Чинники запобігання проявам корупції: політичний, нормативно-правовий чинник, організаційний, економічний, кадровий, морально-психологічний

 

Корупція має тяжкі наслідки для всіх прошарків суспільства, вона деморалізує громадян, руйнує їхню довіру до держави, до її лідерів. Головна небезпека полягає в тому, що вона перетворює державу із засобу збалансованого забезпечення потреб усіх соціальних верств населення в знаряддя захисту інтересів вузьких груп за рахунок усього суспільства [8].

Згідно статті 3 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» діяльність із запобігання і протидії корупції повинна ґрунтуватися на таких принципах [2]:

- верховенства права;

- законності;

- комплексного здійснення правових, політичних, соціально-економічних, інформаційних та інших заходів;

- пріоритетності запобіжних заходів;

- невідворотності відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;

- відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- участі громадськості у заходах щодо запобігання і протидії корупції, державного захисту осіб, які надають допомогу у здійсненні таких заходів;

- забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, відшкодування збитків, шкоди, завданої корупційним правопорушенням.

З метою запобігання поширення корупції необхідно враховувати низку чинників (рис. 2) [8]:

1) політичний чинник. Він полягає в чіткому розмежуванні компетенції органів законодавчої, виконавчої та судової влади на всіх рівнях. Дія цього чинника виявляється у розробці та прийнятті законів («Про Кабінет Міністрів України», «Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади») , у зволіканні із прийняттям законів економічного характеру, невикористанні прийнятих законів і відсутності контролю за їх виконанням.

2) нормативно-правовий чинник. Він полягає в необхідності вдосконалення нормативно визначених механізмів реалізації Закону України «Про боротьбу з корупцією».

3) організаційний чинник. Він виявляється у вдосконаленні скоординованості дій органів, що ведуть боротьбу з корупцією, в посиленні їх взаємодії, в чіткому розподілі повноважень кожного з них. Необхідно особливо підкреслити, що недоліки організаційного чинника можуть набути особливого значення на тлі недосконалої системи державного контролю.

 

 

Рис. 2. Чинники запобігання проявам корупції

 

4) економічний чинник. Він обумовлений економічною кризою, перехідним станом в управлінні народним господарством.

5) кадровий чинник. Він полягає в тому, що система добору, підготовки та управління персоналом державної служби потребує вдосконалення. Низька соціальна захищеність державних службовців і, як наслідок, їх низький професіоналізм ставить цей чинник на одне з чільних місць.

6) морально-психологічний чинник. Це нерозвинуті традиції етики державних службовців на загальному тлі ідейної та моральної кризи суспільства.

Головний чинник протидії поширенню корупції – це посилення інституту державної служби. Саме в межах цього інституту корупція може і має бути поставлена під жорсткий контроль [8].

Згідно Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», зокрема статті 6-17, заходами, спрямованими на запобігання і протидію корупції є [2]:

- обмеження щодо використання службового становища;

- обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності;

- обмеження щодо одержання дарунків (пожертв);

- обмеження щодо роботи близьких осіб;

- обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану  з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування;

- спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із  виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

- фінансовий контроль;

- кодекси поведінки;

- урегулювання конфлікту інтересів;

- антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів;

- вимоги щодо прозорості інформації;

- заборона на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

 

⇐ Предыдущая22232425262728293031Следующая ⇒

Поделиться: