ІНШІ р-ЛАКТАМШ АНТИБІОТИКИ

Особливість цього класу антибіотиків полягає в тому, що в основі їх структури лежить просте (3-лактамне кільце, яке, на відміну від пеніцилінів і цефалоспоринів, не з'єднане з тіазолідиновим кільцем.

Фармакомаркетинг

Класифікація та препарати_____

® - стійкі до (3-лактамаз

*- стійкі до ниркової дигідропепгидази -1

Механізм дії

Карбапенеми і монобактами зв'язуються з пеніцилінзв'язуючими білками, інгібують біосинтез клітинної стінки мікроорганізмів і завдяки цьому виявляють бактерицидну дію. Високостійкі до дії р-лактамаз.

Фармакодинаміка

Карбапенеми характеризуються надшироким спектром дії та абсо­лютною стійкістю до Р-лактамаз.

Спектр антимікробної активності карбапенемів: кишкова палич­ка, сальмонели, шигели, ентеробактерії, клостридії, протей, синьогнійна па­личка, серація, гемофільна паличка, гонокок, менінгокок, грампозитивні ко­ки.

Важливе значення має постантибіотичний ефект іміпенему відносно грамнегативних бактерій. Всі інші Р-лактамні антибіотики мають постан­тибіотичний ефект більше проти грампозитивних бактерій.

Монобактами є резервною групою антибіотиків для лікування тяж­ких внутрішньолікарняних грамнегативних інфекцій.

Спектр антимікробної активності монобактамів: кишкова па­личка, сальмонели, шигели, клебсієла, протей, цитробактерії, серації, синьо-гнійна паличка, гемофільна паличка інфлюенци, гонококи, менінгококи.

Показання до застосування та взаємозамінність

Карбапенеми - антибіотики глибокого резерву, які призначають у ви­падках найважчих інфекцій, викликаних множинностійкими штамами мікроорганізмів, при змішаних інфекціях, при інфекціях кісток, суглобів, шкіри, м'яких тканин, черевної порожнини, жіночих статевих органів, сечо­вих шляхів, при бактеріальному ендокардиті, пневмонії, септицемії.

Монобактами призначаються при тяжких інфекціях, викликаних грам-негативною флорою, стійкою до цефалоспоринів 3-го покоління, аміноглі-козидів 2-3 покоління, антисиньогнійних пеніцилінів. Монобактами є анти-

- 360 -

І

 біотинами резерву. Призначаються при інфекціях шкіри та м'яких тканин, сечових шляхів, бронхіті, пневмонії. Побічна дія При застосуванні карбапенемів можливі алергічні реакції, при в/в введенні - флебіти, при в/м - болісність, набряк тканин, диспепсичні розла­ди, діарея, псевдомембранозний коліт, нейротоксичність (іміпенем-циластатин), гепатотоксичність (меропенем).

При прийманні азтреонаму можливе виникнення діареї, нудоти, ео­зинофіли, рідко - дисбактеріозу, шкірних алергічних реакцій.

Протипоказання

Карбапенеми протипоказані при годуванні грудьми, підвищеній чутливості до препаратів.

Азтреонам протипоказаний при тяжких порушеннях функції нирок, печінки, підвищеній чутливості, при вагітності та лактації.

Фармакобезпека

Азтреонам не можна змішувати в одному шприці з розчинами інших антибіотиків і препаратами, які містять пробенецид.

При сполученні азтреонаму з фуросемідом та пробенецидом спо­стерігається збільшення концентрації азтреонаму в крові й ризик виникнен­ня побічних ефектів.

Карбапенеми та монобактами виявляють постантибіотичний ефект, зменшують явища ендотоксикозу.

При поєднанні іміпенему з іншими р-лактамними антибіотиками спостерігається антагонізм.

Меропенем небажано комбінувати з нефротоксичними антибіотика­ми.

Порівняльна характеристика

Іміпенем виявляє сильну бактерицидну дію. Стійкий по відношенню до |3-лактамази грамнегативних бактерій. Існує комбінований препарат, який містить іміпенем у поєднанні зі специфічним інгібітором ферменту дигідропептидази нирок - циластатином. Таке сполучення гальмує мета­болізм іміпенему в нирках і значно підвищує концентрацію незмінного ан­тибіотика в нирках і сечовивідних шляхах. Цей комбінований препарат но­сить назву тієнам.

Меропенем має подібний до іміпенему спектр дії. Застосовується без
циластатину, активніший за іміпенем віднренсГграмнегативних аеробних
бактерій.                                       /

Азтреонам діє виключно на аеробні Гр~ палички. Застосовують для лікування хворих з алергією на інші р-лактамні антибіотики. Азтреонам не порушує баланс мікрофлори кишок. Поєднує ефекти пеніцилінів, цефало-споринів, метронідазолу, аміноглікозидів.

_______________ Перелік препаратів________________

ЦЕФАЛОСПОРИНИ

Цефалоспорини - це ряд природних і напівсинтетичних антибіоти­ків, які містять 7-аміноцефалоспоринову кислоту - спільне ядро молекули всіх цефалоспоринів.

Фармакомаркетинг

Цефалоспорини, залежно від спектра антимікробної дії та часу впро­вадження в медичну практику, поділяються на чотири покоління.

_____________ Класифікація та препарати '________

♦ - кислотостійкі

Механізм дії

Інгібують біосинтез компонентів клітинної стінки бактерій. Вони, як і пеніциліни, пригнічують синтез пептидоглікану бактеріальної стінки шля­хом зниження активності транспептидаз, які каталізують реакцію переносу пептидоглікану до муреїну. Порушення синтезу призводить до того, що бактерії неспроможні протистояти осмотичному градієнту між клітинами і зовнішнім середовищем, внаслідок чого вони руйнуються. Як і пеніциліни, цефалоспорини діють бактерицидно.

Цефоперазон (цефобід) - напівсинтетичний цефалоспориновий ан­тибіотик Ш покоління широкого спектру дії, призначений для парентераль­ного застосування. Бактерицидна дія препарату обумовлена інгібуванням синтезу компонентів бактеріальної мембрани.

-362-

Фармакодинаміка

Препарати І покоління цефалоспоринів переважно виявляють ак­тивність до і коків, окрім ентерококів. Не діють на Г бактерії, окрім киш­кової палички та мірабільного протея. Стійкі до р-лактамаз Г^ коків.

Препарати II покоління діють на Г⁴" флору аналогічно до І поко­ління, але більш активні до Г флори, особливо до гемофільної палички ін-флюенци. Не діють на синьогнійну паличку та ентерококи. Стійкі до дії (3-лактамазГ бактерій.

Препарати III покоління більш активні до Г мікрофлори і менш ак­тивні до золотистого стафілокока в порівнянні з І та П поколіннями. Деякі діють на синьогнійну паличку. Стійкі до р-лактамаз Г" бактерій.

Препарати IV покоління високоактивні до Г бактерій, у т.ч. тих, які виробляють р-лактамази. Виявляють більшу, ніж препарати Ш по­коління, активність до Г* флори.

Всі цефалоспорини добре проникають у різні тканини і рідини ор­ганізму, включаючи порожнини суглобів і кісток.

Цефоперазон (цефобід) стійкий до дії багатьох Р-лактамаз і активний по відношенню до багатьох мікроорганізмів, включаючи грампозитивні -Staphylococcus aureus (у тому числі штами, що продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (Р-гемолітичні стрептококи групи В) та інші штами Р-гемолітичних стреп­тококів, багато штамів Streptococcus faecalis; грамнегативні - Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influencae (включаючи штами, що продукують Р-лактамази), Proteus mirabilis, proteus vulgaris, Morabella morganii, Providencia spp. (включаючи P. rettgeri), Serratia spp. (включаючи S. Marcescens), Salmonella spp., Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa і деякі інші штами Pseudomonas, деякі штами Acinetobacter cal-coaceticus, Neisseria gomorrhoeae (включаючи штами, що продукують Р-лактамази), Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yeasinia enterocolitica; анаеробні мікроорганізми - Clostridium spp., Eubacterium spp., Lactobacillus spp., Fusobacterium spp., більшість штамів Bacteroides fragilis та інших представників Bacteroides spp.

Показання до застосування та взаємозамінність

Інфекції, викликані І* мікроорганізмами - цефалоспорини І поко­ління та Г" мікроорганізмами - цефалоспорини П,ДГХіГУ* поколінь.

Інфекції кісток та суглобів, шкіри та-йїяких тканин, сечових шля­хів, опікових ран (всі цефалоспорини).

Інфекції черевної порожнини - цефотетан, цефамандол, цефокси-тин, цефалоспорини Ш і IV поколінь.

Інфекції сечостатевих та жовчовидільних шляхів - цефоперазон (цефобід).

Септицемія - цефоперазон (цефобід), цефалотин, цефуроксим, це­фамандол, цефокситин, цефотаксим, цефтриаксон, цефтизоксим, цефало­спорини IV покоління.

Бронхіт - цефрадин, цефуроксим, цефіксим.

Бактеріальний ендокардит - цефапірин, цефалотин.

Менінгіт - цефоперазон (цефобід), цефуроксим, цефотаксим, цефта-зидим, цефтриаксон, цефтизоксим.

Пневмонія, інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів - цефо­перазон (цефобід), цефалексин, цефрадин, цефалотин, цефалоспорини П

-363-

покоління, цефотаксим, цефтазидим, цефтриаксон, цефподоксим, цефтизо-ксим.

Гонорея - цефоперазон (цефобід), цефуроксим, цефотетан, цефокси-тин, цефотаксим, цефтриаксон, цефподоксим, цефіксим, цефтизоксим.

Отит - цефалексин, цефрадин, цефіксим.

Синьогнійна інфекція - цефоперазон (цефобід), цефтазидим, цефе-пім, цефпіром.

Слід пам'ятати, що цефалоспорини застосовуються для лікування важких госпітальних інфекцій, викликаних полірезистентними штамами бактерій.

Побічні ефекти

Побічними ефектами при застосуванні антибіотиків-цефалоспоринів є алергічні реакції (у т.ч. перехресні з пеніцилінами), диспепсичні розлади, гематологічні реакції (лейкопенія, гіпопротромбінемія, еозинофілія), дис­бактеріоз, при внутрішньом'язовому введенні - біль у місці ін'єкції, при внутрішньовенному введенні - флебіти.

Побічні ефекти цефоперазону (цефобіду): алергічні реакції - макуло-папульозна висипка, кропив'янка, еозинофілія, медикаментозна гарячка (найчастіше спостерігаються у хворих з ускладненим алергологічним анам­незом, зокрема з підвищеною чутливістю до пеніцилінів); оборотна нейтро-пенія, зниження рівня гемоглобіну та показника гематокриту, гіпотромбі-немія, позитивна пряма антиглобулінова проба Кумбса, транзиторне помір­не підвищення рівня сироваткових АлАТ, Ac AT і ЛФ; рідкі випорожнення; болючість у місці ін'єкції, флебіт у разі внутрішньовенного введення.

Протипоказання

Застосування цефалоспоринових антибіотиків протипоказане при індивідуальному несприйнятті.

Цефтриаксон протипоказаний при сечокам'яній хворобі.

Цефалоспоринові антибіотики не рекомендується призначати вагітним.

Фармакобезпека

Цефалоспорини не поєднуються з еритроміцином. Цефуроксим, цефтриаксон, цефпірамід, цефепім не можна засто­совувати одночасно з «петльовими» діуретиками, етанолом.

Розчини цефотаксиму, цефтриаксону, цефалотину, цефалориди-

ну несумісні з розчинами інших антибіотиків в одному шприці, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо передбачається комбіноване лікування цефобідом та аміноглікозидом, це слід здійснювати чергуванням внутрішньовенних уведень. Рекомендується уводити цефобід перед аміноглікозидом. Перед подальшим уведенням аміноглікозиду слід проми­ти всю інфузійну систему відповідним розчином. Під час лікування це­фобідом необхідно утримуватися від вживання алкоголю. Пацієнтам, які перебувають на штучному вигодовуванні та одержують цефобід, протипо­казане призначення розчинів для парентерального або перорального засто­сування, які містять етанол.

"364-

І

Цефтазидим, цефодизим, цефепім не сполучаються з аміноглікозидними антибіотиками, цефоперазоном (цефобідом), амфотери-цином В, циклоспорином, цисплатином, ванкоміцином, поліміксином В, фуросемідом.

Цефалоспорини 1 I - IV поколінь дають постантибіотичний ефект.

Високі рівні цефоперазону (цефобіду) в крові, жовчі та сечі досяга­ються після одноразового введення препарату.

Слід з обережністю призначати цефоперазон (цефобід) хворим з ускладненим алергологічним анамнезом, у першу чергу пацієнтам з підвищеною чутливістю до пеніцилінів (можлива перехресна алергія). У пацієнтів з нирково-печінковою недостатністю необхідно контролювати концентрацію препарату в сироватці крові і за показаннями проводити ко­рекцію режиму дозування.

Умови зберігання цефоперазону (цефобіду): 24 год при стабільній кімнатній температурі (15-25°С), 5 днів у холодильнику при температурі 2-8°С.

Не доведено безпеку застосування цефоперазону (цефобіду) в період вагітності, тому його призначають вагітним лише у разі крайньої потреби. Хоча препарат потрапляє в грудне молоко лише у незначній кількості, в період годування груддю його слід застосовувати з обережністю.

Широкий спектр цефобіду дозволяє проводити монотерапію більшо­сті інфекцій. Однак цефобід можна застосовувати за наявності показань до комбінованого лікування у поєднанні з іншими антибіотиками.

До вживання іди призначають цефалексин.

Після вживання їди призначають цефаклор.

Таблиця 33
__________________ Шляхи введення цефалоспоринів_______________

Порівняльна характеристика препаратів

Цефапірин використовують для профілактики інфекцій під час хі­рургічних операцій.

Цефадроксил, Цефалексин і Цефрадин мають схожу активність і випускаються у лікарських формах для внутрішнього застосування.

Цефалотин відносно Е. coli, S.pneumoniae поступається активністю цефазоліну. Призначається парентерально.

Цефуроксим - єдиний з цефалоспоринів П покоління, який достат­ньою мірою проникає у спинномозкову рідину, придатний для застосування у неонатології. Пероральною формою цефуроксиму є цефуроксим аксетил (Зинат), що являє собою проліки, перетворюється після гідролізу у клітинах епітелію кишечника в активний цефуроксим. Цей препарат має

-365-

найбільшу активність з усіх цефалоспоринів П покоління відносно до S.pneumoniae і Н. Influenzae. Це оральний цефалоспорин, який у світі засто­совується найчастіше.

Близькими за клінічною ефективністю до цефуроксиму є Цефаклор і Цефпрозил, однак вони менш активні відносно S.pneumoniae та Н. Influen­zae.

Цефаклор діє на пеніцилінрезистентні штами набагато сильніше, ніж амоксиклав, еритроміцин, цефрадин і цефадроксил. Добре адсорбується з ШКТ, не кумулює. Можна застосовувати при захворюваннях печінки і ни­рок. Має більш короткий період напіввиведення, ніж цефуроксим і цефпро­зил, тому призначається 3 рази на добу.

Цефпрозил використовують для перорального введення. Добре всмоктується як до, так і після споживання їди. Біодоступність складає біля 90%. Можливе вживання препарату хворими з порушеннями функції печінки.

Цефотетан і цефокситин застосовують для лікування змішаних аеробно-анаеробних бактеріальних інфекцій, включаючи аспіраційну пнев­монію, інфекційні ураження стіп при діабеті, інфекції черевної порожнини і жіночих статевих органів.

Цефокситин найбільш активний щодо бактероїдів.

Цефамандол і цефоніцид мають однакову активність in vitro, однак цефамандол менш стійкий до деяких (3-лактамаз, а цефоніцид менш актив­ний стосовно Staph, aureus. Цефамандол значно ширше від цефазоліну за антимікробною активністю, є найбільш ефективним цефалоспорином проти метицилінрезистентних стафілококів. Досягає високих концентрацій у жовчі, легеневій тканині, клапанах серця, кістках.

Цефметазол застосовують для лікування неускладненої уретраль­ної, цервікальної і ректальної гонореї, викликаної штамами, які продуку­ють і не продукують пеніциліназу.

Цефотаксим має високу антимікробну активність по відношенню до більшості клінічно важливих штамів мікроорганізмів, включаючи госпітальні штами; має унікальний антибактеріальний синергізм зі своїм біологічно активним метаболітом - дезацетилцефотаксимом, особливо сто­совно грампозитивної флори. Високостійкий до (3-лактамаз, слабо впливає на нормальну мікрофлору кишечника.

Цефтазидим - найбільш активний антибіотик відносно Pseudomo-nas aerginosa з цефалоспоринів Ш покоління. Є препаратом першого вибору при тяжких інфекціях до ідентифікації збудника. Рекомендований при но-зокоміальних інфекціях. Застосовується при менінгіті.

Цефоперазон (цефобід) має високу активність щодо Г* і F мікроорганізмів і високу стійкість до дії Р-лактамаз. Добре проникає в усі органи та тканини організму. Виводиться з жовчю на 70%, що дозволяє ефективно застосовувати його при хірургічних втручаннях на печінці, жов­човивідних шляхах і кишечнику. Високоефективний стосовно групи енте-робактерій та синьогнійної паличкі.

Цефтриаксон ефективний при інфекціях, викликаних мікроорганізмами, стійкими до пеніцилінів, аміноглікозидів і цефалоспо­ринів І і II покоління. Має високий ступінь стабільності в організмі, вво­диться 1 раз на добу. Добре проникає у спинномозкову рідину при запа­ленні мозкових оболонок. Є препаратом вибору при гонореї.

-366-

Цефодюим - єдиний цефалоспориновий антибіотик, який має імуностимулюючу дію.

Цефпірамід стійкий до (3-лактамаз, як грампозитивних, так і грамне-гативних мікроорганізмів.

Цефподоксим - цефалоспориновий антибіотик Ш покоління для внутрішнього застосування, стабільний при багатьох плазмідних (3-лактамазах.

Цефіксим - перший цефалоспориновий антибіотик Ш покоління для внутрішнього застосування. При дотриманні режиму дозування не викликає кумулятивного ефекту.

Цефтибутен має широкий спектр дії, виняткову стійкість до дії (3-лактамаз, включаючи ензими широкого спектра, постійну ефективну концентрацію у місці інфекції. Для лікування неускладнених інфекцій дос­татньо 5-денного курсу.

Цефтизоксим має тривалий період напіврозпаду (1,5 год.), активний стосовно бактероїдів.

Цефепім - антибіотик останнього покоління цефалоспоринів. Має дуже високу стійкість до (3-лактамаз і швидко проникає всередину грамне-гативних бактеріальних клітин. Має дуже високу стійкість до [3-лактамаз і швидко проникає всередину грамнегативних бактеріальних клітин. Ефек­тивний при нозокоміальній пневмонії, ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів, шкіри, м'яких тканин, кісток і суглобів, сепсисі, менінгіті. Ін'єкції безболісні. Корекція доз препарату для хворих з порушеннями функції печінки непотрібна.

Цефпіром - перший цефалоспориновий антибіотик IV покоління. Є препаратом першого вибору в емпіричній терапії тяжких госпітальних і по-загоспітальних інфекцій. Має добру здатність проникати у тканини та рідини організму. Цефпіром, на відміну від інших [3-лактамних ан­тибіотиків, активний щодо штамів гіперпродуцентів (3-лактамаз, має близь­ку спорідненість із (3-лактамазами і низьку швидкість гідролізу. Важливою властивістю препарату є його синергізм з аміноглікозидними ан­тибіотиками, фторхінолонами і ванкоміцином.

-367-

Таблиця 34 Порівняння цефалоспоринів та бета-лактамних антибіотиків

Перелік препаратів

ТЕТРАЦИКЛІНИ

Використовуються в клініці вже близько 50 років, проте не втратили свого значення, хоча в останній час спостерігаються випадки резистентності мікрофлори до цих препаратів.

-368-

____ Фармакомаркетинг_______ ⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒ Поделиться:

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-19; Просмотров: 269; Нарушение авторского права страницы