Континентальний та англосаксонський типи

Перед тим як перейти до аналізу згаданих вище рецепцій римського права, слід звернути увагу на існування двох типів (різновидів) рецепції римського права у Західній Європі: континентального та англосаксонського. Якщо стосовно можливості та характеру рецепції римського права у континентальній Європі у фахівців сумнівів не виникало, то щодо Англії поширилася думка, що вона уникла рецепції права і своїм самобутнім шляхом прямує до загаль-ноєвропейської інтеграції, маючи, разом з тим, специфічну правову систему.

Звичайно вказують на те, що на перших фазах розвитку там мала місце рецепція римського права, що відбувалась без особливих відхилень. Зокрема, у XII ст. в Англії мало місце захоплення римським правом, з континентальної Європи за-прошували викладачів, вивчали його в університетах тощо. Але потім перемогла опозиція щодо застосування римського права у судовій практиці, та було надано перевагу англійському звичаєвому (загальному) праву.Проте слід звернути увагу на те, що є чимало обставин, що свідчать на користь того, що теза про несприйняття Англією римського права є хибною.

Аналіз особливостей формування англійської правової системи засвідчує, що рецепція відбулась і тут, але у менш звичній (з точки зору традиційних досліджень) формі. Якщо континентальні правові системи (романська, німецька та ін.) реципували римське право і шляхом прямого застосування, і при кодифікаціях, то в Англії обмежились сприйняттям духу (ідей та методології) римського права, низки його засад, врешті решт, концепції створення норм позитивного права.Слід звернути увагу на те, що коли компаративісти континентальної Європи часто зазначають про неможливість сприйняття Англією римського права, то самі англійські дослідники серед різновидів права, що переважають в Англії, вказують поряд із англійським загальним, місцевим, звичаєвим, статутним правом, правом справедливості, міжнародним, торговим, канонічним, правом Європейської спільноти також і римське право, зазнаючи при цьому, що останнє існує в університетах, тобто забезпечує формування юридичного світогляду.Тобто англійська (англосаксонська) правова система характеризується не відсутністю рецепції римського права взагалі, а специфічними формами останньої. Чинником і результатом цього, зокрема, є й те, що еволюція англійського права у своїх основних рисах відтворила розвиток римського права (аналогічна форма рецепції римського права характерна і для США).

 

Проторецепція. Глосатори та постглосатори.

Проторецепція

У романістичній юридичній літературі початок рецепції римського права у Західній Європі часто відносять на XI-ХІст. Однак уже романісти XIX ст. не піддавали сумніву те, що й з V по X ст. римське право не припиняло дії у Західній Європі. Дискусії точились лише щодо того, наскільки глибо­ким та ґрунтовним було тоді знайомство з першоджерелами, а також: чи піддавались останні ґрунтовним науковим дослі­дженням.

Спектр висловлювань з цього приводу в романістичній літе­ратурі вельми широкий. Від того, хто ще тільки знайомиться з римським правом, не вимагається знання усього розмаїття позицій, однак про головні слід мати уявлення. Завдання по­легшується тим, що позиції можна певним чином згрупувати.

По-перше, це пояснюють прагненням варварів сприйняти, по можливості, все вище, що залишилось від Римської імпе­рії, особливо у галузі культури та політичної організації. Як

писав з цього приводу С. О. Муромцев: «Вища культура по­роджує у представників нижчої культури нездоланне бажан­ня до її запозичення та самовдосконалення».

По-друге, вказують на те, що застосуванню положень римського права сприяла нерозвиненість законодавства у варварів, у яких ще взагалі не було цивільного права. Крім того, вважають, що «життя римському праву врятувала така особливість варварських законодавств, як так званий персо­нальний принцип підпорядкування праву».

Аналізуючи характер законотворчості у варварських ко­ролівствах того часу, можна виокремити два підходи.

Перший з них, більш ортодоксальний, полягав у спробах окремого вдосконалення кожної з гілок «паралельного» за­конодавства, зберігаючи його поділ за персональною озна­кою - одне для своїх, інше - для римлян. Наприклад, у 506 р. король вестготів Аларих II затвердив збірку законів, призна­ченням якої була регламентація становища колишніх рим­ських громадян, що опинились під владою вестготів. Ця збір­ка називалась Lex Romana Visigothorum, або Breviarium Alaricianum. До Бревіарія входили витяги з Інституцій Гая, Ко­дексу Теодосія, сентенцій Павла, деяких конституцій імпера­торів Майорина, Севера. Таким самим був підхід до нормотворчості у тодішній Бургундії, де приблизно у той самий час, що й Бревіарій (може трохи раніше), було створено збір­ки Lex Bnrgundionum та Lex Romana Burgonum (Papianus). Вихідний матеріал був приблизно той самий, однак у власне бургундській збірці він зазнав більших змін, був вільніше інтерпретований. Разом з тим, на обидві збірки істотно впли­нуло пізнє римське вульгарне право.

Слід звернути увагу на те, що після загибелі бургундського королівства у 534 p. Papianus був витіснений Бревіарієм і, можливо, компіляцією Юстиніана. Доля ж Бревіарія була щасливішою. Спочатку він діяв на території теперішніх Іспа­нії, Франції, Італії, Німеччини. З VII ст. - втратив чинність в Іспанії в зв'язку з прийняттям кодексу Вестготського права (схожого за типом, але більш «варваризованого»), зате його почали застосовувати серед римської частини населення Франкської та Лангобардської держави, де не було спеціаль­них кодексів для римлян.

Глосатори

Вплив римського права позначався не лише на законодав­чій діяльності, а й на характері правових досліджень, форму­ванні правосвідомості та ін. Зокрема, ознайомлення із загаль­ними засадами римського права відбувалось вже у загально­освітніх школах при вивченні курсу риторики. Але, крім еле­ментарного вивчення римського права, існувало також ви­вчення його на професійному рівні - в юридичних школах Рима, Равени, Павії, Верони, Нонантола, Орлеана.

Разом з тим, збільшується кількість літературних праць, присвячених римському праву, з'являються глоси (коментарі) до текстів юридичних пам'яток. Найбільш відома з них Туринська глоса до Інституцій Юстиніана, створена у проміжку з VI по X ст. Однак існували глоси не лише до Інституцій, а також і до Кодексу, Новел, Бревіарія, збірок лангобардського права.

Крім того, у X-XI ст. з'являються самостійні юридичні твори, з яких найбільший інтерес становлять Exeptiones legum Romanorum - систематичний виклад римського пра­ва, хоч і дещо модифікованого, і Brachylogus juris civilis - підручник римського права, написаний на основі законодав­ства Юстиніана та Бревіарія.

В той же час відбувались дуже характерні процеси в юрис­пруденції, обумовлені тим, що реальне життя створювало су­міші правових систем. Внаслідок цього для правників усі сис­теми були однаково чинними. Наприклад, у державі франків одночасно діяло три системи: романізоване лангобардське право, римське право, франкське, або салічне право.

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: