Конфлікти з використанням ядерної зброї

Протягом останніх десятиліть світова історична обстановка докорінним чином змінилася, людство вступило в ядерно-космічну епоху. Нині в світі накопичено близько 60 тисяч (1988р) ядерних боєголовок, яких цілком достатньо для багаторазового знищення земної цивілізації. Нова світова війна, якщо її не відвернути - загрожує ядерною катастрофою, що приведе до все планетного знищення. Тому від вирішення проблеми війни і миру залежить доля цілих держав і народів, усього людства.

Життєдіяльність людини залежить від соціально-психологічної стійкості нації, що історично склалася на базі спільності економічного життя, території, мови. На характері української нації негативно позначилося те, що вона тривалий час не мала своєї державності. Це вплинуло на притуплення почуття гідності та громадянина своєї держави. Отже, важливим завданням виховання української молоді є виховання волі, характеру, політичної культури, об'єднуючої ідейності, громадянства, яке полягає в готовності виконувати обов'язки громадянина України.

Загальнополітична стратегія України ґрунтується на принципі припинення гонки озброєння та вирішенні глобальних проблем мирним шляхом. Україна проголосила себе без'ядерною державою. Діючи поетапно та послідовно, звільняє свою територію від ядерної зброї. Ставши на мирний шлях. Україна протягом короткого періоду часу в цьому напрямку провела величезну роботу, що сприяло значному підвищенню її авторитету на міжнародній арені. Активна, конструктивна і динамічна політика України стала важливим чинником тих позитивних змін, що відбуваються в суспільстві, де немає етнічного чи будь-якого іншого протистояння. Ці зміни дають можливість конструктивним шляхом вирішувати найважливішу із всіх глобальних проблем сучасності проблему мирного співіснування і надійної безпеки життєдіяльності.

Реальність ядерного століття висунула фундаментальні завдання, як теоретично і практично зберегти мир, відвернути ядерну загрозу, як проводити себе, жити цивілізовано в умовах міжнародного спілкування та співробітництва.

Проблема війни, будучи глобальною за походженням і сутністю для свого дослідження і практичного вирішення вимагає подальшої концентрації зусиль в масштабах всієї планети, цивілізації в цілому. А саме, головне – вона вимагає припинення гонки озброєння і переключення коштів і які витрачаються на військові цілі, на вирішення інших глобальних проблем сучасності. Відомо, що після другої світової війни загальні прямі витрати на гонку перевищили 6 трлн доларів. До середини 80-x років витрати на озброєння людства не наближалися до 1 трлн доларів на рік. Якщо збережеться така тенденція нарощування озброювання, то загальні витрати військові цілі в світі будуть зростати кожні п'ятнадцять років у два рази. Коштів, які витрачаються в світі на озброєння вистачило б для забезпечення всіх країн, що розвиваються, продуктами харчування j медичною допомогою. Якщо кожний день в світі на озброєння витрачається приблизно 2.2млрд доларів, то всі витрати ВООЗ в середині 80 років на боротьбу з малярією складали 29 мли доларів, а на вирішення проблем водопостачання і санітарії - 45 млн. доларів.

Світова статистика свідчить про те, що гонка озброєння забирає значну частину світових природних і трудових ресурсів, які можна направляти на вирішення таких глобальних проблем, як забезпечення продуктами харчування, розвиток нових енергетичних джерел, викорінювання хвороб, збереження навколишнього природного середовища і т. інше.

Для вирішення ряду ключових проблем безпеки життєдіяльності сучасного міжнародного життя необхідне нове, мислення в політиці. Політика несумісна з силою, політика - це сфера спільного прийняття рішень шляхом колективної комунікації. Які б суперечності не розділяли Схід і Захід. Північ і Південь, для всіх держав і народів на перший план вийшов нині єдиний загальнолюдський інтерес. Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни і силової політики. Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.

Висновок

Найбільш конфліктогенною є кримськотатарська ситуація. Вона породжує цілий "букет" невирішених проблем, а саме: проблему історичного плану (незрозуміле, хто нестиме відповідальність за депортацію кримських татар і як ставити питання про матеріальну та моральну компенсацію за понесені збитки); проблему розподілу ресурсів (відсутність матеріальних і фінансових ресурсів для забезпечення переселення та улаштування); проблему доступу кримських татар до власності і землі на півострові, тенденцію до анклавізації при розселенні кримськотатарської спільноти); комплекс проблем політичного характеру (певна закритість кримськотатарських громадсько-політичних організацій, негативне ставлення місцевого населення і влади до претензій з боку кримськотатарської спільноти). Врешті-решт, на вирішення вищезазначених проблем негативно впливає загальна криміналізація Кримського півострова.

Необхідність пошуків засобів регулювання міжнародних конфліктів та управління ними випливає з усвідомлення нової конфліктологічної парадигми мислення: по-перше, належить визнати і вмотивувати значення соціальних конфліктів як щоденного і природного явища соціального життя, його невід'ємного атрибута; по-друге, слід визнати не тільки неминучість конфліктності в суспільстві, а й виявлену та підкреслену конструктивну роль конфліктів у суспільному розвитку; по-третє, маємо усвідомити, що конфлікт можна регулювати і управляти ним. Отож, більшість соціально-політичних конфліктів можуть бути оптимізовані на будь-якому рівні та стадії, а головне інструментальне завдання щодо конфлікту повинно бути визначено як управління ним.

⇐ Предыдущая12345

Поделиться: