Поняття та принципи, на яких базується митна справа в Україні

Вступ

Реформи, які проводяться сьогодні в Україні не мають аналогів у світовій практиці: відбулась зміна суспільно-політичного устрою, впорядкованого економічного механізму, що було наслідком кардинальних змін у сфері регіональної економіки. Механізм регулювання зовнішньоекономічних зв’язків на рівні держави і окремих її регіонів недосконалий, а його основний важіль - митно-тарифне регулювання - вимагає всебічного дослідження і наукового аналізу. Головним елементом системи державного управління зовнішньоекономічними зв’язками є митна структура, а основу її діяльності складає митно-тарифний механізм, котрий необхідний насамперед для захисту вітчизняного товаровиробника, особливо в умовах кризи економіки, яка триває й досі. Митно-тарифне регулювання в нових умовах створюється на базі світових традицій, оскільки Україна прагне стати повноправним суб’єктом міжнародних господарських зв’язків, реально брати участь у прийнятті глобальних економічних рішень.

Здійснення зовнішньоекономічних зв’язків окремими суб’єктами України повинно повністю відповідати загальній економічній політиці єдиної держави. Неузгодженість у цій сфері може призвести не тільки до порушення єдиного економічного простору України, але й до розриву господарських зв’язків між окремими виробниками, поставити їх у становище незахищеності від закордонних конкурентів.

Митні органи України отримують велику кількість нормативних документів, котрі часто не досягають своєї мети на практиці, економічна ситуація змінюється швидко, вимагаючи нових важелів і відповідної законодавчої бази. У зв’язку з цим актуальне питання систематизації нормативних документів, здійснення чітких схем застосування їх на практиці.

В основу цього посібника покладені нормативні і законодавчі акти України, праці вітчизняних і зарубіжних авторів по даній проблемі, статистичні, аналітичні матеріали митних органів, форми зведеної звітності зовнішньоекономічних відділів і митниць, періодичні економічні видання тощо.

Розділ І.

Поняття, принципи, функції та особливості здійснення митної справи в Україні

Розділ ІІ. Організація митних операцій в Україні

Дозволи інших державних органів України

Рис.2.5. Дозволи інших державних органів при здійсненні ЗЕД

Санітарно-епідеміологічний контроль. Підприємства, установи, організації та громадяни можуть ввозити з-за кордону сировину та товари лише за наявності даних щодо їх безпеки для здоров'я населення, тобто висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи (рис.2.6). Результати такої експертизи відображаються в товаросупровідній документації у вигляді відповідних штампів, які проставляються органами державної санітарно-епідеміологічної служби (рис.2.5).

ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ 310070, м. Харків-70, Помірки тел.: 44-00-07, тел/факс: 44-11-12	"Затверджено" Головний державний санітарний лікар харківської області ______________________________

ГІГІЄНІЧНИЙ ВИСНОВОК

УКРГОЛОВДЕРЖ

КАРАНТИН

8. Маркіровка, найменування продукції

Плитка керамічна типу "12 -NOVA/14", колекція "Сomfort", серія №12-10.

9. Кількість

1000 м. кв.

10. Цей документ засвідчує, що продукція:

- була перевірені у відповідності з необхідними процедурами;

- вважається вільними від карантинних об’єктів, і що вона відповідає вимогам

по фітосанітарії країни-імпортера.

11. Додаткова інформація

ЗАХОДИ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ

18. Місце оформлення

12. Обробка

13. Хімічна (діюча речовин)

14. Експозиція та температура

Дата

11.05.2001р.

15. Концентрація

16. Дата

Підпис інспектора

17. Додаткова інформація

^{Місце печатки}

Рис.2.6б. Форма бланка «Гігієнічний сертифікат»

Перелік товарів (предметів), які підлягають санітарно-епідеміологічному контролю, визначається державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Стандартизація, метрологія і сертифікація. Правові й економічні основи системи стандартизації та сертифікації та її організаційні форми визначено Кабінетом Міністрів України.

Перелік окремих видів продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, визначається Держстандартом- України. На даний час сертифікація необхідна для таких видів продукції:

1. Сільськогосподарська продукція.

2. Нафтопродукти.

3. Лінолеум ПВХ.

4. Вікна та двері, комплекти до них.

5. Тканини для дитячого асортименту.

6. Трактори малогабаритні.

7. Машини обчислювальні електронні.

8. Велосипеди.

9. Легкові автомобілі.

10. Іграшки.

Пропуск товарів та інших предметів, підконтрольних Державному комітету, здійснюється за наявності сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання (рис.2.7 і 2.8).

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ

ПО СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ

(ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ)

Серія ВА № 00000

Система сертифікації УкрСЕПРО

СЕРТИФІКАТ ВІДПОВІДНОСТІ

Зареєстрований у Реєстрі

Системи сертифікації УкрСЕПРО

„___”_______________2004р.

№_______________________

Дійсний до „____”______________2004р.

ВИДАНИЙ______________________________________________________________________

назва підприємства виробника (постачальника), його адреса

__________________________________________________________________________ ____________________

код ЄДРПОУ

ЦЕЙ СЕРТИФІКАТ ПОСВІДЧУЄ, ЩО ІДЕНТИФІКОВАНА НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ ПРОДУКЦІЯ____________________________________________________________________

назва продукції, тип, вид, марка і т. ін.

________________________________________ _________________________ __________________________

код ТН ЗЕД код ОКП

ВИПРОБУВАНА І ВІДПОВІДАЄ УСІМ ОБОВ’ЯЗКОВИМ ВИМОГАМ, ЩО ВСТАНОВЛЕНІ В_______________________________________________________________

позначення та назви нормативних документів (за необхідності наводяться пункти)

СЕРТИФІКАТ ПОШИРЮЄТЬСЯ НА_______________________________________________

наводиться необхідне: виріб. зав. №__

________________________________________________________________________________ партію в кількості ___(шт. кг. м. і т ін.) зав. № № ___ час випуску продукції з виробництва

________________________________________________________________________________________________

Контроль відповідності сертифікованої продукції вимогам нормативних документів під час випуску з виробництва здійснюється шляхом __________________________________

наводиться необхідне періодичних випробувань

_______________________________________________________________________________

зразків (проб) продукції, технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, атестовані

_______________________________________________________________________________

виробництвом, сертифікованою системою якості

СЕРТИФІКАТ ВИДАНИЙ ________________________________________________________

назва органу з сертифікації,

________________________________________________________________________________

що видав сертифікат, його адреса, номер атестата акредитації і дата реєстрації

ВВЕЗЕННЯ В УКРАЇНУ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ (для продукції, що ввозиться в Україну).

Керівник органу

з сертифікації продукції ____________________ ______________________

підпис ініціали, прізвище

Печатки

До уваги постачальників, покупців та контролюючих органів.

Копія сертифіката не дійсна без оригіналу підпису і печатки органу, що його видав або центру стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України (ЦСМС).

Рис.2.7а. Сертифікат відповідності (лицьовий бік) [8]

. Виданий на підставі:

- випробувань, що проведені випробувальною(ними)

Назва акредитованої випробувальної лабораторії (АВЛ), адреса	Номер протоколу випробувань, дата його затвердження	Реєстраційний номер АВЛ у Реєстрі Системи УкрСЕПРО

- обстеження виробництва

№ акта обстеження, дата реєстрації

- атестації виробництва

№ атестата, дата реєстрації, термін дії

- сертифікації системи якості

№ сертифіката, дата реєстрації, термін дії

2. Маркування продукції здійснюється знаком відповідності згідно з ДСТУ 2296-93, що наноситься на кожний виріб відповідно до вимог

позначення нормативного документа на продукцію

Місце знаходження знака відповідності

опис місця знаходження знака продукції

3. Виробник (постачальник) повинен забезпечувати відповідність продукції вимогам нормативних документів, наведених в цьому сертифікаті. За умови порушення вимог сертифікат може бути анульований рішенням органу з сертифікації або Держстандарту України.

Печатка

Рис.2.7б. Сертифікат відповідності (зворотній бік) [8]

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ

ПО СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ

(ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ)

Система сертифікації УкрСЕПРО

СВІДОЦТВО ПРО ВИЗНАННЯ

Зареєстровано у Реєстрі

Системи сертифікації УкрЕКСПО

26 листопада 1998 року

№ UA8.ІНН.01.Р075-98

ВИДАНИЙ ВАТ «Одеський НПЗ», м.Одеса, вул. Промислова, 23

НА ПРОДУКЦІЮ нафта сира сорт «Юралс» густина 36 град. АПІ (100тис.тонн) згідно комерційного рахунку №654 від 15.12.98 за контрактом №2І-11/98 від 16.11.98 р.

НА ПІДСТАВІ гігієнічних сертифікатів за №№1-45/656, 1-98/89 від 1.12.98 р. що видані Департаментом санітарного нагляду, Азербайджан.

ВИДАНОГО SOCAR , Баку, Азербайджан

У ВІДПОВІДНОСТІ ДО міждержавної угоди від15.09.95р.

СВІДОЦТВО ВИДАНЕ Одеським ЦСМС, м.Одеса, вул.Шевченка 26

ВВЕЗЕННЯ В УКРАЇНУ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ

Керівник органу

з сертифікації продукції

“26”листопада 1998 року ______________І.І. Іванченко

(підпис) (ініціали, прізвище)

М.П.

Рис.2.8. Свідоцтво про визнання

Карантин рослин, фітосанітарний контроль. Спрямований на запобігання завезенню та поширенню відсутніх на території України небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур'янів. Такий контроль поширюється на всі продукти рослинного походження.

Центральним спеціальним органом у галузі карантину рослин визначено Головну державну інспекцію з карантину рослин, а безпосередньо в пунктах пропуску на державному кордоні — пункти карантину рослин. Контроль покладено на державних інспекторів з карантину рослин.

Карантинний дозвіл містить у собі інформацію про найменування організації, якій він виданий, країну, з якої буде ввезено рослинний вантаж, його найменування та якість, перелік речовин, рослин, хвороб, які не повинні міститись у рослинах, особливі вимоги, пункт пропуску на кордоні України, через який ввозитимуться вантажі, маршрут перевезення, заходи, які будуть застосовані при доставленні вантажу, дату видачі та термін дії, печатку установи, що видала сертифікат, та підпис керівника (рис.2.9).

1. Залишається на транспорті в пункті відправки і зберігається як документ суворої звітності.

Код 95

Мінсільгосп України Державна інспекція по карантину рослин по ________ області

КАРАНТИННИЙ СЕРТИФІКАТ № Дійсний до «___»_______ 199 р.

«______»____________________- 199 р.

1. Виданий ___________________________________________________

^{якому підприємству, організації, власнику}

____________________________________________________________

^{його (її) поштова адреса}

в тому, що йому (їй) дозволяється вивіз _________________________

такий підкарантинний вантаж _________________________________

____________________________________________________________

2. Загальна кількість місць (штук) _____________________________

3. Загальна вага (тони, кг.) ___________________________________

4. Станція (пункт) відправлення _______________________________

5. Станція (пункт) призначення _______________________________

6. Засвідчується на підставі польового обстеження, догляду, лабораторного аналізу (експертизи) вантаж (непотрібне закреслити)

____________________________________________________________

^{відмітка про карантинний стан вантажу і проведенних заходів}

____________________________________________________________

7. Встановлюються такі умови при відправленні, одержанні та використанні підкарантинного вантажу

_____________________________________________________________

8.Виданий на підставі _________________________________________

^{якого документу, розпорядження, заяви}

____________________________________________________________

^{наряду, догляду}

М.П. Державний інспектор

по карантину рослин _________________________

^{підпис прізвище інспектора}

Примітка: 1.Сертифікат видається і дійсний на кожну окрему партію матеріалу.

2.Переадресування на шляху проходження без спеціального догляду Держінспекції по карантину рослин забороняється.

3.Видача сертифікатів проводиться не раніше ніж 15 діб до відправлення.

4.Термін дії сертифіката встановлюється в залежності від часу перебування вантажу на шляху проходження.

Рис.2.9. Карантинний сертифікат

Загальні правові, організаційні та фінансово-економічні основи фітосанітарного контролю спрямовані на охорону території України від проникнення з-за кордону небезпечних шкідників та хвороб рослин, визначаються правилами фітосанітарного контролю на державному кордоні України Державною інспекцією з карантину рослин Мінсільгосппроду України.

Підставою для пропуску через митний кордон України вантажів є фітосанітарний сертифікат установленої форми (рис.2.10).

1. Експортер та його адреса	2. ФІТОСАНІТАРНИЙ СЕРТИФІКАТ №
		_{оригінал}
3. Імпортер та його адреса	4. В організацію карантину та захисту рослин (країна)
	5. Місце знаходження
6. Пункт ввозу _________________________________________ 7. Спосіб транспортування

МІНІСТЕРСТВО

СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

І ПРОДОВОЛЬСТВА

УКРГОЛОВДЕРЖКАРАНТИН

8. Маркіровка, найменування продукції, ботанічна назва рослин

9. Кількість

10. Цей документ засвідчує, що зазначені вище рослини і рослинна продукція:

- були перевірені у відповідності з необхідними процедурами;

- вважаються вільними від карантинних об’єктів, і що вони відповідають вимогам

по фітосанітарії країни-імпортера.

11. Додаткова інформація

ЗАХОДИ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ

18. Місце оформлення

12. Обробка

13. Хімічна (діюча речовин)

14. Експозиція та температура

Дата

15. Концентрація

16. Дата

Підпис інспектора

17. Додаткова інформація

^{Місце печатки}

Рис.2.10. Фітосанітарний сертифікат

Ветеринарний контроль. Визначає повноваження державних органів, права й обов'язки підприємств, установ, організацій і громадян у сфері забезпечення ветеринарного та епізоотичного благополуччя, карантину тварин, встановлює порядок здійснення державного ветеринарного контролю.

Пропуск через митний кордон України вантажів тваринного походження, дозволяється тільки після проходження обов'язкового ветеринарного контролю. При цьому функції забезпечення цього контролю на державному кордоні покладено на регіональні служби державного ветеринарного контролю з підпорядкованими їм прикордонними пунктами ветеринарного контролю.

Положення про регіональну службу державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу України затверджено Кабінетом Міністрів України.

Підставою для пропуску через митний кордон України вантажів, підконтрольних державному ветеринарному контролю, є ветеринарне свідоцтво (рис.2.11).

ВЕТЕРИНАРНЕ СВІДОЦТВО Ф 25 №

від „______” ________________2004р.

Я, той, що підписався нижче ветеринарний лікар, видав дане ветеринарне свідоцтво

________________________________________________________________________________

(найменування юридичної особи або п., і., п. фізичної особи )

в тому, що_____________________________________________________________________________________

(назва продукції)

________________________________________________________________________________________________

в кількості__________________ ______________________ ____________________________

(упакування) (маркування)

вироблена_______________________________________________________________________________________

(назва підприємства, п., і., п., адреса власника)

___________________________________________________________________________________________________________

(дата відпрацювання)

зазнала ветеринарно - санаторну експертизу в повному обсязі/

виготовлена із сировини, яка пройшла ветеринарну – санаторну експертизу (непотрібне закреслити)

і визнана придатною для:__________________________________________________________________________

(реалізації без обмежень, вказати причини

___________________________________________________________________________________________________________

чи переробці згідно правил ветсанекспертизи)

і направляється___________________________________________________________________________________

(вид транспорту, маршрут перевезення, умови перевезення)

в________________________________________ по____________________________________________________

(назва та адрес утримувача) (найменування, № і дата видачі товаротранспортного документа)

Продукція зазнала додаткові лабораторні дослідження_________________________________________________

(найменування

___________________________________________________________________________________________________________

лабораторії, № експертизи і результати дослідження)

ОСОБЛИВІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ_____________________________________________________________________

(вказується стан місцевості дата і № дозволу вищестоящого

__________________________________________________________________________________________________________

інспектора на вивезення продукції

______________________________________________________________________________________________ з вказаної території)

Транспортний засіб очищений і продезинфікований.

Свідоцтво пред’являється для контролю при навантаженні, на шляху перевезення і передається вантажоотримувачу. Застереження органів держветнагляду про перегляд при навантаженні, розвантаженні і на шляху перевезення виконуються на звороті. Копії свідоцтва не дійсні. При встановленні порушень порядку заповнення бланку свідоцтво передається головному держветінспектору суб’єкта Автономної Республіки Крим, області, района України по місцю видачі з вказанням наявних порушень.

Ветеринарний дозвіл отримав:

_________________________________________ __________________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові) (прізвище, ім’я, по-батькові лікаря)

______________________________________________ _______________________________________________

(посада) (посада)

_______________________________________________ _______________________________________________

(дата і підпис) (підпис)

Рис.2.11а. Ветеринарне свідоцтво (лицьовий бік) [8]

Відмітки про ветеринарний огляд при навантаженні, на шляху транспортування і на місці перевантаження, призначення

Дата та найменування пункту, де проводився ветеринарний огляд ї (Н – навантаження, Т – транзит, В - вивантаження)	Оглянуто тварин (птиці, риби, ін.). Кількість голів (місць)	Виявлено		Не вистачає (голів, місць, вага)	Скільки затримано, причини затримання і які вжиті заходи (карантин, щеплення, надання ветдопомоги та ін.)	Дозволено до подальшого транспортування (кількість тварин, місць та ін.)	Підпис та прізвище лікаря ветеринарної медицини, який проводив огляд, печатка
	Оглянуто тварин (птиці, риби, ін.). Кількість голів (місць)	хворих тварин	трупів тварин	Не вистачає (голів, місць, вага)

Рис.2.11б. Ветеринарне свідоцтво (зворотній) [8]

Екологічний контроль. Державна екологічна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки здійснює екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон: транспортних засобів, у тому числі літаків, суден, військових кораблів; вантажів, які містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього природного середовища і здоров'я людей речовини, засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, добрива; всіх видів риб, диких тварин і рослин, зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій, мисливських трофеїв.

Перелік продукції, що може містити озоноруйнуючі речовини, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, визначається Кабінетом Міністрів України.

Митне оформлення продукції може бути завершено лише після закінчення екологічного контролю в пункті пропуску — проставлення штампа встановленого зразка на товаросупровідних документах. У разі відсутності зазначених відміток при митному оформленні вантажу видається дозвіл на ввезення в Україну, в якому вказуються повна назва та реквізити імпортера; код УКТ ЗЕД (український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності), назва продукції, маса, вид упаковки, маркування, спосіб транспортування; реквізити власника й одержувача вантажу; маршрут прямування через територію України; номер та дата видачі.

Гемологічний контроль. З метою посилення контролю за переміщенням дорогоцінного, напівдорогоцінного і декоративного каміння походженням з України створено Державний гемологічний центр Міністерства фінансів України, який веде всі роботи, пов'язані з експортною оцінкою якісних і вартісних показників природного й штучного дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного і декоративного каміння. Підставою для переміщення вказаного вантажу є експертний висновок установленої форми на бланках суворої звітності.

Право виконання відповідних експертних робіт мають, крім штатних співробітників Державного гемологічного центру, також позаштатні акредитовані експерти.

Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення. Лікарські засоби і вироби медичного призначення можуть ввозитися на митну територію України з метою застосування в медичній практиці за умови та після проведення державної експертизи якості та безпеки, а також за наявності документів і матеріалів, які стосуються якості та безпеки медичної техніки та виробів медичного призначення. За позитивними результатами експертизи видаються:

— одноразовий дозвіл на ввезення без права реалізації та використання в медичній практиці (рис.2.12);

НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО

Одноразовий дозвіл

УКРАЇНА

ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ

Про те, що продукція

(назва виробу медичного призначення, тип, вид, марка та інш., код УКТ ЗЕД)

(країна походження, підприємство-виробник (компанія, фірма), місцезнаходження, тел./факс, E - mail )

(код ЄДРПОУ представника імпортера в Україні)

М.П.

Рис.2.13. Свідоцтво про державну реєстрацію [8]

— підтвердження про реєстрацію — на зареєстровані в Україні вироби, що імпортуються (рис.2.14).

Додаток 5

до Порядку державної реєстрації виробів

медичного призначення в Україні

УКРАЇНА

ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ

Назва виробу, виробник

внесені до Державного реєстру виробів медичного призначення, які дозволені до застосування у медичній практиці в Україні і зареєстровані в установленому законодавством порядку.

Додаток:

завірений інвойс № ______ від ________________ (номер митної печатки _________)

до контракту № ______ від ________________

Дата ____________________

Голова Державного департаменту

(П.І.Б., підпис)

М.П.

Рис.2.14. Підтвердження про реєстрацію [8]

Перелік виробів медичного призначення, документів і матеріалів, які підлягають державній реєстрації, визначається Державним департаментом з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Харчові добавки, суміші харчових добавок (премікси), харчові добавки, які входять до складу харчових продуктів, можуть ввозитися та використовуватися на території України за умови та після проведення державної експертизи якості та безпеки зазначених виробів.

Виходячи з положень згаданих Законів України і постанов Кабінету Міністрів України та керуючись ст. 18 Митного кодексу України, митне оформлення вантажів, підконтрольних зазначеним службам, може бути завершено тільки в разі позитивних висновків цих служб.

Митний контроль

Сутність і значення митного контролю. Правила митного контролю. Об’єкти митного контролю. Суб’єкти митного контролю. Основні заходи митного контролю. Функції митного контролю. Принципи митного контролю. Форми митного контролю. Організація митного контролю в Україні: служби, які здійснюють митний контроль, основні напрями організації митного контролю в Україні, попередні рішення при здійсненні митного контролю, пункти пропуску, технологічна схема митного контролю, декларування як складова митного контролю, технічні засоби митного контролю, операції після митного оформлення і контролю.

Митний контроль — це сукупність заходів, здійснюваних митними органами України з метою забезпечення дотримання законодавства країни про митну справу і міжнародних договорів, укладених державою, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.

Держава зацікавлена, щоб ЗЕД здійснювалася відповідно до встановленого порядку, який мають знати і якого повинні додержуватися учасники ЗЕД. Передусім це стосується правильного митного оформлення товарів і транспортних засобів, що стають предметом митного контролю. До цих правил належать:

· одержання дозволу на здійснення ЗЕД шляхом реєстрації у відповідних органах держави як господарюючих суб'єктів;

· правила укладання договорів, у т. ч. міжнародних контрактів, на виробництво, купівлю, продаж товарів, на товарообмінні (бартерні) операції, на транспортування, навантажувально-розвантажувальні, страхові та інші операції, пов'язані зі збереженням, експертизою товарів і т. п.;

· одержання відповідних ліцензій на імпорт або експорт визначених видів товарів, дозволів на вивіз або ввезення встановлених обсягів товарів або на визначену суму (кількісних або вартісних квот), тобто вжиття заходів економічної політики;

· оформлення відповідних товаросупровідних, транспортних та інших документів, що відображають усі необхідні питання щодо найменування, якості, кількості, класифікації товарів відповідно до ТН ЗЕД, їх вартості, її складових елементів, умов постачання, страхування, транспортування і т. п.;

· сплата відповідних податків, мит і зборів або надання гарантій такої сплати;

· доставка товарів і документів в узгоджені місце і час;

· декларування товарів митним органам для здійснення митного контролю і митного оформлення;

· розміщення товарів і транспортних засобів на склади тимчасового зберігання або в інші місця в зоні митного контролю.

Оскільки держава зацікавлена в реалізації зовнішньої і внутрішньої економічної, фінансової, податкової, зовнішньоторговельної, митної, військової політики, а також політики в галузі забезпечення державної, економічної та інших видів безпеки, вона здійснює відповідні заходи не тільки з надання прав усім учасникам ЗЕД, але й із забезпечення сумлінного виконання ними покладених на них обов'язків, у т. ч. за допомогою митних органів, що здійснюють митний контроль і митне оформлення. Об’єкти митного контролю зображені на рис.2.23.

Рис.2.23. Об’єкти митного контролю

Митний контроль товарів і транспортних засобів організується і здійснюється на всій митній території країни, насамперед у зонах митного контролю, а також у вільних зонах і на вільних складах. Митний контроль здійснюється на таких стадіях переміщення товару: виробництво, збереження, купівля, продаж, навантаження, розвантаження, пакування, транспортування, страхування, використання та ін. Це виражається у перевірці інформації про країну походження товару, його митної вартості, якості, правильності класифікації відповідно до ТН ЗЕД, кількості тощо. Знання зазначених відомостей необхідно для вирішення питань про дотримання законодавства, міжнародних договорів та встановлених митних режимів.

Суб'єктами митного контролю є система митних органів, посадові особи, що виконують функції представників влади у взаємовідносинах з учасниками ЗЕД, пов'язані з переміщенням через митний кордон товарів і послуг, а також транспортних засобів, з іншими особами, що перетинають митний кордон і переміщають особисті речі.

Суб'єкти митного контролю наділені певною компетенцією (сукупністю прав і обов'язків) на виконання конкретних дій, пов'язаних з підготовкою інформаційної основи для перевірки додержання учасниками ЗЕД та іншими особами вимог митного законодавства, підготовки, прийняття і реалізації рішень за фактами, встановленими у процесі такої перевірки.

Митне оформлення і митний контроль включають наступні заходи: організаційно-управлінські, правоохоронні, фіскальні.

Митний контроль містить сукупність заходів спостереження за об'єктами контролю, перевірки фактичного дотримання митних норм і правил, реагування на встановлені правомірні і неправомірні дії і бездіяльність контрольованих осіб, що мають відношення до переміщення товарів через митний кордон. Сукупність цих заходів залежить від конкретних ситуацій, але в загальному вигляді це — організаційно-управлінські заходи, пов'язані з реалізацією законів та інших нормативних актів про організацію і здійснення митного контролю за визначеними об'єктами, управлінням ними. До числа організаційно-управлінських заходів митних органів належать:

· визначення місць і часу митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів;

· встановлення маршрутів і термінів доставки товарів;

· накладення засобів ідентифікації на товари, що доставляються під митним контролем;

· розробка технологічних схем митного контролю та оформлення;

· прийняття рішень з різноманітних питань, що виникають у процесі підготовки товарів до переміщення, їх пред'явлення митним органам, розміщення на збереження під той або інший митний режим і т.д.;

· реалізація цих рішень;

· організація взаємодії співробітників митних органів з учасниками ЗЕД з метою здійснення перевірочних заходів щодо об'єктів митного контролю, перевірки дотримання ними встановленого порядку переміщення товару;

· заходи з перевірки документів, що містять відомості про особи, які переміщують товари;

· заходи з фактичного огляду, огляду самих товарів, транспортних засобів, в яких переміщуються товари різноманітних категорій осіб, а також особистого огляду окремих осіб, що викликають підозру про приховування в одязі, на поверхні тіла або всередині себе тих або інших предметів контрабанди;

· одержання інформації про об'єкти контролю, порівняння їх з даними, зазначеними в поданих у митний орган учасниками ЗЕД документах, виявлення можливих розбіжностей у цих відомостях, прийняття рішень про подальші дії щодо уточнення істини або про завершення даного етапу митного контролю;

· інформування суб'єктів валютного контролю про отримані результати;

· спостереження за дотриманням митних режимів, під дію яких підпадають товари в процесі митного оформлення, та ін.

Здійснення організаційно-управлінських заходів дозволяє організувати реалізацію правоохоронних заходів (адміністративно-правових, адміністративно-процесуальних, кримінальних), які забезпечують виявлення, попередження, розкриття і припинення правопорушень, а також фіскальних заходів, які полягають у нарахуванні і зборі митних платежів, перерахуванні їх до бюджету.

Функції митного контролю:

1) створення умов, що сприяють прискоренню зовнішньоекономічного обороту;

2) дозвільний порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;

3) ведення боротьби з контрабандою, порушеннями митних правил і податкового законодавства, а також припинення незаконного обороту через митний кордон наркотичних засобів, зброї, боєприпасів, вибухових речовин, предметів художнього, історичного та археологічного надбання народів;

4) своєчасне і повне стягування мит, податків й інших митних платежів;

5) ведення митної статистики зовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики країни;

6) здійснення в межах компетенції митних органів валютного контролю;

7) ведення Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Під подібними вважаються товари, які, хоча і не є однаковими в усіх відношеннях, але мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати такі ж функції, що й оцінювані товари і бути комерційно взаємозамінними.

При визначенні однорідності товару повинні обов'язково бути враховані такі ознаки:

· якість, наявність товарного знаку і репутація товарів на ринку;

· країна походження;

· виробник.

Товари не вважаються однорідними, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи над ними, художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення та інші аналогічні роботи виконані після ввезення в Україну.

Виходячи з цих вимог, при вирішенні питання про те, чи можуть товари розглядатися як однорідні, аналізуються такі їх параметри:

а) фізичні характеристики: (розмір і форма; рівень технічних та інших характеристик; метод виготовлення);

б) матеріали, з яких виготовлені товари (наприклад, скляне вікно або вікно з пластику; дорогоцінні метали або чорні метали, тканина або папір тощо);

в) функції і сфера застосування (тобто, які функції виконує даний товар? Чи спроможні порівнювані товари виконувати ті самі функції?);

г) комерційна взаємозамінність, тобто, чи прийме покупець порівнюваний товар як замінник (як з погляду його функціонального призначення, так і комерційних характеристик).

При цьому необхідно враховувати якість товару, його репутацію на ринку і наявність товарного знаку.

Існують певні умови, за яких за основу при визначенні митної вартості береться ціна угоди щодо ідентичних та подібних товарів:

1) якщо ці товари продані для ввезення на територію України;

2) якщо ці товари ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше, ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються;

3) якщо ці товари були ввезені у тій же кількості і на тих самих комерційних умовах, що й оцінювані товари;

4) якщо виявляється більше однієї ціни угоди щодо ідентичних чи подібних товарів, то застосовується найнижча з них.

При використанні цього методу використовуються такі види цін:

· світова ціна;

· довідкова ціна — ціна товарів внутрішньої та зовнішньої торгівлі різних країн, що публікуються в довідкових виданнях;

· біржові котирування — це ціни, що відображають фактичні угоди;

· середні експортні та імпортні ціни — розраховуються на базі даних зовнішньоторговельної статистики. Визначення митної вартості ідентичного чи подібного товару при його ввезенні відбувається на основі віднімання та додавання вартості.

Приклад. Сорочки однакових характеристик ввозяться від двох різних виробників, розташованих в одній країні. При цьому кожен виробник сорочок має свій товарний знак. Проте сорочки, виготовлені цими фірмами, мають однаковий стандарт і однакову якість. Вони користуються однаковою репутацією на ринку країни-імпортера. Чи можуть дані товари розглядатися як ідентичні або однорідні?

Хоча виробники використовують різні товарні знаки, сорочки мають однакові стандарти, якість і репутацію на ринку. Тому:

1) оскільки сорочки мають різні товарні знаки, вони не можуть розглядатися в якості ідентичних товарів;

2) з іншого боку, хоча сорочки і не є однаковими в усіх відношеннях, вони усе ж мають однакові характеристики, що дає їм можливість виконувати однакові функції. У зв'язку з тим, що товари виконані з урахуванням однакових стандартів, з однакових вихідних матеріалів, однакові у відношенні якості і репутації на ринку і мають визначений товарний знак, їх варто розглядати в якості однорідних, навіть незважаючи на різні товарні знаки.

Однорідними товарами є також пиво «Чернігівське» і «Славутич».

Методи 2 і 3 використовуються рідко, тому що:

1) законом визначені достатньо жорсткі вимоги до їхнього застосування;

2) для правильного вибору порівнюваного товару і здійснення відповідних коригувань від декларанта і співробітника митного органу вимагаються спеціальні знання про самі товари (товарознавство) і характерні риси їхніх продажів;

3) необхідна постійно поновлювана, велика, достовірна, комплексна цінова база.

В тих випадках, коли виявлені розбіжності в умовах здійснення угод із ввезеними ідентичними та подібними товарами за однакових комерційних умов, ціна угоди з ідентичними або подібними товарами повинна бути піддана відповідному коригуванню для компенсації (нівелювання) цих розбіжностей.

Коригування базової (вихідної) ціни угоди з ідентичними або подібними товарами здійснюється за одним або декількома чинниками:

а) тільки за кількісними чинниками;

б) тільки за чинниками, що стосуються комерційних умов продажу;

в) за комерційними та кількісними чинниками одночасно.

Отримана з урахуванням коригувань ціна угоди з ідентичними або подібними завезеними товарами повинна використовуватися як основа для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Проте, необхідно враховувати, що коригування на комерційні умови продажу і на кількість може бути зроблена лише в тих випадках, коли однозначно встановлено, що ціна товару дійсно залежить від цих чинників. Наприклад, у тих випадках, коли продавець продає товари за однією і тією самою ціною, незалежно від класу покупців або кількості проданого товару, тобто ціна порівнюваних товарів не змінюється залежно від зазначених чинників, коригування ціни угоди провадитися не повинно.

При проведенні оцінки за ціною угоди з ідентичними або подібними товарами необхідно забезпечити правильне врахування всіх додаткових нарахувань до ціни, фактично сплаченої або підлягаючій сплаті.

У разі необхідності, тобто якщо виявлені розбіжності в структурі ціни угоди порівнюваних товарів, слід провести відповідне коригування, наприклад, на витрати по транспортуванню товару, навантаженню і розвантаженню, страхуванню тощо.

Проведення коригування може призвести до збільшення або зменшення вартості товарів. Обов'язковими вимогами до коригування є вимоги розумності, точності і можливості доказу (документального підтвердження) доцільності коригування і слушності відповідних розрахунків.

Якщо існують розбіжності в ціні товару, зумовлені комерційними умовами або умовами транспортування і закупівлі товару тощо, обсягом продажів, і проведення коригування має сенс, проте відсутні можливості документального підтвердження вихідних даних, необхідних для коригування, визначення митної вартості за методами 2, 3 не припускається.

3.2.2.3. Визначення митної вартості на основі віднімання вартості (метод 4)

У тих випадках, коли неможливо використовувати наявні ціни угод або відсутня угода з ідентичними або подібними товарами, варто переходити до інших альтернативних методів оцінки.

При цьому стосовно методу 4 (метод на основі розрахунку вартості) і методу 5 (метод на основі додавання вартості) дозволяється зміна послідовності їх застосування: після методу 3, за бажанням декларанта, може бути використаний як метод 4, так і метод 5. Це зумовлено тим, що ці методи можуть викликати дуже істотні складнощі при їх практичному використанні. Дане положення відповідає і міжнародним нормам, закріпленим Угодою із застосування ст. VII ГАТТ «Оцінка товарів для митних цілей».

Митна оцінка за методом 4 базується на ціні, за якою ввезені (оцінювані), ідентичні, або подібні товари були продані найбільшою агрегованою партією на території України у незмінному стані, не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів, а учасник угоди не є взаємозалежною з продавцем особою.

Таким чином, для використання ціни продажу на внутрішньому ринку оцінюваних, ідентичних, або подібних товарів як основи для визначення митної вартості цей продаж повинен відповідати таким умовам:

а) товари повинні бути продані в країні в незмінному стані;

б) ввезені (оцінювані), ідентичні, або подібні товари повинні продаватися приблизно одночасно з ввезенням оцінюваних товарів (різниця до 90 днів);

в) у разі відсутності випадків продажу ввезених (оцінюваних), ідентичних або подібних товарів у такому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення, покупець може, при дотриманні установлених вимог, використовувати ціну одиниці товару, що пройшла переробку, з проведенням відповідного коригування на вартість, додану в процесі переробки. Покупцеві при цьому буде потрібно підтвердити (обґрунтувати) митному органу слушність зробленого коригування. Основу розрахунків повинні складати прийняті формули і методи визначення вартості робіт з переробки товарів у відповідних галузях виробництва;

г) покупець не повинен прямо або побічно поставляти продавцю безплатно чи за зниженою ціною товари або послуги, використані для виробництва і продажу для ввезення в країну імпортованих товарів;

д) перший покупець завезених товарів на внутрішньому ринку не повинен бути пов'язаний з продавцем (імпортером оцінюваних, ідентичних або подібних товарів).

Поняття продажу товарів у незмінному стані означає, що операції виробничого характеру (включаючи складання), а також подальше опрацювання товарів розглядаються як операції, що змінюють стан завезеного товару. У той же час товар вважатиметься таким, що не змінив свій стан, у таких випадках:

1) якщо були здійснені операції по видаленню іноземних пакувальних матеріалів, консервантів;

2) якщо було здійснен просте переупаковка товарів для внутрішнього ринку;

3) якщо мали місце такі природні зміни, як усушка товару, його випаровування (для рідин) тощо.

Митна вартість на основі «віднімання» (МВ) визначається за формулою:

MB = ЦІ- (ВК + НП + ВП + СМП + ВД), (3.3)

де ЦІ— ціна одиниці товару; ВК— витрати на комісійні винагороди; НП — звичайні надбавки на прибуток; ВП — загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу; СМП — сума митних платежів, що підлягає сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням товару; ВД — витрати на навантаження, розвантаження, транспортування і страхування, понесені в Україні.

Одним з центральних питань даного методу оцінки є вибір ціни, за якою найбільша агрегована (сукупна) кількість товару була продана після ввезення в країну покупцем першого комерційного рівня, не пов'язаним із продавцем (імпортером).

Для визначення найбільшої агрегованої кількості аналізуються всі продажі товару за даною ціною. Найбільша загальна кількість одиниць товару, проданих за однією ціною, і буде найбільшою агрегованою кількістю одиниць товару.

Якщо відсутні випадки продажу оцінюваних, ідентичних або подібних товарів у незмінному стані, на прохання декларанта може використовуватися ціна одиниці товару, що піддався обробці. При цьому визначення одиничної ціни товару, що був підданий обробці, здійснюється з урахуванням вимог, розглянутих вище. Проте в даному випадку, крім витрат, перелічених вище, з ціни оброблених товарів необхідно відняти вартість обробки після ввезення. Ці відрахування мають базуватися на об'єктивних даних, що піддаються кількісній оцінці, відносно вартості цієї обробки (враховуючи формули і методи розрахунків, що застосовуються у практиці різних галузей). Проте метод 4 не може бути використаний до товарів, що піддалися обробці у таких випадках:

1) якщо в результаті опрацювання після ввезення товари втра тили свої властивості;

2) якщо завезений товар після опрацювання не втратив своїх якостей, але складає дуже незначну частину кінцевого продукту.

Для того, щоб. стало можливим обчислення митної вартості на основі внутрішньої ціни, з неї необхідно виокремити ті елементи, що характерні тільки для внутрішнього ринку, тобто витрати, понесені після ввезення даних товарів на територію України і які не повинні бути включені в митну варгість.

З ціни товару вираховуються такі компоненти:

а) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток і загальні витрати в зв'язку з продажем в Україні ввезених товарів того ж класу і виду;

б) суми ввізних мит, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні в зв'язку з ввезенням і (або) продажем товарів;

в) звичайні витрати, понесені в Україні, із транспортування, страхування, навантажувальні і розвантажувальні роботи;

г) вартість, додану в результаті складання або подальшої переробки, у разі якщо це необхідно.

В основі методу 4 лежить вибір ціни, за якою ввезені товари продаються в Україні. Проте використання в рамках методу 4 цін продажу в Україні тільки оцінюваних товарів істотно обмежило б рамки застосування цього методу, оскільки як міжнародні норми, так і вітчизняне законодавство передбачають можливість використання в рамках даного методу цін продажів на ринку України ідентичних або подібних товарів.

Приклад.

1 липня 2003р. українським імпортером з Польщі ввозиться в Україну партія чаю. Інформація про товар: чай чорний дрібнолистовий, фасований у пакети по 100 г кожний, торгова марка – «Zita», країна-виробник – Індія.

Дані про продаж чаю в Україні протягом січня – червня 2003р. наведені у таблиці 15.1. Товар – чай чорний дрібнолистовий, фасований (пакети по 100г), індійський, торгова марка «Gita».

Таблиця 3.2

Дані про продаж чаю в Україні протягом січня – червня 2003р.

Період	Угода на продаж у рамках періоду	Обсяг продажу, (тис. шт.)	Ціна, дол. США
Січень	1 2	1000 4000	0,25 0,23
Лютий	1 2	1000 1000	0,25 0,21
Березень	1	2000	0,20
Квітень	1 2 3	1200 1100 2000	0,20 0,19 0,22
Травень	1 2	1500 1100	0,24 0,20
Червень	1 2	1200 1500	0,19 0,25

Відомо, що в Україні на упакування чаю наклеюються етикетки з інформацією, яка є необхідною для продажу товару на внутрішньому ринку. Який метод слід застосувати для розрахунку митної вартості одиниці товару, що імпортується?

Необхідно визначити загальне число одиниць товару, проданих за однією ціною протягом останніх 90 днів (квітень, травень, червень):

Ціна одиниці товару	Сумарна продана кількість
0,19	1100+1200=2300
0,20	1200+1100=2300
0,21	Не продавалось
0,22	2000
0,23	Не продавалось
0,24	1500
0,25	1500

Найбільше число одиниць товару продано за ціною 0,19 і 0,20 дол. США. Таким чином, в якості основи для визначення митної вартості за методом 4 буде використовуватися ціна одиниці товару для найбільшої агрегованої партії у розмірі 0,19 дол. США. (Однакові партії товару були продані по різних цінах за одиницю, але в якості основи для визначення митної вартості буде використана найнижча з них).

