Перегляд шарів та груп у групі

Виконайте одну з наступних дій, щоб відкрити групу:

· Клацніть трикутник ліворуч від значка папки .

· Клацніть правою кнопкою миші (Windows) або клацніть, утримуючи Control (Mac OS), на трикутникові ліворуч від значка папки та виберіть «Відкрити цю групу».

· Клацніть, утримуючи Alt (Windows) або Option (Mac OS), на трикутникові, щоб відкрити або закрити групу та групи, вкладені в неї.

Відбір з усіх видимих шарів

Поведінка за промовчанням інструментів «Пензель змішування», «Чарівна паличка», «Палець», «Розмиття», «Різкість», «Заливання», «Клонуючий штамп» та «Пензель відновлення» полягає у відборі кольору лише з пікселів активного кулі. Це означає, що можна розмазувати або відбирати в одному шарі.

Щоб цими інструментами розмити або відібрати пікселі з усіх видимих шарів, виберіть «Зразки всіх шарів» у панелі параметрів.

 

Колір як наукове поняття й колір у поліграфії.

План

1. поняття абсолютне біле й абсолютно чорне тіло

2. розбиття білого тіла на спектр

 

Сучасна поліграфія й колір — поняття, які не можна розділяти, тім більше що виробничі можливості сучасних друкарень дозволяють відтворювати якнайтонші півтонові перенесення кольорів. Насиченість, теплохолодність, інтенсивність спектру — це тільки деякі критерії оцінки колірної гамми друкарського відтиснення. Як же формується колір? Колір у поліграфії має свою особливу специфіку, т. до він не є природною константою, а створюється людьми завдяки особливим технологічним процесам. Вісь саме ці процеси мають значення. Тільки від їх залежить бажана кольоровість відтиснення, «безхмарний» шлях від задуманого до реалізованого. Природа наділила людину здатністю розрізняти кольори, і нам важливо зрозуміти також і фізичну природу кольору. Саме розпізнавання кольору людиною залежить безпосередньо від освітлення об'єкту, що відображає світло, і від очей спостерігача. Світло, потрапляючи в око, передіятися в сигнали нейронів, що знаходяться в сітківці ока, і по оптичному нерву пересилається в мозок. Наше око реагує на три первинні кольори: червоний, зелений і синій. Людський мозок сприймає колір як поєднання цих трьох сигналів. Сприйняття кольору помітно змінюється залежно від зовнішніх розумів. Один і тієї ж колір сприймається порізному при сонячному світлі й при світлі свічок. Проте, зір людини адаптується до джерела світла, що дозволяє нам в обох випадках ідентифікувати колір як один і тієї ж. Аналогічно смаку, нюху, слуху й іншим органам чуття сприйняття кольору так саме змінюється від людини до людини. Мі можемо сприймати колір як теплий, холодний, важкий, легкий, м'який, сильний. Збудливий, розслабляючий, блискучий або тьмяний. Проте, у шкірному конкретному випадку сприйняття залежить від культури людини, мови, віку, підлоги, розумів життя й попереднього досвіду. Дві люди ніколи однаково не сприйматимуть один і тієї ж фізичний колір. Люди відрізняються один від одного навіть по чутливості до діапазону видимого світла. На сприйняття впливають і розміри об'єкту. Ймовірно, у шкірного з нас був випадок, коли він або вона вибрали одяг або аксесуари по невеликому колірному зразку шуканої речі, а потім виявили, що реальний колір товару відрізняється від кольору зразка. У даний година світло визначається як проміжне середнє при сприйнятті випромінювання об'єкту. Коли наші очі збуджуються світлом, відображеним від об'єкту, те мі сприймаємо й розпізнаємо світло як колір. Усі мі з шкільного курсу пам'ятаємо, що видиме світло, пропущене через призму, перетворюється на веселку, тобто розкладається на кольори, які в сукупності називаються колірним спектром. У фізиці це явище одержало назву дисперсії. Колір — поняття фізичне, а не оптичне. Це особливий тип електромагнітного випромінювання на зразок радіохвиль, використовуваних у радіомовленні й телебаченні. Характеристики світла міняються залежно від довжини електромагнітних хвиль, що знаходяться в діапазоні від радіохвиль і до гамма-променів (звичайної радіації).

Схема розділення відімого світла через призму.

Енергія, стерпна хвилями завдовжки близько 400 – 700 нм. (нанометр — це один мільярдний метра, використовується як одиниця вимірювання довжини світлових хвиль), порушує рецептори, що знаходяться в сітківці ока, і створює колірне збудження. Саме ж видиме оком світло визначається як випромінювання з довжиною хвилі від 380 до 780 нм. Людина сприймає світло полуденного сонця як «білий світ», що є сумішшю видимого світла в діапазоні від 400 нм. (це синій) до 700 нм. (це червоний). Як мі бачимо з цифр синій має найкоротшу довжину хвилі, а червоний щонайдовшу. На практиці це цілком можна пояснити: для того, щоб побачити червоний колір, необхідно мінімум освітлення, а для того, щоб побачити синій колір, світла потрібне більше. Усі бували за містом, на дачі.

Інфрачервоне випромінювання	Відіме світло	Ультрафіолетове випромінювання, гамма-проміні

Сутінки — наочний приклад. Які кольори ви бачили на заході. Сонце на горизонті забарвлене в червоний і оранжеві кольори — найінтенсивніші по спектру, а сині й фіолетові відтінки вже не видне — смороду зливаються з нічною чорнотою.Колір також має й інший фізичний параметр — температура кольору (теплохолодність). Колір має безпосереднє відношення до температури. Коли полум'я горить при високій температурі, те воно має синій або яскраво блакитний колір. При низькій температурі горіння колір буде близький до червоного. Сонце опівдні має колірну температуру 5 000 До, а вранці й увечері його температура складає 4 000 ДО. Люмінесцентная лампа денного світла має температуру 6 500 ДО. Таку ж температуру має середній екран комп'ютера. Чим нижча колірна температура, тім колір ближче до червоного; чим вища колірна температура, тім колір ближче до синього. Це пояснює чому один і тієї ж червоний елемент одягу виглядатиме по різному на вулиці й всередині при люмінесцентному освітленні.

Адитивна і субтрактивна моделі кольору

Сам колір утворюється при проходженні білого світу крізь призму — він розкладається на сім основних кольорів. Коли світло потрапляє на об'єкт, те частина світу відображається. Саме відображене світло мі і сприймаємо як колір об'єкту. Людина ж може сприймати колір двох типів: колір об'єкту, що світиться, звань кольором свічення, і колір освітленого об'єкту, звань кольором об'єкту. Об'єкт, що світиться, може мати природне походження, як, наприклад, сонце, або штучне походження, як, наприклад, дисплей комп'ютера, лампа розжарювання, ртутна лампа і т.п. Колір об'єкту — це колір, відображений від освітленого об'єкту. Він складається з світла, відображеного від поверхні об'єкту, а також з світла, відображеного і розсіяного на елементах, що знаходяться під поверхнею об'єкту. Як вже мовилося, око людини сприймає три первинні кольори -синій, зелений і червоний. Це бачення визначається природою, тому тип бачення мі не вибираємо. Довжини хвиль для шкірного кольору різні: у діапазоні 400 – 500 нм., — синій колір, у діапазоні 500 – 600 нм., як зелений колір і в діапазоні 600 — 700 нм., як червоний колір. Чому ж саме такі кольори, а не жовтий, або фіолетовий, наприклад? А пояснення простої: мі бачимо точно також як і «бачить» кольори монітор — у діапазоні червоного, синього і зеленого кольорів. У комп'ютерній промисловості ці кольори називаються трьома первинними кольорами. Для їх позначення використовується абревіатура RGB від англійських слів назв кольорів — Red, Green, Blue. Всі кольори, що зустрічаються в природі, можна створити, змішуючи світло трьох цих довжин хвиль, варіюючи їх інтенсивності. Суміш, що складається з 100% шкірного кольору, дає білий світ. Суміш 0% від шкірного кольору дає відсутність світла або чорне світло.
RGB — Red, Green Blue — червоний, зелений, синій — аддитивна колірна модель, що описує фізику синтезу променів і що найбільш широко використовується в техніці. Аддитивної ця модель називається тому, що при складанні (по англ. addition) кольорів різних каналів відбувається складання променів, внаслідок чого мі одержуємо нові (додаткові) кольори або відтінки. Зображення в даній колірній моделі складається з 3-х каналів (див. рис). При змішенні одного з трьох основних кольорів (основними кольорами вважаються червоний, зелений і синій) - наприклад, синього (B) і червоного (R), мі одержуємо пурпурний (M), при змішенні зеленого (G) і червоного (R) — жовтий (Y), при змішенні зеленого (G) і синього (B) — блакитний (C). При змішенні всіх трьох колірних компонентів мі одержуємо білий колір (W).

