Стаття 59. Повноваження представника в суді

1. Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими для нього.

2. Представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.

3. Повноваження представника чинні протягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності.

4. Представник може відмовитися від наданих йому повноважень, про що повідомляє особу, яка його ними наділила, та суд. При цьому він не може брати участь у цій справі як представник іншої сторони.

5. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються статтями 248-250 Цивільного кодексу України.

6. Законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах.

7. Якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справі відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає повноваження (процесуальні права та обов'язки) представника в суді, а також підстави та порядок припинення повноважень представника.

Повноваження представника в суді

2. Процесуальні права й обов'язки представників є похідними від процесуальних прав та обов'язків сторін і третіх осіб. Їхній обсяг залежить від уповноваження представника довірителем (стороною або третьою особою, законним представником чи навіть представником в порядку передоручення), якщо представник діє на підставі договору, або від встановлених законом меж, якщо представник діє на підставі закону.

3. Зазвичай повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа.

Межі повноважень законного представника

4. Законний представник у повному обсязі наділений процесуальними правами та обов'язками сторони чи третьої особи, яку він представляє, і реалізує їх, діючи в її інтересах (частина шоста коментованої статті). Водночас суд має право контролювати відповідність дій законного представника інтересам особи, яку він представляє. Так, відповідно до частини сьомої коментованої статті, у разі порушення діями законного представника інтересів особи, яку він представляє, суд може додатково залучити до участі у справі відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (орган опіки і піклування, прокурора тощо).

5. Межі повноважень органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, як законних представників і дії суду у разі виникнення колізій між позицією сторони і такого її законного представника визначено статтею 61 КАСУ.

Межі повноважень договірного представника

6. Відповідно до частини другої коментованої статті представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має диспозитивні права лише тоді, коли цими диспозитивними правами він спеціально наділений у виданій йому довіреності. Йдеться про права на вчинення таких дій:

1) відмовитися від адміністративного позову;

2) визнати адміністративний позов;

3) змінити адміністративний позов;

4) досягнути примирення.

Так само представник за договором має право передати повноваження представника іншій особі, а також право оскаржити судове рішення лише, якщо ці права спеціально обумовлені у виданій йому довіреності. Це означає, що довіритель в адміністративному процесі обов'язково повинен визначитися, чи довіряти вчинення цих дій представнику, зважаючи на те, що вчинення таких дій може суттєво позначитися на правах, свободах, інтересах та обов'язках довірителя. Якщо про диспозитивні права у довіреності нічого не сказано, слід вважати, що така особа як представник їх не має.

7. На наш погляд, довіритель, який видав довіреність, має право усно заявити у судовому засіданні про уповноваження представника на вчинення відповідних дій або ж про позбавлення прав на їх вчинення. Якщо представник за договором бере участь в адміністративному процесі не на підставі довіреності, а на підставі усної заяви довірителя, то після оголошення цієї заяви доцільно з'ясувати волю довірителя щодо можливості реалізації зазначених прав представником.

8. Враховуючи цілі частини другої коментованої статті, повноваження на реалізацію зазначених диспозитивних прав можуть бути обумовлені не лише у довіреності, а й в ордері адвокатського об'єднання чи договорі особи з адвокатом, або ж у самій усній заяві довірителя, зробленій із занесенням її до журналу судового засідання.

9. У разі якщо в ході процесу у позиції довірителя і його представника, повноваження якого ґрунтуються на договорі, виникає колізія, суд може надати їм час, щоб вони усунули розбіжності, а якщо цього не сталося, суд надає перевагу позиції довірителя, оскільки розпорядження довірителя договірному представникові щодо ведення справи є обов'язковими для нього (частина перша коментованої статті).

Передача повноважень іншому представнику (передоручення)

10. Законний представник на свій розсуд має право передати повноваження представника іншій особі, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Представник, залучений законним представником, є представником відповідної особи, а не законного представника, але зобов'язаний виконувати вказівки законного представника щодо ведення справи.

11. Представник, який бере участь на основі договору, має право передати повноваження представника іншій особі (передоручити ведення справи) лише тоді, коли це право обумовлене у виданій йому довіреності, і лише в межах своїх повноважень. Процесуальні дії, вчинені замісником, створюють, змінюють, припиняють права та обов'язки особи, яку він представляє.

Строк дії довіреності

12. Повноваження представника чинні протягом часу провадження у справі в суді першої інстанції та при перегляді справи, якщо інший строк не зазначено у самій довіреності (частина третя коментованої статті). Якщо особа видає загальну довіреність, у ній доцільно зазначати строк дії такої довіреності.

Припинення представництва

13. Представництво за довіреністю припиняється у випадках, визначених статтями 248 - 249 ЦКУ, - а саме у разі:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

6) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

За аналогією з цих самих підстав втрачає повноваження представника адвокат, який діяв на основі ордера або договору.

14. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.

15. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність, якщо вона зберігається у нього.

16. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також суд. Права та обов'язки, що виникли внаслідок вчинення процесуальних дій представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо суду було відомо, що дія довіреності припинилася.

17. Представник має право відмовитися від здійснення своїх повноважень, наданих довірителем. Представник зобов'язаний негайно повідомити про це особу, яку він представляє. Представник не може відмовитися від здійснення своїх повноважень, якщо процесуальні дії, які від нього вимагаються, є невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам. Представник відповідає перед особою, яка його уповноважила, за завдані їй збитки у разі недодержання ним зазначених вимог.

Відмінність від цивільного судочинства

18. В адміністративному судочинстві втілено підхід, згідно з яким на реалізацію представником певного диспозитивного права має бути спеціальне уповноваження у довіреності. У цивільному ж судочинстві навпаки - якщо у довіреності не встановлено ніяких обмежень диспозитивних прав, то слід вважати, що представник їх має.

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться: