Польові трубозварювальні бази, їх обладнання і харектеристика

ТЗБ по степенях механізації збірнимх операцій можна поділити на декілька основних груп:

1-ша об’єднує напівстаціонарні зварні бази, щзо здійснюють роботи по збиранню секцій з такою степеню механізації : ці бази використовують для зварки труб діаметром 529-1020 мм.

Друга група об’єднує серію напівстаціонарних зварних баз що складаються з механізованих трубозварних ліній із польових авто зварних установок. трудомісткі процеси при збиранні труб в секції на лініях механізовані і управління здійснюють дистанційно.

Напівстаціонарні бази третьої групи мають збірні стенди, на яких здійснюють збирання секцій. наступна автоматична зварка під шаром флюсу виконують на ПАУ з використанням роликового обертача.

Напівстаціонарні механізовані бази 4-ої групи використовують для збирання труб в секції з використанням двосторонньої зварки. Є 3 модифікації.

У 5-ої групи комплектують електроконтактними установками.

До обладнання, що використовують на ТЗБ відносять:

– обертачі(роликовий, торцевий);

– привід повздовжнього переміщення;

– гідропідйомник;

– гідропідйомник штанги;

– перевантажувач;

– роликова опора;

– тягова лебідка;

– збірні приспособлення\;

– машини для очистки і намотування дроту;

Тріщини при зварюванні і їх класифікація

Тріщини розділяють на гарячі й холодні залежно від температури їхнього утворення.

    Гарячі тріщини з'являються в процесі кристалізації металу шва при температурі 1100-13000 0С. Їхнє утворення викликається наявністю напіврідких прошарків між кристалами наплавленого металу шва наприкінці його затвердіння й дією в ньому усадочних напруг, що розтягують. Підвищений зміст у металі шва вуглецю, кремнію, водню й нікелю також сприяє утворенню гарячих тріщин. Вони звичайно розташовані усередині шва і їх важко виявити.

    Холодні тріщини виникають при температурах 100-3000 0С у легованих сталях і при нормальних температурах - у вуглецевоїих сталях відразу після остигання шва або через тривалий проміжок часу. Основна причина їхнього утворення - значні напруги, що виникають у зоні зварювання при розпаді твердого розчину, і скупчення під великим тиском молекулярного водню в порожнечах, наявних у металі шва. Холодні тріщини виходять на поверхню шва й добре помітні.

Методика оцінки схильності металу шва до утворення гарячих тріщин

Гарячі тріщини – це основна проблема при зварюванні аустенітних сталей. Вони мають міжкристалітний характер і спостерігаються у вигляді мікронадривів і тріщин. Гарячі тріщини можуть виникати і при термообробці або роботі конструкції при підвищених температурах. Їх утворення найбільш характерне для крупнозернистої структури металу шва.

Аустенітні сталі більш чутливі до шкідливих домішок S і Р, які утворюють легкоплавкі евтектики (Ni3S2 ® ; та ін.), що і є причиною утворення гарячих тріщин.

В – дуже сприяє утворенню тріщин.

Способи боротьби з гарячими тріщинами:

1) Утворення двофазної структури в момент кристалізації:

a) А + 2...5% Ф

b) А + карбіди, нітриди, боріди

2) Легування шва Мо і W.

3) Обмеження в основному і наплавленому металі вмісту шкідливих домішок S і Р.

Критерії якості шва зварного з’єднання, конструкції :

1) Суцільність шва (відсутність пор, тріщин, шлакових включень).

2) Форма і розміри шва (розміри шва повинні бути в допустимих межах, відсутність непроварів, утяжин, провисань, підрізів, напливів).

3) Хімічний склад, структура і властивості шва.

4) Структура і властивості зони термічного впливу.

5) Форма і точність зварного з’єднання і конструкції в цілому.

Методи оцінки здатності до зварювання :

1) Стійкість проти утворення гарячих тріщин.

2) Стійкість проти утворення холодних тріщин.

3) Стійкість проти крихких руйнувань.

4) Стійкість проти корозії.

5) Механічні випробування (статичне на розтяг, ударний вигин, міцність на стомлення...)

⇐ Предыдущая12345678910

Поделиться: