УКРАЇНА НА СВІТОВІЙ АРЕНІ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

діяльність головного механізму співробітництва –

Українсько-Російської міждер жавної комісії були

заблоковані24.

Політика української влади на російському

на прямі здійснювалася переважно в “ручному

режимі”, мала непослідовний, суперечливий харак-

тер. Позиції України в діалозі з РФ послаб люва-

лися розбалансованістю системи державного управ -

ління, постійними внутрішньополітичними кризами.

Бракувало стратегічних підходів у співробітниц-

тві з Росією. Ряд рішень на ключових напрямах

(політична, енергетична, торговельна, гуманітарна

сфери) мали короткостроковий, часто суперечливий

і конфронтаційний характер. Серед еліти, депу -

татського корпусу, провідних політичних сил спо -

стерігалися принципово різні підходи до перспектив

розвитку двосторонніх відносин. Тема українсько-

російських взаємин була предметом масштабних

спекуляцій під час виборчих кампаній.

Не змінило ситуацію на краще створення в січні

2009р. при Президенті України Міжвідомчої стра -

тегічної групи з українсько-російських відносин,

головним завданням якої була “підготовка пропо-

зицій щодо подальшого конструктивного розвитку

українсько-російських відносин”25. Спільні Плани

дій Україна-Росія на 2005-2009рр., по суті, мали

тактичний, прикладний характер, їх виконання

залишилося фактично поза увагою сторін.

Водночас, Росія здійснювала скоординовану,

жорстку політику щодо України, активно вико-

ри стовуючи важелі політико-дипломатичного, “енер -

ге тичного” тиску, проросійські настрої серед значної

частини політичної еліти і громадян країни. Мета

такої політики: вплив на зовнішньополітичний

курс України, зміцнення “проросійської складової”

в її внутрішньополітичних процесах та загалом –

утримання України у сфері “привілейованих

інтересів” РФ.

Відмінності в підходах до двосторонніх відно-

син зумовили постійні конфронтації, піком яких

стало звернення Президента РФ Д.Медведєва до

Президента України В.Ющенка (10 серпня 2009р.).

У зверненні наголошувалося на “антиросійському

курсі” українського керівництва, українська сторона

звинувачувалася у “відході від принципів дружби

і партнерства з Росією, закріплених в Договорі

1997р.”26.

Така ескалація конфліктності девальвувала “гео -

політичні активи” країн, не відповідала їх націо -

нальним інтересам, загострювала ситуацію в регіоні,

ускладнювала їх контакти з європейським співто -

вариством, НАТО, США.

Відносини України з НАТО офіційно започатковані в 1991р.,

коли Україна приєдналася до Ради Північно атлантичного

співробітництва (з 1997р. – Рада євроатлан тичного

партнерства). У 1994р. Україна приєдналася до програми НАТО

“Партнерство заради миру” (ПЗМ).

На цей час офіційні відносини України з НАТО грун-

туються на Хартії про особливе партнерство, підписаній

9 липня 1997р. та доповненій у 2009р.22 У 2005р.

започаткований Інтенсифікований діалог з НАТО з питань

набуття членства в НАТО та пов’язаних із цим реформ.

Консультації і співробітництво охоплюють широке коло

питань, що стосуються операцій з підтримки миру,

реформування сектору безпеки і оборони, військового та

військово-технічного співробітництва, планування на випа-

док надзвичайних ситуацій цивільного характеру, науки та

довкілля, а також інформування громадськості.

Найбільш масштабним аспектом співробітництва є

реформування сектору безпеки і оборони. Країни НАТО

надають матеріальну та консультативну підтримку в розбудові

професійних, мобільних Збройних Сил України, здатних

забезпечувати оборону держави і брати активну участь у

міжнародних миротворчих операціях. Ще одним важливим

напрямом у співробітництві є зміцнення демо кратичного

цивільного контролю над сектором безпеки. У 2005р.

започаткована Програма професійного розвитку цивільних

спеціалістів, які працюють у секторі безпеки України; ство-

рені Робоча група Україна-НАТО з питань цивільного та

демократичного контролю над сектором розвідки, Мережа

партнерства Україна-НАТО щодо підви щення обізнаності

громадянського суспільства (2006р.).

Ще одним важливим аспектом відносин є двостороннє

співробітництво України з окремими країнами-членами

Альянсу з надання всебічної допомоги у здійсненні реформ,

зокрема, у сфері безпеки і оборони. Україна є єдиною

країною-партнером, що бере активну участь у чотирьох

операціях, здійснюваних під проводом НАТО (KFOR,

Навчальна місія в Іраку, Міжнародні сили сприяння

безпеці в Афганістані та операція “Активні зусилля” в

Середземному морі). Наразі розглядається можливість

участі підрозділу радіологічного, хімічного та біологічного

захисту в Силах реагування НАТО та надання послуг з

авіаційних перевезень.

У рамках проектів Цільового фонду ПЗМ Україні нада-

ється допомога в перепідготовці та адаптації військово -

службовців, які звільняються в запас, а також – в утилізації

протипіхотних мін, надлишкових запасів боєприпасів і зброї 23.

Останній проект – найбільший з усіх у галузі демілітаризації,

що будь-коли здійснювався НАТО.

У наукових програмах НАТО Україна бере участь з 1991р.

і є другою після Росії країною за обсягом грантів на прове -

дення наукових досліджень у сферах боротьби з тероризмом

і новими загрозами, інформаційних технологій, клітинної

біології та біотехнологій, нових матеріалів, використання

природних ресурсів, проблем довкілля.

22 У 2009р. підписана Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного Договору,

яка визначає центральну роль Комісії Україна-НАТО в поглибленні політичного діалогу, співробітництві та сприянні зусиль України, “спрямованих

на продовження політичних, економічних та оборонних реформ у контексті її євроатлантичних прагнень, метою яких є членство в НАТО,

концентруючи увагу на ключових демократичних та інституційних перетвореннях”. – Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство

між Організацією Північно-Атлантичного Договору та Україною, підписаної 9 липня 1997р.

23 Під час реалізації першого проекту було знищено 400 тис. протипіхотних мін. Другий проект, започаткований у 2005р., передбачає утилізацію

133 тис. т боєприпасів, 1, 5 млн. одиниць стрілецької зброї та 1 000 переносних зенітно-ракетних комплексів. Орієнтовна вартість проекту становить

Ђ25 млн., термін реалізації – 12 років.

24 Комісія створена рішенням двох президентів 8 травня 2005р. З того часу відбулося лише два її засідання за участі президентів (грудень 2006р.,

лютий 2008р.). За період каденції Президента РФ Д.Медведєва Комісія у повному складі не збиралася.

25 Указ Президента “Про Положення про Міжвідомчу стратегічну групу з українсько-російських відносин” №7 від 12 січня 2009р.

26 Информационный бюллетень от 11 августа 2009г. – Офіційний сайт МЗС РФ; http: //www.mid.ru

№2, 2010 _ НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І ОБОРОНА _ ЦЕНТР РАЗУМКОВА _ 11

⇐ Предыдущая19202122232425262728Следующая ⇒

Поделиться: