поведінки всередині ситуації і її попередження. Визначення та обговорення конструктивних стратегій поведінки всередині ситуації насильства і способів профілактики. Зміцнення навичок "психотерапевта" для інших.

Методи роботи: вправи, мозковий штурм, вирішення проблемних ситуацій.

Домашнє завдання: проаналізувати власні способи поведінки в конфліктних ситуаціях, ступінь їх конструктивності. [32, с. 249].

Тема 5. Профілактика насильства в соціальній групі. Адаптивні навички поведінки. Аналіз стратегії поведінки в кризовій ситуації, загрозливою насильством. Підвищення впевненості в собі. Стабілізація адекватної самооцінки. Підвищення відповідальності за свою поведінку. Усвідомлення своєї цінності й унікальності.

Методи роботи: вправи, бесіда, групова дискусія, консультація.

Домашнє завдання: поспостерігати за динамікою власного емоційного стану і постаратися виявити внутрішні і зовнішні фактори, які підвищують самооцінку. [32, с. 269].

Тема 6. Особистісно- зворотний зв'язок. Підсумки занять. Позитивне завершення міжособистісних відносин в групі. Особистісна підтримка. Усвідомлення і структурування досвіду, отриманого на тренінгу. Виявлення індивідуальних варіацій отриманого досвіду.

Методи роботи: вправи, бесіда, групова дискусія.

Домашнє завдання: написати короткий твір "Чому я навчився на цьому тренінгу".

Частина 2. Тренінг "Повернення впевненості" - навчання способів відновлювати впевненість у собі і адекватну самооцінку після перенесених аварій, небезпечних ситуацій і т.д.

Мета: допомогти кожному учаснику по можливості знизити негативний вплив на власну психіку пережитої невдачі, поліпшення стану підлітків після перенесеної побутової або міжособистісної невдачі.

Ключові поняття: невдача, ситуація невдачі, помилка, наслідки, бажання опанувати ситуацію, рольове моделювання ситуації, рефлексія ситуації.

Форма роботи: тренінг [37].

Методи роботи: рольова гра.

Для роботи потрібні наступні матеріали: картки з назвами ролей, найпростіший музичний інструмент (для ведучого, наприклад, ксилофон або губна гармошка, або провідний просто попевает кожну ноту).

Алгоритм ігри

1. Постановка мети. Ведучий пропонує учасникам гри замислитися, чи є в них спомин у будь-якому життєвому епізоді, коли вони зазнали відчуття досади від того, що зірвалася якась справа. Зірвалася з незалежних від самої людини обставинами. Наприклад: ви збиралися з друзями в похід, але почався такий жахливий ураган, що ви змушені були залишитися вдома.

На обдумування дається 1-2 хв. Потім ведучий просить одного з підлітків поділитися своїми спогадами. Це буде, як правило, той підліток, який вже впорався з наслідками пережитої невдачі. Ті, у кого психологічний дискомфорт зберігся, розкриваються не так швидко. Однак озвучування чужих неприємних історій, які мали місце в минулому і пережитих, дає надію на те, що і він чи вона може впоратися зі своїми неприємностями.

2. Пояснення методу. Учасники повинні зрозуміти, чому їм пропонується гра. Теза: "Рольова гра дає можливість безболісно для особистості робити помилки, аналізувати їх, відстоювати будь-яку, навіть парадоксальну  точку зору. Крім того, можливість побути в чужій ролі дає нам час на відпочинок від самих себе, від наших власних переживань".

3. Роздача літературного матеріалу.

Ролі: скрипічний ключ, До, Ре, Ми, Фа, Сіль, Ля, Сі, таксі, кіт, два пароплава, хмари (кілька карток), колоски (кілька карток), головна синиця, синиці (кілька карток), відро, дощинки, Земля, Сонце.

4. Читання тексту вголос.

5. Подання ситуації. Ситуація: було намічено добру справу, але воно зірвалося. Однак невдача не повинна розглядатися як непоправне лихо. Учасники справи,яка зірвалась  можуть знову зібратися разом і почати все спочатку. Але у кожного учасника свій характер. Ми повинні з'ясувати, чи захочуть вони повернутися, як кожен окремо переживає ситуацію. (При проведенні рефлексії у випадку роботи з дітьми до 12 років не слід ставити занадто розгорнуті питання)

6. Постановка задачі. Входячи в гру, людина приймає на себе роль персонажа, погоджуючись на час відповідати його статтю. Завдання гравців - відповідати загальним уявленням про спосіб, в тому числі використовуючи мовні, пластичні, мімічні та інші прийоми.

7. Роздача карток. Картки перемішати і роздати довільно. У групі має бути не менше 14 і бажано не більше 30 людей.

8. Рольова гра по тексту. Входження в роль (кожен учасник повинен вголос "відректися від свого імені" і взяти на себе роль, наприклад, ноти, пароплава і т. д.).

Після цього відношення ведучого до учасників гри змінюється. Перед ним не учні, а ноти, пароплави, колосся і т. д. Можна почати звертатися до кожної дитини на ви. Це піднімає значимість гравця у власних очах.

Відповідність ролі (учасники повинні показати, як виглядає пароплав, яка з себе хмара, який собою кіт і т. д.).

Рефлексія ситуації (попередьте учасників, що вони не повинні особливо звертати увагу на думку оточуючих, а можуть висловлювати своє особисте бачення ситуації).

Питання, які можуть бути використані під час гри.

Навіщо ноти розсілися на хмари? Це був легковажний вчинок? Скажіть, нота ..., що ви відчували, коли мчали на землю разом з краплями дощу? Вам було холодно? Вас турбувала вологість? Це був холодний або спекотний день? Що ви відчули, коли... (далі по ситуації). Ви впевнені, що те, що сталося, вам не подобається? Може бути, вам просто турбує новизна ситуації? Ви хочете повернутися? У вас є така можливість.

9. Загальногрупова рефлексія і вихід з ролей. Питання, що задаються після виходу з ролей: вам дісталася та роль, яку ви хотіли б отримати? Чим вас влаштувала роль? Чим не влаштувала? Що б ви хотіли змінити в вашій ситуації (ноти, кота, відра, колосся, синиць...)? Змініть і покажіть нам.

10. Резюме групи. Загальний висновок. Він може бути самим незвичайним. Головне - не поспішати закінчити гру, дати всім висловитися.

11. Рефлексія ведучого. Провідний розбирає вголос роботу кожного гравця, відзначає здібності при виконанні ролей, дякує гравцям і всій групі.

Домашнє завдання: проаналізувати власні способи відновлення впевненості в собі після перенесеної невдачі і скласти для себе пам'ятку - як краще діяти в такій ситуації. [32, с. 285].

Блок 4.Діагностично-заключний.

Мета: діагностика результативності роботи соціального педагога за програмою "Абетка безпеки".

Тема 1. "Діагностика віктимності"

Ключові поняття: анкета, тест- опитувальник, незакінчена теза.

Форма роботи: діагностичне обстеження.

Методи роботи: методика дослідження схильності до виктимної поведінки, розроблена О.О. Андрониковой [2]; анкета "Виявлення схильності підлітків до потрапляння в віктимогенні ситуації";, методика "Локус контролю" для визначення рівня відповідальності підлітків. [32, с. 273].

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: