ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ КЕРУВАННЯ

Технічне обслуговування рульового керування. Основні ознаки несправностей: • збільшений вільний хід рульового колеса; • туге обертання рульового вала; • осьовий люфт рульового вала й рульового колеса; • теча оливи з картера рульового механізму; • стук у рульовому керуванні.

Збільшення вільного ходу рульового колеса може спричинятися:

/ послабленням кріплень або спрацюванням шарнірних з'єднань рульових тяг;

/ послабленням кріплення картера рульового механізму та рульової сошки;

/ спрацюванням ролика й черв'яка та їхніх підшипників;

/ порушенням регулювання рульового механізму.

Вільний хід рульового колеса, виміряний по його ободу, має не перевищувати 10...15 mm (3...5⁰) на автомобілях «Москвич» і ЗАЗ, 18... 20 мм (5°) — на автомобілях ВАЗ, 10...20 мм — на автомобілі ГАЗ-24.

Для перевірки слід:

• передні колеса поставити в середнє положення, що відповідає руху автомобіля по прямій;

повертати рульове колесо ліворуч до упора, але не порушуючи положення передніх коліс;

• помітити положення рульового колеса за якою-небудь точкою на щитку приладів;

• повернути рульове колесо праворуч, також не порушуючи положення коліс;

• виміряти відстань, пройдену якою-небудь точкою на ободі колеса. Це й буде вільний хід.

Точніше вільний хід можна визначити за допомогою спеціального приладу — люфтоміра.

Щоб визначити несправність, потрібно перевірити оглядом кріплення деталей рульового привода та люфт у шарнірних з'єднаннях. Перевірку слід виконувати вдвох: одному робити різкі рухи рульовим колесом праворуч і ліворуч, а другому знизу оглядати всі кріплення та з'єднання. Усувають несправність підтягуванням кріплень та заміною спрацьованих шарнірів.

Якщо в рульовому приводі несправностей не виявлено, а вільний хід рульового колеса перевищує норму, то треба відрегулювати зачеплення ролика з черв'яком у такій послідовності:

• від'єднати тяги від рульової сошки й установити рульовий механізм у середнє положення. Для цього повернути рульове колесо до відмови в одне з крайніх положень і підрахувати, скільки обертів воно зробить до іншого крайнього положення. Цю кількість обертів розділити навпіл і на це значення повернути рульове колесо від крайнього положення;

• похитуванням рульової сошки за головку в радіальному напрямі визначити, чи є люфт у зачепленні;

• відкрутити контргайку 4 (див. рис. 6.11) регулювальної муфти 5 («Москвич») або контргайку 21 регулювальних гвинтів 16, 20 (ВАЗ, ЗАЗ і ГАЗ-24) і вкручувати регулювальну муфту (гвинти) до повного усунення переміщення сошки, після чого перевірити легкість обертання рульового вала; якщо заїдань немає, закрутити контргайку й приєднати рульову тягу до сошки.

Туге обертання рульового вала може спричинятися:

/ деформацією деталей рульового привода;

/ відсутністю оливи в картері рульового механізму;

/ неправильним регулюванням зачеплення або спрацюванням підшипників черв'яка та ролика;

/ неправильним установленням кутів передніх коліс.

Перевіряють наявність оливи, а також доливають її в картер рульового механізму крізь отвір, що закривається пробкою. Решту несправностей усувають регулюванням і заміною спрацьованих деталей.

Осьовий люфт рульового вала на автомобілях ВАЗ та ГАЗ-24 можна усунути регулюванням підшипників черв'яка, видаливши частину регулювальних прокладок 14 між кришкою та картером рульового механізму (див. рис. 6.11). Для вибирання осьового люфту на автомобілі «Москвич» треба підтягнути регулювальну гайку 2 картера рульового механізму, послабивши контргайку 3, а на автомобілі ЗАЗ — підтягнути пробку 17, послабивши стопорну гайку 18. Щоб усунути люфт рульового колеса, треба підтягнути гайку кріплення його на рульовому валу.

ТО Основний показник технічного стану рульового керування — вільний хід (люфт) рульового колеса. Великий вільний хід утруднює керування автомобілем, оскільки при цьому збільшується час, потрібний для повороту керованих коліс, що особливо небезпечно за високої швидкості руху. Тому щоденно перед виїздом необхідно перевіряти вільний хід рульового колеса.

Через перші 2...З тис. км, а потім через кожні 10 тис. км пробігу автомобіля слід перевіряти кріплення рульової колонки, рульового механізму, рульової сошки, маятникового важеля й поворотних важелів, а також шплінтування гайок кульових пальців, стан захисних гумових чохлів шарнірних з'єднань рульових тяг і наявність оливи в картері рульового механізму. Порвані або потріскані гумові чохли треба негайно заміняти новими, інакше через потрапляння бруду шарніри швидко вийдуть із ладу. Для перевірки якості оливи слід викрутити пробку заливного отвору картера й, повертаючи рульове колесо, спостерігати за вкриванням нарізки черв'яка оливою; якщо середня частина черв'яка не вкривається, то оливу треба долити.

На автомобілях ЗАЗ рівень оливи в картері рульового механізму має сягати нижньої кромки різьбового отвору під болт кріплення картера рульового механізму до бризковика (при викрученому болті).

Технічне обслуговування гальмової системи. В процесі експлуатації автомобіля внаслідок частого користування гальмами спрацьовуються поверхні спряжених деталей гальмових механізмів та їхніх приводів. Якщо спрацювання не виходить за межі, що встановлюються заводами-виготовлювачами, то нормальна робота гальмових систем не порушується. В противному разі виникають несправності, які треба негайно усунути, оскільки від нормального функціонування гальмових систем значною мірою залежить безпека дорожнього руху.

Ознаки основних несправностей гальмових систем: • недостатня ефективність гальмування; • збільшення зусилля, що прикладається до педалі; • занос автомобіля; • пригальмовування коліс на ходу; • неповне розгальмовування всіх коліс; • зменшення робочого ходу педалі; • самочинне гальмування, коли працює двигун.

Недостатня ефективність гальмування виявляється у збільшенні гальмового шляху. Згідно з Правилами дорожнього руху одноразовим натисканням на педаль привода робочого гальма легкового автомобіля має забезпечуватися рівномірне загальмовування всіх коліс на сухій горизонтальній ділянці дороги з твердим покриттям (коефіцієнт зчеплення не менше ніж 0,6) на шляху не більш як 7,2 м під час руху зі швидкістю ЗО км/год. При цьому кут, на який розвертається автомобіль, має не перевищувати 8°.

Причини поганої дії гальм:

/ підтікання рідини з гідравлічного привода або потрапляння в нього повітря внаслідок пошкодження деталей колісних циліндрів, гумових ущільнювачів у головному гальмовому циліндрі та гумових з'єднувальних шлангів привода;

/ потрапляння оливи або мастила на фрикційні накладки колодок крізь сальники маточин коліс і півосей унаслідок спрацювання їх або переповнення мастилом маточин коліс та порожнин підшипників півосей;

/ потрапляння на накладки гальмової рідини з колісних циліндрів.

Для усунення несправності треба замінити спрацьовані або поламані деталі, промити й протерти фрикційні накладки та гальмові барабани, підтягнути з'єднання, довести до норми кількість рідини в системі та прокачати її.

Потрапляння повітря в систему гідроприводу спричинює зменшення зусилля натискання на педаль під час гальмування («м'яка педаль»), педаль опускається до кінця при легкому натисканні на неї.

Щоб видалити повітря з гідравлічного привода, треба:

• перевірити рівень рідини в живильному бачку головного гальмового циліндра й у разі потреби довести його до нормального;

• очистити від бруду й зняти гумові захисні ковпачки клапанів випускання повітря на всіх колісних гальмових циліндрах;

• на клапан випускання повітря одного з коліс надіти спеціальний гумовий шланг завдовжки 350...400 мм і занурити його вільний кінець у скляну посудину з гальмовою рідиною;

• відкрутити клапан випускання повітря на 1/2—3/4 оберта;

• після цього помічник (роботу виконують удвох) має швидко натиснути на гальмову педаль і повільно відпускати ЇЇ (при цьому рідина разом із повітрям витіснятиметься із системи через шланг у посудину). Цей процес слід повторювати доти, доки не припиниться надходження бульбашок повітря й зі шланга не почне виходити чиста рідина;

• затримати педаль в натиснутому стані й щільно завернути клапан випускання повітря;

• зняти шланг і надіти гумовий ковпачок;

• у такому самому порядку прокачати привод до гальмового механізму другого колеса цієї вітки (контуру), а потім по черзі — обох коліс іншої вітки гальмового привода. Спочатку прокачують привод до гальмових механізмів задніх коліс, а потім — передніх. Під час прокачування слід спостерігати за рівнем рідини в живильному бачку й періодично доливати її.

Якщо немає шланга, прокачування можна здійснити так: натиснути на педаль гальма до відмови й затримати ЇЇ в такому положенні; потім іншій особі відкрутити на півоберта клапан випускання повітря й спостерігати за струменем рідини, що витікає. Якщо в струмені спостерігатимуться бульбашки повітря (ціна), то треба клапан закрутити, відпустити педаль і повторювати процес до повного видалення повітря, коли з гідроприводу піде чиста рідина. Послідовність прокачування така сама, як зазначено вище.

Для видалення повітря з порожнин вакуумного підсилювача треба повторити всі розглянуті операції прокачування, але перед цим пустивши двигун.

Збільшення зусилля, що прикладається до педалі для ефективного гальмування, може спричинятися:.

/ засміченням повітряного фільтра підсилювача;

/ заїданням корпусу клапана через розбухання діафрагми;

/ пошкодженням або нещільним кріпленням вакуумного шланга, що з'єднує підсилювач із випускним трубопроводом двигуна.

Для усунення несправностей слід промити повітряний фільтр і закріпити вакуумний шланг. Якщо це не дасть результату, то підсилювач підлягає ремонту або заміні.

Занос автомобіля під час гальмування може відбуватися внаслідок:

/ замаслення фрикційних накладок одного або двох коліс одного боку;

/ витікання гальмової рідини або заїдання поршня в одному з робочих гальмових циліндрів;

/ зменшення прохідного перерізу трубопроводів;

/ несправностей регулятора тиску в гідравлічному приводі задніх коліс.

Для виявлення причини несправності слід оглянути всі трубопроводи гідроприводу, промити й протерти деталі, що замастилися, й, якщо треба, замінити спрацьовані деталі гальмових циліндрів і зім'яті трубопроводи, а також регулятор тиску.

Пригальмовування коліс на ходу при відпущеній педалі гальмового привода супроводжується погіршенням накату автомобіля й підвищенням нагрівання одного або всіх гальмових барабанів (дисків). Причинами цього можуть бути:

S обрив або послаблення стяжних пружин колодок;

•/ зрив фрикційних накладок гальмівних колодок;

/ засмічення компенсаційних отворів або заїдання поршнів головного гальмового циліндра;

/ заїдання поршнів робочих гальмових циліндрів коліс;

/ повне укручування поршня робочого циліндра в упорне кільце;

/ відсутність вільного ходу педалі гальма; / послаблення кріплення супорта переднього гальма («Москвич» і ВАЗ);

/ неправильне регулювання стоянкового гальма (немає зазору між колодками та барабаном);

/ підвищення биття гальмового диска.

У разі нагрівання всіх гальмових барабанів (дисків) треба перевірити вільний хід гальмової педалі, який має становити 1...5 мм на автомобілях «Москвич», 3...5 мм на автомобілях ВАЗ і 1,5...5 мм на автомобілях З A3.

На автомобілях «Москвич» вільний хід гальмової педалі регулюється зміною довжини штовхача поршня вакуумного підсилювача. Для цього треба послабити контргайку й пасатижами за накатану частину повертати штовхач. Закручуванням штовхача у вилку вільний хід збільшують, а викручуванням — зменшують.

На автомобілях ВАЗ вільний хід педалі регулюють, переміщуючи вмикач стоп-сигналу разом із буфером, відкрутивши контргайку.

На автомобілях ЗАЗ, щоб відрегулювати вільний хід педалі, треба обертати штовхач поршня головного гальмового циліндра, послабивши контргайку на ньому. В разі великого спрацювання фрикційних накладок вільний хід педалі слід збільшувати доти, доки поршні своєю різьбою не упруться в різьбу кілець робочих гальмових циліндрів. При наступних плавних гальмуваннях поршні потягнуть за собою кільця, й вони пересунуться в циліндрах, що трохи зменшить хід педалі. Для скорішого відновлення нормального ходу педалі треба, рухаючись вперед зі швидкістю до ЗО км/год по сухому шосе, зробити п'ять-шість різких гальмувань, а потім — кілька різких гальмувань, рухаючись заднім ходом.

У разі сильного нагрівання одного з гальмових барабанів треба зняти барабан і перевірити стан стяжних пружин колодок та легкість переміщення поршнів у робочих гальмових циліндрах. Пружини, що лопнули, а також непридатні деталі циліндрів слід замінити. На автомобілях ВАЗ і «Москвич» нагрівання гальмового диска переднього колеса можна усунути, підтягнувши болти кріплення супорта до кронштейна поворотного стояка. Гальмові циліндри задніх коліс можуть нагріватися також через неправильне регулювання привода стоянкового гальма.

Для регулювання ходу важеля привода стоянкового гальма на автомобілях ВАЗ треба зробити таке:

• перевести важіль у крайнє нижнє положення, а потім підняти вгору на два зуби сектора;

• відпустити контргайку наконечника троса й, повертаючи регулювальну гайку, натягувати трос;

• затягнути контргайку й перевірити хід важеля, який у разі повного загальмовування має переміщатися на чотири зуби (клацання).

Аналогічно це регулювання здійснюється на автомобілі ГАЗ-24.

На автомобілях «Москвич» довжина кожного троса привода стоянкового гальма змінюється самочинно повертанням регулювальних гайок при послаблених контргайках. Повне гальмування має наставати, коли важіль привода переміститься на вісім зуб’ів сектора.

Якщо зміною довжини тросів відрегулювати гальма не вдається, то слід діяти так:

• підняти задні колеса й зняти гальмові барабани;

• послабити натяг задніх тросів;

• відкрутити контргайку регулювального гвинта;

• за допомогою монтажних лопаток для шин утримувати гальмівні колодки притиснутими до нижніх опор і розпірної планки й викруткою повертати за годинниковою стрілкою регулювальний гвинт до здобуття зазору 4...6 мм між наконечником троса та ободом задньої колодки;

• утримуючи в цьому положенні регулювальний гвинт, затягнути його контргайку;

• так само відрегулювати гальмовий механізм другого колеса;

• надіти барабани й відрегулювати довжину задніх тросів за ходом важеля стоянкового гальма.

На автомобілях ЗАЗ передбачено три регулювання стоянкової гальмової системи. Потреба в регулюванні визначається за ходом важеля, який має не перевищувати чотири-п'ять клацань храповика. В разі більшого ходу слід натягнути троси переміщенням уперед кронштейна в овальних отворах (послабивши чотири болти). Після регулювання болти треба затягнути до відмови. Якщо довжину овальних отворів повністю використано, а хід важеля великий, то слід провести друге регулювання, переставивши ролик в отвір. Потім потрібне остаточне регулювання переміщенням кронштейна, як зазначено вище. Якщо й після другого регулювання вільний хід важеля перевищуватиме норму, то слід здійснити третє регулювання, знявши гальмові барабани задніх коліс і переставивши розпірні планки в інші прорізи.

Неповне розгальмовування всіх коліс може бути наслідком:

/ відсутності вільного ходу педалі гальма через неправильне положення вмикача стоп-сигналу;

/ несправності вакуумного підсилювача (заїдання корпусу клапана, затиснення ущільнювача кришки підсилювача або захисного ковпачка, порушення вис тупання регулювального болта відносно площини головного гальмового циліндра);

/ засмічення компенсаційного отвору в головному циліндрі або заїдання поршня в ньому.

Щоб усунути несправність, треба здійснити потрібні регулювання, замінити непридатні деталі й прокачати систему. Несправний вакуумний підсилювач підлягає заміні. Зменшення робочого ходу педалі («жорстка педаль») можливе внаслідок:

/ засмічення компенсаційного отвору в головному циліндрі або перекриття його через розбухання внутрішньої манжети;

/ неправильного регулювання положення педалі (немає зазору між манжетою та поршнем головного циліндра).

Для усунення несправності треба прочистити отвір, промити й прокачати систему, замінити манжету в разі її розбухання або відрегулювати положення педалі так, щоб забезпечувався встановлений зазор між поршнем і штовхачем (вільний хід педалі).

На автомобілях ВАЗ із вакуумним підсилювачем у гідравлічному приводі можливе самочинне гальмування, коли працює двигун, що спричиняється:

/ підсмоктуванням повітря в підсилювачі між корпусом клапана та захисним ковпачком унаслідок руйнування, перекосу або ненадійної фіксації ущільнювача кришки;

/ недостатнім мащенням ущільнювача.

Щоб усунути несправність, слід замінити вакуумний підсилювач або додати мастило в ущільнювач.

Щ ТО Перед виїздом перевіряти герметичність гальмової системи. В разі просочування рідини негайно усунути несправність, підтягнувши з'єднання або замінивши непридатні деталі. Перевірити дію гальм на ходу автомобіля. Коли гальмова система справна, то повне гальмування відбувається після одноразового натискання на педаль приблизно на половину її ходу, при цьому водій має відчувати великий опір до кінця ходу педалі. Якщо для гальмування треба більше відтиснути педаль, то це свідчить про збільшення зазору між гальмовими барабанами та колодками. Якщо ж опір педалі слабкий, вона пружинить і легко відтискається до підлоги, а повне гальмування не відбувається або воно настає після кількох послідовних натискань, то це означає, що в систему просочилося повітря.

Розгальмовування має відбуватися швидко й повністю, що визначається легким обертанням трохи піднятих коліс.

ТО Через кожні 10 тис. км пробігу автомобіля перевірити рівень гальмової рідини в живильних бачках; доливати її до нижньої кромки заливної горловини (на автомобілі ЗАЗ-968М — до рівня ЗО...32 мм нижче від верхнього краю горловини). Підтягнути кріплення супортів гальм передніх коліс на автомобілях ВАЗ та «Москвич-2140» і перевірити стан накладок гальмівних колодок дискових гальм. У разі спрацювання накладок до товщини 1,5 мм колодки необхідно міняти. Диск підлягає заміні в разі спрацювання до товщини менше ніж 9 мм.

Через кожні 20 тис. км пробігу автомобіля перевірити стан гальм барабанного типу, їхні колодки підлягають заміні, якщо виявлено поломки й деформації, котрі знижують ефективність гальмування, а також у разі спрацювання накладок до товщини 2 мм. Перевірити також хід важеля стоянкового гальма (перша перевірка — після 2...3 тис. км пробігу нового автомобіля). Регулювання здійснюють, якщо автомобіль не загальмовується на уклоні ЗО % переміщенням важеля стоянкового гальма на чотири-п'ять зуб’ів сектора. Порядок регулювання описано вище.

Через ЗО тис. км пробігу автомобіля перевірити працездатність вакуумного підсилювача гальмового привода. Для цього, вимкнувши двигун, натиснути на педаль гальма п'ять-шість разів і, залишивши її натиснутою приблизно на половині ходу, ввімкнути двигун. Якщо підсилювач справний, педаль після пуску двигуна має «піти вперед». У противному разі слід перевірити герметичність приєднання шланга до впускної труби двигуна та до підсилювача й, щоб запобігти можливому підсмоктуванню повітря, підтягнути з'єднання

Контрольні запитання

§ 6.1 1. Яке призначення рульового керування й з чого воно складається?

2. Яке призначення рульового механізму та як добирають його передатне число?

3. Як класифікують рульові механізми залежно від типу рульової передачі?

4. Що таке рульова трапеція?

5. Через які деталі передається зусилля від рульового колеса до передніх коліс автомобіля?

6. Рульові механізми яких типів застосовуються на легкових і вантажних автомобілях?

7. Яку будову має гідро підсилювач рульового керування та як він працює?

8. Яке призначення рульового привода?

9. Яку будову мають рульові приводи залежної й незалежної підвісок коліс?

§ 6.2 10. Яке призначення гальмової системи?

11. Які гальмові системи встановлюються на сучасних автомобілях та яке їхнє призначення?

12. Яке призначення гальмових механізмів і гальмового привода?

13. Як працює гальмова система?

14. Колісні гальмові механізми яких типів застосовуються в гальмових системах автомобілів?

15. В чому полягають переваги роздільного гідравлічного привода гальм та яка його будова?

16. Як працює робоча гальмова система з гідравлічним приводом?

17. Яку будову має головний гальмовий циліндр?

18. На чому ґрунтується робота гідро вакуумного підсилювача гальм та яка його будова?

19. Який принцип дії пневматичного привода гальм?

20. З яких основних приладів складається пневматичний привод?

21. Які особливості привода гальм автомобілів КамАЗ?

22. Яку будову має стоянкова гальмова система на легкових і вантажних автомобілях?

§ 6.3 23. Які основні несправності рульового керування?

24. Які причини збільшення вільного ходу рульового колеса?

25. Як визначається вільний хід рульового колеса?

26. Як здійснюється регулювання зачеплення ролика з черв'яком?

27. Як усунути осьовий люфт рульового колеса?

28. В чому полягає технічне обслуговування рульового керування?

29. Які основні несправності гальмової системи?

30. У разі яких несправностей педаль гальма опускається від легкого натискання («провалюється») та як усунути ці несправності?

31. Які несправності спричиняють занос автомобіля?

32. Які несправності призводять до пригальмовування коліс на ходу?

33. Які причини сильного нагрівання гальмових барабанів?

34. Як перевірити справність стоянкового гальма та як відрегулювати його?

35. Які роботи виконуються під час технічного обслуговування гальмової системи та яка їхня періодичність?

Глава 7

⇐ Предыдущая20212223242526272829Следующая ⇒

Поделиться: