Клас небезпеки СДОР за ступенем дії на організм людини

Клас небезпеки	Характеристика класу небезпеки	ССК, мг/м3
1	Речовини надзвичайно небезпечні	< 500
2	Речовини високо небезпечні	501-5000
3	Речовини помірно небезпечні	5001-50000
4	Речовини мало небезпечні	> 50001

Примітка: ССК - середня смертельна токсодоза LC₅₀, яка призводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4 годинній інгаляційній дії.

 

До найбільш небезпечних (надзвичайно і високотоксичних) хімічних речовин відносяться:

· деякі сполуки металів (органічні і неорганічні похідні миш’яку, ртуті, кадмію, свинцю, талію, цинку та інших);

· карбоніли металів (тетракарбоніл нікелю, пентакарбоніл заліза та інші);

· речовини, що мають ціанисту групу (синильна кислота та її солі,

бензальдегідціангідрон, нітрили, органічні ізоціанати);

· сполуки фосфору (фосфорорганічні сполуки, хлорид фосфору, фосфін, фосфідин);

· фторорганічні сполуки (фтороцтова кислота і її ефіри, фторетанол та інші);

· хлоргідрони (етиленхлоргідрон, епіхлоргідрон);

· галогени (хлор, бром);

· інші сполуки (етиленоксид, аліловий спирт, метил бромід, фосген, інші). 

До сильнотоксичних хімічних речовин відносяться:

· мінеральні і органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова, та інші);

· луги (аміак, натронне вапно, їдкий калій та інші);

· сполуки сірки (діметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, розчинні тіоціанати, хлорид і фторид сірки);

· хлор- і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистий метил);

· деякі спирти і альдегіди кислот;

· органічні і неорганічні нітро- і аміносполуки (гідроксиламін, гідрозин, анілін, толуїдин, нітробензол, динітрофенол);

· феноли, крезоли та їх похідні;

· гетероциклічні сполуки.

До помірнотоксичних, мало токсичних і практично не токсичних хімічних речовин, які не представляють собою хімічної небезпеки, відноситься вся основна маса хімічних сполук.

Для кількісної характеристики токсичних властивостей конкретних СДОР при їх дії через органи дихання людини застосовуються межа переносності і такі токсодози: гранично допустима, порогові, виводячи із строю і смертельні.

Межа переносності – це мінімальна концентрація, яку людина може витримувати визначений час без стійкого ураження.

Гранично допустима токсодоза (ГДК) – така доза (концентрація), при якій симптоми отруєння ще не наступають. Вона регламентує допустиму ступінь зараження сильнодіючою отруйною речовиною (СДОР) повітря робочої зони і використовується в інтересах дотримання умов безпеки на виробництві. Ця концентрація визначена як максимально допустима, яка при постійній дії на людину протягом робочого дня (8 год.) не може викликати через тривалий проміжок часу патологічних змін або захворювань, що визначаються за допомогою сучасних методів діагностики. Вона не може використовуватися для оцінки небезпеки аварійних ситуацій у зв’язку із значно низьким інтервалом дії СДОР.

Середня порогова (токсодоза РС₅₀) – доза, яка викликає початкові симптоми ураження СДОР у 50% уражених. Це мінімальна ефективна концентрація (найменша кількість речовини, яка може викликати відчутний фізіологічний ефект).

Середня виводяча (токсодоза ІС₅₀) – доза, яка приводить до виходу із строю 50% уражених.

Середня смертельна (токсодоза LC₅₀) – доза, яка призводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4 годинній інгаляційній дії СДОР.

При загальній дії токсичний ефект появляється після попадання СДОР в кров через шкіряні покрови (шкіряна резорбтивна токсичність), органи дихання (інгаляційна токсичність) або шлунково-кишковий тракт (пероральна токсичність). Відповідно, при оцінці токсичності необхідно враховувати як характер і ступінь токсичності, так і спосіб попадання сильнодіючої отруйної речовини (СДОР) в організм людини.

При місцевій дії токсичний ефект появляється в місті контакту сильнодіючої отруйної речовини з тканинами організму (ураження шкіряних покровів, роздратування органів дихання, розлад зору).

Можливість СДОР переходити в головний чинник ураження і створювати концентрації, що можуть уражати людей визначається їх фізико-хімічними властивостями. Найбільше значення мають агрегатний стан речовини, розчинність її у воді й різного роду розчинниках, щільність речовини та її газової фази, гідроліз, летучість, максимальна концентрація, питома теплота випарювання, питома теплоємність рідини, тиск насиченого пару, коефіцієнт дифузії, температура кипіння й замерзання, в’язкість, теплове розширення й стискання, корозійна активність, температура загорання та інші.

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: