Міжнародні договори загального характеру, що регулюють визнання та виконання рішень іноземних судів

 25 листопада 1965 р. було ухвалено Конвенцію про вибір суду, яку підписав лише Ізраїль і Конвенція не набула чинності.

У лютому 1971 р. було ухвалено Конвенцію про визнання та виконання іноземних судових рішень з цивільних та комерційних справ та Додатковий протокол до неї. Конвенція і Протокол набули чинності 20 серпня 1979 р. На сьогодні учасниками Конвенції є 5 країн, а Протоколу – 4 країни.

Конвенція про угоди про вибір суду, яку було ухвалено 2005 р., підписана 2 учасниками (Сполучені Штати та ЄС), а ратифікувала цю Конвенцію лише одна країна – Мексика. Конвенція 2005 р. чинності ще на набула.

Відповідно до статті 8 Конвенції про угоди про вибір суду, рішення, прийняте судом Договірної Держави, призначеним у виключній угоді про вибір суду, визнається і виконується в іншій Договірній Державі Конвенції. У визнанні та виконанні може бути відмовлено лише з підстав, вказаних у Конвенції.

Конвенція встановлює загальноприйняті принципи визнання та виконання іноземного судового рішення, винесеного обраним судом, зокрема, заборону перегляду судового рішення, винесеного судом держави його походження, по суті, обов'язковість встановлених фактичних обставин, на основі яких суд винесення рішення здійснював свою юрисдикцію, набрання судовим рішенням законної сили та його виконуваність у державі його винесення (стаття 8 Конвенції).

Випадки та підстави відмови у визнані та виконані судового рішення, винесеного обраним судом іншої Договірної Держави, передбачені Конвенцією, є традиційними, зокрема, якщо угода була недійсною згідно з законодавством Держави обраного суду, якщо тільки обраний суд не вирішив, що угода є дійсною; сторона не мала правоздатності укладати угоду згідно з законодавством запитуваної Держави; документ, на підставі якого відкрито провадження, або еквівалентний документ, що включає основні елементи позову, i) не був вручений відповідачу завчасно та у такий спосіб, щоб надати йому можливість організувати свій захист, за винятком випадків, коли відповідач з'явився до суду та надав пояснення у справі без оскарження вручення в суді винесення рішення, за умови, що законодавство держави винесення рішення дозволяло оскаржити вручення, або ii) був вручений відповідачу у запитуваній державі у спосіб, що є несумісним з фундаментальними принципами запитуваної Держави стосовно вручення документів; якщо судове рішення було отримано шляхом обману у зв'язку з процесуальними питаннями; або визнання або виконання було б очевидно несумісним з публічним порядком запитуваної Держави, включаючи ситуації, коли певне провадження, за результатами якого винесено судове рішення, було несумісним з фундаментальними принципами справедливого судового розгляду цієї Держави; або судове рішення суперечить судовому рішенню, раніше винесеному в іншій Державі між тими ж сторонами та з тих же підстав позову, за умови, що раніше винесене судове рішення відповідає умовам, необхідним для його визнання у запитуваній Договірній Державі.

Поряд з цим, Конвенція передбачає й інші підстави для відмови у визнанні та виконанні судового рішення, наприклад, якщо справу було передано з обраного суду до іншого суду в цій же державі згідно внутрішнього розподілу юрисдикції між судами, проти чого заперечувала сторона, проти якої винесено рішення; якщо справа - за винятком місцезнаходження обраного суду - є повністю внутрішньою; або якщо та у тому обсязі, в якому цим рішенням присуджено відшкодування збитків, в тому числі каральних чи штрафних збитків, які не відшкодовують стороні фактично понесені втрати чи заподіяну шкоду. Останнє положення відображає компроміс, досягнутий в ході обговорення, що розгорнулося навколо можливості присудження судами окремих держав каральних та штрафних виплат, що багатократно перевищують розмір фактично понесених втрат чи заподіяної шкоди, та необхідності визнання та виконання таких рішень в державах, системи права яких не визнають таких збитків. У такому випадку запитуваний суд враховує чи мали збитки, присуджені судом винесення рішення, та в якому обсязі покрити витрати та видатки, пов'язані з провадженням.

Сторона, яка звертається з клопотанням про визнання іноземного судового рішення та його виконання, має надати повну завірену копію судового рішення та угоду про виключний вибір суду або докази її існування, а також всі документи, що є необхідними для визнання іноземного судового рішення і його виконання. Так, у випадку, якщо рішення було прийняте за відсутності сторони, необхідно надати оригінал чи завірену копію документу, що підтверджує повідомлення сторони про процес.

Заява про визнання чи виконання судового рішення може супроводжуватись поданням спеціального документу, виданого іноземним судом у відповідності з формою, що пропонується Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права.

Процедури визнання іноземного судового рішення, приведення його до виконання чи реєстрації такої заяви регулюються законом країни, де вимагається виконання, при цьому Конвенція встановлює зобов'язання для суду, який розглядає клопотання, діяти без зволікань (стаття 14 Конвенції).

Слід зазначити, що важливим положенням Конвенції є можливість Договірних ДержавКонвенції зробити заяву про те, що їх суди будуть визнавати і виконувати рішення судів іноземних держав-учасниць, що були прийняті на підставі "невиключних" угод про вибір суду, таким чином розширивши сферу дії Конвенції також на "невиключні" угоди про вибір суду (стаття 22). Однак це стосується лише положень Конвенції стосовно визнання й виконання судових рішень. Інші положення, зокрема, щодо юрисдикції обраного суду та зобов'язань суду, що не був обраний, не застосовуються до таких угод. Крім того, Конвенція встановлює додаткові умови визнання та виконання рішень, винесеного в Договірній Державі, яка висловила таку заяву.

З метою сприяння залученню до Конвенції більшої кількості держав-учасниць Конвенція передбачає можливість висловлення заяви, пов'язаної з обмеженням сфери її застосування щодо окремих категорій справ, стосовно яких держава, що висловлює заяву, має вагомий інтерес у незастосуванні до них положень Конвенції (стаття 21).

 

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: