Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,

Прах, купа жалюгідного рам’я…” –

так сказав відомий український поет Дмитро Павличко.

Мова – це одне з багатьох чудес світу. Вона є тим цінним надбанням нашого буття,

тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. У ній сконцентровано всі бажання,

надії та сподівання мільйонів людей, що являють собою єдиний народ.

Саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської.

І це так, бо, як сказав Володимир Сосюра:

„Мова – це душа народу, а народ без мови не народ”.

(слайд 7)

Ведучий 1.

Українська мова входить до групи найбільш розвинених і досконалих мов. І тому завдяки проголошенню незалежності вона, як і українська культура, по праву займають належне місце у світі.

А для того, щоб ми знали, вивчали і не забували своєї рідної мови, щоб підвищували її значимість для майбутнього, наш національний календар поповнився ще однією важливою датою для кожного справжнього українця – 9 листопада. Це наймолодше державне свято.

Ведучий 2.

Свято було встановлено 6 листопада 1997 року Президентом України Леонідом Кучмою

за підтримки ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі нашої мови

для розвитку українського суспільства Указом № 1241/97 „Про День української писемності та мови”.

В Указі було зазначено:

„Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада

в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

(слайд 8)

2 сторінка.

Нестор Літописець – „батько української історії та словесності”

Хто не знає свого минулого,

Той не вартий майбутнього.

Хто не відає про славу своїх предків,

Той сам не вартий пошани…

Нестор Літописець.

„Велика бо бывает польза от ученья книжного:

Книгами бо кажеми и учими есмы пути пути покаянью,

Мудрость бо обретаем и воздержанье от словес книжных.

Се бо суть реки, наполняющие вселенную,

Се суть исходищя мудрости:

Книгам бо есть нещетная глубина:

сими бо в печали утешаеми есмы… ”.

Повторює: „Велика бо польза…” – і пише знову.

(слайд 9)

„Ви, напевно, здогадалися хто я? Так, мене звати Нестором.

Народився я у Києві. У 17 років поступив послушником до Печерської обителі, але монахом став

Не одразу. Згідно з церковними правилами, ті, хто готував себе служінню Богу в монастирі, підлягав обов’язковому трирічному випробуванню. Випробування я витримав і був удостоєний дияконського сану.

У Києво-Печерській обителі було багато чоловіків високого розуму, які були взірцем духовного вдосконалення. Тут панували повага і злагода. Старші допомагали молодшим, наставляли їх, укріплювали їх віру. Цей час не пройшов марно.

Я написав „Житіє Феодосія Печерського” та „Чтєніє про Бориса і Гліба”.

Коли мені було 40 літ, а саме у 1110 році я взявся за написання літописного звіту, щоб розповісти нащадкам, „(русс.)откуда єсть пошла русская земля, кто въ Киевъ нача первъє княжити…” .

Для цього 1097 року я вирушив до Володимир-Волинського та Зимненського монастирів.

Там я знайшов Волинський літопис. А ще познайомився з руськими літописними зведеннями

І сказаннями, монастирськими записами, візантійськими хроніками.

А ще записав цікаві розповіді старців, воїнів, мандрівників, свідків багатьох подій…”

Ведучий 1.

Писемні пам’ятки, створені видатним давньоруським письменником, прародителем художнього слова, літописцем Нестором, що народився поміж 1040 і 1056 роками, мали значний вплив на розвиток

всієї української культури.

Результатом такої 20-річної важкої праці Нестора Літописця стала „Повість минулих літ”.

Із Києва „Повість” пішла між слов’ян і стала досить популярною та шанованою. У ній автор використовував також численні праці своїх попередників (Василя, Федора, Никона Великого),

а також усні народні перекази, свідоцтва очевидців, власні спостереження, вставки з Біблії,

з перекладної грецької та болгарської літератури.

(слайд 10)

Ведучий 2.

Для тих часів це була неймовірна титанічна праця, автором якої була освічена людина, що віддала своє життя улюбленому книжному навчанню, яка знала кілька іноземних мов.

На відомій скульптурі Антокольського з Київського музею російського мистецтва ми бачимо Нестора з пером у руці, вічно схиленим над писанням, що творить подвиг життя свого, даруючи нам історію і сам залишаючись в ній.

У монастирській бібліотеці було знайдено опис зовнішності Нестора:

„Нестор-литописец подобием сед, брада не раздвоилась, на плечах клобук, в правой руке перо, а в левой – чётки…”.

Ведучий 1.

У цей день – 9 листопада - за традицією покладають квіти до пам’ятника Несторові Літописцю, відзначають найкращі здобутки просвітителів та мовознавців у сфері мови та культури України, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою. А також у цей час стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Саме він став засновником цього конкурсу серед передової учнівської молоді.

(слайд 11)

3 сторінка.

Петро Яцик – „щирий цінитель українського слова”

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: