Тема № 1. Сутність та ознаки терору й тероризму

План лекції:

1. Поняття та основні елементи тероризму.

2. Види та форми проявів тероризму.

3. Кримінально-правова, кримінологічна та оперативно-розшукова характеристика тероризму.

Термін "тероризм" походить від латинського "terror" – страх, жах. Уперше терор як метод політичної дії з'явився під час Великої французької революції. До нього вдавалися радикальні революціонери для репресій проти політичних супротивників. Таким чином, терор (тероризм) – спосіб вирішення політичних проблем методом насильства.

Виходячи з короткого історико-пізнавального екскурсу стосовно усвідомлення поняття тероризму можна виділити такі його основні види:

- національний (націоналістичний);

- ідеологічний;

- релігійний;

- політичний.

Чинне кримінальне законодавство України не містить визначень понять тероризму, злочинів терористичного характеру, але визначило склад злочину у статті 258 КК України як "застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створюють небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій".

Відповідно до коментованої норми КК України тероризм переслідує наступні цілі: порушення суспільної безпеки; лякання населення; уживання тиску на ухвалення рішення органами влади.

Тероризм – багатооб'єктний злочин. Безпосереднім об'єктом тероризму виступають відносини, що забезпечують запобігання й усунення суспільної небезпеки насильницького заподіяння шкоди охороняємим правом інтересам невизначеного числа конкретних учасників цих відносин. Додатковим об'єктом тероризму виступають ті відносини, які забезпечують нормальне функціонування органів влади й інших органів, організацій, підприємств, установ, об'єднань, соціальних груп. Додатковими об'єктами тероризму також можуть бути відносини, що забезпечують охорону життя, здоров'я й власності.

Об'єктивна сторона тероризму охоплює дії, які відбуваються відкрито, демонстративно й сполучені зі створенням обстановки страху з метою прямого або непрямого впливу на населення, соціальні групи, державні органи і юридичних осіб. В об'єктивну сторону також має входити примус за допомогою створення обстановки страху до якого-небудь рішення або відмови від нього. Цей примус може бути прямим як висування вимог конкретним адресатам і непрямим - створення умов, що сприяють досягненню основних цілей.

При наявності зафіксованої в ст. 258 КК України загальної мети тероризму (порушення громадської безпеки, лякання населення, надання впливу на прийняття рішень органами влади) він припускає також досягнення багатьох кінцевих цілей.

Так, терористична діяльність може здійснюватися з метою:

- провокації воєнного конфлікту;

- привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста);

- зміни політичного ладу, політики держави, скинення керівництва;

- порушення територіальної цілісності держави;

- нав'язування як офіційної ідеології певних національних, етнічних, релігійних стандартів суспільних відносин;

- звільнення терористів, які знаходяться у місцях позбавлення волі;

- розхитування стабільності, дезорганізації роботи органів влади й управління;

- одержання поступок від влади;

- заподіяння шкоди міжнародним відносинам;

- розв'язання війни й військових конфліктів і т.п.

Застосовуване терористами насильство також може здійснюватися шляхом виконання ряду таких загально-небезпечних дій, як:

- руйнування системи енергопостачання й життєдіяльності населення;

- зараження місцевості радіоактивними або отруйними речовинами;

- розповсюдження епідемій, епізоотій;

- виклик аварій різних механізмів на важливих об’єктах;

- затоплення місцевості й т.п.

Зміст оперативно-розшукової характеристики можна визначити через її ознаки або складові елементи таким чином:

- характерні ознаки вчинення злочину – за основу беруться ознаки, що характеризують обставини вчинення злочину, тобто опис злочинних дій та прикмети, які вказують на їх прояв у поведінці людини в реальній дійсності;

- характеристика оперативно-розшукової ситуації, яка складається в конкретному місці та в певний відрізок часу. За основу береться адміністративно-територіальний поділ: конкретне місце вчинення злочину, мікрорайон, район, місто, область, держава, а також поділ на відрізки часу: безпосередньо, доба, декада, місяць, квартал, рік.

Тема 1.1. (самостійна підготовка)
Сутність терору й тероризму. Основні поняття, види та форми.

1. Поняття тероризму і терору.

2. Основні елементи тероризму. Форми насильства.

3. Види тероризму.

4. Основні види терористичних актів.

Основні поняття: агресія, акт тероризму, анархізм, анексія, апартеїд, бактеріологічний тероризм, біологічна зброя, біологічний тероризм, біологічні патогенні агенти, бомбовий тероризм, боротьба з тероризмом, віртуальній тероризм, внутрішній тероризм, воєнний стан, геноцид, груповий тероризм, державний тероризм, детермінанти тероризму, диверсія, екологічний тероризм, економічний тероризм, експропріація, екстремізм, екстремістська організація, екстремістські матеріали, епідемія, епізоотія, епіфітотія, загальна мета тероризму, збройна агресія, зброя масового знищення, ідеологія тероризму, кібератака, кіберзлочинність, кібертероризм, космічний тероризм, кримінальний тероризм, маргіналізація, міжнародний тероризм, національно-визвольна революція, нігілізм, політичний тероризм, радикалізм, революція, репресії, сепаратизм, скайджекінг, терор, тероризм, терорист, терористична група, терористична діяльність, терористична загроза, терористична злочинність, терористична організація, терористичний акт, технологічний тероризм, транснаціональний тероризм, фашизм, фундаменталізм, хайджекінг, хімічний тероризм, ядерний тероризм.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

Додаткова:

1. Боротьба з тероризмом : навч. посіб. / за заг. редакцією професора В.В. Коваленка / [Джужа О.М., Никифорчук Д.Й., Комарницький В.М. та ін.]. – К. : Видавничий дім «Скіф», 2013. – 584 с.

2. Аксьонов Г.О., Возник М.В., Лов'як О.О., Никифорчук Д.Й., Чеботарьов Е.В. Попередження, розкриття та ліквідація наслідків терористичних актів на території підрозділу ОВС (управлінський та цивільно-правовий аспекти): Навчальний посібник. (Бібліотека оперативного працівника). – К.: КНТ, 2005. -88 с.

3. Глотова С.В. Международный терроризм как международное преступление// Вестник Московского университета. Сер. 11. Право.- 2005.- С.49-59.

4. Горбунов Ю.С. Терроризм: виды и систематизация// Закон и право.- 2007.- С. 6-9.

5. Долгова А. И. Организованная преступность, терроризм и коррупция: тенденции и совершенствование борьбы с ними// Прокурорская и следственная практика.- 2005.- С.162-187.

6. Исаева Т. Б. Основные дефиниции терроризма// Российский следователь.- 2008.- С. 7 – 10.

7. Ліпкан В. А. Боротьба з тероризмом у визначеннях та поняттях / В. А. Ліпкан. – К.: Магістр ‑ ХІХ ст., 2009. ‑ 162 с.

8. Ліпкан В. А. та ін. Боротьба з тероризмом / Ліпкан В. А., Никифорчук Д. Й., Руденко М. М. – К.: Знання України, 2002. – 254 с.

9. Макарова Т.В. Понятие терроризма как криминологической категории и его признаки// Следователь.- 2007.- С.40-42.

10. Макуев Р.Х. Терроризм в условиях глобализации// Государство и право.- 2007.- С.43-49.

11. Мальцева В.Ю. Концептуализация понятия «терроризм»// Российский следователь.- 2006.- С.56-58.

12. Науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: КНТ, 2009. ‑208 с. – (Національна і міжнародна безпека). Бібліогр.: с. 201-205. – Словник термінів с. 157-200.

13. Современный терроризм: Анализ основных направлений. – Минск: Харвест, 2000. – 448 с.

14. Терроризм и контртерроризм в современном мире: аналитические материалы, документы, глоссарий, под ред. Колобова О.А. - М., - 2003.- 419 с.

Тема 1.2. (самостійна підготовка)
Кримінально-правова, кримінологічна
та оперативно-розшукова характеристика тероризму

1. Кримінально-правова характеристика тероризму.

2. Кримінологічна характеристика тероризму.

3. Оперативно-розшукова характеристика тероризму.

Основні поняття: агресія, акт тероризму, анархізм, анексія, апартеїд, бойовики, вибух, вибухове перетворення, вибуховий пристрій, вибухові речовини, вогнепальна зброя, воєнний стан, готування до вчинення акту тероризму, груповий тероризм, детермінанти тероризму, екстремізм, екстремістська організація, екстремістські матеріали, етапи проведення терористичної акції, загальна мета тероризму, замах на вчинення акту тероризму, замах на організацію терористичної групи, запобігання терористичній діяльності, засоби фінансового тероризму, застосування насильства, збройна агресія, згуртованість терористичної групи, кримінальний тероризм, мотив тероризму, об’єктивна сторона тероризму, озброєність терористичної групи, ознаки вчинення злочину, оперативно-розшукова діяльність, організація терористичного акту, особа терориста, радикалізм, революція, репресії, сепаратизм, терор, тероризм, терорист, терористична група, терористична діяльність, терористична загроза, терористична злочинність, терористична організація, терористичний акт, терористичний намір, терорист-смертник, терористська група, фашизм, фундаменталізм, холодна зброя, шантаж.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

4. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

Додаткова:

2. Авдеев Ю.И. Проблемы организованности современного терроризма/ Ю.И.Авдеев, А.Я.Гуськов, В.Е.Петрищев.- М., 2002 // Организованный терроризм и организованная преступность.- М., 2002.- С.24-33.

3. Антипенко В. Ф. Тероризм: кримінологічна та кримінально-правова характеристика. — К., 1999.

4. Антонян Ю. М. Терроризм: криминологическое и уголовно-правовое исследование. — М., 2001.

5. Галамба М. Інформаційно-психологічна складова терористичної діяльності// Юридичний журнал. - 2006.- с 53-57.

6. Емельянов В. П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования. Уголовно-правовое исследование. — М.: NOTA BENE, 2000. — 320 с.

7. Емельянов В.П. Терроризм и преступления террористической направленности. – Х.: «Рубикон», 1997 – 176 с.

8. Ємельянов В. П. Злочини терористичної спрямованості. — Х.: Рубікон, 1997.

9. Зеленецький В.С. Концептуальні основи визначення категоріально-понятійного апарату у сфері боротьби з тероризмом: наук. - практ. посібник/ В. С. Зеленецький, В. П. Ємельянов; АПрН України, Ін-т вивч. пробл. злочинності.- Х.: ТОВ « Кроссроуд», 2006. - 80 с.

10. Ліпкан В.А. Кримінологічна та кримінально-правова оцінка тероризму // Додаток до журналу «Міліція України» Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. — 2000. — № 4. — С. 23 - 28.

11. Ліпкан В.А. Окремі аспекти кримінологічної характеристики ювенотероризму (підліткового тероризму) // Право України. — 2002. — № 4. — С. 77 - 82.

12. Майоров В.В. Правові основи боротьби з тероризмом// Досудове слідство: шляхи вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства. - Івано-Франківськ, 2008.- С.211-218.

13. Мусаев А.Н. Терроризм смертников как современный антисоциальный феномен/ А.Н.Мусаев, С.М. Багаев// Юрист-правовед.- 2007.- С.65-69.

14. Науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: КНТ, 2009. ‑208 с. – (Національна і міжнародна безпека). Бібліогр.: с. 201-205. – Словник термінів с. 157-200.

15. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года/ под ред.Мельника Н.И., Хавронюка Н.И.- К.: Изд-во «А.С.К.», 2004.- 12-16 с.

16. Семенюк О. Характеристика особи терориста// Підприємництво, господарство і право. - 2008.- С.97-100.

17. Тихий В.П. Коментар до статей 258 (частина 1-4) Кримінального кодексу України// Кримінальне право України. - 2006.- С.3-15.

Тема № 2. Виникнення тероризму як соціального явища.
Історичні передумови боротьби з ним (самостійна підготовка)

1. Тероризм давніх часів.

2. Діяльність терористичних організацій початку ХІХ ст. – середини ХХ ст.

3. Діяльність спеціальних підрозділів у боротьбі з тероризмом.

Перший в історії випадок свідомого та систематичного використання терористичної практики було зафіксовано на Близькому Сході, на територіях нині займаних державою Ізраїль у I ст. н.е., коли групи сікаріїв фізично знищували представників єврейської знаті, які співробітничали з римською адміністрацією. Це була боротьба проти римлян за автономію провінції Фесалонік. Убивство відбувалося коротким мечем «сікою» відповідно до певних ритуалів.

Акції тероризму на території Київської Русі також мають давні традиції. Прикладом можна назвати вбивство Великого князя київського Ярополка, знищеного за наказом рідного брата Володимира 11 червня 978 року. Терор продовжував практикуватися на Русі й далі, його жертвами ставали монархи й бояри, князі й купці.

Узагалі, у древніх цивілізаціях були поширені тероризм влади проти народів і терор стосовно правлячих фігур у процесі боротьби за владу й багатство.

Пізніше, в ХІ–ХІІІ ст. з’явилася секта мусульман-ісмаїлітів, більш відома як «асасини», під проводом Хасана-ібн-аль-Сабаха, який перетворив тероризм на головний засіб боротьби з політичною опозицією й практикував фізичне знищення представників влади в Сирії, тобто халіфів-інородців. Послушники-фідаї за наказом свого властителя, якогось Старця гори, убивали будь-якого приреченого на смерть, незважаючи на запобіжні заходи. Асасини проіснували до 1256 р., коли оплот секти – фортеця Аламут – упав під ударами монголів.

У липні 1793 р. французька аристократка Шарлотта Корде заколола кинджалом члена Конвенту, голову Якобінського клубу Жан-Поля Марата. Причиною послужив кривавий терор, розв’язаний якобінцями після падіння жирондистів.

У 1820-х рр. в Італії виникають змовницькі організації, що мали на меті державотворення. На Сицилії зароджується мафія, метою якої є боротьба з монархією Бурбонів. У Неаполі в 1820 р. виникла «Камора». Цілі організації – підкуп і залякування тюремників. Водночас на півдні країни виникає братство карбонаріїв, що розкинуло свою мережу по всій Італії. Усі названі організації використовували терористичні методи, лякаючи тюремників, поміщиків, офіцерів поліції й державних чиновників. Необхідно відзначити, що тероризм був лише однією з тактик, використовуваних змовницькими організаціями. Вони вели пропаганду, готували й здійснювали втечі з в’язниць, збройні виступи.

Спочатку тероризм мав характер індивідуальної активності й здійснювався прихильниками революційних ідей. До перших терактів найчастіше відносять убивство письменника А. Коцебу (1819 р.) у Німеччині й убивство герцога Берійського (1820 р., акт, спрямований на припинення династії Бурбонів). У першому випадку терористичний акт повинен був «звільнити» Європу від політичного диктату Російської імперії, у другому – прокласти дорогу республіканському режиму у Франції.

Постнаполеонівська епоха змінилася революційним піднесенням 1830–40-х рр. У цей період одержали розвиток націоналізм, анархізм, соціалізм, прихильники радикальних проявів яких удавалися до насильницьких дій. До основних напрямків тероризму в XIX ст. відносяться тероризм анархістів і націоналістичний тероризм.

Найбільш яскраве явище тероризму XIX ст. – тероризм російських народників. Серед безлічі груп, що діяли в 1870–80-і рр., виділялася «Народна воля», що підготувала вісім замахів на царя-визволителя Олександра II (убитий 1 березня 1881 року). Ця організація мала політичну програму, що ґрунтувалася на досвіді народницького руху 1860–70-х рр., і свідомо прагнула насильницьким шляхом усунути монархічний порядок. Народовольці створили ефективну систему конспірації й проведення бойових операцій, що дозволяла вчиняти диверсії на території всієї Європейської Росії проти ретельно охоронюваного імператора. В історії революційного руху народовольці залишились як приклад самопожертви. Незважаючи на чималі невдачі, вони не відмовилися від антиурядової діяльності й у найкритичніші моменти проявили волю й рішучість іти до кінця.

Прямим продовженням тероризму народовольців став революційний тероризм початку XX ст., що активізувався напередодні революції 1905–07 років досяг апогею під час масових революційних виступів і продовжувався якийсь час після їх завершення. Тероризм 1900–10-х рр. асоціюється насамперед із діяльністю «Бойової організації» Центрального комітету партії соціалістів-революціонерів (БО ЦК ПСР). Однак це лише фрагмент, хоча й один із найяскравіших, у загальній картині терористичної діяльності революціонерів. Тероризм у Росії революційних років відзначався крайньою ідеологічною й організаційною розмаїтістю. У рамках тероризму ПСР діяли кілька «летучих загонів», що здійснювали операції в різних регіонах Росії. Екстремісти есери-максималісти створили партійні бойові структури, які розглядались як такі, що безпосередньо роблять революцію шляхом убивств й експропріації. Партійні бойові групи мали також більшовики й різні анархістські групи.

Після Другої світової війни європейські країни мали велику потребу в нових робочих руках. Європейські держави прагнули відкрити дорогу новим переселенцям із держав третього світу, колишніх колоній, серед яких переважну більшість становили мусульманські країни.

Метою переселенців на той час було знайти роботу, поліпшити своє матеріальне становище. Рівень еміграції мусульман до Європи зростав рік у рік, люди переселялися разом з сім’ями як біженці заради продовження навчання й отримання роботи за фахом. До Франції їхали мусульмани переважно з північної Африки, до Німеччини - переважно з Туреччини, до Великої Британії – з територій Індостану, Аравійського півострова, Ємену, Іраку, Єгипту.

Природно, що з часом більшість емігрантів вирішила залишитися в Європі назавжди. Виникали нові родини, підростало молоде покоління, визначалися місця компактного проживання мусульман. Більшість переселенців і члени їхніх сімей бачили в Європі свою другу батьківщину, не забуваючи при цьому й першої. Мусульманська діаспора в Європі в цілому завжди зберігала як суто національні, так і релігійні традиції. Нові реалії життя мусульманських родин у немусульманському світі стали своєрідним випробуванням для більшості емігрантів на толерантність і здатність адаптуватися до незвичних умов життя.

Саме тоді в Європі активізувалися окремі псевдоісламські релігійно-політичні рухи, котрі своєю політичною програмою обрали заклики до мусульман не визнавати закони немусульманських, демократичних країн і все немусульманське суспільство загалом. Мусульман закликали протиставити себе європейцям, готуватися до боротьби з немусульманським суспільством.

Тема 2.1. (самостійна підготовка)
Історія виникнення тероризму. Тероризм XVIII – початку XXІ століття.

1. Цілі й мотиви терористичних актів давніх часів.

2. Причини виникнення й основні напрямки діяльності терористичних організацій в Європі та Росії ХІХ-ХХ ст.ст.

3. Повоєнний європейський та американський тероризм.

4. Тероризм в країнах Латинської Америці, Ближнього Сходу, Азії та Африці.

Основні поняття: анархізм, анархістський тероризм, антиколоніальний тероризм, екстрадиція, екстремальна ситуація, екстремізм, етнічний конфлікт, європейський лівий тероризм, європейський правий тероризм, змова, ісламський фундаменталізм, кримінальний тероризм, міжнародна миротворча операція, націоналізм, націоналістичні угруповання, національний тероризм, національно-визвольний рух, незалежність держави, революційний рух, революційний тероризм, революційний тероризм, сепаратизм, соціалізм, тероризм, фашизм, шаріат, шахада, шахід.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

3. Аллах не любит Америку. – М.: Ультра Культура, 2003. – 432 с.

4. Европа и США перед вызовом терроризма. – М., 2003. – 208 с.

5. Іваніченко Ю., Львовський М. Павутиння лиха. Терор і наркотики. – Сімферополь: «Таврія», 2007 р., - 352 с.

6. Нетаньяху Биньямин. Война с терроризмом. Как демократии могут нанести поражение сети международного терроризма. – М.: Альпина Паблишер, 2002. – 207 с.

7. Терроризм. Угрозы человечеству в ХХI веке. – М.: Ин-т востоковедения РАН, Крафт+, 2003. – 272 с.

8. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

Додаткова:

1. Васильев Л. С. Ислам и террор// Общественные науки и современность.- 2006.- С. 83-90.

2. Горбунов Ю.С. Зарождение терроризма// История государства и права.- 2007.- С. 11-15.

3. Даниленко Н.Н. Терроризм в России и некоторые вопросы борьбы с ним// Закономерности преступности, стратегия борьбы и закон.- М., 2001.- С.276-279.

4. Доклад по странам о терроризме// Інформаційний бюлетень [Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) з проблем боротьби з організованою злочинністю].- К., 2007.- С.46-60.

5. Ирмияева Т.Ю. История мусульманского мира. – Пермь, 2000. – С. 70.

6. Історичні аспекти та міжнародний досвід боротьби з тероризмом// Місце та роль органів внутрішніх справ України у боротьбі з тероризмом: проблеми та шляхи їх вирішення. - К, 2005.- С.20-37.

7. Ключников Б. Ф. Исламизм, США и Европа: Война объявлена! – М.: 2003. – С. 34.

8. Кудрявцев А. Исламский терроризм: история болезни.//Независимая газета. 19.06.2002.

9. Кужиков В.Н. Исламский международный терроризм. Терроризм: проблемы межведомственного взаимодействия: Материалы Круглого стола (30 октября 2002 года). – М.: ВНИИ МВД России, 2003. – С.95-97.

10. Новиков Я.Ю. Терроризм в Северной Ирландии: история и современность// Інформаційний бюлетень [ Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. - К., 2004.- С.55-68.

11. Петрищев В.Е. Терроризм в СНГ// Інформаційний бюлетень [ Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. - К., 2004.- С.50-68.

12. Рогов В.А. История уголовного права, террора и репрессий в Русском государстве XV-XVIІ вв. — М.: Юрист, 1995.

13. Система борьбы с терроризмом в Саудовской Аравии// Інформаційний бюлетень [Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю].- К., 2008.- С.84-86.

14. Томчак Е. Современный терроризм: исламский аспект// Дипломатическая служба.- 2006.- С.46-48.

15. Федоров В.А. Международный терроризм и страны Азии. // Терроризм – угроза человечеству в XXI веке. - М., 2003. С. 152.

16. Чернов В.Г. Проблемы борьбы с терроризмом в Чеченской Республике // Организованный терроризм и организованная преступность.- М., 2002.- С.62-70.

Тема 2.2. (самостійна підготовка)
Історично-правові основи діяльності спеціальних підрозділів
боротьби з тероризмом

1. Міжнародно-правові акти, що регулюють боротьбу з тероризмом на транспорті.

2. Загальні принципи діяльності спеціальних підрозділів у боротьбі з тероризмом.

3. Координація зусиль в антитерористичній сфері і спеціальні програми по боротьбі з тероризмом. Створення цілісної системи боротьби з тероризмом.

Основні поняття: акт тероризму, антитерористична операція, бойовики, боротьба з тероризмом, вогнепальна зброя, воєнний стан, державний тероризм, диверсія, екстремізм, екстремістська організація, етапи проведення терористичної акції, запобігання терористичній діяльності, збройна агресія, зброя масового знищення, міжнародний тероризм, нейтралізація тероризму, нейтралізація терористської групи, озброєність терористичної групи, оперативно-розшукова діяльність, організація терористичного акту, особа терориста, принципи боротьби з тероризмом, профілактика тероризму, радикалізм, скайджекінг, терор, тероризм, терорист, терористична група, терористична діяльність, терористична загроза, терористична злочинність, терористична організація, терористичний акт, терористичний намір, терорист-смертник, терористська група, транснаціональний тероризм, хайджекінг, холодна зброя.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

3. Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (від 16 грудня 1970 р.), ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 27.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1972. -№1. - Ст. 1.

4. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (від 23 вересня 1971 р.), ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.01.1973 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1973. – № 5. – Ст. 28.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

6. Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (від 17 грудня 1979 р.), ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3954-ХІ від 8.05.1987 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1987. - № 20. - Ст. 365.

7. Конвенція про злочини та деякі інші акти, що вчинюються на борту повітряних суден (від 14 вересня 1963 р.), ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 5049-ХІ від 21.12.1987 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1988. — № 1. — Ст. 1.

8. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (від 10 березня 1988 р.), ратифікована Постановою Верховної Ради України № 3735-XII від 17.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 497.

9. Конвенція Організації Об'єднаних Націй з морського права (від 9 грудня 1982 р.), ратифікована Законом України № 728-ХІУ від 3.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №31. -Ст. 254.

Додаткова:

3. Іваніченко Ю., Львовський М. Павутиння лиха. Терор і наркотики. – Сімферополь: «Таврія», 2007 р. - 352 с.

5. Новиков Я.Ю. Терроризм в Северной Ирландии: история и современность// Інформаційний бюлетень [ Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. - К., 2004.- С.55-68.

6. Организованная преступность и финансирование терроризма в Северной Ирландии// Інформаційний бюлетень [ Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. - К., 2004.- С.65-77.

7. Петрищев В.Е. Терроризм в СНГ // Інформаційний бюлетень [ Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. - К., 2004.- С.50-68.

8. Савченко А. Злочини проти громадської безпеки у США// Міліція України. - 2007.- С.20-21.

9. Тактика действий незаконных вооруженных формирований в Северо-Кавказском регионе и методы противодействия им: учеб. пособие/ МВД РФ; Барнаул. юрид. ин-т; [авт.: Федулов Б.А., Башков А.В., Хорольский В.В. и др.]. - Барнаул: Барнаул. юрид. ин-т, 2003.- 93 с.

10. Французская система борьбы с терроризмом// Інформаційний бюлетень [Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) з проблем боротьби з організованою злочинністю].- К., 2006.- С.41-46.

11. Хлобустов О. О перспективах борьбы с терроризмом в государствах СНГ// Інформаційний бюлетень [Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю].- К., 2008.- С.59-72.

12. Хлобустов О.М. Об израильском опыте борьбы с терроризмом// Інформаційний бюлетень [Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України].- К., 2004.- С.58-65.

14. Федоров В.А. Международный терроризм и страны Азии. // Терроризм – угроза человечеству в XXI веке. - М., 2003. С. 152.

15. Ходатенко Е.Н. Борьба с сепаратизмом и терроризмом в Республике Индия// Вестник Московского университета МВД России.- 2007.- С.134-137.

Тема № 3. Основи організації боротьби з тероризмом в Україні (самостійна підготовка)

План лекції:

1. Правові основи боротьби з тероризмом в Україні.

2. Основні принципи боротьби з тероризмом.

3. Суб'єкти боротьби з тероризмом.

4. Підстави та проведення антитерористичної операції.

20 березня 2003 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про боротьбу з тероризмом», проект якого вніс Президент України. Верховна Рада України й насамперед Комітет із питань національної безпеки й оборони провели значну й клопітку роботу з доопрацювання вказаного законопроекту, ураховуючи зауваження та пропозиції народних депутатів України й інших суб’єктів права законодавчої ініціативи.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» правову основу боротьби з тероризмом становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, цей Закон, інші закони України, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом (1977 р.), Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом (1997 р.), Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999 р.), інші міжнародні договори України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, укази й розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.

Головним правовим джерелом традиційно виокремлено Конституцію України як Основний Закон. У системі положень Конституції 1996 року можна зазначити такі норми, що порушують питання боротьби з тероризмом:

- основи конституційного ладу, зокрема проголошення людини, її прав і свобод найвищою соціальною цінністю, а їх визнання, дотримання й захисту – обов’язком держави;

- заборона створення і діяльності громадських об’єднань, цілі або дії яких спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу й порушення територіальної цілісності України, підрив безпеки держави, створення збройних формувань, не передбачених чинним законодавством України, розпалювання соціальної, расової, національної та релігійної ворожнечі;

- проголошення права на життя, невідчужуваного і такого, що належить кожному;

- державний захист прав і свобод людини й громадянина.

Важливим компонентом правової основи виступає Кримінальний кодекс України. Нині відповідальність за вчинення тероризму в КК України не передбачено. Втім, у ст. 258 цього Кодексу встановлена відповідальність за вчинення терористичного акту. 21 вересня 2006 року до Кримінального кодексу України було внесено зміни щодо відповідальності за вчинення терористичного акту й доповнено статтями 258¹ (втягнення у вчинення терористичного акту), 258² (публічні заклики до вчинення терористичного акту), 258³ (створення терористичної групи чи терористичної організації), 258⁴ (сприяння вчиненню терористичного акту).

До терористичних злочинів законодавець також включив злочини, відповідальність за які передбачено в статтях 112 (посягання на життя державного чи громадського діяча), 147 (захоплення заручників), 259 (завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності), 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), 443 (посягання на життя представника іноземної держави), 444 (злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист) КК України.

Законодавець включив ці злочини до різних глав КК України, що відображає системний характер тероризму, оскільки він посягає і на основи національної безпеки, і на громадський порядок, і на мир та безпеку людства.

Зазначений Закон України «Про боротьбу з тероризмом» розроблено з метою створення належних правових умов для боротьби з тероризмом у всіх його формах та виявах у контексті виконання резолюцій Ради безпеки ООН від 19 грудня 2000 року та 28 вересня 2001 року, а також реалізації домовленостей, яких було досягнуто 6 листопада 2001 року на Варшавській конференції щодо боротьби з тероризмом. Прийняття зазначеного закону стало важливим кроком на шляху створення національної загальнодержавної системи заходів протидії терористичній діяльності в Україні.

У ст. 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» розкрито дев’ять основних принципів здійснення боротьби з тероризмом – базових положень, на основі яких будується її правозастосовна практика і які можна умовно поділити на п’ять груп:

1) загальноправові принципи (законність, неухильне додержання прав і свобод людини й громадянина; комплексне використання правових, політичних, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських заходів);

2) кримінологічні (пріоритетність попереджувальних заходів);

3) кримінально-правові (невідворотність покарання за участь у терористичній діяльності; поєднання гласних і негласних методів боротьби з тероризмом);

4) управлінські (єдиноначальність у керівництві силами й засобами, що залучаються до проведення антитерористичних операцій; співробітництва у сфері боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами та спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з тероризмом);

5) окремі принципи (пріоритет захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності; нерозголошення відомостей про технічні прийоми й тактику проведення антитерористичних операцій, а також про склад їх учасників).

Під суб’єктами боротьби з тероризмом розуміються такі її виконавці, на яких законодавець поклав цю функцію, відповідні завдання й обов’язки, а також наділив їх для виконання цих завдань й обов’язків відповідними правами на застосування конкретних мір.

Суб’єктам боротьби з тероризмом властиві специфічні загальні ознаки, а саме те, що вони:

- представляють державні органи;

- є повноважними суб’єктами, наділеними комплексними функціями боротьби з тероризмом, яким відповідають їхні завдання й обов’язки.

Антитерористична операція (АТО) – це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою. У Розділі ІІІ «Закону України «Про боротьбу з тероризмом» вичерпно розкриті питання, щодо організаційно-управлінських основ її проведення.

Антитерористичним центром при Службі безпеки України антитерористична операція проводиться в разі наявності п’яти умов, коли:

- терористичний акт загрожує загибеллю багатьох людей чи іншими серйозними наслідками або якщо його вчинено одночасно на території кількох областей, районів чи міст;

- ситуація, пов’язана із вчиненням або загрозою вчинення терористичного акту, є невизначеною щодо причин та обставин її виникнення і подальшого розвитку;

- вчинення терористичного акту зачіпає міжнародні інтереси України та її відносини з іноземними державами;

- реагування на вчинення дій з ознаками терористичного акту належить до компетенції різних правоохоронних та інших органів виконавчої влади;

- очевидною є неможливість відвернення або припинення терористичного акту силами правоохоронних та місцевих органів виконавчої влади окремого регіону.

Тема 3.1. (самостійна підготовка)
Правові основи та основні принципи боротьби з тероризмом

1. Державні правові джерела, що регламентують боротьбу з тероризмом.

2. Міжнародні антитерористичні Конвенції.

3. Основні принципи та форми співробітництва у сфері боротьби з тероризмом.

Основні поняття: акт тероризму, антитерористичне законодавство, безпека держави, боротьба з тероризмом, готування до вчинення акту тероризму, державна таємниця, єдиноначальність у керівництві силами та засобами, законність, замах на вчинення акту тероризму, замах на організацію терористичної групи, запобігання терористичній діяльності, збройна агресія, конституційний лад, міжнародний тероризм, невідворотність покарання, ознаки вчинення злочину, оперативно-розшукова діяльність, організація терористичного акту, особа терориста, права і свободи людини, принципи боротьби з тероризмом, поєднання гласних і негласних методів боротьби з тероризмом, пріоритетність попереджувальних заходів, співробітництво у сфері боротьби з тероризмом, територіальна цілісність держави, тероризм, терористична діяльність, терористична загроза, терористична злочинність, терористична організація, терористичний акт, терористичний намір, форми співробітництва.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

3. Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (від 17 грудня 1979 р.), ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3954-ХІ від 8.05.1987 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1987. - № 20. - Ст. 365.

4. ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (56;2001). Декларация Варшавской конференции по борьбе с терроризмом: 6 ноября 2001 г. – Нью-Йорк: ООН, 2001. – 7 с.

5. ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (56;2001). Меры по ликвидации международного терроризма. Доклад Генерального секретаря. – Нью-Йорк: ООН, 2001. – 35 с.

6. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

Додаткова:

2. Абрамов А.В. Международно-правовое регулирование противодействия ядерному терроризму// Международное публичное и частое право.- 2007.- С.38-41.

3. Антипенко В.Ф. Борьба с современным терроризмом: Международно-правовые подходы / НАН Украины. Институт государства и права им. В. Корецкого. – К.: ЮНОНА. – М., 2002. – 723 с.

4. Антипенко В.Ф. Дотримання прав людини у ході боротьби з тероризмом. Європейський підхід// Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008.- С.59-67.

5. Антипенко В.Ф. Соотношение международного и внутригосударственного права в сфере борьбы с терроризмом.- 2002. - Вип. 4// Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - К., 2002.- С.21-34

6. Боротьба з міжнародним тероризмом: Нормативна база / Упорядник В. А. Ліпкан. ‑ К.: КНТ, 2007. – 248 с. (Серія: Національна і міжнародна безпека).

7. Іващенко В. Проблеми правового регулювання боротьби з тероризмом// Підприємництво, господарство і право. - 2003.- С.55-57.

8. Іващенко В.О. Міжнародні питання боротьби з тероризмом// Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006.- С.68-75.

9. Кивалов С.В. Международно-правовые принципы борьбы с терроризмом // Актуальні проблеми держави та права. Збірник наукових праць «Соціальні та правові проблеми боротьби з тероризмом». Випуск 8. – Одеса. Юридична література. – 2000. – С.3-9.

10. Науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: КНТ, 2009. ‑208 с. – (Національна і міжнародна безпека). Бібліогр.: с. 201-205. – Словник термінів с. 157-200.

11. Правова основа боротьби з тероризмом в Україні// Місце та роль органів внутрішніх справ України у боротьбі з тероризмом : проблеми та шляхи їх вирішення. - К, 2005.- С.37-51.

12. Шеховцов В.В. Политико-правовое поле Украины в борьбе с терроризмом// Розвиток української правової системи за роки незалежності. - Х., 2005.- С.134-135.

13. Шиян В.Д. Науково-концептуальні основи проблеми боротьби з тероризмом у сучасних умовах/ В.Д.Шиян, Т.Є. Волошина. - 2002. - №2// Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - К., 2002.- С.116-125.

14. Юдін С.О. Проблеми використання можливостей Інтерполу в організації процесуальної та інформаційної взаємодії правоохоронних органів держав-членів МОКП у сфері боротьби з тероризмом// Право і безпека. - 2005.- С.40-42.

15. Якубовский Э. Н. Совершенствование сотрудничества правоохранительных органов государств-участников СНГ в борьбе с преступностью и международным терроризмом // Прокурорская и следственная практика.- 2004.- С.161-168.

Тема 3.2. (самостійна підготовка)
Організаційні основи боротьби з тероризмом в Україні

1. Суб'єкти боротьби з тероризмом.

2. Основні завдання та повноваження суб'єктів боротьби з тероризмом.

3. Організація діяльності та завдання антитерористичного центру при СБУ України.

4. Структура АТЦ.

Основні поняття: адміністративний контроль у сфері боротьби з тероризмом, алгоритм боротьби з тероризмом, антикризовий центр, антитерористичне навчання, виявлення терористичної діяльності, воєнна організація держави, гідротехнічні спорудження, державний контроль у сфері боротьби з тероризмом, завдання АТЦ, засоби масової інформації (ЗМІ), Інтерпол, контртерористичний комітет Ради Безпеки ООН, координація взаємодіючих органів, мета боротьби з тероризмом, механізм боротьби з тероризмом, міжвідомча координаційна комісія, моніторинг тероризму, НАТО, оперативний штаб з управління АТО, планування боротьби з тероризмом, попередження злочинів, правонаступництво функцій боротьби з тероризмом, припинення терористичної діяльності, профілактичний вплив, розвідувальна діяльність, розвідувальна інформація, спільні антитерористичні заходи, структура АТЦ, суб'єкти боротьби з тероризмом, форми координації АТЦ СБУ.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

2. Про Державну прикордонну службу України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 27. — Ст. 208.

3. Про державну таємницю: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 16. - Ст. 93.

4. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1994. - № 11. - Ст. 51.

5. Про Збройні Сили України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 9. — Ст. 108.

6. Про міліцію: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

7. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 303.

8. Про Службу безпеки України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 27. — Ст. 382,

9. Про Службу зовнішньої розвідки: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 8. — Ст. 94.

10. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

Додаткова:

3. Белорусов В. Б. Взаимодействие ОВД и негосударственных правоохранительных структур в борьбе с терроризмом.- М., 2001// Проблемы борьбы с криминальным рынком, экономической и организованной преступностью.- М., 2001.- С.111-114.

4. Гаврилов Б. Международные и российские организационные структуры по противодействию терроризму// Уголовное право.- 2005.- С.103-107.

5. Кобринський В. Державний контроль у сфері боротьби с тероризмом/ В.Кобринський, В.Майоров// Підприємництво, господарство і право. - 2008.- С.17-19.

6. Кобринський В. Предметна компетенція контрольних органів у сфері боротьби з тероризмом// Підприємництво, господарство і право. - 2007.- С.83-86.

7. Коваленко В.В. Стратегія боротьби спецслужб Ізраїлю з тероризмом/ В.В.Коваленко, В.П. Журавльов. - 2002. -№5// Боротьба з організованою злочинністю і корупцією ( теорія і практика ). - К., 2002.- С.22-28.

9. Луценко В. В., Моторный И. Д. Антибомбинг — гражданские технологии противодействия бомбовому терроризму: Практ. руководство. — М., 2000.

10. Мукоїда Р.В. Взаємодія держав-учасниць СНД в протидії тероризму// Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави: [ у 2-х ч. ].- Одеса, 2004.- С.188-190.

11. Науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: КНТ, 2009. ‑208 с. – (Національна і міжнародна безпека). Бібліогр.: с. 201-205. – Словник термінів с. 157-200.

12. Пясецький А.І. Напрями боротьби оперативних підрозділів міліції з тероризмом// Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - К., 2004.- С.158-165.

Семінарське заняття 3.3.
Проведення антитерористичної операції

1. Умови проведення антитерористичної операції.

2. Управління антитерористичною операцією.

3. Сили та засоби антитерористичної операції.

4. Режим у районі проведення антитерористичної операції.

Основні поняття: антитерористична операція (АТО), антитерористичне навчання, вибуховий пристрій, виявлення терористичної діяльності, воєнна організація держави, гідротехнічні спорудження, громадський транспорт, завдання АТЦ, загроза вибуху, засоби зв'язку, засоби масової інформації (ЗМІ), заходи фізичного впливу, зброя, зона проведення АТО, інформаційно-пропагандистське супроводження АТО, контртероризм, контртерористична операція, координація взаємодіючих органів, криміногенна обстановка, легітимна смерть, легітимне насильство у сфері боротьби з тероризмом, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, мета боротьби з тероризмом, механізм боротьби з тероризмом, міжвідомча координаційна комісія, мінімізація наслідків терористичної діяльності, оперативна обстановка, оперативний штаб з управління АТО, план проведення АТО, планування боротьби з тероризмом, попередження злочинів, посттерористична ситуація, посттерористичний період, припинення терористичної діяльності, район проведення АТО, режим у районі проведення АТО, розвідувальна діяльність, розвідувальна інформація, силове припинення терористичного акту, спеціальні засоби, спільні антитерористичні заходи, умови проведення АТО, управління АТО, форми координації АТЦ СБУ.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

Додаткова:

2. Белорусов В. Б. Взаимодействие ОВД и негосударственных правоохранительных структур в борьбе с терроризмом.- М., 2001// Проблемы борьбы с криминальным рынком, экономической и организованной преступностью.- М., 2001.- С.111-114.

3. Грохольський В.Л. Організаційно-правові засади управління спеціальними підрозділами МВС України по боротьбі з організованою злочинністю/ МВС України; НУВС; За загал. ред. Бандурки О.М.- Х.: Вид-во НУВС, 2003.- 312 с.

4. Дворяк И.А. Тактические основы борьбы с терроризмом// Вестник Московского университета МВД России.- 2006.- С.95-96.

5. Крутов В. В. Система протидії тероризму. — К., 1998.

6. Крутов В. В. Теоретико-правовые и тактико-специальные проблемы борьбы с терроризмом (опыт системного исследования): Монография. — К.: Изд-во НА СБУ, 1998.

7. Крутов В. Концептуальні аспекти проблеми протидії тероризмові в Україні // Розбудова держави. – 2000. - №1. – С. 17-27.

9. Науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: КНТ, 2009. ‑208 с. – (Національна і міжнародна безпека). Бібліогр.: с. 201-205. – Словник термінів с. 157-200.

10. Рижов І. Щодо проблеми позиціонування стратегій боротьби з тероризмом// Підприємництво, господарство і право. - 2008.- С.144-147.

11. Сафонов И.И. Организация раскрытия и расследования терроризма: монография. – М.: Изд. Шумилова И.И., 2004.- 155 с.

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-03-31; Просмотров: 509; Нарушение авторского права страницы