3.2.2.4. Визначення митної вартості на основі додавання вартості (метод 5)

У разі неможливості визначення митної вартості на основі методів 1, 2, 3, 4 альтернативною базою визначення митної вартості буде вартість товару, отримана розрахунковим шляхом на основі методу додавання вартості (метод 5).

Митна вартість на основі додавання (МВ) визначається за формулою:

MB = ВВ + ВД + НП + ВП + ЛІП + ЧП, (3.4)

де ВВ — вартість матеріалів і витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів; ВД — витрати на навантаження, розвантаження, транспортування і страхування, понесені в Україні; НП— прибуток, що отримує експортер; ВП— витрати, понесені покупцем; ЛІП — ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які покупець повинен здійснити як умову експорту товару, що оцінюється; ЧП — відповідна частина прибутку від подальшого перепродажу товарів, що накопичується у продавця.

Митна вартість оцінюваних товарів визначається на основі урахування витрат виробництва цих товарів, до яких додається сума прибутку і витрат, характерних для продажу оцінюваних товарів на національному ринку. Таким чином, для визначення митної вартості за даним методом необхідна інформація про витрати виробництва оцінюваних товарів, яку можна одержати тільки за межами країни ввезення.

Складності в одержанні і підтвердженні необхідної інформації накладають жорсткі обмеження на використання методу додавання вартості. Якщо митному органу рекомендується використовувати для розрахунку митної вартості непідтверджені дані, то вони повинні розглядатися як бездоказові, такі, що не відтворюють фактичне положення справ. Навіть у тому разі, коли доступ до документації дозволено іноземним виробником і ухвалено владою його країни, фактично не всі документи і дані можуть бути подані митним органам країни-імпортера.

У зв'язку з цим митна вартість, визначена за методом 5, повинна бути об'єктом особливо ретельної перевірки.

3.2.2.6. Визначення митної вартості резервним методом (метод 6)

Існують ситуації, коли жоден з розглянутих вище варіантів оцінки товарів, відповідно до встановлених вимог, не може бути використаний як вихідна база для визначення митної вартості.

Це такі випадки:

• здійснюється імпорт товарів на тимчасовій основі;

• має місце договір оренди або наймання;

• здійснюється реімпорт товарів після ремонту або модифікації;

• відбувається постачання унікальної продукції, творів мистецтва;

• ідентичні або подібні товари не ввозяться;

• товари не перепродаються в країні-імпортері;

• виробник невідомий, відмовляється надати дані про витрати виробництва, або подані ним відомості не можуть бути прийняті митним органом.

Стаття VІІ Угоди ГАТТ/ВТО щодо митної оцінки, описуючи метод 6, встановлює, що митна вартість у рамках цього методу повинна визначатися з використанням «розумних» способів, сумісних з принципами і загальними умовами цієї Угоди на базі даних, наявних в імпортера.

Таким чином, метод 6 не дає спеціального способу оцінки товарів, але потребує врахування ряду принципів. Оцінка за допомогою резервного методу повинна відповідати встановленим законодавством методам. У рамках резервного методу повинна дотримуватися встановлена послідовність (ієрархія) принципів застосування методів визначення митної вартості:

1) базування оцінки на вартість угоди завезених товарів або існуючих фактичних оцінок, за якими завезені товари продаються в країні при звичайному ході торгівлі в умовах конкуренції;

2) уніфікація оцінки;

3) чесність і нейтральність оцінок;

4) простота і неупередженість критеріїв оцінки;

5) сумісність із комерційною практикою;

6) використання найближчих еквівалентів (альтернативних вартостей), якщо визначення вартості на базі методу 1 неможливо;

7) неприпустимість використання як бази для оцінки ввезених товарів вартості товарів вітчизняного походження, довільних або фіктивних оцінок.

Приклади.

Автомобільні сідельні тягачі класифікуються в товарній субпозиції 8701 20, у відповідністю з приміткою 2 до Групи 87.

Пластмасові гудзики не можуть бути класифіковані у товарній позиції 3926 "Вироби інші з пластмас...". Така класифікація суперечить Примітці 2 (х) до групи 39, згідно з якою вироби Групи 96 в Групі 39 не класифікуються. Група 96 містить товарну позицію 9606 "Ґудзики,...".

Текстове найменування товарних позицій та тексти Приміток до Розділів та Груп мають однакову юридичну силу для класифікації. Перевага надається тексту, які містить найбільш точний опис товару.

Згідно з Правилом 1 класифікацію товару необхідно починати з пошуку коду товарної позиції, в текстовому описі якої фігурує найменування цього товару.

При класифікації товару недостатньо прочитати лише примітки до Групи. Обов'язково необхідно прочитати Примітки до Розділу, які мають відношення до всіх груп цього розділу. Не завжди достатньо ознайомитись з Примітками до одного Розділу, тому що в інших розділах та групах, що мають відношення до подібних видів товарів, матеріалів, з яких вони виготовлені, або їх функцій, можуть бути Примітки з інформацією стосовно класифікації цього товару.

Правило 2

а) Будь-яке посилання у назві класифікаційного угруповання на будь-який товар стосується також некомплектних чи незавершених виробів, за умови що вони мають основні характеристики комплектних чи завершених виробів, а також розглядається як посилання на комплектний чи завершений товар, поданий незібраним чи розібраним.

б) Будь-яке посилання у назві класифікаційного угруповання на будь-який матеріал чи сировину стосується також сумішей або з'єднань цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами або речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу або сировини розглядається як посилання на товари, які повністю або частково складаються з цього матеріалу або речовини. Класифікація товарів, які складаються більш ніж з одного матеріалу або речовини, здійснюється відповідно до положень Правила 3.

Текст Правила 2 у виданні ГС англійською мовою викладено наступним чином:

a) Any reference in a beading to an article shall be taken to include a reference to that article incomplete or unfinished, provided that, as presented, the incomplete or unfinished article has the essential character of the com-, plete or finished article. It shall also he taken to include a reference to that article complete or finished (or falling to he classified as complete or finished by virtue of this rule), presented unassembled or disassembled.

b) Any reference in a heading to a material or substance shall he taken to include a reference to mixtures or combinations of that material or substance ufith other materials or substances. Any reference to goods of a given material or substance shall be taken to include a reference to goods consisting wholly or partly of such material or substance. The classification ofgoods consisting of more than one material or substance shall be according to the principles of rule 3.

Пояснення до Правила 2 наведені в "Explanatory notes" - поясненнях до ГС:

Правило 2а

(Товари, представлені в некомплектному або незавершеному вигляді)

І. Перша частина Провина 2а розширює вміст будь-якої товарної позиції, до якої відноситься конкретний товар, для включення в неї не тільки комплектного виробу, але і цього виробу в некомплектному або незавершеному вигляді, при умові, що в представленому вигляді цей виріб має основні характеристики комплектного або готового виробу.

II. Положення цього правила також поширюється на заготовки, якщо вони не виділені в конкретну товарну позицію. Під терміном "заготовка" розуміється виріб, не готовий для безпосереднього використання, який має приблизну форму або обриси готового виробу або частини, та який може бути використаний, крім виключних випадків, тільки для доробки в готовий виріб або частину.

Напівфабрикати, які не мають характерної форми готових виробів (такі як прутки, диски, труби і т.і.), не розглядаються як "заготовки".

Ш. Беручи до уваги зміст товарних позицій розділів І - IV, зазначена частина Правила не застосовується до товарів цих розділів.

IV. Деякі випадки, які підпадають під дане Правило, згадуються в загальних положеннях до розділів або груп (наприклад, розділ XVI та групи 61,62, 86, 87 та 90).

Правило 2а

(Товар», представлені незібраними або розібраними)

V. Друга частина Правила 2 а передбачає, що комплектні або завершені (готові) вироби, представлені в незібраному або розібраному вигляді, класифікуються у тих же товарних позиціях, що і зібрані вироби. Товари бувають представлені подібним чином в зв'язку з потребами упаковки, навантажувально-розвантажувальних робіт (операцій) при транспортуванні.

VI. Дане Правило також відноситься до некомплектних або незавершених виробів, представлених у розібраному або незібраному вигляді, при умові, що вони розглядаються як комплектні або завершені виробництвом вироби в силу дії першої частини даного Правила.

VII. Згідно з даним Правилом, під термін "товари, представлені незібраними або розібраними" розуміються вироби, компоненти яких повинні збиратися з допомогою простого кріпильного матеріалу (гвинтів, гайок, болтів тощо) або ж, наприклад, клепкою або зварюванням, при умові, що для цього потрібні лише прості складальні операції.

Незібрані компоненти виробу понад кількість, необхідну для складання цього виробу, повинні класифікуватися окремо.

VIII. Випадки, які підпадають під дію даного Правила, згадуються в загальних положеннях до розділів або груп (наприклад, розділ XVI та групи 44,86,87 та 89).

IX. Беручи до уваги зміст товарних позицій розділів І - VI, зазначена частина цього Правила звичайно не застосовується до товарів цих розділів.

Правило 2б

(суміші ти сполучення матеріалів або речовин)

X. Правило 26 стосується сумішей та сполучень матеріалів або речовин та товарів, виготовлених з двох або більше матеріалів або речовин. Воно має відношення до товарних позицій, в яких зазначається матеріал або речовина (наприклад, товарна позиція 0503 - кінський волос), та до товарних позицій, в яких вказано товар з конкретного матеріалу або речовини (наприклад, товарна позиція 4503 - вироби з натуральної пробки). Слід зазначити, що дане правило застосовується тільки в таму випадку, якщо в цих товарних позиціях або примітках до розділів або груп не обумовлено інше (наприклад, товарна позиція 1503 - лярдстеарин, не змішаний...).

Готові суміші, описані як такі в примітках до розділів або груп або в товарній позиції, слід класифікувати згідно з Правилом 1.

XI. Суть цього Правила полягає в тому, щоб розширити будь-яку товарну позицію, яка відноситься до матеріалу або речовини, включивши до неї суміші або сполучення даного матеріалу або речовини з іншими матеріалами або речовинами. Дія цього Правила також полягає в тому, щоб розширити будь-яку товарну позицію, яка відноситься до товарів, виготовлених з даного матеріалу або речовини, включивши до неї товари, виготовлені частково з цього матеріалу або речовини.

XII. Це, однак, розширює товарну позицію не настільки, щоб включати до неї товари, які згідно з Правилом 1, не можна розглядати як такі, що відповідають опису в цій товарній позиції; це відбувається у тому випадку, коли добавка іншого матеріалу або речовини лишає ці товари відмітної ознаки тих видів товарів, які зазначені у цій товарній позиції.

XIII. Як наслідок із цього Правила, суміші та сполучення матеріалів або речовин та товари, виготовленні з більш ніж одного матеріалу або речовини, якщо вони, на перший погляд, можуть бути віднесені до двох або більше товарних позицій, повинні класифікуватися згідно з принципами правила 3.

Виходячи з вищевикладеного, Правило 2а застосовується в тому випадку, коли необхідно визначити товарний код товару:

1) в якому відсутні певні частини, відсутність яких не лишає товар характеристик готового виробу;

2) який потребує технологічної обробки, для того щоб цей товар був готовим для використання (експлуатації);

3) який знаходиться в розібраному або незібраному стані.

Згідно з першою частиною Правила 2а виріб у некомплектному або незавершеному стані класифікується у товарній позиції, де класифікується відповідний готовий виріб. Тобто перша частина Правила 2а регулює класифікацію некомплектних чи незавершених виробів, зобов'язуючи класифікувати їх як відповідні готові вироби, маючи на увазі, що вони мають основні характеристики готового виробу.

Приклади.

Трактор, у якого відсутня кабіна, класифікується у товарній позиції відповідного готового трактора.

Акумулятор, у якого відсутня кришка, при класифікації вважається готовим акумуляторам.

Легковий автомобіль, на якому не встановлено двигун, вважається готовим автомобілем.

Шафа, на якій не встановлені дверцята, при класифікації вважається готовою шафою.

Диван без ніжок при класифікації вважається готовим виробом (диваном).

Обезводнені фруктові соки класифікуються в товарній позиції 2009 як фруктові соки.

Лазерний принтер або копіювальний апарат, у яких відсутній лоток для подачі паперу, класифікуються у відповідних товарних позиціях для готових виробів.

Поковка колінчатого валу, готова для чистової обробки, класифікується як готовий колінчатий валу товарній позиції 8483-

Спробуємо розглянути застосування Правила 2а на прикладі комп'ютера. Комп'ютер без корпуса має основні характеристики готового виробу і відповідно класифікується в товарній позиції 8471 як пристрій для автоматичної обробки даних. У випадку відсутності центрального процесора (який є важливою частиною комп'ютера) то згідно з Правилом 2а його не можна назвати пристроєм для обробки даних. Якщо ми віднесемо цей комп'ютер (з відсутнім процесором) до товарної позиції 8473 "Частини та приладдя ..." це буде помилкою. В позиції 8473 є субпозиція 847191 "Цифрові блоки для обробки даних, які поставляються окремо або у комплекті з іншими пристроями, які можуть вміщати в одному корпусі один або кілька з наступних пристроїв: запам'ятовуючий пристрій, пристрій вводу та пристрій виводу", де і буде класифікуватися зазначений комп'ютер, оскільки він містить запам'ятовуючий пристрій. У цьому випадку наш товар залишився в тій же товарній позиції. Багато товарних позицій ТН ЗЕД містять широкий спектр товарів, і не слід переходити до іншої позиції, як слід не прочитавши зміст всієї товарної позиції.

В ТН ЗЕД сировина та деякі некомплектні або незавершені в виробництві товари вказані в текстових описах відповідних товарних позицій. У таких випадках Правило 2а не застосовується, так як класифікація здійснюється згідно з Правилом 1.

Приклади:

Вироби товарної позиції 8538.

Заготовки для ґудзиків класифікуються у товарній позиції 9606, в текстовому описі якої зазначено "... заготовки для ґудзиків...".

Заготовки для корків класифікуються у товарній позиції 4502, в текстовому описі якої зазначено "... заготовки для корків...".

Згідно з другою частиною Правила 2а комплектний або готовий виріб, поданий у незібраному або розібраному стані, для цілей класифікації розглядається як готовий виріб. Товари надаються у незібраному або розібраному стані для зручності пакування, транспортування тощо. Згідно з цим Правилом під товарами "у незібраному або розібраному стані" розуміються вироби, компоненти яких повинні збиратись за допомогою простого кріпильного матеріалу (гвинтів, гайок, болтів тощо) або, наприклад, клепкою, зварюванням. При цьому розуміється, що для зборки цих виробів необхідні лише прості збірні операції (частини та деталі не потребують спеціальної обробки та підгонки).

Приклади:

Дерев'яний збірний будиночок ("підсобка" для робочих) у розібраному стані класифікується в товарній позиції 9406. Але при цьому набір дерев'яних дощок, брусків, планок тощо, необхідний для будівництва подібного будиночка, не може розглядатися як готовий виріб.

Комплект деталей, з якого складається пилосос, класифікується як готовий виріб товарної позиції 8509.

Комплект оброблених дерев'яних деталей, з якого складається кухонний стіл, класифікується як готовий виріб товарної позиції 9403.

Незавершені або некомплектні вироби у розібраному або незібраному стані класифікуються як готові вироби, при умові, що вони мають основні характеристики готового виробу.

Приклади:

Комплект деталей електричного акумулятора, з яких можна зібрати акумулятор без верхньої кришки або без вивідних клем, класифікується як готовий виріб. Оскільки відсутність верхньої кришки або вихідних клем не позбавляє цей виріб (у незібраному стані) основної характеристики готового виробу - акумулятора товарної позиції 8507.

Комплект деталей, з якого складається пилосос але без шнура електроживлення, класифікується як готовий виріб товарної позиції 8509. Оскільки відсутність шнура електроживлення не позбавляє цей виріб (у незібраному стані) основної характеристики готового виробу - пилососа товарної позиції 8509.

Правило 2а стосується виробів, в яких не вистачає якихось деталей чи частин, Правило 2в регулює протилежні випадки: в виробі мається матеріалів більше ніж вказано в тексті відповідної групи. Шкіряна куртка відноситься до товарної позиції 4203. Разом з тим, в шкіряній куртці можуть бути елементи, виготовлені не з шкіри: пластмасові ґудзики, металеві блискавки, шерстяна підшивка, хутряна підстьожка. Правило 2в дозволяє класифікувати такий піджак, так наче він складається лише із шкіри. Правило 2в необхідно лише тоді, коли товарна група призначена для виробів, виготовлених із певного матеріалу. Тому воно не потрібно в тому випадку, коли матеріал, з якого виготовлено виріб, не обговорюється, або коли дозволено використання інших матеріалів. Наприклад, парасолька товарної позиції 6601 може бути виготовлена з будь-яких матеріалів або фетровий капелюх товарної позиції 6503 може мати оздоблення з будь-яких матеріалів (пташине пір'я, пластмаса, мідь тощо).

Правило 2а застосовується лише в тому випадку, коли в текстовому найменуванні товарної позиції присутнє посилання на матеріал або речовину, з якої виготовлено виріб. Згідно з цим правилом, в випадку якщо не існує товарної позиції з текстовим описом, де зазначено найменування виробу, що потребує класифікації, слід виділити основний матеріал, з якого виготовлено виріб, та шукати відповідну товарну позицію, яка включає вироби з такого матеріалу. Вказане Правило розширює будь-яку товарну позицію, яка має відношення до матеріалу або речовини, включаючи до неї суміші або сполучення основного матеріалу або речовини з іншими. Якщо основний матеріал (речовину), з якого виготовлено виріб, неможливо виділити, то Правило 2в при класифікації такого виробу не застосовується.

Разом з тим, в певних випадках, текстовий опис групи або примітка до розділу чи групи виключає присутність будь-яких інших матеріалів. Наприклад, хімічно чистий цукор товарної позиції 2940 та натуральний мед товарної позиції 0409. Суміш зазначених цукру та меду не може бути класифіковано ні в товарній позиції 2940, ні в 0409. В такому випадку застосування Правила 2в неможливо.

В окремих випадках дозволено додавання визначених речовин, в той час як присутність будь-яких інших речовин не допускається. Подібним чином в деяких товарних позиціях дозволено присутність будь-яких матеріалів, за винятком одного визначеного. Наприклад, сталеві гвіздки з мідними головками класифікуються у товарній позиції 7415, а не в 7317.

Готові суміші, які описані в Примітках до розділів або груп або в текстових найменуваннях товарних позицій, класифікуються згідно з вимогами Правила 1.

Якщо добавка іншого матеріалу (речовини) змінює характер виробу настільки, що він перестає відповідати текстовому найменуванню товарної позиції (Правило 1), застосування Правила 2в не можливо і класифікація виробу здійснюється згідно з Правилом 3.

Приклади:

Апельсиновий чай, який складається з чорного чаю (99 %) та апельсинової кожухи (1 %), класифікується у товарній позиції 0902.

Чавунна сковорода з дерев'яною ручкою класифікується у товарній позиції 7323.

Дерев'яна вішалка з металевими гачками для одягу класифікується у товарній позиції 9403-

Правило 3

У разі, кали згідно з Правилом 26 або з будь-яких інших причин е можливість відмести товари до двох або більше товарних позицій, класифікація таких товарів здійснюється наступним чином:

а) Перевага віддається тій товарній позиції, яка містить найбільш конкретний опис товару порівняно з товарними позиціями з більш загальними описами. Однак, коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів або речовин, які входять до складу сумішей або багатокомпонентних виробів, або тільки до окремих елементів товарів, представлених у наборі для роздрібного продажу, то ці товарні позиції повинні розглядатися як рівні по відношенню до цих виробів, навіть якщо одна з них і містить більш детальний або повний чи точний опис виробу.

б) Суміші, багатокомпонентні вироби, які складаються з різних матеріалів або виготовлені з різних компонентів, та товари, представлені у наборах для роздрібного продажу, які не можуть класифікуватися згідно з Правилам За, класифікуються по тим матеріалам або складовим частинам, які визначають їх основні ознаки, якщо такий принцип можна застосувати.

в) Товари, які не можуть бути класифіковані згідно з положеннями Правил За та 36, класифікуються в останній (яка має найбільший порядковий номер) з тих, що розглядаються товарних позицій.

Текст Правила 3 у виданні ГС англійською мовою викладено наступним чином:

When by application of rule 2 (Ь) or for any other reason, goods areprima facie ctassifiabte under two or more headings, classification shall he fected as follows:

(a) the heading which provides the most specific description shall he preferred to headings providing a more general description. However, when two or more headings each refer to part only of the materials or substances contained in mixed or composite goods or to part only of the items in a set put up for retail sale, those headings are to he regarded as equally specific in relation to those goods, even if one of them gives a more complete or precise description of the goods;

(b) mixtures, composite goods consisting of different materials or made up of different components, and goods put up in sets for retail sale, which cannot he classified by reference to 3 (a), shall he classified as if they consisted of the material or component which gives them their essential character in so far as this criterion is applicable;

(c) when goods cannot he classified by reference to 3 (a) or (b), they shall be classified under the heading which occurs last in numerical order among those which equally merit consideration.

Пояснення до Правила 2 наведені в " Explanatory notes " - поясненнях до ГС:

Це Правило передбачає три методи класифікації товарів, які на перший погляд (prima facie), можуть бути віднесені до двох або більше товарних позицій, або згідно з умовами Правила 2б, або згідно з іншою умовою. Ці методи застосовуються у тій послідовності, в якій вони приведені у цьому Правилі. Таким чином, Правило 3 б застосовується тільки в тому випадку, коли Правило За не підходить для класифікації. Коли Правила За та 3б не підходять, то застосовується Правило 3в. Відповідно, послідовність застосування методів класифікації (використовуючи ключові слова) наступна: а) точний опис товару; б) відмітна ознака; в) товарна позиція, яка займає останнє місце у порядку зростання кодів.

II. Це Правило може бути застосоване лише при умові, що в текстовому описі товарних позицій або в примітках до розділів чи груп не обумовлено інше. Наприклад, згідно з приміткою 46 до Групи 97 товари, які підходять згідно з описом, як до товарних позицій 9701 - 9705, так і до позиції 97 Об, класифікуються в одній з попередніх позицій. Ці товари повинні класифікуватися згідно з приміткою 46 до Групи 97, а не згідно з зазначеним правилом.

Правило За

III. Перший метод класифікації наводиться у Правилі 3 а, згідно з яким перевагу має товарна позиція, в якій наведено більш точний опис товару, а не товарна позиція, в якій наведено більш загальний опис.

IV. Недоцільно встановлювати жорсткі правила, згідно з якими можна визначити, чи дає одна товарна позиція більш точний опис товару, але в цілому слід відмітити, що:

а) товар більш точно характеризується його найменуванням, ніж найменуванням групи товарів (наприклад, електробритви та машинки для підстригання волосся з автономним електродвигуном включені до товарної позиції 8510, а не до товарної позиції 8508 як ручні електромеханічні інструменти або в товарну позицію 8509 як електромеханічні побутові прилади з автономним електродвигуном).

б) якщо товари відповідають опису, який більш чітко ідентифікує їх, то цей опис є більш точним, ніж той, при якому ідентифікація менш повна. Прикладами останньої категорії товарів є:

1) текстильні килимки для салону слід класифікувати не як приладдя автомобілю товарної позиції 8708, ay товарній позиції5703, де вони більш точно описані як килими;

2) не обрамлене в раму безосколкове скло, зміцнене або багатошарове, певної форми для використання у літаках повинно класифікуватись не у товарній позиції 8803, як частина виробів товарної позиції 8801 або 8802, a y товарній позиції 7007, де воно більш точно описане як безосколкове скло.

V. Але якщо у двох або більше товарних позиціях зазначається тільки частина матеріалів або речовин, які входять до складу сумішей або багатокомпонентних виробів, або тільки частина виробів у наборі для роздрібного продажу, то ці товарні позиції слід розглядати як однаково точні описи цих товарів, навіть якщо одна з них дає більш повний та точний опис, ніж інші. В таких випадках класифікація товарів повинна здійснюватись згідно з Правилом 36або 3в.

Правило 5б

VI. Другий метод стосується:

і) сумішей;

іі) багатокомпонентних товарів, які складаються з різних матеріалів;

ііі) багатокомпонентних товарів, які складаються зрізних компонентів;

iv) товарів, які входять до наборів для роздрібного продажу. Він використовується тільки в тому випадку, якщо правило За не застосовується.

VII. В усіх цих випадках товари повинні класифікуватись так, якби вони складались лише з компоненту, який надає їм основну відмінкову ознаку в тій мірі, в якій може застосовуватися цей критерій.

VIII. Основна відмінкова ознака (критерій) може визначатись різноманітними факторами в залежності від виду товару. Він може, наприклад, визначатися природою матеріалу або компоненту, його об'ємом, кількістю, масою, вартістю або роллю, яку грає цей матеріал або компонент при використанні товару.

ІХ. При застосуванні цього Правила до багатокомпонентних товарів, виготовлених з різноманітних компонентів, слід враховувати не тільки ті товари, в яких ці компоненти поєднані один з одним, утворюючи єдине ціле, але і товари з роздільними компонентами, при умові, що ці компоненти прилаштовані один до одного, доповнюють один одного та взяті разом утворюють єдине ціле, що звичайно не дозволяє виставляти їх на продажу вигляді окремих частин.

Прикладами останньої категорії товарів є:

1) попільниці, які складаються з підставки, яка включає змінну чашу для попелу;

2) стелажі для домашнього зберігання спецій, які складаються із спеціальної рами (звичайно дерев'яної) та відповідної кількості пустих ємностей для спецій відповідної форми та розміру.

Компоненти таких багатокомпонентних товарів, як правило, упаковані у загальну упаковку.

X. При застосуванні цього Правила термін "товари, які входять до набору роздрібної торгівлі" стосується товарів, які:

а) складаються не менше ніж з двох різних виробів, які на перший погляд (prima facie) класифікуються у різних товарних позиціях. З цієї причини, наприклад, шість виделок для фандью не можуть розглядатися як набір з точки зору застосування цього Правила;

б) складаються з компонентів, зібраних разом з метою задовольнити конкретну потребу або виконати певну роботу; та

в) укладені таким чином, що не потребують перепакування при продажу споживачу (наприклад, в коробках чи ящиках).

Під цим терміном, відповідно, розуміються набори, які складаються, наприклад, із різноманітних харчових продуктів, призначених для використання разом при приготуванні готової для вживання страви.

Приклади наборів, які можуть класифікуватися згідно з Правилом 36:

1 а. Набори, які складаються із сандвіча з м'ясом, з сиром або без нього у здобній булочці (товарна позиція 1602), спаковані з картопляними чіпсами (смаженими у фритюрі) (товарна позиція 2004): класифікуються у товарній позиції 1602.

1 б. Набори, компоненти яких призначені для сумісного використання при приготуванні cnafemi, які містять пакет сирих спагеті (товарна позиція 1902), тертого сиру (товарна позиція 0406) та маленьку консервну баночку томатного соусу (товарна позиція 2103), спаковані у картонну коробку: класифікуються у товарній позиції 1902.

Однак, Правило не поширюється на набори продуктів, які спаковані разом та складаються, наприклад, з:

- банки креветок (товарна позиція 1605), банки гусячої печінки (товарна позиція 1602), банки сиру (товарна позиція 0406), банки бекону в скибках (товарна позиція 1602) та банки ковбасок (товарна позиція 1601); або

- пляшки алкогольного напою товарної позиції 2208 та пляшки вина товарної позиції 2204.

В випадку цих двох прикладів, а також у подібних їм продовольчих наборів кожний продукт слід класифікувати окремо у відповідній йому товарній позиції.

2. Набори для перукаря, які складаються з електричної машинки для стрижки (товарна позиція 8510), гребінця (товарна позиція 9615), пари ножиць (товарна позиція 8213), щітки (товарна позиція 9603) та рушника з тканини (товарна позиція 6302), укладені у шкіряний чохол (товарна позиція 4202): класифікуються у товарній позиції 8510.

3. Креслярські набори, які складаються з лінійки (товарна позиція 9017), дискового калькулятора (товарна позиція 9017), транспортира (товарна позиція 9017), олівця (товарна позиція 9609) та пристрою для заточування олівців (товарна позиція 8214), укладених в пластиковий пенал (товарна позиція 4202): класифікуються у товарній позиції 9017-

У випадку зазначених вище наборів класифікація проводиться по одному або кільком разом взятим компонентам, які можуть розглядатися як такі, що надають набору в цілому відмінкову ознаку.

XI. Дане Правило не застосовується до товарів, які складаються з окремо упакованих складових частин, поданих разом, необов'язково в одній загальній упаковці, в певному кількісному співвідношенні для промислового виробництва, наприклад, напоїв.

Правило 3б

XII. Коли товари неможливо класифікувати згідно з Правилом За або 3б, їх необхідно класифікувати у товарній позиції, яка є останньому порядку зростання кодів серед тих, які в рівній мірі придатні для розгляду при класифікації цих товарів.

У вступній частині Правила 3 йдеться про ціль його застосування: регулювання випадків, коли апріорі товари можна помістити у дві або більше товарні позиції. Типовим у цьому випадку буде застосування Правила 2б. Слід, однак, пам'ятати, що згідно з Правилом 1 текстове найменування товарної позиції, а також примітки до розділів та груп первинні по відношенню до Правил 2-6. Таким чином, якщо примітка 10 до групи 44 говорить що шафа виготовлена з дерева, не охоплюється групою 44 (у цій групі класифікація виробів здійснюється по матеріалу), то у нас залишається лише одна товарна позиція у групі 94 (де класифікація товарів здійснюється по функціональному призначенню). У цьому випадку не має необхідності у Правилі 3, так як класифікація здійснюється з застосуванням Правила 1.

Правило 3 приходить нам на допомогу, коли, після вивчення текстового опису товарної позиції та відповідних приміток до розділів та груп, необхідно зробити вибір між двома чи більше товарними позиціями, які, як нам здається, підходять для включення у них продукту чи виробу. Правило 3 не може допомогти у тому випадку, коли декларант неясно уявляє собі склад або призначення виробу. Наприклад необхідно класифікувати магнітну стрічку, і невідомо, чиста вона чи містить запис музики або інформації. У випадку чистої стрічки відповідає товарна позиція 8523, а у випадку записаної - 8524. Оскільки текстове найменування цих товарних позицій взаємно виключають одна одну, то Правило 3 у цьому випадку неможливо застосувати. Декларанту необхідно з'ясувати певні характеристики виробу і лише після цього класифікувати його. Якщо з'ясовується, що стрічка чиста (не записана), але після митного оформлення буде використана для запису інформації, вона повинна бути класифікована як чиста. Визначальним моментом для класифікації виробу (продукту) є той стан, в якому він подається до митного оформлення. Таким же чином, у випадку експорту свіжого свинячого м'яса (товарна позиція 0203), але з'ясовується, що це м'ясо не придатне для вживання людиною на момент митного оформлення, його вже не можна класифікувати як свіже м'ясо, і воно потрапляє до товарної позиції 0511, у якій класифікуються інші продукти тваринного походження, непридатні для вживання людиною. У цьому випадку також необхідна інформація стосовно придатності цього м'яса для вживання людиною, а застосування Правила 3 не вирішує проблеми класифікації цього м'яса.

Класифікація визначається згідно з об'єктивними характеристиками продукту (виробу), і тільки у випадку, коли такі характеристики не дозволяють зробити однозначний вибір товарної позиції, застосовується Правило 3. Знаходячись у сфері діяльності правила 3, необхідно дотримуватись визначеного порядку, тобто, спочатку застосовується Правило За; якщо воно не застосовується, застосовується Правило 36, і тільки якщо після цього проблема не вирішується, застосовується Правило Зс.

Правило За

Перше, що необхідно зробити у випадку конфлікту між двома або більше товарними позиціями, це спробувати знайти саму характерну для цього продукту (виробу) групу, наприклад, опис продукту, який робить більшим акцент на матеріал, ступінь обробки, функцію, зовнішній вигляд тощо, а не товарну позицію, яка дає більш загальний опис цього продукту. Звичайно, це не застосовується до "кошикових" товарних позицій (з тестовим описом "інші"), які застосовуються тільки тоді, коли виріб не охоплено попередньою товарною позицією. У таких випадках умови товарної групи визначають класифікацію, і немає необхідності у застосуванні Правила За.

Виходячи з структури ТН ЗЕД, у якій існують угруповання (розділи, групи, товарні позиції), орієнтовані на матеріали, з яких виготовлено товар, та угруповання орієнтовані на функції, які товар виконує, ускладнення може виникати при визначенні між:

- позиціями, до яких товари включені, виходячи з якого матеріалу ці товари виготовлено;

- позиціями, до яких товари включені, виходячи з функцій, для яких призначено ці товари;

- позицією, орієнтованою на матеріал, та позицією, орієнтованою на функцію товару.

У випадку товарних позицій, орієнтованих на матеріал, протиріччя обгрунтоване тим, що у текстовому описі однієї позиції присутній опис лише частини матеріалів, з яких виготовлено продукт (виріб). Правило 26 допомагає розглядати продукт, як такий що виготовлений з матеріалів, зазначених у текстовому описі позиції. При застосуванні Правила За у цьому випадку, тобто класифікації виробу у найбільш специфічній позиції, виникне небажаний результат, як у наступному прикладі. Транспортерна стрічка виготовлена з пластмаси (бо % від загального об'єму та вартості виробу) та гуми (40 % від загального об'єму та вартості виробу). Підходящі позиції (на перший погляд) для цієї стрічки наступні:

3926 - вироби з пластмас інші;

4010 - стрічки транспортерні,... з гуми.

Позиція 4010 безумовно більш специфічна, так як її текстовий опис вказує призначення стрічки та частину матеріалу, з якого її виготовлено. Але такий класифікаційний підхід не приймає до уваги той факт, що вміст та вартість пластмаси більші ніж у резини. Тому згідно з вимогами, викладеними у другому реченні Правила За, не можна надавати перевагу тій товарній позиції, яка містить у текстовому описі більш детальний опис товару, у випадку коли ця позиція описує лише частину матеріалу, з якого виготовлено товар. Тому у випадку з зазначеною стрічкою слід застосовувати Правило 36, згідно з яким ця стрічка класифікується по матеріалу (пластмасі, виходячи з її об'єму та вартості), який надає цьому виробу його основний характер. У випадку неможливості застосування Правила 36 застосовується Правило Зв.

У випадку коли постає необхідність вибору між двома товарними позиціями, орієнтованими на функції товарів, вимоги, викладені у другому реченні Правила За, не застосовуються. Наприклад, при класифікації тканого килимка, призначеного для використання тільки у легкових автомобілях, потрібно визначитись між двох позицій: 5703, де класифікуються килимки, та 8708, де класифікується приладдя для легкових автомобілів. У цьому випадку перевагу має товарна позиція 5703. Таким же чином, при класифікації нових автомобільних пневматичних гумових шин більшу вагу має позиція 4011 "Шини пневматичні гумові нові", а не позиція 8708 "Частини та обладнання автомобілів...". А при класифікації пасажирських сидінь для літаків перевагу має позиція 9401 "Меблі для сидіння ...", а не позиція 8803 "Частини літальних апаратів ...".

Якщо виріб має дві функції і кожна з них описана в певній позиції, необхідно визначити, яка функція є визначальною. Наприклад декоративний керамічний вазон для хатніх рослин може, на перший погляд, відноситись і до позиції 6912, як побутове приладдя з кераміки, і до позиції 6913, як прикраса з кераміки. Дивлячись по тому, що розглядається як головна функція, ми відносимо цей виріб до відповідної позиції. Якщо обидві функції рівноцінні, то Правило За не спрацьовує, і постає необхідність у застосуванні Правила 36 та Зв. Оскільки Правило 36 не стосується випадків з рівнозначними функціями, то згідно з Правилом Зв зазначений вазон класифікується в товарній позиції з більшим порядковим номером - 6913.

Можлива також необхідність вибору між позицією, в якій описано матеріал, з якого виготовлено виріб, та позицією, в якій описано функцію цього виробу. Як правило, позиції з описом функції мають більшу перевагу при класифікації товарів ніж групи, в яких описано матеріал (з якого виготовлено товар). Так міліцейський гумовий кийок по своїй визначальній функції відноситься до позиції 9304 "Зброя інша (наприклад,... кийки) ...", а по матеріалу до позиції 4017 "... вироби з твердої гуми".

Однак, якщо в текстовому описі крім матеріалу зазначено також і функцію виробу, як у випадку самоклеючих пластмасових стрічок позиції 3919, то окремий опис функції (тут "самоклеючі") має менше значення ніж матеріал, з якого виготовлено виріб.

Другим випадком, в якому більш вагомою є позиція, яка стосується матеріалу а не функції товару, є класифікація деталей та аксесуарів. Наприклад, опис "безосколкове скло" позиції 7007 є більш вагомим за опис "деталі літаків" позиції 8803.

В цьому плані слід пам'ятати, що згідно з Правилом 1 Основні правила інтерпретації можуть застосовуватись лише тоді, коли ні текстовий опис позиції, ні примітки до розділів та груп, не дозволяють визначитись з вибором товарної позиції. У багатьох випадках рішення можна знайти у примітках до розділів або груп. Примітки 4 та 5 до групи 71 визначають поняття термінів "дорогоцінний метал" та "сплави, які містять дорогоцінні метали", а примітки 1 та 3 до цієї групи визначають співвідношення між групою 71 та іншими групами. Згідно з вимогами цих приміток, ложки, виготовлені з сплаву благородного металу (не менше 2 % ваги виробу) та неблагородного металу, класифікуються у групі 71. Якщо з зазначеного сплаву виготовлено зброю, то вона класифікується у групі 93 (по функції). Примітка 7 до розділу 84 регулює класифікацію пристроїв багатоцільового призначення по їх головній функції або відносить такі пристрої до "кошикової" позиції 8479, при умові, що головна функція такого пристрою не описана в явному вигляді в текстових описах попередніх позицій. Примітка 4а до групи 97 обумовлює, що вироби, які можуть бути віднесені до даної групи, залишаються у цьому розділі у відповідності до їх функції. Картина, виготовлена на дерев'яній дошці, класифікується у позиції 9701, а не у групі 44 (орієнтованій на матеріал), так як вона не є виробом з дерева.

Правило За застосовується лише в тих випадках, коли не існує інших вказівок. Більш того, це правило не може допомогти при класифікації товарів, виготовлених з матеріалів, які відносяться до двох різних позицій, або при класифікації товарів, які виконують дві різні рівноцінні функції, які належать двом різним позиціям.

Правило 3б

Правило 3а не може регулювати ситуацію, коли виріб можна віднести до двох рівнозначних (на перший погляд) позицій. У випадку коли виріб складається з двох матеріалів різних позицій, необхідно керуватися Правилом 3б (друге речення Правила За).

Правило 3б починається з сумішей (перша частина правила), якими є тверді, рідкі чи газові речовини, поєднані таким чином, що складають єдиний продукт. Для того щоб вважатися сумішшю, ці різні речовини повинні відноситись до різних позицій. Тому суміш гороху та квасолі не може бути сумішшю в розумінні правила 3б, оскільки горох і квасоля класифіковані у одній позиції 0708. Однак на рівні субпозиції різниця між ними існує, і тому при визначенні товарної підсубпозиції правило 36 може знадобитись (згідно з вимогами Правила 6). Якщо ми маємо суміш для пивоварного виробництва, яка складається з пшениці (70 %) позиції 1001 та ячменю (30 %) позиції 1003, то її класифікація здійснюється згідно з вимогами Правила 36. Класифікація проводиться по тому продукту, який надає суміші основну визначальну ознаку. В цьому випадку товарна позиція пшениці є визначальною завдяки тому, що пшениця в даній суміші має більшу вагу, пропорцію та вартість.

Приклад:

М'ясний фарш без кісток, призначений для подальшої обробки, який складається з свіжої яловичини (70 %) та свіжої свинини (30 %) (товарна позиція 0201).

Друга частина правила 3б визначає класифікацію складних (багатокомпонентних) виробів, виготовлених з різних матеріалів. Під такими виробами розуміються такі, при виготовлені яких було використано не менше двох твердих матеріалів, що об'єднані з допомогою процесу, який виходить за рамки простого змішування, наприклад склеювання, згвинчування або плетіння.

Приклади:

Робочі рукавиці: пальці та долоні шкіряні, верх з бавовни (товарна позиція 4203);

Лінійка (з розподіленою шкалою) з вмонтованим кварцовим годинникам (на рідких кристалах) (товарна позиція 9017 а не 9105);

Попільниця, верхня частина якої з скла, а нижня з дерева (товарна позиція 7013).

Дерев'яні плечі (вішалка) для одягу зі сталевим гачком не можуть розглядатися як складений або складний виріб, оскільки згідно з вимогами Правила 3 необхідно щоб виріб мав відношення не менш ніж двох позицій. Цей виріб класифікується згідно з Правилом 2б у товарній позиції 4421.

Якщо класифікується виріб, який складається з двох матеріалів, і якщо його можна (на перший погляд) віднести до двох товарних позицій, перевага надається тому матеріалу який надає виробу його основний характер, і виріб класифікується у позиції, відповідній цьому матеріалу.

Третя частина правила 36 визначає класифікацію складних виробів, які складаються з різноманітних компонентів. Це стосується не лише таких виробів, в яких компоненти з'єднані таким чином, що складають єдине ціле, а і товарів з роздільними компонентами, при умові що ці компоненти приладнані один під другий, що вони взаємодоповнюючі і утворюють єдине ціле у такому ступені, що окремо їх продавати неможливо.

Приклад:

Дитячий столовий набір у складі мензурки та піали з нержавіючої сталі (7323), кільця для серветки (7323), ложки з виделкою (8215), спакований у картонну коробку, класифікується у позиції 7323, в яку входять кілька складових цього набору, ці ж складові є найбільш дорогою його частиною.

Якщо різноманітні сільськогосподарські продукти не утворюють разом певну страву чи напій, то їх не можна вважати набором для класифікації в одній товарній позиції.

У відношенні наборів важливо ще раз нагадати про Правило 1, згідно з яким Правила 2б застосовуються лише тоді, коли текстовий опис товарних позицій, примітки до Розділів та Груп не містять інших вимог. ТН ЗЕД містить значну кількість спеціальних правил для класифікації наборів, які мають перевагу над Правилом 3б:

- набори хімічних речовин (примітка з до розділу VI);

- набори пластмасових та резинових виробів (примітка 1 до розділу VII);

- набори інструментів (текстовий опис позиції 8206).

Також в ТН ЗЕД є примітки до Розділів та Груп, згідно з якими деякі товари, представлені разом, не можуть бути класифіковані як набори. Наприклад, примітка 13 до Розділу XI стосовно одягу з текстилю та примітка 6 до Групи 85, згідно з якою носії інформації (диски, касети, ін.) обов'язково класифікуються у своїй товарній позиції.

Фактори, які визначають суттєвий характер товару, будуть змінюватись в залежності від типу виробу. Це може бути природа матеріалу або компоненту, основна частина об'єму, кількість, вага або вартість, чи роль складових частин по відношенню до функції виробу. Стосовно вартості товару, не можна мати на увазі вартість в імпортуючій країні, треба мати на увазі звичайну вартість, оскільки в противному випадку класифікація буде іншою в зв'язку з цінами в імпортуючій країні. В любому випадку, вартість є одним з багатьох критеріїв подібного роду.

В багатьох випадках примітка до Розділу або Групи вже визначає матеріал або компонент, які є визначальними при класифікації товару. Наприклад, примітка 1 до Групи 82 визначає, що інструмент класифікується у цій групі, якщо його робоча частина виготовлена з неблагородного металу. В таких випадках немає необхідності у Правилі 36, оскільки класифікація регулюється примітками до Розділів та Груп (Правило 1).

Правило 3в

У випадку неможливості класифікації товарів згідно з Правилом За або 3б їх необхідно класифікувати у тій товарній позиції, яка є останньою по порядку серед тих позицій, в яких можлива класифікація цих товарів. Це крайній вихід для вирішення важких випадків, коли жодна з позицій не дає більш чіткого визначення для віднесення туди товару, та коли не вдається виділити матеріал або компонент, який надає цьому товару визначальну ознаку.

Основна частина товарів, у відношенні до яких застосовується це правило, складається з двох матеріалів однакового значення, наприклад, чоловіча куртка, виготовлена наполовину з шкіри (4203) та наполовину з трикотажної тканини (6103). Правило 2б не може бути застосоване, як і Правила За та 3б, оскільки жоден з матеріалів не переважає ні в об'ємі, ні у вартості. У цьому випадку згідно з Правилом Зв куртка класифікується у останній по порядку позиції - 6103.

В інших випадках товари, у відношенні до яких застосовується це правило, виконують дві рівноцінні функції, описані у двох різних позиціях. Класифікуються ці товари в останній по порядку позиції, з тих що розглядаються.

Правило 4

Товари, які поможуть бути класифіковані згідно з наведеними вище Правилами, класифікуються у товарній позиції, яка відповідає найбільш подібним (близьким) товарам, які розглядаються.

Текст Правила 4 у виданні ГС англійською мовою викладено наступним чином:

Goods which cannot be classified in accordance witb the above rules shall be classified under the heading appropriate to the goods to which they are most akin.

Пояснення до Правила 2 наведені в "Explanatory notes" - поясненнях до ГС:

І. Це Правило поширюється на товари, які не можуть бути класифіковані згідно з Правилами 1-3. Воно передбачав класифікацію цих товарів у товарній позиції, до якої відносяться найбільш близькі до них товари.

II. При класифікації згідно з Правилам 4 представлені товари необхідно зіставити з аналогічними товарами, для того, щоб визначити ті товари, до яких перші є найбільш близькими. Представлені товари класифікуються у тій же товарній позиції, що і товари, до яких вони є найбільш близькими.

ІІІ. Схожість товарів може залежати від багатьох факторів, таких як вид, характерна особливість, призначення.

Правило 4 призначено для вирішення питань класифікації у випадках, коли складається враження, що не існує позиції для товару, який розглядається. В таких випадках товар класифікується у тій позиції, до якої він найбільше підходить.

В якості критеріїв схожості приймаються до уваги наступні:

- матеріал або матеріали, з яких товар виготовлено,

- призначення товару;

- метод обробки виробу;

- зовнішній вигляд;

- його вартість, тип, характерні особливості.

Оскільки ТН ЗЕД містить всі матеріали і майже всі функції, важко навести практичний приклад. Випадком, коли можна було б застосувати Правило 4, може бути напій, який складається з лимонаду (80 %) та пива (20 %) міцністю в 1 об'ємний процент. Позиція 2202 включає лише тільки безалкогольні напої міцністю не більше 0,5 об. % (примітка З до групи 22). Позиція 2203 включає лише пиво, виготовлене з солоду. Враховуючи, що пива у цьому напої тільки 20 %, Правило 2б не застосовується. Позиція 2206 вміщує напої, отримані методом бродіння, в цьому напої лише п'ята частина отримана методом бродіння. Позиція 2208 стосується спиртовмісних напоїв. Оскільки у групі 22 відсутня "кошикова" позиція з текстовим описом "інші", то здається, що немає жодної позиції, де можна класифікувати цей напій. Правило 4 дозволяє класифікувати цей напій по принципу максимальної схожості у позиції 2206.

Правило 5

Як доповнення до згаданих вище положень по відношенню до нижче-зазначених товарів повинні застосовуватись наступні правила.

а) Футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, намист та аналогічна тара (упаковка), яка має особливу форму та призначена для зберігання відповідних виробів або наборів виробів, придатна для довгострокового використання та подана разом з виробами, для яких вона призначена, повинна класифікуватися разом з виробами, які в неї упаковані. Однак це правило не застосовується до тари (упаковки), яка утворюючи з упакованими виробами єдине ціле, надає останнім суттєво інший характер.

б) Згідно з положеннями наведеного вище Правила 5а, пакувальний матеріал та пакувальні контейнери, поставлені разом з товарами, повинні класифікуватися разом, якщо вони такого типу, який звичайно використовується для пакування даних товарів. Однак це положення не є обов'язковим, якщо такий пакувальний матеріал або пакувальні контейнери явно придатні для повторного використання.

Текст Правила 5 у виданні ГС англійською мовою викладено наступним чином:

In addition to tbe foregoing provisions, thefollowing rules shall apply in respect of the goods referred to therein:

(a) camera cases, musical instrument cases, gun cases, drawing-instrument cases, necklace cases and similar containers, specially shaped or fitted to contain a specific article or set of articles, suitable for long-term use and presented with the articles/or which they are intended, shall he classified with such articles when of a kind normally sold therewith. This rule does not, however, apply to containers which give the whole its essential character;

(h) subject to the provisions of rule 5 (a), packing materials and packing containers ( 1 ) presented with the goods therein shall he classified with the goods if they are of a kind normally usedfor packing such goods. However, this provision is not binding when such packing materials or packing containers are clearly suitable for repetitive use.

Пояснення до Правила 5 наведені в "Explanatory notes" - поясненнях до ГС:

Правило 5а

(футляри коробки та аналогічні контейнери)

І. Це Правило поширюється тільки на такі контейнери, які:

1) мають особливу форму або прилаштовані таким чинам, щоб містити конкретний виріб або набір виробів, тобто вони сконструйовані спеціально під конкретний вид виробу. Деякі з контейнерів повторюють форму виробу, який вони у собі містять;

2) придатні для довгострокового використання, тобто вони мають таку ж довгостроковість, як і самі вироби, для яких вони призначені. Ці контейнери служать також для забезпечення збереження виробів, коли вони не використовуються (наприклад, при перевезенні чи зберіганні). Ці критерії відрізняють їх від звичайної упаковки;

3) представлені разам з виробами, для яких вони призначені, незалежно від того, що самі вироби можуть бути упакованими окремо для зручності транспортування. Представлені окремо, ці контейнери класифікуються у відповідних їм товарних позиціях;

4) представляють собою контейнери такого виду, які звичайно продаються разам з відповідними виробами; та

5) не надають цілому основної якості.

ІІ. Прикладами таких контейнерів, представлених разам з призначеними для них виробами, які слід класифікувати згідно з цим Правилам, є:

1) шкатулки та коробочки для ювелірних виробів (товарна позиція 7113);

2) футляри для електробритв (товарна позиція 8510);

3) футляри для біноклів та телескопів (товарна позиція 9005);

4) чохли та футляри для музичних інструментів (товарна позиція 9202);

1) чохли для зброї (товарна позиція 9303).

III. Прикладами контейнерів, які не підпадають під це Правило, є такі контейнери як срібна чайниця з умістом або декоративна керамічна вазочка, в якій містяться солодощі.

Правило 5б

(пакувальні матеріали та пакувальні контейнери)

IV. Це Правило регулює класифікацію пакувальних матеріалів та пакувальних контейнерів, які звичайно використовуються для пакування товарів, до яких вони відносяться.

V. Це Правило підпорядковане Правилу 5а, тому класифікацію чохлів, футлярів та подібних ним контейнерів, зазначених у Правилі 5а, слід проводити згідно з Правилом 5а.

Правило 5 має відношення до контейнерів та пакувальних матеріалів, які при певних умовах можуть бути класифіковані разом з товарами, які в них вміщуються. Тут також має важливе значення Правило 1, а саме у випадках, коли у текстовому найменуванні позицій або у примітках до Розділів чи Груп явно або неявно йдеться про контейнери та пакувальні матеріали, як у наступних прикладах:

- санітарні сумки та похідні аптечки підсубпозиції 3006 50 000;

- фарби художні у тюбиках, банках, пляшках, флаконах товарної позиції 3213;

- розфасовані для роздрібного продажу клеї товарної позиції 3506;

- манікюрні набори товарної позиції 8214.

Другим випадком, коли немає необхідності у Правилі 5 є товари призначені для роздрібної торгівлі у наборах, оскільки контейнер або упаковка класифікуються разом з товарами згідно з Правилом 3б. Але у випадку наявності одного виробу, упакованого в контейнер або в іншу упаковку, класифікація здійснюється згідно з Правилом 5, як таким що містить більш точне роз'яснення такого випадку ніж Правило 3б.

Правило 5 стосується спеціальних контейнерів, таких як футляри для фотоапаратів та кінокамер, футляри для музичних інструментів, чохли для зброї тощо. Для того щоб їх можна було класифікувати разом з товаром, для якого вони призначені, ці контейнери та футляри повинні відповідати наступним умовам:

1) вони повинні мати спеціальну форму та розмір, для того щоб вміщувати виріб чи набір (футляр для скрипки);

2) вони повинні бути придатними для довгострокового використання (пластмасова коробка для електробритви);

3) вони повинні бути представлені разом з виробами, для яких вони призначені, навіть якщо ці вироби упаковані окремо для зручності транспортування;

4) вони повинні бути призначені для продажу з такими виробами (як правило взуття не продається у коробках спеціальної форми, призначених для його довгого зберігання);

5) контейнер або футляр не повинні надавати виробу визначальну ознаку.

Деякі приклади застосування Правила 5а:

- пластмасова мильниця химерної форми для мила разом з милом класифікується у товарній позиції 3401;

- ювелірний футляр для перлового намиста разом з намистом класифікується у товарній позиції 7116;

- футляр для біноклю разом з біноклем класифікується у товарній позиції 9005;

- чохол для мисливської рушниці разом з рушницею класифікується у товарній позиції 9303.

Правило 5б застосовується до упаковки, яка не підпадає під дію Правила 5а. Для застосування Правила 5б необхідне виконання двох умов:

1. Пакувальний матеріал або контейнери повинні бути надані з товаром, який в них міститься, та

2. Пакувальний матеріал та контейнери повинні бути тими, які звичайно використовуються для пакування таких товарів.

Приклади:

- паперовий пакет для цукру, який містить цукор, класифікується разом з ним у товарній позиції 1701;

- пластмасова пляшка для мінеральної води, яка містить мінеральну воду, класифікується разом з нею в товарній позиції 2201;

- картонна коробка для прального порошку, яка місить цей порошок, класифікується разом з ним у товарній позиції 340 2.

Згідно з другим реченням Правила 5б це правило не застосовується коли контейнери та пакувальні матеріали явно придатні для повторного використання. У цьому випадку такі контейнери та пакувальні матеріали класифікуються у відповідній товарній позиції, а не в позиції товару, який в них міститься.

Правило 6

Для юридичних цілей класифікація товарів у субпозиціях будь-якої товарної позиці» визначається у відповідності з найменуваннями таких субпозицій та будь-яких зв'язаних з ними приміток, а також положеннями вищезгаданих правил, при умові, що лите субпозиції на одному рівні є порівняльними. Для цілей цього Правил» також можуть застосовуватись відповідні пояснення та примітки до Розділів та Груп, якщо у контексті не обумовлено інше.

Текст Правила 6 у виданні ГС англійською мовою викладено наступним чином:

For legal purposes, tbe classification ofgoods in tbe subbeadings of a beading shall be determined according to the terms of those subbeadings and any related subbeading notes and (mutatis mutandis) to tbe above rules, on tbe understanding that only subbeadings at tbe same level are comparable. For tbe purposes of this rule tbe relative section and chapter notes also apply, unless tbe context otherwise requires.

Пояснення до Правила 6 наведені в "Explanatory notes" - поясненнях до ГС:

І. Правила 1-5, зазначені вище, можуть застосовуватись з відповідними змінами (mutatis mutandis) також для класифікації на рівні субпозицій в рамках однієї товарної позиції.

ІІ. У Правилі 6 нижченаведені вирази мають наступні закріплені тут за ними значення:

а) "субпозиції одного рівня" - субпозиції з одним дефісам (рівень 1) або субпозиції з двома дефісами (рівень 2).

Так при порівняльному аналізі двох або більше субпозицій з одним дефісам у рамках однієї товарної позиції по Правилу За можливість віднесення товару до однієї з них повинна визначатись тільки по опису товару у цих субпозиціях з одним дефісом. Після того як субпозиція з одним дефісам, яка дає найбільш конкретний опис товару, вибрана і якщо сама субпозиція ділиться, тоді і тільки тоді приймається до уваги опис нарівні субпозицій з двома дефісами і вибирається одна з них;

б) "якщо у контексті не обумовлене інше" - за виключенням випадків, коли примітки до розділу або групи не сумісні з текстом субпозицій або примітками до субпозицій.

Це має місце, наприклад, у групі 71, де значення терміну "платина" у примітці 46 до групи відрізняється від значення терміну "платина" в примітці 2 до субпозицій. Таму у випадку інтерпретації субпозицій 7110 11 та 7110 19 застосовується примітка 2 до субпозицій, а не примітка 46 до групи.

ІІІ. Вміст субпозиції з двома дефісами не повинен виходити за рамки тієї субпозиції з одним дефісом, до якої належить дана субпозиція з двома дефісами; а вміст субпозиції з одним дефісом не повинен виходити за рамки тієї товарної позиції, до якої належить дана субпозиція з одним дефісом.

Правило 6 застосовується при продовженні класифікації товару, коли вже визначено товарну позицію. Хоча на початку класифікації виникає бажання подивитись текс субпозицій, цього не слід робити, інакше можлива неправильна класифікація товару, як у наступному прикладі. Субпозиція 8523 11 охоплює "магнітні стрічки: не ширше 4 мм". Однак, у тестовому описі позиції зазначено, що ці стрічки не повинні містити запис. Якщо магнітна стрічка містить запис, вона класифікується у позиції 8521, в якій міститься субпозиція 8524 21 з аналогічним текстовим описом "магнітні стрічки: не ширше 4 мм".

Згідно з Правилом 6 класифікація товарів на рівні субпозицій здійснюється згідно з текстовим найменуванням цих позицій та примітками до субпозицій, тобто присутнє повторення вимог Правила 1 при класифікації у позицію. Але при цьому є дві додаткові вимоги: порівнюватись можуть лише субпозиції одного рівня; відповідні примітки до розділів та груп застосовуються за виключенням випадків, коли примітки до розділу або групи не сумісні з текстом субпозицій або примітками до субпозицій.

Для того, щоб визначити правильну дводефісну субпозицію необхідно спочатку визначитись з однодефісною. Наприклад, класифікуються охолоджені креветки товарної позиції 0306. Якщо спершу звернутись до дводефісної субпозиції, то з'ясується, що існує дві дводефісні субпозиції, у текстовому описі яких зазначені креветки, 0306 13 та 0306 23. Але завернувшись до однодефісної субпозиції, стає ясно, що охолоджені креветки не відповідають текстовому опису однодефісної субпозиції "морожені" і тому вони класифікуються у субпозиції 0306 23.

Іноді виникає необхідність у застосуванні Правила 2б та/або Правила Зс для визначення правильної субпозиції, як у наступному прикладі. Кухонна шафа, виготовлена з дерева та металу, може розглядатися у двох субпозиціях: 9403 20 "меблі металеві інші" та 9403 40 "меблі дерев'яні, типу кухонних". Спочатку необхідно спробувати застосувати Правило 26 і якщо неможливо визначитись з його допомогою, перейти до Правила 3. На перший погляд, текстовий опис субпозиції 9403 40 більш точний. Однак, згідно з другим реченням Правила За це правило не можна застосовувати, так як у кожній субпозиції розглядається лише один матеріал, з якого складається шафа. Відповідно, необхідно застосовувати Правило 36 або, якщо неможливо визначитись який матеріал надає шафі основну характеристику, застосувати Правило Зв.

Примітки до Розділів та Груп також застосовуються на рівні підгруп, але лише у випадку, якщо у контексті не зазначено інше. Наприклад, як у зазначеному вище випадку з приміткою 46 до Групи 71 та приміткою 2 до субпозицій Групи 71, коли дія примітки 46 до Групи 71 не розповсюджується на субпозиції 711011 та 711019 в силу примітки 2 до субпозицій Групи 71.3 другого боку, для субпозиції 9601 10, яка охоплює товари, які підпадають під текстовий опис "оброблена слонова кістка та вироби з слонової кістки", можна застосовувати примітку 3 до Розділу 5, яка поширює значення терміну "слонова кістка" на всю Номенклатуру. Згідно з цією приміткою можна класифікувати вироби з коров'ячих зубів у субпозиції 9601 10.

Вступ

Розділ І.

Поняття, принципи, функції та особливості здійснення митної справи в Україні

Поняття та принципи, на яких базується митна справа в Україні

Економічні реформи в Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, розпочалися з лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, що повною мірою відповідало уявленням експертів Міжнародного валютного фонду і Світового банку про її центральну роль у процесі трансформації економіки." Перший крок до лібералізації було зроблено ще в умовах СРСР у 1989 р., коли підприємства отримали право виходити на зовнішній ринок.

Митно-тарифна політика постсоціалістичних країн, у тому числі України, формується під впливом складних і суперечливих чинників. Внутрішні умови розвитку цих країн вимагають проведення протекціоністської митної політики. Зовнішні умови (передусім панування тенденції до лібералізації міжнародних зв'язків) вимагають лібералізації митної політики. З одного боку, Україна не може ігнорувати загальносвітові тенденції та вимоги міжнародних організацій. А з іншого — вона не може проводити політику, що суперечить її внутрішнім потребам та інтересам.

Виходом із цієї ситуації є політика поміркованого протекціонізму, що передбачає забезпечення належного захисту внутрішнього ринку від руйнівної конкуренції іноземних товарів та послуг і водночас — збереження такого рівня конкуренції (як внутрішньої, так і зовнішньої), що був би достатнім для підвищення ефективності та якості національного виробництва. Проведення цієї політики потребує: — вирішення питання стосовно терміну набуття Україною членства в ГАТТ/СОТ, а отже, — повного вдосконалення зовнішньоторговельного режиму відповідно до угод Заключного акта Уругвайського раунду переговорів ГАТТ, зниження митних тарифів з метою забезпечення доступу на товарний ринок та гарантованого і недискримінаційного доступу до ринку послуг, що є обов'язковою умовою оформлення Протоколу про вступ України до СОТ, — враховуючи при цьому насамперед інтереси розвитку національної економіки:

— корекції критеріїв, покладених в основу встановлення та перегляду ставок ввізного мита. Зокрема, економіко-математичні моделі оптимізації митних ставок, на наш погляд, доцільно розробляти за трьома критеріями в такій їх послідовності: забезпечення ефективного захисту внутрішнього ринку, доступу на ринок високоякісних імпортних товарів, максимального обсягу надходжень від мита до державного бюджету:

— забезпечення диференційованого підходу до рівня митного обкладання залежно не тільки від того, виробляються товари в країні у недостатній, достатній чи надлишковій кількості, а й від якості імпортної продукції та характеру потреб, які вона задовольняє.

Після проголошення незалежності Україні необхідно було створювати нові державні органи управління, яких вона ніколи не мала, будучи однією із союзних республік у складі Радянського Союзу. До таких державних органів управління належить і Митна служба України, покликана захищати її економічні інтереси в міжнародних економічних відносинах.

Першим актом на цьому шляху було прийняття 25 червня 1991 p. Верховною Радою України Закону «Про митну справу в Україні», в якому проголошено, що Україна «як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу». Пізніше, 12 грудня 1991 p. Верховна Рада України прийняла постанову про створення Державного митного комітету України як центрального митного органу країни. Того ж дня український парламент затвердив перший в Україні Митний кодекс, який діє до цього часу. 29 листопада 1996 p. Президент України видав Указ про створення Державної митної служби України на базі Державного митного комітету України та його органів.

Ставши суверенною державою, Україна самостійно регулює свою зовнішньоекономічну діяльність. Ліквідація державної монополії на зовнішню торгівлю, залучення до участі в експортно-імпортній діяльності величезної кількості підприємств, фірм і окремих фізичних осіб вимагало створення чіткої системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Митна справа України включає в себе встановлення порядку та організацію переміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладання митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні (ст. 1 Закону «Про митну справу України»).

Але потрібно відзначити, що таке формулювання поняття «митна справа» у цьому Законі не досить повне і тому в ст. 1 Митного кодексу України Верховна Рада України вдруге дає це поняття у такій редакції: «Митна справа — порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з установленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики».

Таким чином ми встановили, що таке митна політика, що митна справа є її складовою частиною, а також, як сказано в ст.1 Закону України «Про митну справу України», що це низка заходів, або. Як казано в ст. 1 Митного кодексу України,— засіб проведення в житті митної політики. Самі засоби, вказані у вищеназваних статтях Закону та Кодексу, це:

— порядок та організація переміщування товарів через кордон країни;

— обкладання та стягнення мита, зборів;

— процедури митного контролю.

Митна політика — це сукупність розроблених державою економічних і адміністративних заходів, митних правил, методів і засобів їх застосування у процесі регулювання руху товарів, капіталів, послуг, інтелектуальних і трудових ресурсів на зовнішній і внутрішній ринки в інтересах розвитку національної економіки, поповнення державного бюджету, зміцнення і розширення зовнішніх зв'язків [8].

Митна політика України спрямована на підвищення ефективності механізму митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Вона має передбачати таку трансформацію митної справи, яка сприяла би вступу України у Світову організацію торгівлі та ефективному співробітництву з цією організацією в інтересах України.

Митна політика має своєю метою захист вітчизняного ринку від недобросовісної іноземної конкуренції, від імпорту недоброякісних і небезпечних товарів. Постійно вдосконалюючись, митна політика вимагає відповідної нормативно-правової бази.

Митна справа України включає безпосередньо митну політику України, порядок та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, справляння митних платежів, митне оформлення, митний контроль та інші засоби реалізації митної політики.

Для чіткого виконання відповідними митними органами завдань митної справи необхідне однозначне трактування багатьох понять, термінів, визначень. Наприклад, одне з ключових понять митної справи — це митний кордон. З ним пов'язані основні операції зовнішньоекономічної діяльності: переміщення вантажів і транспортних засобів через митний кордон, а також інші процедури митного оформлення. Але саме поняття «митний кордон» є і юридичною дефініцією і навіть фікцією, а не реальністю, як державний кордон. Відповідно до Митного кодексу митним кордоном є межі митної території, а також периметри вільних митних зон, вільних митних складів. Митний кордон стає реальністю лише тоді, коли він збігається з державним кордоном, що позначений реальною лінією на місцевості.

Момент перетину митного кордону має вирішальне значення для виникнення зобов'язань по визначенню митної вартості, величини мита та інших платежів і податків, моменту взяття під митний контроль та інших процедур.

З поняттям митного кордону пов'язане не менш важливе поняття «митна територія». При його трактуванні мають місце два варіанти:

1) митна територія збігається з територією держави;

2) митна територія і територія держави не збігаються.

Під митною територією мається на увазі територія, на якій в повному обсязі діє митне законодавство держави.

Ще одним ключовим поняттям митної справи є ((переміщення через митний кордон», що означає дію, в результаті якої товар або транспортні засоби завозяться на митну територію або вивозяться з митної території будь-яким способом. Це переміщення може відбуватись у міжнародних поштових відправленнях, трубопроводами, лініями електропередач та різними видами транспорту — автомобільним, авіаційним, залізничним, річковим та морським.

Здійснення цієї дії включає:

а) фактичний перетин митного кордону України при ввезенні і вивезенні товарів і транспортних засобів;

б) подачу митної декларації на ввезення або вивезення вантажів і транспортних засобів;

в) виконання процедур і необхідних платежів, пов'язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон.

Справляння митних платежів є важливим елементом митної справи. Податки, збори, мита та інші платежі, що стягуються митними органами, є обов'язковими надходженнями в бюджет відповідного рівня або в позабюджетні фонди. Ці надходження здійснюються в порядку і на умовах, передбаченими законодавчими актами.

Загалом ці платежі можна об'єднати в три групи.

До першої групи платежів входять:

• мито;

• податок на додану вартість;

• акцизи.

Другу групу складають збори за:

• видачу ліцензій митними органами або за відновлення дій ліцензії;

• видачу відповідного кваліфікаційного документа (атестата) спеціаліста з митної справи;

• митне оформлення;

• зберігання товарів;

• митне супроводження товарів.

Третю групу митних платежів складає плата за:

• інформування і консультування;

• прийняття попереднього рішення;

• участь у митних аукціонах.

Ще одним важливим поняттям митної справи є «митне оформлення». Це — процедура розміщення вантажів і транспортних засобів під певний митний режим і завершення дії цього режиму.

Під поняттям «митний контроль» мають на увазі сукупність заходів, що вживаються митними органами з метою забезпечення дії законодавства України та міжнародних угод, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