Практика застосування Закону України “Про охорону праці”.

4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. знаків).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 29

Формальна й неформальна комунікація у суспільстві.

Кваліфікують два види комунікацій залежно від статусу ком-цій:

 - формальні комунікації передбачені організацією взаємодії структурних підрозділів і поділяються на вертикальні, горизонтальні та діагональні;

 - неформальні комунікації – по ініціативі індивідів: система чуток, неофіційних даних, тощо. Напрямками дії каналів неформальної інформації є ті ж вертикальний, горизонтальний та діагональний.

ФК є наслідком ієрархії влади в організації, віповідають прямому ланцюгу команд і є частиною комунікацій, необхідних для виконання певної роботи в організації.

НфК виникають спонтанно, несанкціоновано керівництвом. Вони так би мовити доповнюють розриви у ФК, та переслідують такі цілі: 1) надають можливість робітникам організації задовольнити потреби в соціальній взаємодії. 2) здатні спростити результати діяльності організації, створюючи альтернативні, більш швидкі та ефективні канали обміну інформацією.

 

Книговидання Білорусі.

Видавнича справа у Білорусі здійснювала поступовий перехід на ринкові відносини і тому уникла багатьох негативних факторів, які ще й досі переживає українське книговидання. Реформи відбувалися плавно, пільги білоруські видавці отримали майже одночасно з російськими, і в Білорусі у 2010 р. видано 11 040 назв книг, тиражем 43 млн 139 тис. прим., що становить 4, 3 книги на кожного жителя країни.

У 2010 р. Республіка Білорусь була Почесним гостем ХХIII Московської міжнародної книжкової виставки-ярмарку (ММКВЯ). Національний стенд Почесного гостя площею 350 квадратних метрів представив сучасну експозицію друкарської продукції: книги понад 40 білоруських видавництв. Презентацію літературних досягнень Білорусі і кращих зразків її поліграфічного мистецтва доповнила різноманітна програма, присвячена загальнокультурній взаємодії двох слов’янських держав. Знаковими подіями стали засідання «круглого столу» «Спільність доль: білоруська і російська література на сучасному етапі», «Російська і білоруська література в контексті слов’янської цивілізації», «Книжкова культура Білорусі. Традиції і сучасність», брифінг «Видавничо-поліграфічний комплекс Республіки Білорусь: перспективи розвитку». Відбулася презентація Національної бібліотеки Білорусі – найбільшого республіканського інформаційного центру, хранителя книжкового багатства країни. Відвідувачі ММКВЯ ознайомилися з унікальними виданнями факсиміле духовно-просвітницького проекту «Повернені святині».

«Гарна книга – предмет гордості держави і народу» – така фраза прозвучала з вуст першого заступника міністра інформації Республіки Білорусь Лілії Станіславівни Ананіч в одному з інтерв’ю на ММКВЯ. За її словами, в Білорусі діє п’ять державних видавництв, підпорядкованих Міністерству інформації, і 850 видавничих організацій різної форми власності. Як відомо, видавнича діяльність у Білорусі ліцензується. Усі видавництва рівноправні: «Ми їх не розділяємо, оскільки всі видавництва працюють на популяризацію національної книги, виконують соціально значущі завдання», – відзначила Лілія Ананіч і розповіла про те, що в Білорусі створена система з випуску якісних національних підручників. Розвивається і поліграфічна галузь, причому її потужності активно використовуються й російськими видавництвами.

Дійсно, Республіка Білорусь робить значний внесок у світову книжкову спадщину. Вона дала світу першодрукаря Франциска Скорину і в загальній палітрі пострадянської книжкової індустрії посідає гідне місце. Ставлення держави до книги, державна підтримка книговидання в Білорусі вигідно відрізняє її від інших пострадянських країн. Зробимо короткий аналіз книговидання в Білорусі за останні 20 років.

Найбільше книг за назвами (13 210 друк. од.) було видано у 2008 р., а за тиражами – в 1993 р. (98 351 тис. пр.). Найвищий середній тираж однієї книги – 33, 6 тис. прим. зафіксовано у 1993 р., найменший – у 2004 р. (3, 85 тис. прим.).

Порівняно з 1991 р. кількість виданих книг за назвами у 2010 р. в Білорусі збільшилася на 8608 прим., тобто в 4, 5 раза, а тиражі зменшились на 9, 8 млн прим. Незважаючи на окремі спади у виданні книг за назвами (1992, 1995, 1999, 2002, 2004, 2010 рр.), їхня кількість протягом останніх десяти років зростала.

Не важко помітити, що Республіка Білорусь мала найбільші річні тиражі книг у 1993 р., що більше ніж у два рази перевищує показник 2010 р.

Цікаво прослідкувати динаміку кількості примірників випущених книг і брошур з розрахунку на душу населення. Так, на початку 1991 р. цей показник становив 5, 3 прим., після чого у 1993 р. досяг свого максимуму – 9, 8 прим. і закінчив двадцятиріччя на позначці 4, 5 прим. Таким чином, кількість видань, що випускаються на душу населення, з 1991 по 2010 р. коливається від 3, 3 до 9, 8 прим. Проте щодо «пікового» 1993 р. кількість видань на душу населення у 2010 р. зменшилась у 2, 2 раза.

Варто зауважити, що, незважаючи на світову кризу, білоруське книговидання почуває себе непогано. Так, у VII Міжнародному конкурсі «Мистецтво книги», підсумки якого підбивались 3–4 червня в Москві, країна одержала шість дипломів. Книговидавці Білорусі брали участь у конкурсі всьоме і представили книги в усіх дев’яти номінаціях: «Ґран-прі», «Наш сучасник», «Арт-книга», «Моя країна», «Книга для дітей і юнацтва», «Віддруковано в Співдружності», «Співдружність», «Перемога», «Наука і життя».

32 книги, подані Республікою Білорусь на міжнародний конкурс, були підвищеної якості й лауреатами Національного конкурсу «Мистецтво книги». 13 із цих книг випущені державними видавництвами, інші 19 – поліграфічними підприємствами («Видавництво «Білоруський Будинок друку», Мінська друкарська фабрика Гознака), видавництвами Білоруської православної церкви і Свято-Єлисаветинського жіночого монастиря в м. Мінську.

Вищу нагороду в номінації «Ґран-прі» здобула фотокнига «Земля сили. Біловезька пуща», видана до 600-річчя встановлення заповідного режиму в Біловезькій пущі (видавництво «Білоруська енциклопедія імені П. Бровки», поліграфічне виконання – видавництво «Білоруський Будинок друку»). «Земля сили. Біловезька пуща» – книга-подарунок, саме видання такого характеру можна назвати предметом гордості держави білоруського народу.

Серед інших показників розвитку книжкової індустрії не останнє місце посідає середній тираж однієї книги, який становить 3, 9 тис. прим., на кожного жителя країни припадає 4, 5 книги. За даними Національної книжкової палати Білорусі, у 2010 р. в країні було випущено 11 040 назв книг, загальним тиражем 43, 1 млн прим.

Якщо порівняти показники 2010 р. з показниками 2009 р., то на 15% зменшилася кількість назв книжкової продукції і на 18, 3% знизився її сукупний річний тираж.

Видання, що випускаються невеликими тиражами, до 500 прим., становлять 44, 5% від усіх книг, надрукованих у Білорусі у 2010 р. Проте сума їхніх тиражів не перевищує 2, 5% від загального тиражу книжкової продукції. Найбільшу кількість книг за назвами випущено в тиражній групі від одного до п’яти тисяч примірників – 30, 2%.

Видова структура книговидання Білорусі залишається достатньо стабільною.

Як і в минулому році, більше ніж третину всього обсягу випуску книг і за кількістю назв (39, 5%), і за тиражами (40, 4%) займають навчальні та навчально-методичні видання. Значною є частка випуску літературно-художніх творів, вона становить: за назвами – 20, 3%, за тиражами – 32, 9%.

Видавничу активність у 2010 р. виявили тільки 403 видавці з 804 зареєстрованих Міністерством інформації Республіки Білорусь. Лідерські позиції в рейтингу посідає видавництво «Харвест», що забезпечило торік видання 20, 4% книг від загальної кількості за назвами і 42, 8% – від сумарного річного тиражу. При цьому основна частина видавничої продукції видавництва «Харвест» – 80% за назвами і 85, 7% за тиражами – представлена книгами, випущеними за участю зарубіжних, в основному російських, видавців.

Лідером мовної групи в білоруському книговиданні, безперечно, є російська мова – 85, 7%. Порівняно з 2009 р., випуск книг білоруською мовою трохи збільшився, проте їхня частка в загальній кількості видань залишається практично на рівні останніх трьох років – близько 8, 6%. Виходили також книги англійською мовою (4%), німецькою, французькою, польською, іспанською та іншими мовами.

Білоруською мовою було видано дев’ятитомне зібрання творів народного пісняра Білорусі Янки Купали. Побачили світ зібрання творів Якуба Коласа, Максима Танка, Івана Шамякіна, твори класиків білоруської літератури: Аркадія Кулешова, Василя Бикова, Володимира Короткевіча. Багато уваги приділяється сучасній білоруській дитячій літературі. Серед останніх новинок – книги Раїси Боровікової, Володимира Корізно, Алеся Бадака, Олени Масло. Література для підлітків виходить у серії «Перехідний вік». Тут можна назвати книги Андрія Федоренка, Володимира Соломахи, Алеся Наваріча та інших авторів. Унікальним з погляду адресного державного фінансування книговидання можна вважати проект «Шкільна бібліотека». Десятки книг наймасовішими тиражами надсилаються в школи країни безоплатно. Розрахунки з видавництвами держава повністю бере на себе.

Книговидання вже давно стало пріоритетним напрямом діяльності Спілки письменників Білорусі, яку очолює Микола Чергинець. Адже для письменника важливо не тільки створити твір, а й дійти з ним до читача, побачити свою книгу в бібліотеці, на полиці книжкового магазину.

Спільно з видавництвом «Харвест» Спілка видає «Бібліотеку Спілки письменників Білорусі». При значній увазі до сучасної літератури не забувають і класичні поезію та прозу. Десятки книг «Бібліотеки Спілки письменників Білорусі», а також ще однієї серії – «Бібліотека пригод і фантастики» видаються в Білорусі.

Спілки письменників Білорусі і Росії створили Спілку письменників Со-юзної держави. У Мінську був проведений з’їзд. Один із пленумів пройшов у Курську. Готується до виходу у світ журнал «Біла Вежа» – друкований орган літераторів Білорусі та Росії.

2. Світ енциклопедій Білорусі

Особливу увагу варто звернути на енциклопедичні видання Білорусі. Директор «Білоруської енциклопедії імені П. Бровки» Тетяна Белова розповіла про плани видавництва на XVIII Мінській міжнародній книжковій виставці-ярмарку (ММКВЯ), яка проходила з 9 по 13 лютого 2011 р.

«Сьогодні читачу надається великий вибір енциклопедій. Але, на жаль, часто це компіляції або перекладна література. А це значить, що ніхто не гарантує якість такої інформації. Ми ж видаємо тільки якісну та оригінальну енциклопедичну літературу, в підготовці якої беруть участь провідні вчені, – підкреслила Тетяна Белова. – До речі, найближчим часом у Мінську на проспекті Переможців, 51 відкриється магазин, в якому в першу чергу буде доступна саме хороша енциклопедична література».

Серед значних проектів найбільшого білоруського видавництва – «Регіони Білорусі», «Міста і села Білорусі», «Військова школа Білорусі: традиції і сучасність», «Природа Білорусі», «Енциклопедія для школярів і студентів» тощо. Але на цьому «Білоруська енциклопедія імені П. Бровки» зупинятися не збирається. У планах видавництва випуск енциклопедії про Республіку Білорусь англійською мовою, щоб за кордоном краще знали країну і те, через які випробування їй довелося пройти, і глибше змогли пізнати та зрозуміти білоруський характер. Все це буде представлене в цікавих образах, особах, подіях, фактах, – поділилася задумками Тетяна Белова.

Варто додати, що видавництвом «Білоруська енциклопедія імені П. Бровки», яке в 1996–2008 рр. очолював білоруський поет, публіцист Геннадій Пашков, були видані «Енциклопедія історії Білорусі», вісімнадцятитомна універсальна «Білоруська енциклопедія», серія історико-документальних хронік «Пам’ять», розпочата робота над шеститомною енциклопедією «Республіка Білорусь».

З листопада 2008 по травень 2010 р. головним редактором видавництва був відомий письменник Володимир Саламаха, лауреат Державної премії Республіки Білорусь 2002 р. Саме тоді були видані енциклопедія «Археологія Білорусі» том 1, «Історія білоруської книги» у 2 томах, «Книжна культура Великого князівства Литовського», «Культура Білорусі» том 1, «Природа Білорусі» у 3 томах, розпочато семитомне видання «Регіони Білорусі» том 1, дванадцятитомне видання «Енциклопедія для школярів і студентів» том 1 тощо.

3. Поліграфічна база

Маючи добру поліграфічну базу з часів Радянського Союзу, білоруські друкарні активно залучають до співпраці російські книжкові видавництва, які охоче друкують свою продукцію в них. Зокрема, за словами заступника міністра інформації Білорусі Ігоря Лаптьонка, російські замовлення займають майже 60% продукції найбільшого в Білорусі Поліграфічного комбінату імені Якуба Коласа, близько 40% замовлень Мінської фабрики кольорового друку, до 30% продукції друкарні видавництва «Білоруський Будинок друку».

Водночас, як повідомив І. Лаптьонок, білоруська сторона продовжує працювати над подальшим нарощуванням свого потенціалу книговидавця, щоб зробити його ще привабливішим для російського замовника. Заступник міністра відзначив, що робота з російськими видавництвами є сьогодні для Білорусі одним зі способів збереження радянських потужностей у галузі, а отже, і робочих місць у друкарнях. «Колись та поліграфічна база, яка сьогодні ще продовжує працювати, була призначена для забезпечення поліграфії Білорусі, країн Прибалтики, України. З тих пір політична карта змінилася, а поліграфія залишилася за обсягами на тому ж рівні. Її треба чимось заповнювати», – сказав Ігор Лаптьонок.

4. Система книгорозповсюдження Білорусі

Система книжкової торгівлі Міністерства інформації на сьогодні налічує 87 книжкових магазинів. З них 81 книгарня входить до складу відкритих акціонерних товариств «Белкнига», «Бресткнига», «Витебсккнига», «Гомелькнига», «Гроднокнига», «Могилевсоюзпечать». Інші п’ять утворюють мережу фірмових книжкових магазинів поліграфічного підприємства «Мінська фабрика кольорового друку» і один належить підприємству «Видавництво «Білорусь». 56 магазинів розташовані в Мінську і в п’ятьох обласних центрах, 27 – у районних містах і 4 – у селищах міського типу. Книготорговельна мережа міністерства обслуговує населення 23 адміністративно-територіальних одиниць, тобто 19, 5% від їхньої загальної кількості.

Для організацій книжкової торгівлі пріоритетними були і залишаються: задоволення потреб населення в книжковій продукції всіх тематичних напря-мів, удосконалення форм і методів продажу книжкової продукції, розширення послуг, що надаються, оптимізація товарних запасів, розвиток матеріально-технічної бази роздрібної мережі, забезпечення гнучкої асортиментної та цінової політики.

Книготорговельні організації, намагаючись створити максимум зручностей для покупців і заощадити їхній час на здійснення покупки, продовжують активно оснащувати роздрібну книготорговельну мережу платіжними терміналами. Нині в системі міністерства розрахунки по банківських картках проводяться у 44 книжкових магазинах (53, 7% від загальної кількості магазинів), в яких встановлено 56 платіжних терміналів.

⇐ Предыдущая27282930313233343536Следующая ⇒

Поделиться: