Поняття, класифікація та оцінка основних засобів бюджетних установ

Тема. 5. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Поняття, класифікація та оцінка основних засобів бюджетних установ.

Документальне оформлення руху основних засобів та інших необоротних активів.

Синтетичний облік надходження та оприбуткування основних засобів.

Аналітичний та інвентарний облік основних засобів.

Облік зносу основних засобів.

Облік вибуття і списання основних засобів.

Облік нематеріальних активів.

Аналітичний та інвентарний облік основних засобів

Усі основні засоби бюджетної установи повинні знаходитися на відповідальному зберіганні посадових осіб, призначених наказом ке­рівника установи. З цими посадовими особами укладається пись­мовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У разі зміни відповідальної особи здійснюється інвентаризація основних засобів, які знаходяться на її зберіганні, про що складається приймально-здавальний акт довіль­ної форми.

Облік основних засобів за місцем їх зберігання ведеться матері­ально відповідальними особами у розрізі інвентарних об'єктів.

Для організації обліку та забезпечення контролю за збережен­ням основних засобів на кожний об'єкт (предмет), за винятком біблі­отечних фондів, відкривається інвентарна картка і кожному з них присвоюється інвентарний номер.

Присвоєний об'єкту основних засобів інвентарний номер збері­гається за ним на весь період його знаходження в даній установі. Номери інвентарних об'єктів, які вибули або ліквідовані, протягом трьох років не повинні присвоюватися об'єктам основних засобів, що надходять заново.

Орендовані основні засоби обліковуються в орендарів на поза­балансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» під тими ж інвентарними номерами, які присвоїв їм орендодавець.

Аналітичний облік основних засобів ведеться на інвентарних картках типових форм № 03-6 (бюджет), № 03-8 (бюджет) і № 03-9 (бюджет).

Для контролю за збереженням інвентарних карток їх реєстру­ють у спеціальному «Описі інвентарних карток з обліку основних засобів» т. ф. № 03-10 (бюджет), який ведеться в бухгалтерії в одно­му примірнику.

Інвентарні картки реалізованих основних засобів додаються до документів (актів, накладних), якими було оформлено реалізацію. Після внесення відміток про списання основних засобів інвентарні картки додають до документів, якими було оформлено списання, і разом з останніми здають в архів. Опис інвентарних карток з обліку основних засобів здається в архів тоді, коли в останню інвентарну картку вноситься відмітка про списання об'єкта основних засобів. Строк зберігання інвентарних карток та журналів обліку основних засобів в установах становить 3 роки після їх ліквідації.

Для контролю за правильністю бухгалтерських записів на ра­хунках синтетичного й аналітичного обліку щоквартально склада­ють оборотні відомості з кожної групи аналітичних рахунків, які об­'єднані відповідними субрахунками та синтетичними рахунками. Підсумки оборотів і залишків, визначені в оборотних відомостях, звіряють з підсумком оборотів та залишком на відповідному субра­хунку в книзі Журнал-головна. Цим забезпечується тотожність да­них синтетичного й аналітичного обліку.

 

Тема. 5. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Поняття, класифікація та оцінка основних засобів бюджетних установ.

Документальне оформлення руху основних засобів та інших необоротних активів.

Синтетичний облік надходження та оприбуткування основних засобів.

Аналітичний та інвентарний облік основних засобів.

Облік зносу основних засобів.

Облік вибуття і списання основних засобів.

Облік нематеріальних активів.

Поняття, класифікація та оцінка основних засобів бюджетних установ

Основні засоби бюджетної установи — це матеріальні цінності, які використовуються у діяльності організації протягом періоду, що перевищує один рік, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом. До основних засобів належать бу­динки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та об­ладнання, вимірювальні і регулювальні прилади та пристрої, обчис­лювальна техніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, бібліотечні фонди, музейні цінності (крім музейних екс­понатів), експонати тваринного світу, документація з типового про­ектування та ін. До основних засобів зараховують земельні ділянки, що на правах власності належать даній установі, і капітальні вкла­дення на покращання земель з метою їх сільськогосподарського ви­користання (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи), а також капітальні вкладення у багаторічні насадження, незалежно від ступеня готовності їх до експлуатації.

Крім того, до основних засобів під загальною назвою «Інші нео­боротні матеріальні активи» віднесено також білизну, постільні речі, одяг та взуття (у тому числі спеціальні та спортивні) у закладах охо­рони здоров'я, освіти, соціального забезпечення тощо, а також тим­часові нетитульні споруди, прилади і пристрої, витрати на зведення яких включають до собівартості будівельно-монтажних робіт і які за раніше діючою методикою належали до оборотних активів.

Основні засоби бюджетних установ класифікують за такими ознаками:

1) за характером участі у процесі відтворення:

- виробничі, тобто задіяні у сфері матеріального виробництва (засоби підсобного сільського господарства, виробничої май­стерні тощо);

- невиробничі (засоби освіти, культури, охорони здоров'я тощо);

2) за належністю:

- власні;

- орендовані;

3) за призначенням і характером виконуваних функцій:

- земельні ділянки;

- капітальні вкладення на поліпшення земель;

- будівлі;

- споруди;

- передавальні пристрої;

- машини і обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти;

- виробничий інвентар і приладдя;

- господарський інвентар;

- робоча худоба;

- продуктивна худоба;

- багаторічні насадження;

- бібліотечні фонди;

- музейні цінності;

- експонати зоопарків, виставок;

- інші основні засоби.

Необоротні активи відображаються у бухгалтерському обліку та звітності за первинною (історичною) вартістю, тобто за фак­тичними витратами на їх придбання, спорудження або виготовлен­ня. Об'єкти (предмети), первинна вартість яких змінювалась внаслідок проведених переоцінок, індексацій тощо, облікову­ються за відновлювальною (поточною) вартістю. Під останньою розуміють суму грошових коштів і їх еквівалентів та інших компен­сацій, яку необхідно було б надати для придбання (створення) такого ж або аналогічного активу на поточний момент (на дату проведення оцінки або складання звітності).

Облік усіх основних засобів у бюджетних установах, за винят­ком бібліотечних фондів, ведеться у повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбані основні засоби, зараховується зразу ж на видатки установи. Витрати на капітальний ремонт на збільшення вартості основних засобів не зараховуються, а списуються на видатки установи за рахунок відповідних асигнувань. Суми податку на додану вартість (ПДВ), які сплачуються при отриманні (купівлі) основних засобів, також не враховуються до вартості основних за­собів і відносяться на статтю видатків на придбання цих засобів.

Основні засоби, отримані безоплатно у встановленому законом порядку, відображаються в обліку за балансовою вартістю. При цьо­му щодо основних засобів, які були у використанні, обов'язково заз­начається сума нарахованого зносу. Вартість витрат на переве­зення придбаних або одержаних безоплатно основних засобів (у тому числі власним транспортом), встановлення, державну реєстрацію, страхові платежі при їх транспортуванні також не зараховують до вартості цих засобів, а списують безпосередньо за рахунок відповід­ної статті кошторису видатків на утримання установи.

Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліо­тек, обліковуються за номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт, незалежно від вартості окремих екзем­плярів книг. Витрати на ремонт і реставрацію книг, у тому числі на повторні палітурні роботи, на збільшення вартості книг не зарахо­вують і списують на видатки за кошторисом установи.

 

123Следующая ⇒

Поделиться: