Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Метою покарання є кара, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Передбачені чинним кримінальним законодавством окремі види покарань утворюють певну систему. Система покарань, установлена ст. 51 КК, і є тією юридичною базою, на якій ґрунтується діяльність судів із застосування покарань. Законодавець, визначаючи систему покарань, створює цим базу і для побудови санкцій у відповідних статтях Особливої частини КК, де передбачено види і межі покарань за окремі злочини. Система покарань покликана визначати однаковість у право-застосовній діяльності та згідно з цим бути важливим засобом забезпечення законності. Під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримінальним законом та обов'язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості. Система покарань містить такі види покарань: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади чи провадити певну діяльність; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі (ст. 51 КК). Отже, КК передбачає 12 видів покарань. Покарання класифікуються за порядком (способом) їх призначення; за суб'єктом, до якого застосовується покарання; за можливістю визначення строку покарання та ін. За порядком призначення покарань ст. 52 КК підрозділяє всі покарання на три групи: а) основні покарання; б) додаткові покарання; в) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові. Основні покарання — це покарання, що призначаються у вироні лише як самостійні покарання. До основних покарань закон відносить: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Додаткові покарання — це такі покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть. До них ст. 52 КК відносить: конфіскацію майна, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Покарання, що можуть призначатись і як основні, і як додаткові — це позбавлення права обіймати певні посади або провадити певну діяльність і штраф. 2. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку (ст. 361 КК). Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні норми, та примітки. Родовий об'єкт злочину — врегульовані законодавством суспільні відносини, що забезпечують безпеку комп'ютерної інформації та нормальне функціонування ЕОМ (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. Безпосередній об'єкт злочину — встановлений порядок обробки інформації в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах чи мережах електрозв'язку. Предмет злочину: /) ЕОМ (комп 'ютери) — це комплекси апаратно-програмних засобів, призначених для автоматизованого оброблення інформації в процесі вирішення обчислювальних та інформаційних завдань; автоматизовані системи — це операційні системи (MS-DOS, Windows та ін.), які встановлюються на певній машині та за допомогою яких здійснюється її робота, а також різні автоматизовані системи (зокрема, системи управління), за допомогою котрих відбувається функціонування одного чи кількох комп'ютерів. Такі системи здійснюють автоматизовану обробку даних, до складу таких систем входять технічні засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки та зв'язку), а також методи й процедури, програмне забезпечення; комп 'ютерні мережі — це сукупність комп'ютерів, програмних і технічних засобів, за допомогою яких забезпечується можливість доступу з одного комп'ютера до програмних або технічних засобів іншого комп'ютера (комп'ютерів) чи до інформації, що зберігається в системі іншого комп'ютера (комп'ютерів). Ці мережі передбачають спільне використання ресурсів обчислювальних центрів і забезпечують запуск загальних програм, які входять до комп'ютерних систем; мережі електрозв'язку — це комплекс технічних засобів теле-комуніканій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах; комп 'ютерна інформація — це текстова, графічна чи будь-яка інша інформація (дані, відомості) про певні факти, події, предмети, явища, процеси, окремих осіб тощо, що існує в електронному вигляді, зберігається на відповідних носіях і може створюватися, змінюватися, оброблятися, використовуватися або змінюватися за допомогою ЕОМ (комп'ютера); 6) інформація, що передається мережами електрозв 'язку, — це будь-яка інформація (дані, відомості), подана у вигляді сигналів, знаків, звуків, зображень чи в інший спосіб (наприклад, телефонні розмови, телеграфні повідомлення, радіо- та телепередачі тощо), в тому числі й за допомогою комп'ютера, якщо вона передається від одного комп'ютера до іншого через мережі електрозв'язку. З об'єктивної сторони злочин (ч. 1 ст. 361 КК) характеризується: діянням — несанкціонованим втручанням у роботу ЕОМ (комп 'ю-терів), автоматизованих систем, комп 'ютерних мережах чи мереж електрозв 'язку; наслідками у вигляді витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації; причиновим зв'язком між діями та наслідками. Несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ (комп 'ютерів), автоматизованих систем, комп 'ютерних мережах — це дії, що провадяться з порушенням встановленого законодавством порядку доступу до інформації, яка в них обробляється, пов'язані з подоланням програмних, технічних чи організаційних заходів захисту, а так само дії, що полягають в незаконному впливі на інформацію. Такі дії вчиняються через безпосереднє чи опосередковане (віддаленим доступом) проникнення до комп'ютерної інформації, з використанням різних програмних і технічних засобів (наприклад, злам паролів, кодів допуску тощо), які змінюють режим роботи ЕОМ (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж або ж повністю чи частково припиняють їх роботу без дозволу (згоди) відповідного власника або уповноважених ним осіб. Наслідками такого несанкціонованого втручання є витік, втрата, підробка, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації. Несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв 'язку — це будь-які незаконні дії, здатні вплинути на роботу засобів телекомуні-кацій, що забезпечують здійснення інформаційного обміну (наслідками таких дій є порушення встановленого порядку маршрутизації інформації). Витік інформації — результат дій порушника, внаслідок яких інформація стає відомою чи доступною суб'єктам, що не мають права доступу до неї. Втрата інформації — результат дій порушника, внаслідок яких інформація в автоматизованих системах перестає існувати для фізичних чи юридичних осіб, які мають право власності на неї в повному чи обмеженому обсязі. Підробка інформації — результат навмисних дій, внаслідок яких відбувається перекручення інформації (модифікація) інформації, що обробляється чи зберігається в автоматизованих системах. Блокування інформації — результат дій порушника, через що унеможливлюється (припиняється) санкціонований доступ до інформації в автоматизованих системах. Спотворення процесу обробки інформації — результат дій порушника, наслідком яких є зміна порядку (послідовності, алгоритму) чи змісту операції по обробці інформації (збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрація), що здійснюються за допомогою технічних і програмних засобів, включаючи обмін по каналах передачі даних. Порушення встановленого порядку маршрутизації інформації — результат дій порушника, що призводять до зміни визначеного маршруту передавання чи приймання інформації каналами зв'язку. Злочин є закінченим з моменту настання хоча б одного із зазначених наслідків: витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації (матеріальний склад). Суб'єкт злочину — загальний, тобто фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом (ставлення винного до наслідків злочину може характеризуватись як прямим, так і непрямим умислом). Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 361 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) заподіяння ним значної шкоди (згідно з приміткою до ст. 361 КК, значною шкодою у статтях 361-361-1, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, є шкода, що в 100 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян). З огляду на те, що в законі визначено тільки матеріальний вимір шкоди, суди можуть визнавати такою шкоду й нематеріального характеру: охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб — це як матеріальна шкода, так і шкода нематеріального характеру: порушення прав і свобод людини та громадянина, підрив авторитету і престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, створення обставин, які утруднюють установі, організації, підприємству здійснення основних функцій та ін. Несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку може бути способом вчинення інших, найчастіше більш тяжких, злочинів. У таких випадках дії винного повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів — за ст. 361 і відповідною статтею КК, яка передбачає відповідальність за злочин, вчинений шляхом незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку. 3. Задача: Н., бажаючи заволодіти грошима, під виглядом наркотичних засобів збув М. 10 грам крейди замість кокаїну, отримавши 1500 доларів США. М. хотів потім перепродати наркотичні засоби іншим особам. Кваліфікуйте дії Н. і М. Відповідь: Дії Н. потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК як шахрайство, а дії М. за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 307 КК, як закінчений замах на придбання наркотичних засобів у великих розмірах (для кокаїну великий розмір становить від 1 до 15 грам).
Білет № 65 1. Позбавлення волі на певний строк. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». Позбавлення волі на певний строк — одне з найсуворіших видів покарань, що призначається за вчинення злочинів, які становлять підвищену суспільну небезпеку, і полягає у примусовій ізоляції засудженого на визначений строк у спеціально призначених для цього кримінально-виконавчої установи закритого типу, і поєднаний з обмеженням прав (свободи пересування, вибору роботи та роду діяльності, спілкування з сім'єю, знайомими тощо) та з жорсткою регламентацією часу роботи та відпочинку. Відбування покарання в таких умовах характеризується виправно-трудовим впливом на осіб, які вчинили злочини, та проведенням з ними виховної роботи. Згідно ст. 86 Кримінально-виконавчого кодексу України вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань. Позбавлення волі на певний строк є строковим видом покарання, чим відрізняється від довічного позбавлення волі. Цей вид покарання застосовується як основний, і лише у випадках, передбачених статтями Особливої частини чинного КК. Застосовується це покарання до будь-якої особи як самостійно, так і разом з додатковими. Позбавлення волі на певний строк з огляду на суворість покарання застосовується лише тоді, коли досягнення цілей покарання, зокрема виправлення засудженого, шляхом застосування інших видів покарання неможливе. Якщо санкція статті, за якою засуджується винний, передбачає позбавлення волі на певний строк альтернативно з іншими, більш м'якими видами покарань, суд у вироку має мотивувати, чому саме призначається або не призначається вказаний вид покарання. У ст. 63 КК встановлюються єдині для всіх злочинів межі визначення строку позбавлення волі: від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною КК України. Отже, законодавцем встановлено більш жорсткі строки позбавлення волі, а нижню межу визначено в один рік, крім випадку, коли таке покарання призначається особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку — нижня межа визначена в шести місяців (ч. 1 ст. 102 КК України). Конкретні межі строків позбавлення волі вказано в санкціях статей Особливої частини КК. Нижня межа строку позбавлення волі в ряді статей чинного Кодексу може бути не вказана. Якщо нижня межа позбавлення волі не вказана, мінімальним строком позбавлення волі є передбачений у ст. 63 КК один рік. Особі, яка до вчинення злочину не досягла вісімнадцятирічного віку, покарання у виді позбавлення волі може бути призначене на строк не більше 10 років, а у випадку вчинення нею особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням людини життя, — 15 років (ст. 102 КК) (п. 27 постанови). До неповнолітнього, який уперше вчинив злочин невеликої тяжкості, покарання у виді позбавлення волі не застосовується. Остаточне покарання у виді позбавлення волі, призначене за сукупністю злочинів або вироків особі, яка вчинила злочини у віці до 18 років, не може перевищувати 15 років. КК не передбачає заміни інших покарань (штрафу, виправних робіт тощо) на позбавлення волі. Утім, допускається можливість заміни позбавлення волі строком не більше двох років, враховуючи обставини справи та особу засудженого, на службове обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК) і тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК) на той же строк. Закон про кримінальну відповідальність, на відміну від попереднього, не передбачає видів режиму відбування покарання у вигляді позбавлення волі та необхідності визначення їх судом. Ці обов'язки покладено на відповідні служби виконання судових рішень на підставі та в порядку, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України. 2. Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї (ст. 362 КК). Стаття складається з трьох частин, які містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є врегульовані законодавством суспільні відносини, що забезпечують безпеку комп'ютерної інформації та нормальне функціонування ЕОМ (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. Безпосередній об'єкт злочину — встановлений порядок обробки інформації в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах чи мережах електрозв'язку. Предмет злочину: 1) інформація, яка оброблюється в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації (див. поняття «комп'ютерна інформація» при розгляді ст. 361 КК); 2) носії комп'ютерної інформації — це фізичні об'єкти, поля та сигнали, хімічні середовища, нагро-маджувачі даних у інформаційних системах (наприклад, жорсткі магнітні диски чи дискети різних типів, гнучкі магнітні диски, оптичні диски, пристрої з флеш-пам'яттю тощо). Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні двох видів діянь: 1) несанкціоновані зміна, знищення або блокування інформації, яка оброблюється в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації (ч. 1 ст. 362 КК); 2) несанкціоновані перехоплення або копіювання інформації, яка оброблюється в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації (наслідком такого діяння є витік цієї інформації) (ч. 2 ст. 362 КК). Несанкціонована зміна інформації — це вчинена без дозволу власника будь-яка її модифікація, тобто переробка, перекручення, викривлення, порушення цілісності тощо (наприклад, реорганізація бази даних, видалення або додавання записів бази даних, переклад даних з однієї мови на іншу тощо). Несанкціоноване знищення інформації — це вчинене без дозволу власника повне або часткове видалення інформації з її носіїв, внаслідок чого інформація перестає існувати на певному носії в повному чи обмеженому обсязі та стає непридатною для задоволення інформаційних потреб. Несанкціоноване блокування інформації — це вчинене без дозволу власника припинення доступу до інформації в автоматизованих системах. Несанкціоноване перехоплення інформації — це вчинене без дозволу власника збирання та записування інформації, в процесі її обробки в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах та комп'ютерних мережах (наприклад, встановлення реєстраторів інформації, відтворення стертих файлів тощо). Несанкціоноване копіювання інформації — це вчинене без дозволу власника її відтворення у електронному вигляді, перенесення на інший носій інформації. Злочин є закінченим з моменту настання для власників інформації, яка оброблюється в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, одного із зазначених наслідків: несанкціонованої зміни інформації, несанкціонованого знищення інформації, несанкціонованого блокування інформації (ч. 1 ст. 362 КК) або витоку інформації (ч. 2 ст. 362 КК). Суб'єкт злочину — спеціальний (фізична осудна особа, котра досягла 16-річного віку та має право доступу до інформації, яка оброблюється в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації у зв'язку із займаною посадою або спеціальними повноваженнями). Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Кваліфікуючими ознаками діянь, передбачених частинами 1 та 2 ст. 362 КК (ч. 3 ст. 362 КК), є вчинення їх: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) заподіяння ним значної шкоди (згідно з приміткою до ст. 361 КК). 3. Задача: За попередньою змовою Б., Г. і Н., використовуючи свої знання в галузі хімії, виготовили 500 грам героїну. Цей наркотичний засіб вони продали на базарі невідомим особам, а кошти від реалізації у сумі 90000 гривень поклали на особисті рахунки у дев'яти відділеннях банку «Інтеркаггітал», по 10000 гривень на кожний із рахунків, маючи на меті продовжувати незаконний обіг наркотичних засобів. Кваліфікуйте дії зазначених осіб. Відповідь: Дії Б., Г., і Н. потрібно кваліфікувати за ч. 3 ст. 307 і ч. 2 ст. 306 КК як незаконне виробництво та збут наркотичних засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб та щодо наркотичних засобів в особливо великих розмірах, а також розміщення коштів здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах.
Білет № 66 |
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-09; Просмотров: 251; Нарушение авторского права страницы