Від економіки індустріального типу до постіндустріальної економіки та економіки знань. Основні характеристики сучасної економічної системи.

Щодо економіки постіндустріального типу в науковій економічній літературі вживають такі

терміни-синоніми, як “нова економіка”, “економіка знань”, “k -суспільство” (Knowledge Society),“інноваційна економіка”, “інформаційна економіка”. У зарубіжній фаховій літературі економічний розвиток постіндустріального типу називають “золотою ерою”.

Як зазначає Д. Белл, нинішнє постіндустріальне суспільство – це суспільство знання у подвійному розумінні:

– по-перше, джерелом інновацій дедалі більшою мірою стають дослідження та розробки;

– по-друге, прогрес суспільства, який вимірюється зростанням ВВП і зайнятості населення,

тепер однозначно залежить від успіхів у сфері знань, тобто від прискореного розвитку науки та освіти, їхньої якісної модернізації.

 

Рис 2.1 Терміни - синоніми економіки постіндустріального типу

Для постіндустріального суспільства (k-суспільства) характерний економічний

розвиток, який базується на продукуванні гармонізованих знань з використанням потужних

інформаційних технологій. Водночас “традиційні” фактори для доіндустріального та індустріального типу – природні ресурси та капітал не втрачають актуальності, хоча і є обмеженими (вичерпними), порівняно з інформацією та знаннями.

Інформація і знання, становлення нового технологічного способу виробництва докорінно змінюють структуру економіки, місце і роль людини у виробництві та суспільстві.

Під час переходу від індустріального до постіндустріального типу економічного розвитку спостерігаються такі зміни:

– у структурі економіки – матеріальне виробництво швидко замінюється сферою послуг

(нематеріальним виробництвом). У США, Японії та Німеччині у сфері послуг зайнято 60–70 %економічно активного населення ;

– місце та роль людини у виробництві та суспільстві – від “економічної людини” (homo

economicus) до “творчої людини” (homo creator);

– інтелектуалізація та інформатизація усіх сфер діяльності. За прогнозними оцінками,

протягом наступних 20–25 років для країн-лідерів індустрія інформації стане провідною галуззю національного господарства з 15–20 % рівнем зайнятості населення.

Моніторинг рівня технологічного розвитку суб’єктів світової економіки системно здійснюють Міжнародний інститут розвитку менеджменту (Лозанна, Швейцарія) та Міжнародний економічний форум. Результати їх досліджень  дають змогу сформувати карту сучасного світу:

– приблизно 15% населення (так званий “золотий мільярд”) мешкає у розвинених країнах, в

яких відбувається становлення інформаційного технологічного способу виробництва та

інформаційного суспільства;

– приблизно половина населення живе за індустріального способу виробництва та

індустріального суспільства;

– майже третина жителів світу – проживають у країнах і у відсталих районах окремих країн,

які перебували на доіндустріальній стадії суспільно-економічного розвитку з притаманною їйформою існування – взаємодією з природою, використанням природних джерел енергії (сила людини та тварин, енергія сонця, вітру і води), примітивними способами виробництва, що визначають і його обмежені обсяги, і незадовільні умови життя та праці.

Отже, постіндустріальне суспільство (інноваційна економіка) передбачає безперервну конвертацію сучасних досягнень науки і техніки в новітні технології, конкурентоспроможні товари і послуги.

У результаті становлення постіндустріального суспільства відбуваються якісні зміни у

структурі національної економіки (структурні зрушення), які проявляються у формуванні новітніх інноваційних галузей економіки та “відмиранні” технологічно застарілих галузей.

 

Національну економіку України можна охарактеризувати такими рисами: технічна та

технологічна відсталість, значний фізичний та моральний знос основних фондів, низький рівень використання виробничих потужностей, висока матеріало-, енерго- та ресурсоємність, відсутність або низький рівень інноваційної діяльності.

Відсутність прогресу в освоєнні та впровадженні новітніх технологій заважали підвищенню

конкурентоспроможності промисловості, що певною мірою спричинило глибоку структурну кризу та спад виробництва. За часи незалежності України найбільш технологічно деградували великі високотехнологічні комплекси (авіабудування, електронна промисловість, радіоелектроніка, верстатобудування, приладобудування тощо), потенціал яких мав би стати підґрунтям економічного розвитку країни.

⇐ Предыдущая27282930313233343536Следующая ⇒

Поделиться: