Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення.

Місцевоанестезувальні засоби: новокаїн (прокаїн), анесте­зин (бензокаїн), дикаїн (тетракаїну гідрохлорид), лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн), артикаїн (ультракаїн), бумекаїну гід­рохлорид (піромекаїн), бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн).

2. Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зов­
нішніх подразнень:

2.1. В 'яжучі: неорганічного походження — вісмуту нітрат основ­ний та солі важких металів (міді сульфат, цинку сульфат, срібла нітрат — у малих концентраціях); органічного похо­дження (танін, лист шавлії, кора дуба, квітки ромашки).

2.2. Обволікальні: слиз із крохмалю, насіння льону, вівса, відвар кореня алтеї.

2.3. Адсорбівні: вугілля активоване.

3. Речовини, що подразнюють чутливі нервові закінчення: розчин аміаку, гірчичники, ментол.

6.2. Місцевоанестезувальні — це засоби, які зумовлюють місце­ву втрату чутливості — анестезію (від грец. aethesis — відчуття, біль, an — заперечення). Під їх впливом тимчасово на місці застосуван­ня втрачається больова, температурна та тактильна чутливість.
Механізм їх дії ще до кінця не з'ясовано. Вважається, що вони діють на мембрани нервових волокон, блокують натрієві канали і, таким чином, блокують проведення імпульсів.

Місцевоанестезувальні засоби повинні мати такі власти­вості:

• високу вибіркову дію;

• короткий латентний період;

• високу ефективність при різних видах місцевої анестезії;

• певну тривалість дії;

• бажано, щоб вони звужували судини (така дія зменшує всмоктування анестетика і його токсичні ефекти).

Використовують місцевоанестезувальні засоби для різних ви­дів анестезії:

• поверхнева, або термінальна анестезія (анестетик наносять на поверхню слизової оболонки, рани, виразки);

• інфільтраційна (розчином анестезувальної речовини по­слідовно «проймають» шкіру і більш глибокі тканини. Для цього використовують 400-800 мл 0,25-0,5% розчину ново­каїну або лідокаїну);

• провідникова (анестетик вводять по ходу нерва використову­ють 1-2% розчини новокаїну або лідокаїну;

• спинномозкова (0,7-0,8 мл розчину анестетика вводять у простір над твердою оболоною спинного мозку. Використо­вують 5% розчин новокаїну або лідокаїну.

6.3. Першим анестезувальним засобом, який застосовували в медичній практиці, був кокаїн — алкалоїд рослини Erythroxybon coca. Препарат має високу анестезувальну активність, але застосу­вання його заборонено через високу токсичність та здатність зумо­влювати медикаментозну залежність.

Дикаїн за активністю майже в 10 разів перевершує кокаїн, але в 2—5 разів токсичніший. Використовують в офтальмологічній пра­ктиці і у ЛОР-практиці. Дітям до 10 років анестезію дикаїном не проводять. Дози дикаїну не можна перевищувати. У літературі описано випадки, пов'язані з передозуванням, неправильним за­стосуванням дикаїну.

Анестезин погано розчиняється у воді (легко в спирті, оліях), тому призначають для зовнішнього застосування у вигляді присипок, паст, мазей, а також внутрішньо (при болю в шлунку) та вво­дять у пряму кишку у вигляді супозиторіїв.

Новокаїн (прокаїну гідрохлорид) має широкий спектр терапев­тичної дії та відносно незначну токсичність. Застосовують для провідникової, інфільтраційної та спинномозкової анестезії. Роз­чин новокаїну призначають внутрішньо (при гіпертонічній хворо­бі, пізніх токсикозах вагітних, виразковій хворобі шлунка та два­надцятипалої кишки) та ректально (при спазмах у кишках). Роз­чин новокаїну використовують для розчинення бензилпеніциліну натрієвої та калієвої солі з метою подовження тривалості дії.

Побічні явища: алергійні реакції (дерматит, набряк Квінке і на­віть анафілактичний шок).

Лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн) діє швидше, сильніше і трива­ліше, ніж новокаїн. У малих концентраціях (0,5%) за токсичністю не відрізняється від новокаїну, але з підвищенням концентрації (1 і 2%) токсичність підвищується. Застосовують при всіх видах місцевої анестезії. Резорбтивну дію лідокаїну використовують при гострій фазі інфаркту міокарда, для профілактики фібриляцій шлуночків (протиаритмічна дія).

6.4. В'яжучі — це такі засоби, які ущільнюють поверхневий шар слизових оболонок і шкіри, утворюючи плівку, що захищає чутливі нервові закінчення від подразнень. Вони справляють:

—болезаспокійливу дію (зменшується біль при запальних про­цесах);

—протизапальну дію (звужуються судини, знижується їх про­никність, зменшуються прояви ексудативного процесу;

—зниження секреції травних залоз.

До в'яжучих відносять препарати органічного (рослинного) походження (танін, кора дуба, трава звіробою, ягоди чорниці) і не­органічного (вісмуту нітрат основний, дерматол).

Танін — галодубильна кислота, яку одержують з чорнильних горішків, тобто наростів на пагонах малоазіатського дуба й сумахи. Застосовують зовнішньо у вигляді розчинів та мазей при запаль­них процесах шкіри та слизових оболонок.

Кора дуба містить 8% дубильних речовин, які зумовлюють його в'яжучу дію. Відвар кори дуба використовують при запальних про­цесах ротової порожнини, кровоточивості ясен, а також для ліку­вання опіків.

В'яжучу дію справляють також трава звіробою, ягоди чорниці, листя шавлії, квітки ромашки тощо. їх застосовують при запаль­них процесах ротової порожнини і горла, а також внутрішньо при колітах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.

Вісмуту нітрат основний — в'яжучий засіб неорганічного похо­дження. Призначають зовнішньо у мазях і присипках при запаль­них процесах шкіри; внутрішньо при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ентеритах, колітах. Широко застосову­ють також комбіновані препарати — таблетки «Вікалін», «Вікаїр», а також вісмуту субцитрат — «Де-нол» (вентрисол).

6.5. Обволікальні засоби — це індиферентні речовини рослин­ного походження, які здатні утворювати у воді клейкі рідини — слизи, що покривають захисною плівкою слизові оболонки або шкіру та захищають їх від подразнень.

Призначають обволікальні засоби:

— при запальних та виразкових процесах на слизових оболон­ках травного каналу;

— при отруєннях кислотами, основами тощо;

— для зменшення подразнювальної дії лікарських препаратів.
До обволікальних засобів відносять: крохмаль, насіння льону, кореневища та коріння алтеї лікарської, а також продукти — моло­ко, розчин яєчного білка, відвари з вівсяної крупи.

6.6. Адсорбівні — це засоби, які здатні своєю поверхнею поглинати й утримувати рідини та гази і тим самим захищати чутливі нервові закінчення від подразнень.

Вугілля активоване застосовують при отруєннях, тому що пре­парат адсорбує токсичні речовини, уповільнює або припиняє їх всмоктування. Для кращої адсорбції застосовують у подрібненому вигляді. Призначають також при метеоризмі й проносах.

Поширення набувають також ентеросорбенти, які ефективні при отруєннях, захворюваннях органів травлення, алергійних за­хворюваннях тощо.

6.7. Подразливі — це лікарські речовини, що чинять стимулю-вальну дію на чутливі нервові закінчення шкіри і слизових оболо­нок та виявляють місцеву рефлекторну та відволікальну дію. До них відносять розчин аміаку, гірчичники, ментол.

Розчин аміаку під час вдиху подразнює рецептори слизової обо­лонки дихальних шляхів і рефлекторно збуджує дихальний і суди­норуховий центри. Призначають інгаляційно хворим у непритом­ному стані, а також при сильному алкогольному сп'янінні внут­рішньо по 5—10 крапель із водою.

Гірчичники виявляють відволікальний ефект при запальних процесах дихальних шляхів та легенів (накладають на ділянку груд­ної клітки), радикулітах (на поперекову ділянку), стенокардії (на ділянку серця) і при гіпертензіях (на потилицю). Відволікальна дія пояснюється взаємодією в ЦНС двох потоків збудження — з ушкоджених внутрішніх органів та поверхні шкіри на місці дії по­дразнюючої речовини. При цьому зменшується біль і запальні реа­кції в ушкоджених органах. Не виключено, що під впливом подра­зливих речовин в ЦНС виробляються речовини типу енкефалінів і ендорфінів, які чинять знеболювальну дію.

Під час роботи з гірчичниками слід знати, що їх занурюють на 5—10 с у воду температури 37—40 °С, тому що під впливом фермен­ту мірозину виділяється гірчична ефірна олія, яка має подразливі властивості. Якщо змочити холодною водою або окропом — фер­мент не утворюється (в першому випадку) або руйнується ( у дру­гому випадку) і гірчична ефірна олія не утворюється. Це стосуєть­ся і роботи з «Гірчичниками-пакетами». Гірчичники не засто­совують при ушкодженій шкірі, гнійничкових захворюваннях, нейродерматитах, екземі, псоріазі.

Ментол — основний компонент ефірної олії м'яти перцевої. Препарат малорозчинний у воді, легко розчинний в спирті та оліях. Ментол при нанесенні на шкіру та слизові оболонки зумов­лює подразнення нервових закінчень, що супроводжується відчут­тям холоду; виявляє рефлекторну та відволікальну дію. Признача­ють для втирань при міалгії, невралгії (2% спиртовий розчин); при мігрені застосовують ментоловий олівець; при запальних процесах верхніх дихальних шляхів — олійний розчин. Внутрішньо призначають як заспокійливий засіб разом з настоянками конвалії, вале­ріани тощо, та сублінгвально 2—3 краплі 5% спиртового розчину на грудочку цукру або в складі таблеток валідолу), при стенокардії, оскільки рефлекторно розширює вінцеві судини.

Для відволікальної дії використовують різні спиртові компреси або лініменти, що містять подразливі речовини рослинного похо­дження (олія соняшникова, олія терпентинова очищена, ментол), синтетичні (мазь «Фіналгон», хлороформ), препарати, що містять отрути бджіл та змій (мазь «Віпроксол» та «Апізатрон») тощо.

Подразливі засоби не можна призначати дітям переддошкіль-ного віку, тому що можливі рефлекторне пригнічення та зупинка дихання.

Таблиця . Засоби, що впливають на аферентну іннервацію

Назва препарату

Форма випуску