Колірна модель — математично певний колірний простір. У цьому просторі кожне значення є певною крапкою. По суті кожен колір визначається у вигляді набору числових координат. Цей метод і дає можливість передавати колірну інформацію між комп'ютерами.

Ця колірна мо- дель широко використовується в техніці, досить пригадати тільки, що в телевізорах і моніторах застосовуються три електронні гармати для червоного, зеленого й синього каналів. Тому модель RGB і є основним способом перенесення кольорів. Колірна модель RGB використовується для створення кольорів зображення на екрані монітора, основними елементами якого є три електронні прожектори й екран з нанесеними на нього трьома різними люмінофорами, що відповідають за кожний з трьох кольорів. Точно так, як і зорові пігменти трьох типів колб, ці люмінофори мають різні спектральні характеристики. Алі на відміну від ока смороду не поглинають, а випромінюють світло. Один люмінофор під дією потрапляючого на нього електронного променя випромінює червоний колір, інший — зелений і останній третій — синій. Найдрібніший елемент зображення, відтворний комп'ютером, називається пікселем (pixel від piсture element). При роботі з низьким дозволом окремі пікселі не видне. Проте якщо ви розглядатимете білий екран включеного монітора через лупу, те побачите, що він складається з безлічі окремих точок червоного, зеленого й синього кольорів, об'єднаних в Rgb-Елементи у вигляді тріад основних крапок. Колір шкірного з відтворних кінескопом пікселів ( Rgb-Елементів зображення) виходить у результаті змішування червоного, синього і зеленого кольорів вхідних у нього трьох люмінофорних крапок. При прогляданні зображення на екрані з деякої відстані ці колірні складові Rgb-Елементів зливаються, створюючи ілюзію результуючого кольору. Останні версії професійних графічних редакторів, таких як, Coreldraw 12, Photoshop 9, разом із стандартною 8-бітовою глибиною кольору підтримують 16-бітову глибину кольору, яка дозволяє відтворювати 65 536 відтінків сірого. Алі в моделі RGB є і свій перелік недоліків. Не дивлячись на ті що ця колірна модель достатньо проста і наочна, при її практичному застосуванні виникають дві серйозні проблеми: це апаратна залежність і обмеження колірного обхвату. Перша проблема пов'язана з тім, що колір, що виникає в результаті змішення колірних складових Rgb-Елементу, залежить від типу люмінофора. А оскільки в технології виробництва сучасних кінескопів знаходять застосування різні типи люмінофорів, те установка одних і тихнув же інтенсивностей електронних променів у разі різних люмінофорів приведе до синтезу різного кольору. Наприклад, якщо на електронний блок монітора податі певну трійку Rgb-Значень, скажімо R=98, G=127 і В=201, те не можна однозначно сказати, який буде результат змішування. Ці значення всього лише задають інтенсивності збудження трьох люмінофорів одного елементу зображення. Якій вийде при цьому колір, залежить від спектрального складу випромінюваного люмінофором світла. Тому в разі аддитивного синтезу для однозначного визначення кольору разом з установкою тріади значень інтенсивностей необхідно знаті і спектральну характеристику люмінофора, через це один монітор надмірно «червоніє», інший «зеленити» і нічого з цим не можна поробити.
Існують і інші заподій, що приводять до апаратної залежності Rgb-Моделі навіть для моніторів, що випускаються одним і тім же виробником. Це зв'язано, зокрема, з тім, що в процесі експлуатації відбувається старіння люмінофора й зміна випромінюючих характеристик електронних прожекторів. Для усунення (або принаймні мінімізації) залежності Rgb-Моделі від апаратних засобів використовуються різні пристрої й програми градуювання. Колірний обхват (color gamut) — це діапазон кольорів, який може розрізняти людське око або відтворювати пристрій незалежно від механізму отримання кольору (випромінювання або віддзеркалення). Обмеженість колірного обхвату пояснюється тім, що за допомогою аддитивного синтезу принципово неможливо одержати всі кольори видимого спектру. Зокрема, деякі кольори, такі як чистий блакитний або чистий жовтий, не можуть бути точно відтворені на екрані. Алі не дивлячись на ті, що людське око здатне розрізняти кольорів більше, ніж монітор, Rgb-Моделі цілком достатньо для створення кольорів і відтінків, необхідних для відтворення фотореалістичних зображень на екрані вашого комп'ютера, тому RGB модель ідеально підходить під Web. Крім основної моделі RGB є ще її «відгалуження». У визначенні це може звучати як стандартизована модель RGB. Як ви вже, мабуть, зрозуміли, головний недолік Rgb-Моделі полягає в її розмитості. Це обумовлено тім, що на практиці Rgb-Модель характеризує колірний простір конкретного прибудую, наприклад монітора або сканера. Потрібен якийсь спільний знаменник. Проте будь-який Rgb-Простір можна зробити стандартним. Для цього треба всього лише однозначно визначити його. Наприклад, в Photoshop 5 пропонується цілих дев'ять наперед певних варіантів, важливе місце серед яких займає стандартний колірний простір для Інтернету — srgb (так зване standard RGB). За ініціативою двох фірм — Microsoft і Hewlett Packard — воно стандартизоване і відповідає колірному простору типового монітора VGA нижчого класу. Сьогодні цей простір є альтернативою системам управління кольором, що використовує Icc-Профілі (докладніше ця технологія буде розглянута в розділі про калібрування і профілізацію моніторів і пристроїв), призначені для опису колірного обхвату пристроїв, які входять до складу настільних видавничих систем. На відміну від останніх для користувача Інтернету важливі простота і компактність файлів. Ідея стандартного Rgb-Простору настільний приваблива, що навіть Adobe Systems включила його до складу своїх продуктів. Наприклад, старенька версія Photoshop 5.0 відкриває Rgb-Файли, що не містять Icc-Профілю, як srgb. Алі хоча srgb-модель цілком підійде для створення web-зображень або друку на недорогих струменевих принтерах, із- за недостатньо широкого діапазону значень у зеленій і блакитній частинах спектру вона не годитися для друку з професійною якістю. У програмному середовищі існує три основні настроювання RGB.
Wide-Gamut RGB (RGB з розширеним діапазоном) — засновано на чистих значеннях для червоного, зеленого і синього кольорів, володіє дуже широким обхватом, який може бути вистав лише в 48-розрядних файлах зображень;
Adobe RGB (1998) — засновано на одному із стандартів, запропонованих для телебачення високої чіткості (High Definition TV, HDTV);
srgb (т.з.standard RGB) — засновано на колірному діапазоні типового монітора VGA найнижчого класу.
У тому або іншому випадку екран монітора відобразить нам яскраво і кольорово, незалежно від типу калібрування або колірного профілю. Екран — це інтерактивна форма відображення. Якщо говорити про ті, наскільки важливий процес калібрування, те мі маємо на увазі не екранний вид готового результату, а як раз віддрукований на папері. Не можна не відмітити, що одержане відтиснення іноді не відповідає кольорам, у порівнянні з RGB. Це відбувається із- за невідповідності видимого RGB діапазону з кольоровідображенням паперової поверхні й тієї фарби, яку відтиснення було надруковане. У чому ж невідповідність? У цьому випадку мі маємо справу з іншим типом перенесення кольорів, а саме з іншою світловою моделлю, прямо-протилежною RGB. Це субтрактивна колірна модель, т.е що віднімається на відміну від RGB. У чому ж відмінності цих колірних моделей? На відміну від екрану монітора, відтворення кольорів якого засноване на випромінюванні світла, друкарська сторінка може тільки відображати колір. Тому Rgb-Модель у даному випадку неприйнятна. Замість неї для опису друкарських кольорів використовується модель CMY, що базується на субтрактивних кольорах. Субтрактивна колірна модель CMYK, що описує синтез друкарських фарб. Для опису одного пікселя стандартного зображення використовується32 біта інформації (4 байти). Як випливає денням всіх трьох субтрактивних кольорів результуючий колір буде чорним (це, знову ж таки, в ідеалі).

Зверніть увагу, останній символ абревіатури СМYK є буквою « до» — останньої, а не першої, як по-перше трьох. Це пов'язано з визначенням поліграфічної назви чорної фарби, що іменується в друкарнях як «контур», тобто що малює колір, що передає контрастність і глибину інших кольорів. Зустрічається ще один варіант трактування використання цієї букви як абревіатури терміну Key color (ключовий колір).

На базі виконаних міркувань можна сформулювати правило корекції колірного дисбалансу при кольоровому друці: якщо зображення має надмірно синій відтінок, те слід збільшити жовту складову, оскільки жовтий поглинає сині складові. Відповідно надмірність зеленого кольору можна скоректувати збільшенням пурпурної складової, а надмірність червоного кольору — збільшенням блакитної складової. Зверніться до програми Adobe Photoshopю. При тональній корекції кольору (меню Image -> Adjustments -> Levels) ви можете вибрати поканальний тип корекції кольору. У режимі RGB діапазону зображення ви зможете наочно побачити принципи складання колірного діапазону фарб. Саме фарб, оскільки в поліграфії фарбувальну речовину називають друкарською фарбою. Фарба складається з рідкої пов'язуючої речовини й твердих частинок пігменту. Така фарба звичайно розсіює світло й майже непрозора. Існують фарби, у яких замість твердих частинок пігменту використовують фарбник, розчинений у пов'язуючій речовині або розчиннику. Їх звичайно називають чорнилом, особливо якщо розчинником є вода. Якщо пов'язує є віск, те це тверде чорнило. В електрофотографії (лазерні принтери, копіювальні апарати) використовують тільки пігменти, які плавляться й утворюють на поверхні паперу плівку, і називаються смороду тонерами. Існують дві найбільш поширені версії субтрактивної моделі: CMY і CMYK.

Схема побудови кольору в Cmyk-Моделі. Теоретична і реальна ситуації.

Перша з їх використовується в тому випадку, якщо зображення або малюнок виводитимуться на чорно-білому принтері, що дозволяє замінювати стандартний чорний картрідж на кольоровий. Хтось може здивуватися, що за допомогою всього чотирьох фарб можна синтезувати на папері мільйони кольорів. Інші, провівши аналогію з розглянутим у попередньому розділі механізмом аддитивного синтезу кольорів за допомогою Rgb-Моделі, навпаки, не побачать отут нічого незвичайного. Перш ніж спробувати розібратися з практичною реалізацією механізму субтрактивного синтезу кольорів, давайте спочатку познайомимося зі структурою кольорового відбитку. Для цього озброїтеся лупою й подивитеся збільшений фрагмент надрукованого зображення. Ви побачите, що він складається з найдрібніших прозорих точок блакитного, пурпурного, жовтого й чорного кольорів, накладених один на один. Проте на відміну від Rgb-Пикселів (нагадаємо, що піксель має фіксований розмір, алі кожна колірна компоненту аддитивної моделі може приймати до 256 колірних градацій) крапки, одержані за допомогою Cmyk-Моделі, можуть бути забарвлені тільки в один з чотирьох кольорів (алі розмір окремих крапок може змінюватися); Для отримання світлих і темних тонів субтрактивних кольорів використовуються відповідно крапки маленьких або великих розмірів. Чорно-білі фотографії, наприклад, відомі як зображення з безперервним тоном (continuous tone), тому що смороду забезпечують плавні й безперервні переходи відтінків сірого. У чорно-білих принтерах для друку зображення можна використовувати тільки чорні й білі кольори. Тому отут для відтворення діапазону тонів, що змінюється, використовується напівтоновий растр, технологія реалізації якого полягає у варіюванні розмірів друкарських крапок (порівняйте малий. 2а, -з безперервним тоном і його імітацію на малий. 2б, — за допомогою набору точок різних розмірів). Цю процедуру ще називають растріруванням. Вона дозволяє представити діапазон градацій сірого за допомогою набору точок різної величини. Темніші тони задаються крапками більшого розміру, а світліші тони відповідно — крапками меншого розміру.

Поетапний процес растрірування. Кожен растр розташований під певним кутом.

Растрірування — це технологічний прийом, на основі якого побудований увесь офсетний друк, зрозуміло, що всі перенесення кольорів будуватися на Cmyk-Просторі. Алі й в Cmyk-Моделі є ті ж два типу обмежень, що й Rgb-Модель: першій важливий факт — апаратна залежність і другий аспект — обмежений колірний діапазон. В CMYK також не можна точно передбачити результуючий колір тільки на базі чисельних значень її окремих компонентів. У цьому сенсі вона є навіть більш апаратно-залежною моделлю, ніж RGB. Це пов'язано з тім, що в ній є більша кількість чинників, що дестабілізували, чим в Rgb-Моделі. До ним у першу чергу можна віднести варіацію складу кольорових фарбників, використовуваних для створення друкарських кольорів. Колірне відчуття визначається ще й типом вживаного паперу, способом друку й, не в останню чергу, зовнішнім освітленням. Останнє недивно — адже ніякий об'єкт не може відобразити колір, відсутній у джерелі випромінювання. Через ті що кольорові фарбники мають гірші характеристики в порівнянні з люмінофорами, колірна модель CMYK має вужчий колірний діапазон у порівнянні з Rgb-Моделлю. Зокрема, вона не може відтворювати яскраві насичені кольори, а також ряд специфічних кольорів, таких, наприклад, як металевий або золотистий. Про екранні кольори, які неможливо точно відтворити при друці, говорять, що смороду лежати поза колірним обхватом (gamut alarm) моделі CMYK. У більшості графічних пакетів під такими кольорами розуміються кольори, які можуть бути представлені у форматі RGB або HSB, алі при цьому ці моделі не мають друкарських аналогів у колірному просторі CMYK. Невідповідність колірних діапазонів RGB і Cmyk-Моделей представляє серйозну проблему. Судіть самі: здобута вами на екрані монітора в результаті напруженої роботи прекрасна картинка при роздруку раптом перетворюється на смутну й бляклу подібність оригіналу. Для запобігання подібній ситуації розробниками графічних програм передбачений комплекс спеціальних асобів.

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться: