Позичковий капітал і позичковий процент

В умовах розвинутого товарного виробництва поряд з промисловим та торговим капіталом, отримує рух також грошовий капітал. Він перетворюється у особливу форму капіталу – позичковий капітал. Це означає, що гроші перетворюються в товар, споживча вартість якого – це здатність приносити прибуток у формі процента.

Виникнення торгівлі грошима пов’язано з появою в процесі кругообороту капіталу тимчасово вільних грошей, які не можуть відразу бути використані як капітал. Так у функціонуючих капіталістів амортизаційні відрахування нагромаджуються в амортизаційних фондах, які певний час не використовуються. Тимчасово вільними є гроші виручені в результаті реалізації продукції і які чекають строку виплати заробітної плати і купівлі сировини та матеріалів для продовження виробництва. Частину прибутку функціонуючі капіталісти виділяють на нагромадження .Ці гроші не можуть бути використані за призначенням, доки не буде зібрана необхідна сума. Всі ці вільні грошові засоби акумулюються в банках. У цих же банках тримають свої гроші самі торговці грішми – банкіри, капіталісти-рантьє – грошові капіталісти, що не займаються бізнесом і живуть на доходи від грошей, які вони нагромадили в минулому. В банках концентруються і заощадження різних верств населення.

З іншого боку, завжди є ті, хто має тимчасову потребу в грошах.

Наявність тимчасово вільних грошей і тимчасова потреба в них призводять до виникнення і функціонування самостійного позичкового капіталу. Всі, хто має тимчасово вільні гроші, позичають їх банкам, а ті позичають їх усім, хто тимчасово потребує грошей. Гроші, що знаходяться в банку, називають депозитами, видані банками – позиками.

І депозити і позики приносять доход – процент. Депозитний процент дещо нижчий за позичковий. Різниця між ними (маржа) і утворює доход банку.

Позичковий капітал – це певна сума вільних грошей, які надаються у тимчасове користування (у позику) з метою отримання проценту.

Позичковий капітал виступає у двох іпостасях (самостійних формах).Для кредитора він – власність, бо приносить доход не через те, що функціонує, а через те, що являється власністю. Цей же капітал для позичальника (функціонального капіталіста) являється капіталом-функцією. Функціональний капіталіст застосує його в діло і отримає середній прибуток. Оскільки процес виробництва здійснився за умови використання позичкового капіталу, то прибуток розподіляється на дві частини. Капіталіст-функціонер отримує частку, яка називається підприємницьким доходом. Частка, яку отримує кредитор – позичковий процент.

Оскільки підприємницький доход і процент мають одне і теж джерело – додаткову вартість (прибуток), то між грошовими та функціональними капіталістами існує жорстка конкурентна боротьба за те, щоб якомога більше привласнити додаткової вартості. Чим більша ставка процента, тим менший доход, і навпаки.

Норма проценту (ставка) – це відношення суми процента до величини позичкового капіталу.

,                                                              (2.25)

де  – норма позичкового проценту (ставка проценту);

     – сума позичкового проценту;

– величина позичкового капіталу.

Величина проценту регулюється попитом на позичковий капітал та його пропозицією. Однак процент має свої межі.

Він не може перевищувати всього прибутку на позичковий капітал, навіть дорівнювати йому, але й не може впасти до нуля.

У підсумку позичкові капітали так само приносять середній прибуток, як і всі інші капітали.

 

⇐ Предыдущая16171819202122232425Следующая ⇒

Поделиться: