Попередній договір трансформується в основний договір, як правило за взаємною згодою сторін.

За змістом норми частини 3 статті 182 Господарського кодексу України проект основного господарського договору може бути складений будь-якою стороною у договорі і надісланий іншій стороні [2]. Слід враховувати, що попередній договір та основний договір мають різну спрямованість. За наявності узгоджених істотних умов основного договору, викладених у попередньому договорі, проект основного господарського договору буде відрізнятися своїм предметом.

З укладенням основного договору попередній договір втрачає чинність: основний договір повинен вважатися таким, що замінив собою попередній договір та скасував або змінив всі ті умови, на яких сторони бажали укласти договір, але які за їх взаємною згодою не знайшли місця в основному договорі. Це стосується і тих випадків, коли сторони уклали основний договір на дещо інших, ніж у попередньому договорі, умовах.

Оскільки відповідно до частини 1 статті 182 Господарського кодексу України строк дії зобов'язання суб'єкта господарювання укласти основний господарський договір обмежений одним роком, право сторони вимагати в судовому порядку трансформації попереднього договору в основний також може бути реалізоване протягом цього строку [2].

Згідно з частиною 2 статті 635 Цивільного кодексу України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства [1].( Павлик)

У разі коли сторони не вчинили будь-яких дій, спрямованих на укладення основного договору до закінчення передбаченого для його укладення строку, зобов'язання укласти основний договір припиняється. З припиненням цього зобов'язання будь-яка із сторін попереднього договору не має права в судовому порядку вимагати укладення основного договору, сплати неустойки, якою забезпечувалося виконання попереднього договору.

Попередній договір укладається за правилами, визначеними главою 53 Цивільного кодексу України. Спеціальним правилом щодо укладення попереднього договору є норма частини 3 статті 182 Господарського кодексу України щодо можливості укладення основного господарського договору в силу існуючого між сторонами попереднього договору в судовому порядку [2].

При укладенні попереднього договору необхідно погодження всіх істотних умов, до яких належать всі істотні умови основного договору, оскільки відсутність хоча б однієї з істотних умов майбутнього договору виключає можливість кваліфікувати відносини між сторонами як договірні. Угоди про наміри, протоколи про наміри тощо не є договорами і не породжують зобов'язання укласти у майбутньому основний договір.

Але при тлумаченні документів, що мають таку назву, слід звернути увагу на їх зміст: за наявності істотних умов основного договору сама лише назва такого документа (угода про намір, протокол про намір) не впливає на визнання його попереднім договором. Правила тлумачення змісту правочину та умов договору викладено у статтях 213 та 638 Цивільного кодексу України [1].

Угода сторін про наміри (протокол про наміри) - не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків. Угода сторін про наміри являє собою просту домовленість між суб'єктами господарювання яка не породжує юридичних наслідків для контрагентів. Це зручна та безпечна форма укладення домовленостей між суб'єктами господарювання яку варто використовувати у практиці господарських взаємовідносин.(Москаленко)

Підсумовуючи викладений матеріал, хтілося б зазначити наступне:

- господарський договір є одним із головних регуляторів відносин, що виникають між суб'єктами господарювання;

- поняття “господарський договір” охоплює такі значення як: зобов'язання сторін що ґрунтується на укладеній між ними угоді; правочин, що породжує певні права та обов'язки учасників господарських відносин; правовий документ в якому фіксується факт правочину та зміст зобов'язань сторін;

- попередній договір та угода про наміри є новелами законодавства у регулюванні договірних відносин і спрямовані на полегшення порядку укладення та виконання господарських договорів.

Порядок укладення господарсько-правового договору - це передбачена правовими нормами юридично-логічна послідовність стадій встановлення господарських прав і обов'язків, здійснена на основі дій осіб, звернених назустріч одна одній та виражених у різноманітних способах узгодження змісту господарського договору.

На нашу думку, загальний порядок укладення господарського договору складається із характерних цивільно-правовому договору стадій оферти та акцепту, а в окремих випадках зазначений порядок може доповнюватися стадіями складення і розгляду протоколу розбіжностей і судового вирішення за переддоговірним спором.(Федина)

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: