Суб'єкти господарських правовідносин: поняття та ознаки.

 

Сферу господарських відносин становлять господарсько-вироб­ничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські від­носини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими розуміються відносини між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господар­ських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини між структурними під­розділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта гос­подарювання з його структурними підрозділами (ст. 3 ГКУ).

Господарська діяльність — це вид суспільних відносин, що об'єктивно потребує і піддається юридичній регламентації. Тому важливо розмежувати відносини у сфері господарювання й інші види відносин.

Так, згідно зі ст. 4 ГКУ до предмету правового
регулювання господарської діяльності не належать:

• майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Ци­вільним кодексом України (далі — ЦКУ). Так, цивільним за­конодавством (ст. 1 "Відносини, що регулюються цивільним законодавством" ЦКУ) регулюються особисті немайнові та май­нові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністратив­ному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. У ст. 9 ЦКУ "Застосування цивільного кодексу України до врегулювання відносин у сферах господарювання, викорис­тання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до тру­дових та сімейних відносин" встановлено: положення ЦКУ за­стосовуються для врегулювання відносин, що виникають у сфе­рах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не вре­гульовані іншими актами законодавства. Законом можуть перед­бачатись тільки особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання;

• земельні, гірничі, лісові та водні, щодо використання й охо­рони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду, атмосферного повітря;

• трудові відносини;

• фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;

• адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською ком­петенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-гос­подарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів госпо­дарювання визначаються, зокрема, Господарським кодексом Укра­їни. Правила ГКУ застосовуються також до господарських від­носин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульо­вані Кодексом торговельного мореплавства України.

Згідно із ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самовря­дування, наділені господарською компетенцією, а також громадя­ни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Проте не всі перелічені категорії осіб є суб'єктами господарських правовід­носин (господарського права). Такими суб'єктами є лише ті учасники відносин у сфері господарювання, яким притаманна сукупність необхідних для цього ознак (рис), а саме:

- безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробниц­тво продукції, виконання робіт, надання послуг), що є предметом діяльності індивідуальних підприємців, підприємств різних органі­заційно-правових форм, виробничих кооперативів, інших госпо­дарських організацій основної ланки економіки, або керівництво господарською діяльністю, що притаманно власникам майна підприємств, господарським об'єднанням, промислово-фінансовим гру­пам, а також господарським міністерствам та відомствам;

- створення (набуття статусу суб'єкта господарських відносин) у встановленому законом порядку, хоча порядок створення
для різних суб'єктів господарських відносин різний - залежно від
виду (суб'єкт господарювання чи орган/організація господарського керівництва), організаційно-правової форми (унітарне підпри­ємство, господарське товариство, виробничий кооператив), основ­ного або виключного виду діяльності (комерційний банк, страхова
компанія, фондова біржа, промислово-фінансова група та ін.);

- наявність майна, необхідного для здійснення обраної суб'єктом або покладеної на нього господарської діяльності чи керівництва
такою діяльністю; таке майно може закріплюватися за суб'єктами
господарського права на різних правових титулах: праві власності
(господарські товариства, виробничі кооперативи), праві
господарського відання (державне та комунальне комерційні підприємства), праві оперативного управління (казенне підприємство,
комунальне некомерційне підприємство);

- наявність господарської правосуб'єктності, тобто визнаної
державою за певним суб'єктом господарювання можливості бути суб'єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обо­в'язки, відповідати за їх належне виконання і мати юридичну мож­ливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень); обсяг господарської правосуб'єктності учасників гос­подарських правовідносин фіксується в законі та в їх установчих документах і залежить від низки чинників (зокрема, від правового титулу майна, виду та характеру діяльності).

Суб'єкти господарського права (господарських правовідносин) - це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють гос подарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення та­ кої діяльності майно і володіють господарською правосуб'єктністю

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться: