Тема № 5. Протидія терористичним актам, пов'язаним із застосуванням вибухових пристроїв та захопленням заручників

(самостійна підготовка)

1. Оперативно-розшукова характеристика актів тероризму, вчинених за допомогою вибухових пристроїв.

2. Організаційно-тактичні основи попередження і розкриття терористичних актів, вчинених із застосуванням вибухових пристроїв.

3. Кримінально-правова та оперативно-розшукова характеристика захоплення заручників.

4. Попередження та розкриття злочинів, пов'язаних із захопленням заручників.

 

Вибухові пристрої (боєприпаси) використовуються не тільки у військових і народногосподарських цілях, але й у злочинних. У силу своїх специфічних властивостей вони являють собою джерела підвищеної суспільної небезпеки. Тому держава змушена було в чинному законодавстві передбачити систему правових норм, прийнятих для запобігання небезпеки, що могла виникнути при неналежному обігу з ВП (боєприпасами) або в результаті їхнього використання в злочинних цілях, тобто як знаряддя здійснення злочинів. Це привело до необхідності вивчати ВП й пов'язані з ними правовідносини в рамках кримінального права й криміналістики.

Бомби початку минулого сторіччя були досить небезпечні як у виготовленні, так й у застосуванні. Спочатку вибухала гримуча суміш, а від її детонував основний динамітний заряд. Щоб підірвати гримучу суміш, потрібно було запалити суміш бертолетової солі із цукром. Як засіб висадження використовувалася тонка скляна трубка із сірчаною кислотою. Коли бомбу кидали до цілі, трубка розбивалася й кислота запалювала бертолетову сіль. Історії відомі випадки вибухів самих терористів й їхніх лабораторій. Коли в одному із приміщень петербурзького «Брістоля» вибухнула підпільна есерівська лабораторія, згадували сучасники, те Вознесенський проспект у всю ширину був завалений уламками будівлі, була зірвана чавунна огорожа Ісаакіївського собору.

У цей час в Україні склалася система нормативно-правових актів, що регулюють обіг зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв. Зміст і регламентація правовідносин у цій області регулюються конкретними правовими нормами й підзаконними актами. До них можна віднести ряд статей Кримінального Кодексу України, Закони України, постанови Пленуму Верховного суду України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради України, Постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, а також відомчі накази, інструкції й розпорядження безпосередньо на предмети, що відносяться до категорії вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв конкретним нормативним актом.

Сучасна зарубіжна правоохоронна практика відносно обігу вибухових речовин, засобів висадження й боєприпасів до вогнепальної зброї досить полярна. Якщо в країнах Сходу й Азії практично повністю заборонений обіг у населення будь-якої зброї й боєприпасів (наприклад, у Китаї заборонена у вільному обігу в населення будь-яка вогнепальна мисливська й спортивна зброя), то в станах Заходу близького підходу немає. Так, у США, Канаді, Австралії й ряді інших країн придбати вибухові речовини й засоби висадження до них може в спеціалізованих магазинах будь-який дорослий громадянин країни. Для цього необхідно мати кошторис і ряд проектних документів організації, що буде проводити підривні роботи за замовленням клієнта (вириття котлованів, руйнування старого фундаменту й т.п.). У той же час у ряді таких західних країн, як Великобританія, Німеччина, Італія існують досить жорсткі обмеження по обігу вибухових речовин, що відносяться до категорії бойових, виключення становлять піротехнічні засоби.

Таким чином можна зробити висновок, що повне обмеження обігу вибухових речовин у населення не зробить істотного впливу на зниження числа кримінальних вибухів. Чому?

Є кілька причин, загальних для західних країн й України:

- технічний рівень розвитку наших країн, у тому числі й у сфері вибухової промисловості, а також освіта частини населення в області хімії й фізики, дозволяють виробляти саморобні вибухові речовини з доступних, недефіцитних матеріалів із застосуванням кустарних технологій;

- залучення великої кількості чоловічого населення до військової служби (раніше до участі у військових конфліктах) цілеспрямовано веде до навчання молодих людей поводженню з мінно-вибуховими засобами, тактикою й способами застосування вибухових пристроїв і боєприпасів;

- вибухові речовини й засоби висадження в тім виді, як вони виробляються, відомі людству більше століття, але сплеск кримінальних, у тому числі терористичних вибухів, приходиться на останнє десятиліття ХХ століття й початок нинішнього століття. Цей час відзначений появою цілого арсеналу побутової техніки подвійного призначення. Друге (кримінальне) призначення такої техніки як радіотелефони, електронні таймери, акустичні й світлові реле, інерційні й оптичні протиугінні системи й т.п., – це використання у взривателях саморобних боєприпасів найрізноманітніших конструкцій і принципів роботи. Зазначена техніка подвійного призначення має хорошу надійність, мобільність й енергоємність. Фахівців у даній області достатньо як на Заході, так й в Україні.

Захопленням заручників називають насильницьке захоплення або втримання людей, життя, здоров’я, воля яких стає гарантією виконання вимог сторони, що їх захопила. Життя людини перетворюється в «розмінну монету» властолюбства, фанатизму, корисливих інтересів й інших низинних спонукань. Людство порівняно недавно стало усвідомлювати, що захоплення заручників - це злочин.

Захоплення заручника відповідно до Конвенції ООН про захоплення заручників 1979 р. відноситься до числа злочинів міжнародного характеру. У КК України кримінальна відповідальність за захоплення заручника передбачається в ст.ст. 147, 349. У відповідності зі ст. 1 Закону України від 20 березня 2003 року «Про боротьбу з тероризмом» цей злочин відноситься до злочинів терористичного характеру і є однією з різновидів терористичних акцій.

Видовим об’єктом зазіхання при захопленні заручника є суспільна небезпека, а свобода людини виступає як додатковий об’єкт.

 Об’єктивна сторона злочину включає такі зв’язані між собою дії, як захоплення заручника й утримання заручника.

Захоплення заручника – протиправне обмеження свободи людини, вчинене відкрито або таємно, із застосуванням насильства або погрози його застосування або без такого. Захоплення заручника в числі іншого може супроводжуватися наступним повідомленням про це органам влади й супроводжуватися висуванням умов звільнення захопленої людини.

Утримання заручника припускає насильницьке перешкоджання вільному визначенню захопленою людиною місця свого перебування.

По характеру насильство може бути психічним (погроза вбивством, заподіяння будь-якої шкоди здоров’ю й ін.) або фізичним.

Закінченим злочин визнається з моменту здійснення дій, зазначених у диспозиції статей 147 і 349 КК України, тобто з моменту фактичного позбавлення волі людини, що є заручником, незалежно від тривалості його втримання. Як замах на злочин буде кваліфікуватися невдала спроба захопити (утримати) заручника.

Причини, які спонукають злочинців до захоплення заручників, поділяються на декілька основних груп:

- кримінального характеру (захоплення заручників у період масових безпорядків, вчинених особами, які перебувають у слідчому ізоляторі, або захоплення людей злочинцем, якого працівники міліції застали на місці скоєння злочину, а він, намагаючись уникнути затримання, захопив жертву як заложника тощо);

- психологічного (здебільшого захоплення заручників з цих причин вчиняють особи з нестійкою психікою або психічно хворі);

 - політичного характеру з терористичною спрямованістю, що ускладнюється потенційною готовністю терористів вбити заручників або загинути для досягнення своєї політичної мети.

Тема 5.1. (самостійна підготовка)
Організація та тактика діяльності ОВС при попередженні
та розкритті терактів, вчинених із застосуванням
вибухових пристроїв

1. Історія створення й розвитку підривної справи.

2. Кримінологічна, криміналістична та оперативно-розшукова характеристика актів тероризму, вчинених за допомогою вибухових пристроїв.

3. Попередження та розкриття терористичних актів, вчинених із застосуванням вибухових пристроїв.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

Основна:

1. Аксьонов Г.О., Возник М.В., Лов'як О.О., Никифорчук Д.Й., Чеботарьов Е.В. Попередження, розкриття та ліквідація наслідків терористичних актів на території підрозділу ОВС (управлінський та цивільно-правовий аспекти): Навчальний посібник. (Бібліотека оперативного працівника). – К.: КНТ, 2005. -88 с.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

 

Додаткова:

1. Боротьба з тероризмом : навч. посіб. / за заг. редакцією професора В.В. Коваленка / [Джужа О.М., Никифорчук Д.Й., Комарницький В.М. та ін.]. – К. : Видавничий дім «Скіф», 2013. – 584 с.

2. Антонов А.Н. Проблемы работы со свидетелями при расследовании преступлений террористической направленности в Косово и некоторые пути их разрешения// Вестник криминалистики.- 2007.- С.22-25

3. Антонов В.П. Особенности организации производства осмотра места происшествия по делам террористической направленности// Прокурорская и следственная практика.- 2006.- С.184-237

4. Іщенко А.В. Засоби і методи виявлення вибухових речовин та пристроїв у боротьбі з тероризмом: навч. - практ. посібник/ А. В. Іщенко, М. В. Кобець; МВС України, НАВСУ.- К.: НАВСУ, 2005.- 145 с.- Сл. термінів: с. 135-139. - Додатки : Криміналістична характеристика вибухових речовин та ін.- Бібліогр. : с. 140-145.

5. Моторный И. Д. Теоретико-прикладные основы применения средств и методов криминалистической взрывотехники в борьбе с терроризмом: Монография. — М.: Изд-во И. И. Шумилова, 1999.

6. Моторный И.Д. Защита гражданских объектов от терроризма: науч. - практ. пособие.- М.: Изд. Шумиловой И.И., 2005.- 163 с.- (Сер. «Бизнес, безопасность и право»).- Библиогр. : с. 157 -161.

7. Мусаев А.Н. Терроризм смертников как современный антисоциальный феномен/ А.Н.Мусаев, С.М. Багаев// Юрист-правовед.- 2007.- С.65-69.

8. Науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: КНТ, 2009. ‑208 с. – (Національна і міжнародна безпека). Бібліогр.: с. 201-205. – Словник термінів с. 157-200.

9. Разумов Э. А., Молибога Н. П. Осмотр места происшествия. Методика и тактика. — К.: РИО МВД Украины, 1994. — 672 с.

Основні поняття: боєприпаси, бомбовий тероризм, бризантні вибухові речовини, вибух, вибуховий пристрій, виявлення терористичної діяльності, відпрацювання місця вибуху, гідротехнічні спорудження, громадський транспорт, диверсія, динаміт, екстремізм, загальна профілактика, загроза вибуху, загроза терористичного акту, залізничний транспорт, зона ураження, капсуль-детонатор, міни, об'єкти з масовим перебуванням людей, оперативно-профілактична операція, повітряний транспорт, попереджувально-профілактичні заходи, пошуково-розвідувальні заходи, руйнування об’єкта, суб’єкти оперативно-розшукової діяльності, терорист-смертник, транспортний комплекс.

 

Тема 5.2. (самостійна підготовка)
Організація і тактика діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом при проведенні АТО, що спрямовані на звільнення заручників

1. Сутність поняття «захоплення заручників».

2. Кримінально-правова характеристика захоплення заручників.

3. Оперативно-розшукова характеристика злочинів, пов'язаних із захопленням заручників.

4. Попередження та розкриття терактів, пов'язаних із захопленням заручників.

 

Основні поняття: агресія, аналіз оперативної інформації, антитерористична операція, безпека життя і здоров'я, викуп, війна, встановлення свідків, громадська безпека, громадський порядок, група ведення переговорів, група документування, документування злочинної діяльності, експертиза, загроза конституційному ладу, заручник, захист цивільного населення, захоплення заручників, зброя, ідентифікація особистості, наркоманія, насильство, обліки ОВС, обмеження свободи, огляд місця події, оперативно-розшукові заходи, опитування громадян, партизанський рух, погроза знищення людей, полонені, рабовласництво, район проведення антитерористичної операції, репресія, роз'єднання злочинної групи, розкриття злочину, слідчо-оперативна група, соціальний резонанс, тоталітарний режим, утримання заручника, фіксація доказів, фільтраційна група, фонотека.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

Основна:

 

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

4. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

5. Жаринов К. В. Терроризм и террористы: Справочник / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — Минск: Харвест, 1999. — 606 с.

 

 

Додаткова:

 

1. Боротьба з тероризмом : навч. посіб. / за заг. редакцією професора В.В. Коваленка / [Джужа О.М., Никифорчук Д.Й., Комарницький В.М. та ін.]. – К. : Видавничий дім «Скіф», 2013. – 584 с.

2. Аксьонов Г.О., Возник М.В., Лов'як О.О., Никифорчук Д.Й., Чеботарьов Е.В. Попередження, розкриття та ліквідація наслідків терористичних актів на території підрозділу ОВС (управлінський та цивільно-правовий аспекти): Навчальний посібник. (Бібліотека оперативного працівника). – К.: КНТ, 2005. – 88 с.

3. Артамонов И. И. Терроризм: способы предотвращения, методика расследования / М. 2002.- С. 34.

4. Горбунов Ю.С. Зарождение терроризма// История государства и права.- 2007.- С. 11-15.

5. Дворяк И.А. Тактические основы борьбы с терроризмом// Вестник Московского университета МВД России.- 2006.- С.95-96.

6. Жаринов К. В. Терроризм и террористы: Справочник / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — Минск: Харвест, 1999. — 606 с.

7. Іващенко В. О. Історико-правовий аналіз норм міжнародного права про боротьбу зі злочинами, що вчиняються на борту повітряного судна// Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К., 2004.- С.270-274.

8. Костыря Е.А. Определение понятия «личность террориста» в контексте проблем современной криминологической науки/ Е.А. Костыря, А.В.Никитин// Криминология : вчера, сегодня, завтра (2005). - СПб., 2005.- С.59-64.

9. Кудрявцев В.Н. Предупреждение терроризма// Інформаційний бюлетень Міжвідомчого науково-дослідного центру (МНДЦ) Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. - К., 2004.- С.45-55.

10. Лизогуб Я. Ознаки основного складу злочину «захоплення заручників»: Проблеми та перспективи законодавчого визначення// Вісник прокуратури. - 2008.- С.80-83.

11. Мусаев А.Н. Терроризм смертников как современный антисоциальный феномен/ А.Н.Мусаев, С.М. Багаев// Юрист-правовед.- 2007.- С.65-69.

12. Науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: КНТ, 2009. ‑208 с. – (Національна і міжнародна безпека). Бібліогр.: с. 201-205. – Словник термінів с. 157-200.

13. Овчинникова Г. В., Павлик М. Ю., Коршунов О. Н. Захват заложника. — СПб.: Юрид. центр пресс, 2001.

14. Сафонов И.И. Организация раскрытия и расследования терроризма: монография. – М.: Изд. Шумилова И.И., 2004.- 155 с.

15. Семенюк О. Мотиви терористичної діяльності// Підприємництво, господарство і право. - 2008.- С.135-140.

16. Семенюк О. Характеристика особи терориста// Підприємництво, господарство і право. - 2008.- С.97-100.

17. Тітов Є.Б. Міжнародна конвенція про боротьбу з захопленням заручників 1979 року в системі заходів по боротьбі з міжнародним тероризмом// Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Х., 2004.- С.49-53

 

 

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: