Тема № 6. Правові основи, організаційно-тактичне та психологічне забезпечення переговорного процесу з терористами

План лекції:

1. Поняття та предмет переговорів з терористами.

2. Організаційне забезпечення переговорів зі терористами.

3. Тактичні і психологічні основи переговорів з терористами.

 

Вивчення переговорів зі злочинцями ґрунтується на використанні досягнень кримінології, кримінального, кримінально-виконавчого права, кримінального процесу, криміналістики, міжнародного й цивільного права, соціології, психології, педагогіки, теорії управління й інших наук. Воно містить у собі інтеграцію багатьох положень етики, психіатрії, психолінгвістики, теорії ігор й інформатики, логіки, конфліктології, системології, рефлексивного керування й інших галузей знання. У той же час вона в силу своєї правової специфіки являє собою складову частину теорії оперативно-розшукової діяльності, її прикладних висновків і рекомендацій у сфері оперативно-розшукової профілактики.

Разом з тим переговори зі злочинцями – емпірично сприймана реальність зі своїми, тільки їй властивими закономірностями. Такі переговори включені в правову дійсність роботи з попередження, розкриття й розслідування злочинів, а також розв’язання інших завдань кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1, ст. 3 Міжнародної конвенції про боротьбу із захопленням заручників від 17 грудня 1979 року держава, на території якої втримується захоплений злочинцем заручник, приймає всі міри, які вона вважає за доцільне для полегшення положення заручника, зокрема забезпечення його звільнення. В цьому випадку такими мірами якраз і є переговори з терористами.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» переговори з терористами у ході проведення антитерористичної операції допускаються з метою збереження життя та здоров’я людей, матеріальних цінностей, схилення терористів до відмови від протиправних дій, справляння на них стримувального впливу, з’ясування можливості припинення терористичного акту.

Таким чином, переговори зі злочинцями – заснований на законі й нормах моральності один з ненасильницьких способів боротьби зі злочинністю, що представляє собою діалог зі злочинцями (злочинними групами, організаціями, співтовариствами) з метою схиляння їх шляхом психологічного впливу до відмовлення від подальшої злочинної діяльності, активному сприянню в розкритті й розслідуванні злочинів, розшуку й затримці злочинців, усуненню заподіяної шкоди, одержанню оперативної й криміналістично значимої інформації. Переговори доповнюють, а не замінюють інші форми й методи боротьби зі злочинністю, передбачені законом, у тому числі, застосування заходів процесуального примусу, а також фізичної сили, спеціальних засобів і зброї.

У ч. 1 ст. 16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» зазначено п’ять основних цілей, для досягнення яких допускається ведення переговорів:

- збереження життя та здоров’я людей;

- збереження матеріальних цінностей;

- схилення терористів до відмови від протиправних дій;

- справляння на них стримувального впливу;

- з’ясування можливості припинення терористичного акту.

Додатковими цілями переговорів з терористами також є:

- одержання додаткової інформації про терористів й їхні зв’язки;

- запобігання можливої розправи над заручниками;

- утримання від подальшого здійснення злочину;

- введення терористів в оману й відволікання їхньої уваги;

- створення передумов для затримання й ліквідації терористів;

- створення сприятливих умов для проведення спеціальної операції по захопленню терористів (силової акції);

- пред’явлення ультимативних вимог терористам;

- попередження політичних і міжнародних наслідків здійснюваного злочину;

- затримання терористів.

Варто зазначити, що ведення переговорів не є обов’язковим елементом антитерористичної операції, так само, як елементом визволення заручників. Ведення переговорів є одним із елементів антитерористичної операції, і закон визначає цілі, заради яких ведення переговорів допускається. Відтак, ведення переговорів може не передувати проведенню силової фази із фізичного припинення терористичного акту.

Підбір переговорщиків повинен будуватися на добровільній основі, з урахуванням індивідуальних особливостей кандидатів, їхньої спроможності дебатувати в стресових ситуаціях, спостережливості, швидкості реакції, самовладання, емоційної стабільності, необхідних інтелектуальних, комунікативних, характерологічних задатків, гуманних спонукань. Вони повинні мати необхідні знання в області психології й педагогіки, пройти спеціальну підготовку.

При веденні переговорів оперативний штаб і переговорщики керуються наступними правилами:

- не починати переговори без точної оцінки екстремальної ситуації й продуманого плану їхнього ведення;

- ураховувати, що переговори з особами, що захопили заручників, – це гуманна й винятково важка справа;

- не залучати до переговорів осіб, що не викликають довіри в терористів;

- не давати нереальних обіцянок конфронтуючій стороні;

- не пропонувати терористам більш того, що вони просять;

- тримати ініціативу у своїх руках, уживати активні конструктивні дії по підтримці й розвитку діалогу для досягнення мети переговорів;

- уважно слухати осіб, що захопили заручників, і показувати, що їх чують, розуміють те, що ними було сказано;

- розумно використовувати час, говорити тільки по суті ситуації або відповідно до тактики оперативної гри, не ігнорувати життєво важливих інтересів осіб, що захопили заручників;

- не ухилятися від розгляду незначних прохань осіб, що захопили заручників;

- при будь-якій обіцянці виконати побажання осіб, що захопили заручників, давати їм зрозуміти необхідність і логічність одержання поступок замість;

- не встановлювати тверді строки виконання домовленостей;

- ухилятися від: передачі супротивникові зброї, отруйних, бактеріологічних речовин і боєприпасів або нових заручників; звільнення злочинців, що перебувають під вартою, з порушенням правових процедур;

- проявляти гнучкість, витримку, терпіння, не допускати нервозності, зберігати психологічну стабільність, не проявляти зовні надмірного занепокоєння за долю заручників;

- придушувати в собі ворожість до терористів, не реагувати на образи й інші емоційні прояви осіб, що захопили заручників;

- говорити дохідливо, переконливо, відповідно до інтелектуального рівня осіб, що захопили заручників;

- утримуватися від розмов і дій, які можуть викликати образу, роздратування й агресивність осіб, що захопили заручників, не висувати ультимативних вимог, щоб не викликати запеклого опору з їх боку;

- відновляти перервані переговори з терористами лише через деякий час, дати їм заспокоїтися, але без ризику втрати ініціативи переговорщиків;

- уникати демонстрації сили під час переговорів.

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: