ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ

Технічне обслуговування акумуляторної батареї. Термін служби акумуляторних батарей за умови правильної експлуатації їх та своєчасного догляду за ними становить чотири роки або 75 тис. км пробігу автомобіля. Проте цей термін може значно скорочуватися в разі порушення правил експлуатації та зберігання батарей. На технічний стан акумуляторних батарей особливо впливають забруднення електроліту, робота й зберігання при підвищеній температурі електроліту та низькому його рівні, порушення режимів заряджання, заливання електроліту підвищеної густини (це найчастіше буває, якщо замість дистильованої води для доведення рівня в акумулятори додають електроліт). Усе це може призвести до небезпечних несправностей.

Основні несправності'. • підвищене само розряджання; • коротке замикання різнойменних пластин; • сульсратація пластин; • корозія решіток позитивних пластин. Крім того, під час експлуатації батарей відбуваються: • окиснення полюсних штирів і наконечників; • розтріскування мастики й поява тріщин у баці, кришках, що спричиняє підтікання електроліту.

Саморозрядження акумуляторної батареї під час її експлуатації та зберігання виникає через утворення в активній масі пластин місцевих струмів, що пояснюється появою електрорушійної сили між оксидами активної маси та решіткою пластин. Крім того, в разі тривалого зберігання електроліт в акумуляторі відстоюється, й густина його нижніх шарів стає більшою, ніж верхніх. Це призводить до появи різниці потенціалів та виникнення зрівнювальних струмів на поверхні пластин.

Нормальне саморозрядження справної батареї становить 1...2 % за добу. Причинами підвищеного саморозрядженняможуть бути:

/ забруднення поверхні батареї;

/ застосування для доливання звичайної (не дистильованої) води, що містить луги та солі;

/ потрапляння всередину акумуляторів частинок металу та інших речовин, які сприяють утворенню гальванічних пар.

Для усунення несправності слід протерти поверхню батареї або замінити електроліт, промивши внутрішню поверхню бака.

До ознак короткого замикання всередині акумулятора належать «кипіння» електроліту та різке зниження напруги, що найчастіше спричиняється осипанням активної масі й руйнуванням сепараторів. В обох випадках треба розібрати акумуляторну батарею й замінити несправні елементи.

Сульфітація пластин — це утворення на них великих кристалів сірчанокислого свинцю у вигляді білого нальоту. При цьому збільшується опір акумуляторів. Великі кристали сульфату свинцю закривають пори активної маси, перешкоджаючи прониканню електроліту та формуванню активної маси під час заряджання. Внаслідок цього активна поверхня пластин зменшується, а отже, знижується ємність батареї. Ознака сульфітації пластин: під час заряджання батареї швидко збільшуються напруга та температура електроліту й відбувається бурхливе газовиділення («кипіння»), а густина електроліту підвищується неістотно. При наступному розряджанні й особливо вмиканні стартера батарея швидко розряджається через малу ємність.

Основні причини сульфітації:

/ розряджання батареї нижче 1,7 В на один акумулятор;

/ оголення пластин унаслідок зниження рівня електроліту;

/ тривале зберігання батареї без під заряджання (особливо — розрядженої);

/ велика густина електроліту;

/ тривале користування стартером під час пуску двигуна.

Невелику сульфітацію пластин можна усунути проведенням одного або кількох циклів «заряджання—розряджання». Для цього акумуляторну батарею треба повністю зарядити й довести густину електроліту в ній до нормальної (1,285 г/см³), доливаючи електроліт густиною 1,4 г/см³ або дистильовану воду. Потім слід розрядити батарею через лампу струмом силою 4...5 А до напруги 1,7 В на один акумулятор і визначити розрядну ємність. Після цього потрібно звести ємність до температури +30 °С, користуючись формулою

де £>_л — ємність батареї, зведена до температури + ЗО °С; Q — розрядна ємність, добута множенням сили розрядного струму на час розряджання батареї в годинах; / — середня температура електроліту (пів сума температур, виміряних на початку та наприкінці розряджання) в акумуляторах під час розряджання, °С; 0,01 — температурний коефіцієнт ємності.

Якщо обчислена дійсна ємність становитиме не менше ніж 80 % номінальної, то батарею треба знову зарядити й установити на автомобіль; якщо ємність буде нижчою, то весь цикл слід повторити. Так само рекомендується діяти й після зберігання батареї понад 6 міс. і перед тривалим зберіганням.

Окиснення полюсних штирів призводить до збільшення опору в зовнішньому колі й навіть до припинення струму. Для усунення несправності треба зняти зі штирів наконечники проводів (затискачі), зачистити штирі та затискачі й закріпити останні на штирях. Після цього штирі та затискачі потрібно змастити тонким шаром технічного вазеліну.

Підтікання електроліту крізь тріщини в баці виявляють оглядом. Для усунення несправності батарею здають у ремонт. У разі вимушеної тимчасової експлуатації батареї з цією несправністю необхідно періодично додавати в несправне відділення бака електроліт, а не дистильовану воду.

Термін служби та справність акумуляторної батареї багато в чому залежать від своєчасного й правильного догляду за нею. Батарея має бути чистою, оскільки забруднення її поверхні призводить до підвищеного саморозрядження. Під час технічного обслуговування треба протерти поверхню батареї 10 %-ним розчином нашатирного спирту або кальцинованої соди, після чого витерти чистою сухою ганчіркою.

Під час заряджання внаслідок хімічної реакції виділяються гази, які значно підвищують тиск усередині акумуляторів. Тому вентиляційні отвори в пробках потрібно постійно прочищати тонким дротом.

• Оскільки під час роботи батареї утворюється гримучий газ (суміш водню з киснем), то щоб запобігти вибуху, не можна оглядати батарею з відкритим вогнем.

Періодично треба зачищати штирі та затискачі проводів. Через 2...2,5 тис. км пробігу, а в спеку через кожні п'ять—шість днів потрібно перевіряти рівень електроліту крізь заливні отвори акумуляторів скляною трубкою з внутрішнім діаметром 3...5 мм. Стовпчик електроліту в трубці показує висоту його рівня над запобіжним щитком, яка має становити 10...15 мм (рис. 3.22, й). Рівень електроліту можна перевірити також чистою ебонітовою або дерев'яною паличкою; не можна для цього застосовувати металевий стержень. У разі зниження рівня слід долити дистильовану воду, а не електроліт, оскільки під час роботи батареї вода в електроліті розкладається й випаровується, а кислота залишається.

Слід періодично перевіряти густину електроліту (рис. 3.22, б), щоб визначити ступінь зарядженості акумуляторної батареї (табл. 3.3). Для цього треба наконечник кислото міра опустити у заливний отвір акумулятора, засмоктати електроліт за допомогою гумової груші й за поділками ареометра, вміщеного всередину скляної колби, визначити густину електроліту.

Для тривалого зберігання батареї взимку ЇЇ треба зняти з автомобіля, повністю зарядити й зберігати в сухому місці за температури не вище від 0 й не нижче від -ЗО °С, враховуючи, що чим нижча температура електроліту, тим менше саморозрядження батареї (температура замерзання електроліту густиною 1,1 г/см³ дорівнює —7 °С> густиною 1,22 г/см³ становить -37 °С, а густиною 1,31 г/см³ дорівнює —66 °С).

Через кожні три місяці батарею треба під заряджати для відновлення ємності, втраченої на саморозрядження.

У разі зберігання батареї безпосередньо на автомобілі треба від'єднати проводи від полюсних штирів.

Таблиця 3.3

Залежність між густиною електроліту, г/см³, зведеною до температури +15 °С, та ступенем зарядженості батареї

 

1 Повністю заряджена батарея	Батарея розряджена на
	25 %	50 %
'         1,31	1,27	1,23
1,29	1,25	1,21
1,27	1,23	1,19
і         1,25	1,21	1,17

Технічне обслуговування генератора виконують у разі виявлення несправностей, зазначених нижче (якщо є ще й інші несправності, генератор підлягає ремонту).

Основні несправності; • забруднення або замаслення контактних кілець; • спрацювання й зависання щіток; • обрив або коротке замикання в обмотках збудження й статора; • окиснення та обгоряння контактів регулятора; • неправильний зазор між ними.

Стан генератора визначають за показами амперметра або за допомогою контрольної лампи. Після вмикання запалювання стрілка амперметра має відхилитися ліворуч (автомобілі «Москвич» та ГАЗ-24) й показувати розряджання акумуляторної батареї або має засвітитися контрольна червона лампа на щитку приладів (автомобілі ВАЗ та ЗАЗ). Під час роботи двигуна з підвищеною частотою обертання колінчастого вала амперметр має показувати заряджання батареї (стрілка відхиляється праворуч), а контрольна червона лампа — гаснути.

Справність генератора й регулятора напруги можна перевірити за допомогою вольтметра, ввімкненого до затискачів «+» і «—» (маса) генератора, коли працює двигун. Якщо покази вольтметра будуть у межах 14...15 В, то генератор, регулятор напруги й коло заряджання акумуляторної батареї справні.

Якщо на всіх режимах роботи двигуна амперметр показує розряджання або світиться контрольна червона лампа, то несправними можуть бути генератор, регулятор напруги або амперметр. У цьому разі треба передусім перевірити й відрегулювати натяг паса привода генератора та надійність кріплення проводів на затискачах генератора й регулятора напруги, після чого завести двигун І перевірити роботу генератора. Якщо несправність не усунулася, то слід вивернути гвинти, зняти кришку й вийняти щіткотримач зі щітками, протерти змоченою бензином ганчіркою контактні кільця, обгорілі контактні кільця зачистити дрібнозернистою скляною шкуркою, перевірити стан щіток і спрацьовані — замінити.

ТО Через 10 тис. км пробігу автомобіля:

• перевірити й у разі потреби відрегулювати натяг

паса привода вентилятора й генератора;

• перевірити кріплення генератора до двигуна, проводів на затискачах генератора й регулятора напруги;

• очистити від забруднень та пилу генератор і регулятор напруги;

• за допомогою шинного насоса видалити (продути) пил зсередини генератора;

• підтягнути гайки кріплення шківа та стяжні гвинти кришок генератора.

Через 60 тис. км пробігу автомобіля:

• перевірити стан щіток;

• зачистити контактні кільця.

 Технічне обслуговування системи запалювання.

Основні несправності: • занадто пізнє або раннє запалювання; • перебої запалювання в одному чи кількох циліндрах; • повне припинення запалювання.

Пізнє запалювання характеризується втратою потужності й перегріванням двигуна, а раннє — втратою потужності та стуком у двигуні. Для усунення несправності слід перевірити й, якщо треба, відрегулювати момент запалювання за допомогою октан-коректора.

Перебої в одному циліндрі найчастіше спричиняються:

несправністю свічки запалювання;

псуванням ізоляції проводу високої напруги, приєднаного до свічки;

поганим контактом цього проводу в наконечнику свічки або в гнізді кришки розподільника.

Перебої в кількох циліндрах можуть виникати внаслідок:

псування ізоляції центрального проводу високої напруги;

поганого його контакту в гнізді кришки розподільника або в затискачі котушки запалювання;

несправності конденсатора;

обгоряння контактів переривника, неправильного зазору між ними або періодичного замикання рухомого контакту на масу через псування ізоляції, тріщини кришки розподільника та ротора.

До несправностей свічки належать:

тріщини ізолятора;

обгоряння електродів або неправильний зазор між ними;

відкладання нагару на електродах.

Аби знайти несправну свічку, треба, запустивши двигун, на холостому ходу по черзі від'єднувати від свічок проводи високої напруги (знімати наконечники). Якщо при цьому перебої у двигуні збільшуються, то свічка, що перевіряється, справна, а якщо робота двигуна не змінюється, то свічка несправна. Крім того, несправна свічка буде трохи холоднішою, ніж решта.

Несправну свічку потрібно викрутити й після очищення електродів, нижньої частини ізолятора та корпусу промити бензином й обдути стисненим повітрям. Для очищення свічок краще використовувати спеціальний піскоструминний апарат. Зазор між електродами свічки перевіряють круглим щупом і в разі потреби регулюють, установлюючи його в межах 0,5...0,7 мм (для кожного двигуна встановлюється заводом-виготовлювачем) підгинанням бічного електрода.

Часта причина перебоїв у циліндрах — окиснення й обгоряння контактів переривника, які в цьому разі чинять великий опір проходженню струму, внаслідок чого знижуються сила струму в первинній обмотці котушки запалювання та напруга у вторинному колі.

Якщо зазор між контактами переривника малий, час перебування контактів у розімкненому стані зменшується, й магнітне поле, яке створюється первинною обмоткою, не встигає повністю зникнути.

Якщо зазор занадто великий, навпаки, час перебування контактів у замкненому стані зменшується, і струм у первинному колі не встигає відновлюватися до максимального значення. В обох випадках у вторинній обмотці зменшується напруга й можуть виникати перебої в циліндрах, особливо зі збільшенням частоти обертання колінчастого вала. Обгорілі контакти переривника зачищають надфілем.

Для перевірки й регулювання зазору між контактами слід зняти кришку розподільника, повернути рукояткою колінчастий вал до повного розмикання контактів і щупом перевірити зазор, який має становити 0,35...0,45 мм. Якщо зазор неправильний, то на двигунах «Москвич», МеМЗ та ГАЗ-24 треба послабити стопорний гвинт пластини нерухомого контакту й, повертаючи ексцентрик, установити нормальний зазор, після чого затягнути стопорний гвинт. На двигуні автомобіля ВАЗ треба послабити два стопорних гвинти, встановити в паз викрутку й переміщати площадку з нерухомим контактом. Після регулювання затягнути гвинти.

Тріщини на кришці й роторі розподільника виявляють оглядом, несправні деталі замінюють новими.

Повне припинення запалювання може бути спричинене несправностями в колі високої або низької напруги.

Для виявлення несправності в колі низької напруги треба взяти контрольну лампу й приєднати один провід до корпусу автомобіля, а інший послідовно (при ввімкненому запалюванні та розімкнених контактах переривника) — до вмикача стартера, вхідного й вихідного затискачів замка запалювання, вхідного та вихідного затискачів котушки запалювання й нарешті до затискача низької напруги переривника. Порушення контакту або обрив буде на тій ділянці кола, на початку якої лампа світиться, а в кінці — не світиться. Відсутність розжарювання лампи, приєднаної до вихідного затискача котушки запалювання або до затискача переривника, крім обриву кола на цій ділянці, може вказувати також на несправність ізоляції рухомого контакту (замикання контакту на масу). Тягарець рухомого контакту з несправною ізоляцією потрібно замінити.

Аби перевірити справність кола високої напруги (за умови, що коло низької напруги справне), треба зняти кришку розподільника, повернувши колінчастий вал, поставити контакти переривника на повне змикання й вийняти провід високої напруги з центрального затискача розподільника. Потім увімкнути запалювання, тримати кінець проводу на відстані 4...5 мм від маси й пальцем розмикати контакти переривника. Якщо іскри на кінці проводу немає, то це свідчить про несправність у колі високої напруги або несправність конденсатора. Для остаточного виявлення причини треба замінити конденсатор явно справним і повторити перевірку; якщо іскри немає, то слід замінити котушку запалювання.

Справність конденсатора можна перевірити, від'єднавши його провід від затискача переривника, після чого, поставивши контакти переривника на повне змикання, ввімкнути запалювання й рукою розмикати контакти, між якими спостерігатиметься сильне іскріння. Після цього провід конденсатора знову приєднати до затискача й розмикати контакти. Якщо іскріння зменшиться, то конденсатор справний, у противному разі його слід замінити.

ТО Через 4...5 тис. км пробігу автомобіля:

• очистити прилади системи запалювання від пилу й бруду;

• перевірити й закріпити проводи кіл низької та високої напруг. Через 10 тис. км пробігу автомобіля:

• зняти кришку розподільника, протерти її зсередини ганчіркою, змоченою бензином, а якщо буде виявлено замаслення, то протерти диск і контакти переривника;

• змастити вісь рухомого контакту та фільц кулачка переривника оливою для двигуна;

• на двигунах автомобілів «Москвич», ЗАЗ і ГАЗ-24 додатково змастити оливою для двигуна втулку кулачка переривника та мастилом 1-13 валик (повернувши ковпачок олив ниці).

Через 20 тис. км пробігу автомобіля:

• на двигуні ВАЗ залити дві-три краплі оливи для двигуна в отвір олив ниці, спочатку повернувши її кришку;

• оглянути контакти переривника й у разі виявлення нерівностей та обгоряння зачистити їх надфілем і відрегулювати зазор між ними;

• перевірити встановлення моменту запалювання, для чого зняти кришку розподільника, повернувши колінчастий вал, установити ротор у положення, коли його розносна пластина буде спрямована на затискач першого циліндра, приєднати контрольну лампу й повільно повертати колінчастий вал (перед цим увімкнувши запалювання) до засвічування лампи — в цей момент установочні мітки мають збігатися; в разі потреби встановлення запалювання повторити;

• вивернути свічки, якщо є нагар, покласти їх у бензин або ацетон, через 20...25 хв очистити нагар щіточкою, промити й обдути стисненим повітрям, перевірити круглим щупом зазор між електродами й у разі потреби відрегулювати підгинанням бічного електрода.

Через ЗО тис. км пробігу автомобіля свічки рекомендується замінити новими. Щоб запобігти зриванню різьби під час закручування, свічку слід установлювати в торцевий свічковий ключ, а потім уже разом із ключем — у свічковий отвір головки циліндрів і, легко повертаючи, рукою вкручувати свічку, доки вона не піде вільно по різьбі, після чого остаточно затягнути із застосуванням воротка.

Технічне обслуговування стартера, звукового сигналу та контрольно-вимірювальних приладів. До несправностей стартера належать: • ослаблення кріплення підвідних проводів;« спрацювання або забруднення щіток і колектора; • окиснення контактів вмикача; • обрив або замикання в обмотках; • спрацювання деталей муфти вільного ходу та зуб’ів шестірні.

Зазначені несправності призводять до того, що стартер не працює зовсім або не розвиває потрібних частоти обертання й потужності, його шестірня не з'єднується із зубчастим вінцем маховика.

Ослаблені проводи слід закріпити, забруднений колектор — протерти ганчіркою, змоченою бензином, або зачистити скляною шкуркою, спрацьовані щітки — замінити новими. Для усунення решти несправностей стартер знімають, розбирають і провадять відповідний ремонт.

Несправності звукового сигналу. • окиснення контактів; • неправильне регулювання; • замикання або обрив в обмотці електромагніту.

У цих випадках сигнал дає слабкий звук або не працює зовсім.

Окислені контакти слід зачистити надфілем. Звук сигналу відновлюють регулюванням.

Несправності покажчиків температури охолодної рідини, тиску оливи та рівня палива призводять до неправильних показів або повної відмови приладів.

Несправні прилади слід замінити новими.

ТО Через 4...5 тис. км пробігу автомобіля:

• стартер і звуковий сигнал очистити від бруду, перевірити й, якщо треба, підтягнути їхнє кріплення;

• перевірити кріплення проводів на клемах стартера, звукового сигналу та контрольне-вимірювальних приладів.

Через 40 тис. км пробігу автомобіля:

• зачистити контакти звукового сигналу й відрегулювати його звук;

• зачистити колектор стартера;

• змастити рідким мастилом гвинтові шліци привода, втулки кришок і шестірню привода стартера.

Технічне обслуговування приладів освітлення та світлової сигналізації. Ці прилади мають особливе значення для забезпечення безпеки дорожнього руху, тому за їхньою справністю треба стежити постійно.

Зовнішні ознаки несправностей приладів освітлення: • неповне розжарювання ламп; • періодичні блимання ламп або повна відсутність освітлення.

Причини несправностей:

порушення електричного контакту між лампою та патроном унаслідок окиснення;

нещільне прилягання проводів, обрив їх або коротке замикання на масу;

підгоряння й окиснення контактів перемикачів світла;

перегоряння волосків ламп і плавких запобіжників. Відсутність контакту або обрив проводу в колі якого-небудь споживача визначають за допомогою переносної лампи. Один ЇЇ провід треба приєднати до маси, а інший — по черзі до місць приєднання проводки (за схемою рис. 3.23), починаючи від джерел струму до споживача. Порушення контакту або обрив буде на тій ділянці кола, на початку якої лампа світиться, а в кінці — не світиться. Контакт у

Рис. 3.23

Монтажна схема електрообладнання автомобіля ВАЗ-2105:

I бічні покажчики поворотів; 2, 3— волоски розжарювання ламп відповідно ближнього й дальнього світла фар; 4— передні габаритні вогні; 5— передні покажчики поворотів; 6 — електродвигуни склоочисників фар; 7 — звукові сигнали; 8 — датчик струму високої напруги першого циліндра; 9— свічки запалювання; 10— генератор;

II      — акумуляторна батарея; 12 — електродвигун насоса обмивника вітрового скла; }3 — електродвигун насоса обмивачів фар; 14 — термовимикач; /5 — датчик покажчика температури охолодної рідини; 16 — датчик контрольної лампи недостатнього тиску оливи; 17 — датчик струму високої напруги; 18— мікроперемикач; 19— електроклапан системи холостого ходу карбюратора; 20 — котушка запалювання; 21 — електропневмокланан карбюратора; 22 — стартер; 23 — реле контрольної лампи заряджання акумуляторної батареї; 24 — колодка діагностики; 25 — датчик ВМТ першого циліндра; 26— електронний блок керування; 27— автомат пуску та прогрівання; 28 — підкапотна лампа; 29 — датчик рівня рідини в бачку гідроприводу гальм; ЗО — реле склоочисника вітрового скла; 31 — переривник покажчиків поворотів та аварійної сигналізації; 32 — електродвигун склоочисника; 33 — монтажний блок; 34— реле обігрівання заднього скла; 35, 36— реле відповідно ближнього й дальнього світла фар; 37' — реле опалювача; 38— реле склоочисників та обмивачів фар; 39— вимикач зовнішнього освітлення; 40 — блок контрольних ламп; 41 — вимикач обігрівання заднього скла; 42 — електро вентилятор опалювача; 43 — вимикач освітлення приладів; 44 — вимикач задніх протитуманних ліхтарів; 45 — комбінація приладів; 46— вольтметр; 47' — спідометр; 48— три позиційний перемикач електровентилятора опалювача; 49— припалювач; 50— патрон під микання переносної лампи; 5/— перемикач світла фар; 52 — перемикач склоочисників, обмивачів вітрового скла та блок-фар; 53— вимикач контрольної лампи стоянкового гальма; 54— вимикач стоп-сигналу; 55 — лампа освітлення речового ящика з вимикачем; 56 — вмикач запалювання; 57— вмикач покажчиків поворотів; 58 — вмикач звукового сигналу; 59 — вимикач аварійної сигналізації; 60— реле-переривник контрольної лампи стоянкового гальма; 61 — вимикач світла; 62— вимикач плафона в передніх дверях; 63— плафон освітлення салону з вимикачем; 64 — вимикач плафона в задніх дверях; 65 — елемент обігрівання заднього скла; 66— датчик покажчика рівня резервного палива; 67' — волоски розжарювання ламп задніх габаритних вогнів; 68 ~ волоски розжарювання ламп задніх протитуманних фар; 69 — лампи освітлення заднього ходу; 70 — лампи стоп-сигналу; 71 — задні покажчики поворотів; 72 — ліхтарі освітлення номерного знака

Позначення кольору проводів:

Б — білий; Бл — блакитний; БлВ — блакитний із білою смужкою; БлЧр — блакитний із червоною смужкою; БЧ— білий із чорною смужкою; Ж— жовтий; ЖБл — жовтий із блакитною смужкою; ЖЧ — жовтий із чорною смужкою; ЖЧр — жовтий із червоною смужкою; 3— зелений; ЗБ— зелений із білою смужкою; 34 — зелений із чорною смужкою; К— коричневий; КБ — коричневий із білою смужкою; О — оранжевий; ОБ — оранжевий із білою смужкою; ОЧ — оранжевий із чорною смужкою; ОЧр — оранжевий із червоною смужкою; Р — рожевий; РБл ~ рожевий із блакитною смужкою; С — сірий; СБл — сірий з блакитною смужкою; СЧ — сірий із чорною смужкою; СЧр — сірий Із червоною смужкою; Ф — фіолетовий; Ч — чорний; Чр — червоний; ЧрБ — червоний із білою смужкою; ЧрБл — червоний із блакитною смужкою місцях з'єднань відновлюється зачищенням стичних поверхонь і підтягуванням кріплень, обрив — з'єднанням проводів із наступним пропаюванням місця з'єднання.

Коротке замикання супроводжується істотним збільшенням сили струму в колі, що призводить до пошкодження ізоляції проводів і перегоряння плавких запобіжників. Місце замикання виявляють оглядом кола. Пошкоджені проводи слід обмотати ізоляційною стрічкою.

• Перегорілий запобіжник можна заміняти тільки після усунення замикання.

Шукаючи місце короткого замикання, якщо його не можна виявити візуально, замість перегорілого запобіжника треба ввімкнути контрольну лампу й від'єднати від кола окремих споживачів (починаючи з найбільш віддалених від джерел струму), яких захищає даний запобіжник. Коли вимикається споживач, в якому є замикання, контрольна лампа гасне. Окислені контакти перемикачів треба зачистити, перегорілі лампи замінити.

У разі неправильного освітлення дороги (світловий промінь спрямований убік, угору, вниз) фари слід регулювати в такій послідовності.

1. На екрані (стіні) нанести осьову лінію О (рис. 3.24), а по обидва боки від неї провести дві вертикальні лінії А та В на відстані, що дорівнює половині відстані між центрами фар (для автомобіля ВАЗ-2105 це 468 мм, для «Москвич-2140» — 551 мм, для ЗАЗ — 609 мм і для ГАЗ-24 — 685 мм). Потім на висоті h центра фар провести горизонтальну лінію 1 та другу горизонтальну лінію 2 нижче від першої на 75 мм (ВАЗ), 50 мм («Москвич»), 40 мм (ЗАЗ) і 100 мм (ГАЗ-24).

2. Установити автомобіль проти екрана на рівній площадці на відстані 5 м (ВАЗ і «Москвич»), 7,5 м (ЗАЗ) та 10 м (ГАЗ-24) так, щоб

вісь автомобіля збігалася з осьовою лінією екрана. При цьому автомобілі (крім ВАЗ-2105) мають бути ненавантаженими й з нормальним тиском повітря в шинах коліс. На автомобілі ВАЗ-2105 рекомендується здійснювати регулювання, заправивши його та спорядивши вантажем масою 75 кг на місці водія. Щодо решти автомобілів, то для стабільного встановлення підвісок треба кілька разів хитнути автомобіль (з боку на бік).

3. На автомобілях ВАЗ-2105, «Москвич-2140» і ГАЗ-24 при ввімкненому ближньому світлі фар, обертаючи бічний та нижній регулювальні гвинти кожної фари, треба знайти таке положення, щоб світлотіньова межа збігалася з лінією 2 екрана, а похилі відрізки виходили з точки С. Регулювати фари слід по черзі (одну закривати).

Регулювальні гвинти фар на автомобілі ВАЗ-2105 розташовано з боку моторного відсіку (рис. 3.25, а). На автомобілі «Москвич» для доступу до гвинтів спочатку треба зняти важелі зі щітками очисників фар, від'єднати трубки від жиклерів обмовників і зняти облицювання радіатора (рис. 3.25, б, в).

На автомобілі ГАЗ-24 знімають облицьовувальні обідки фар. На автомобілі ЗАЗ, обертаючи бічний і верхній регулювальні гвинти, знявши облицьовувальні обідки фар, переміщують оптичний елемент фари так, щоб центр світлової плями при ввімкненому дальньому світлі збігався з точкою перетину вертикальної лінії з нижньою — горизонтальною. Повертанням верхнього або нижнього гвинта оптичний елемент переміщується у вертикальному напрямі, а бічного — у горизонтальному.

На автомобілі ВАЗ-2105, крім того, є гідравлічне ручне коректування напряму світлового променя фар. Це коректування здійснює водій залежно від завантаження автомобіля, повертаючи рукоятку на панелі приладів в одне з чотирьох положень шкали: 1) в машині один водій; 2) всі місця зайнято пасажирами; 3) машину завантажено повністю; 4) в машині один водій і повністю завантажено багажник.

Якщо після вмикання покажчиків повороту сигнальна лампа на щитку приладів блимає рідше, ніж звичайно, то це свідчить про перегоряння однієї з ламп. У цьому разі треба ввімкнути по черзі лівий та правий ліхтарі покажчиків повороту й зовнішнім оглядом визначити, яка з ламп не засвічується. Несправну лампу слід замінити.

ТО Щодня перевіряти дію приладів освітлення, стоп-сигналу та покажчиків повороту вмиканням їх.

Через 4...5 тис. км пробігу автомобіля перевірити кріплення всіх приладів освітлення й приєднаних до них проводів.

Через 20 тис. км пробігу автомобіля перевірити й у разі потреби відрегулювати напрям світлового променя фар, замінити запобіжники та лампи, що перегоріли.

Контрольні запитання

§3.1 1. Для чого призначається акумуляторна батарея та яка її будова?

2. Що таке ємність акумулятора?

3. Які переваги мають акумулятори нового покоління?

4. Для чого призначається генератор?

5. Яку будову має генератор змінного струму та як він діє?

6. Яким чином регулятор напруги підтримує певні параметри генератора?

§ 3.2 7. Який принцип дії системи запалювання та з яких апаратів вона складається?

8. Яку будову має котушка запалювання?

9. із чого складається розподільник запалювання?

10. Яке призначення додаткового опору котушки запалювання та в яку котушку він увімкнений?

11. Яке призначення октан-коректора?

12. Яку будову має вакуумний регулятор випередження запалювання та як він працює?

13. Яку будову має відцентровий регулятор випередження запалювання та як він діє?

14. Що таке жарове число?

§ 3.3 15. Для чого призначається стартер, яка його будова та як він працює?

16. Як працює звуковий сигнал?

17. Як здійснюється регулювання звукового сигналу?

18. Які контрольно-вимірювальні прилади встановлюються на легкових автомобілях?

19. Як діє контрольна лампа заряджання акумуляторної батареї?

20. Яку будову має покажчик температури охолодної рідини та як він працює?

21. Як контролюється температурний режим двигуна з повітряною системою охолодження?

22. Яку будову має покажчик тиску оливи та як він працює?

23. Яку будову має покажчик рівня палива в баці?

§ 3.4 24. Які прилади освітлення й світлової сигналізації встановлюються на автомобілях?

25. Яку будову мають фара й підфарник?

26. Яку будову має задній ліхтар?

27. Які перемикачі та вмикачі встановлюють на автомобілях?

28. Яку будову має вмикач стоп-сигналу та як він працює?

29. Як працює покажчик повороту?

30. Яке призначення запобіжників?

31. Які запобіжники встановлюються на автомобілях?

32. Як діють термобіметалеві й плавкі запобіжники?

§ 3.5 33. Які причини сульфітації акумуляторних пластин?

34. Як перевірити рівень електроліту й що треба доливати в разі його зниження?

35. Які причини підвищеного саморозрядження акумуляторної батареї?

36. Які основні несправності генератора?

37. Як перевірити справність генератора на автомобілі?

38. Які роботи виконуються під час технічного обслуговування генератора?

39. Яка послідовність установлення запалювання на двигуні?

40. Які основні несправності системи запалювання?

41. Які ознаки пізнього й раннього запалювання та як усунути ці несправності?

42. Як можна визначити несправну свічку на двигуні?

43. Як перевірити справність конденсатора?

44. Які роботи виконуються під час технічного обслуговування системи запалювання?

45. Які основні несправності приладів освітлення й світлової сигналізації?

46. Як відрегулювати напрям світлового променя фар?

47. Які роботи виконуються під час технічного обслуговування приладів освітлення?

48. Як виявити можливі несправності в електричних колах?

Глава 4

ТРАНСМІСІЯ

ВИДИ Й СХЕМИ ТРАНСМІСІЙ

Трансмісія автомобіля слугує для передавання крутного моменту від двигуна до ведучих коліс. При цьому передаваний крутний момент змінюється за значенням і розподіляється в певному співвідношенні між ведучими колесами.

Крутний момент на ведучих колесах автомобіля залежить від передаточного числа трансмісії, яке дорівнює відношенню кутової швидкості колінчастого вала двигуна до кутової швидкості ведучих коліс. Передаточне число трансмісії добирається залежно від призначення автомобіля, параметрів його двигуна й потрібних динамічних властивостей.

Трансмісії за способом передавання крутного моменту поділяють на: • механічні; • гідравлічні; • електричні; • комбіновані (гідромеханічні, електромеханічні).

На вітчизняних автомобілях здебільшого застосовуються механічні трансмісії, в яких передавальні механізми складаються із жорстких, що не деформуються, елементів (металевих валів і шестерень). На автобусах Ліщинського й Львівського заводів, а також на великовантажних автомобілях БелАЗ застосовуються гідромеханічні трансмісії з автоматизованим перемиканням передач. Частина великовантажних автомобілів БелАЗ мають електромеханічну трансмісію з мотор-колесами.

Схема трансмісії автомобіля визначається його загальним компонуванням: розміщенням двигуна; кількістю й розташуванням ведучих мостів; видом трансмісії.

Автомобілі з механічною трансмісією й колісною формулою 4x2 (ЗИЛ-130, МАЗ-5335, ГАЗ-24 та ін.) найчастіше мають переднє розташування двигуна, задні ведучі колеса й центральне розміщення агрегатів трансмісії (рис. 4.1, а). Тут двигун 7, зчеплення 2 й коробка передач 3 об'єднані в один блок і утворюють силовий агрегат. Крутний момент від коробки передач 3 передається карданною передачею 4 на ведучий задній міст 5. Істотні відмінності має трансмісія передньоприводного автомобіля ВАЗ-2108 з колісною формулою 4x2 (рис. 4.1,.6), де ведучим виконано передній міст із керованими колесами. В єдиний силовий агрегат об'єднано двигун 7, зчеплення 2, коробку передач 3, механізми ведучого заднього моста 5 (головна передача й диференціал), карданні шарніри однакових кутових швидкостей 6, з'єднані з передніми керованими колесами.

Характерна особливість трансмісії автомобіля з переднім і заднім ведучими мостами (УАЗ-469) полягає в застосуванні роздавальної коробки 7 (рис. 4.1, в), яка через проміжні карданні вали 9 передає крутний момент передньому і задньому 5 ведучим мостам. У роздавальній коробці є пристрій для вмикання й вимикання переднього моста й додаткова знижувальна передача, що дає змогу в разі потреби істотно збільшити крутний момент на колесах автомобіля.

Схему механічної трансмісії тривісних вантажних автомобілів КамАЗ показано на рис. 4.1, г. Тут середній 10 і задній 5 мости ведучі. Крутний момент до них передається одним карданним валом 4, а в головній передачі середнього моста передбачено міжосьовий диференціал і прохідний вал, який передає крутний момент на карданний вал 11 привода заднього моста. В інших схемах трансмісій тривісних автомобілів (Урал-375) крутний момент до ведучих мостів може передаватись окремо карданними валами від роздавальної коробки.

Схеми гідромеханічних трансмісій передбачають об'єднання в єдиному блоці двигуна й гідромеханічної коробки передач, крутний момент від якої передається ведучим колесам через карданний вал і механізми заднього моста, як у звичайній механічній трансмісії.

На автомобілях з електромеханічною трансмісією (БелАЗ) дизель приводить в обертання генератор постійного струму, енергія від якого проводами передається в електродвигуни коліс. Колісний електродвигун монтують в ободі колеса разом зі знижувальним механічним редуктором. Така конструкція називається електромотор-колесом.

⇐ Предыдущая12131415161718192021Следующая ⇒

Поделиться: