Особливості обміну води у дітей :

— у плода, новонародженого загальна кількість води значно більша відносно маси тіла, ніж у дорослої людини;

— чим менший вік, тим інтенсивніший обмін

— внутрішньоклітинна вода дуже стабільна, а позаклітинна, на­впаки, дуже рухлива — кожні 20 хвилин між кров’ю та інтерстіційною рідиною обмінюється кількість води, рівна масі тіла дитини;

— відносно більшою кількістю позаклітинної рідини і її рухомістю у малюка обумовлене таке часте ускладнення при багатьох захворюваннях, як зневоднення.

Потреба дитини у воді — це кількість води, яка необхідна лю­дині протягом доби для нормаль­ного рівня всіх обмінних процесів в організмі.

Якщо хворий з якихось причин не приймає їжу, в тому числі воду (відмова при захворюваннях, протипокази в післяопераційному періоді тощо), лікар проводить спеціальний розрахунок необхідної рідини в залежності від віку дитини і призначає надолуження парентеральним шляхом, тобто інфузійною терапією.

Деякі патологічні стани, лікувальні процедури супроводжуються до­датковою втратою рідини:

— пронос при холері, дизентерії, сальмонельозі;

— блювання при ацетонемічному синдромі, отруєнні;

— підвищення температури на протязі більше 8 годин на кожний градус вище 37°С збільшує потребу в рідині на 10 мл/кг м.т./добу;

Механізм і регуляція водно-сольового обміну

Рідина, що надійшла, із шлунково-кишкового тракту всмоктується в судинне русло, потім повертається в кишечник і знову в кров’яне рус­ло — і так 5 разів, забезпечуючи обмін речовин в організмі. Слід зазначити, що проникність слизової оболонки кишківника для води та електролітів вища в грудному віці в порівнянні з подальшим життям дитини. Це має особливе значення при високій осмомопярності вмісту кишківника. Порушення харчу­вання, яке викликає підвищення осмомолярності, може призвести до водно­го або електролітного дисбалансу.

Основний обмін води відбувається в нирках.

Головним регулятором водно-сольового обміну є гіпоталамус, де утворюєть­ся антидіуретичний гормонє Викид АДГ регулюється відчуттям спраги, під впливом якого рецепто­ри судинного русла «дають» сигнал про зневоднення. Під дією АДГ діурез (виділення сечі) зменшується за рахунок посиленої реабсорбції нирками води. Проте вазопресин викликає зворотне всмоктування тільки води, при­чому 2/3 частини її є внутрішньоклітинною. Він малоефективний по відно­шенню до позаклітинної рідини.

Для підтримки сталості об’єму позаклітинної рідини необхідна регуля­ція кількості натрію. Саме з цією метою з передньої частки гіпофізу виді­ляється АКТГ, який викликає утворення в корі наднирників мінералокортикоїду альдостерону. Альдостерон сприяє реабсорбції натрію в ниркових канальцях і активує роботу «натрієвого насосу». Кінцевим ре­зультатом взаємодії АДГ і альдостерону є зберігання водно-електролітно­го гомеостазу.

Медична термінологія

Гіпергідратація — збільшен­ня загальної кількості води в організмі, коли її надходження й утворення більше, ніж виділення.

Гіпогідратація  — зменшення загальних запасів води, коли її втрати перевищують надходження та утворення.

Гіперволемія — збільшення кількості води в судинному руслі.

Гіповолемія — зменшення кількості води в судинному руслі.

Регідратація — поповнення втраченої організмом рідини.

Іони натрію знаходяться в позаклітинній рідині. Головна функція натрію — розподіл рідини в організмі і підтримка водяного балансу. Об'єм позаклітинної рідини прямо пропорціональний за­гальній кількості натрію в організмі. Тобто, зміни об’єму позаклітинної рідини обумовлені коливаннями загального змісту натрію в організмі. При над­лишкові натрію підвищується об’єм позаклі­тинної рідин, а при його дефіциті зменшується об’єм позаклітинної рідини. Таким чином, концентрація натрію в плазмі в більшій ступені вказує на стан водного балансу, ніж на загальний склад натрію в організмі.

Нормативна кількість натрію в сироватці крові — 135-150 ммоль/л Потреба в натрії протягом доби — 1-3 ммоль/кг м.т.

Калій є в значній ступені внутрішньоклітинним електролітом, бере участь у проведенні нервових імпульсів, підтриманні м’язового тонусу, перистальтиці кишок.

Кальній має дуже важливе значення в процесі росту кісткової тканини дитини. Знаходиться кальцій переважно в кістках (90%). Крім того, іони кальцію приймають участь в багатьох фізіологічних проце­сах (у нервово-м’язовій збудливості, згортанні крові та ін.).

ВІТАМІНИ

Вітаміни виконують функцію регулятора життєвих про­цесів, їх поділяють на жиророзчинні і водорозчинні.

Ретинол (вітамін А) підтримує живлення шкіри і слизових оболонок, захисні сили організму, стимулює ріст і збільшення маси тіла, регулює зорову адаптацію, бере участь в обміні речовин. Він надходить в організм здебільшого з їжею у виг­ляді провітаміну А — каротину.

Кальциферол (вітамі н Д ) регулює фосфатно-кальцієвий обмін в організмі, сприяє росту скелета.

Вікасол (синтетичний аналог вітаміну К) збільшує вміст протромбіну, бере.часть у процесі згортання крові.

Токоферолу ацетат (вітамін Е) бере участь у жировому обміні, підтриманні м'язового тонусу і функцій нервової системи. Він необхідний для нормального розвитку ембріона.

До комплексу вітамінів В входить близько 20 окремих компонентів. Найбільш вивченими є вітаміни В15 В2, РР, В6, В12.

Тіамін (вітамін В) бере участь у вуглеводному обміні, забезпечує нормальну функцію травного каналу, центральної та периферійної нервової системи.

Рибофлавін (вітамін В2) бере активну участь у клітинному диханні, функції шкіри і слизових оболонок, нервової системи і в нервово-регуляторних процесах.

Ніацин (нікотинова кислота, вітамін РР) відіграє роль каталізатора окисно- відновних процесів у організмі, регулятора обміну мозкової тканини, впливає на тонус судин, секрецію шлункового соку, зсідання крові й гемопоез. Якщо є дефі­цит вітаміну РР, розвивається пелагра, що характеризується дерматитом, діареєю, деменцією.

Піридоксин (вітамін В 6 ) бере участь у регуляції амінокислотного обміну, за­побігає жировій інфільтрації печінки.

Ціанокобаламін (вітамін В12) чинить антитоксичну дію, стимулює вуглевод­ний і жировий обмін, пластичні процеси в організмі.

Аскорбінова кислота (вітамін С) регулює окисно-відновні процеси, стимулює  синтез антитіл, інтерферону, ферментів, гормонів, кровотворення, має гіпосенсибілізаційні властивості. Авітаміноз С є причиною розвитку скорбуту (цинги).

Цитрин (рутин, вітамін Р) знижує проникність і ламкість капілярів, сприяє  засвоєнню вітаміну С в організмі.

Вітаміни мають надходити в організм дитини з їжею залежно від її потреби, проте на 1-му році життя потрібно додатково вводити ергокальциферол для про­філактики рахіту.

Недосконалість нейроендокринної регуляції, інтенсивний ріст і розвиток ДВІ тини зумовлюють лабільність обміну речовин у ранньому дитячому віці, унасл док захворювань настають його розлади.

 

⇐ Предыдущая12

Поделиться: