ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ВОЛЬОВА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

Увага, механізми уваги, мимовільна, довільна, після-довільна увага. Відчуття, класифікація відчуттів, закон Вебера — Фехнера, поняття про адаптацію та взаємодію відчуттів. Сприйняття та його сутність, сприйняття людиною свого оточення. Пам'ять, теорії пам'яті, види та процеси пам'яті. Мислення як аналітико-синтетич-на діяльність мозку: асоціативність, судження, умови­води, розуміння, уява. Воля та вольові дії.

 

3.1. Увага як форма психічної діяльності людини: фізіологічний і психологічний , механізми, мимовільна, довільна та післядовільна увага

Увага — форма психічної діяльності людини, що ви­являється в її спрямованості й зосередженості на певних об'єктах з одночасним абстрагуванням від інших. Увага є такою психічною функцією, яка характеризує вибіркове ставлення до навколишнього світу, коли з ве­ликої кількості подразників свідомість вирізняє один або кілька.

Фізіологічний механізм уваги полягає в концентра­ції збудження (від зовнішніх чи внутрішніх подразни­ків) у певній ділянці кори головного мозку. Саме в цій ділянці кори виникає зона оптимального збудження, а в інших має місце гальмування.

Психологічний механізм уваги слід шукати у склад них взаємозв'язках людини з довкіллям, у здатності інтелекту до вибірковості відображення.

Увага є необхідною передумовою діяльності люди ни, запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки. Розрізняють мимовільну і довільну увагу.

В основі мимовільної уваги лежить орієнтувальний рефлекс організму, що зумовлюється змінами в довкіл­лі, специфічними рисами об'єкта відображення, а та­кож внутрішніми станами суб'єкта. Наприклад, нову театральну афішу скоріше помітить людина, яка ці­кавиться театром, водночас не помітивши оголошення про футбольний матч.

Довільна увага зумовлена метою діяльності, тими завданнями, що їх ставить перед собою людина; вона є наслідком свідомих зусиль людини, вияву її інтелекту і волі. Саме завдяки наявності довільної уваги людина може активно "виймати" з пам'яті потрібні їй дані, ви­різняти головне й суттєве, виносити правильні рішен­ня; виконувати завдання, що постають під час її діяль­ності.

Існує ще один вид — післядовільна увага, введена у психології Н.Ф. Добриніним. Наприклад, індивід так захопився роботою, що його тяжко від неї відірвати. Увага, яка спершу підтримувалася вольовими зусилля­ми, тобто була довільною, переходить у післядовільну.

Вона характеризується тривалою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну і плідну розумову і творчу працю, високу продуктив­ність усіх видів праці.

Залежно від характеру дії людини її увага буває зов­нішньою і внутрішньою.

Зовнішня увага виявляється у зовнішніх діях лю­дини, вона спрямована на теоретичне і практичне ово­лодіння довкіллям. Внутрішня увага виявляється в наших внутрішніх діях, наприклад, розв'язання задач "про себе", самоспостереження тощо (рис. 1).

 

 

                                                                                                                                                   

Грані між увагою мимовільною і довільною, а також між зовнішньою і внутрішньою є рухливими, вони ма­ють відносний характер.

Характерними рисами уваги є:

• вибірковість;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

• розподіленість;

• здатність до концентрації;

• здатність до зосередженості, стійкості, обсягу;

• здатність до переключення.

Ці та інші параметри уваги залежать від типу нерво­вої системи, вони вдосконалюються в процесі перебігу конкретних видів діяльності:

• гри — у дітей;

• навчання — в учнів;

• праці — у дорослих.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

Увага детермінована об'єктивними факторами, в яких перебуває людина, а також суб'єктивним станом її організму; істотно залежить від інтересів і потреб осо­бистості, волі, характеру.

Уважність поряд з іншими психічними якостями є важливою рисою особистості.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: