Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Світовий досвід організації туристично-рекреаційної діяльності. ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2
Значення туризму в світі постійно зростає, що пов’язано зі збільшенням впливу туризму на економіку окремих країн. Згідно з даними ВТО у світі нараховується 15 країн, що спеціалізуються на туристичних послугах, в яких надходження від туризму перевищують доходи від експорту в декілька разів. До них відносяться невеликі острівні держави -Барбадос, Сейшельські о-ви та ін. Для здійснення огляду світового розвитку організації туристичної діяльності візьмемо для прикладу досвід такої країни, як Росія. За даними Всесвітньої туристичної організації Росія знаходиться на 16 місці в світі по отриманим доходам від міжнародного туризму та на 13 - за кількістю іноземних туристів, що відвідали країну. Російський туризм має певні свої особливості. Починаючи з 1990 року розвиток російського туризму характеризується переходом від адміністративного регулювання туризмом до економічного стимулювання. До основних особливостей перехідного періоду слід віднести: перехід від монопольного господарства до багатоукладного (поява туристичних підприємств різних форм власності); використання туристичних ресурсів в нових умовах ринку на основі економічних та правових відносин; зміна характеру попиту у зв’язку з появою нових видів туристичних послуг; зростання середніх показників виїзного туризму.
На першому етапі розвитку туристичного ринку розроблялись в основному виїзні тури.Багаторічний дефіцит цього виду туризму в СРСР створив великий попит на зовнішній туристичний продукт. Деякі країни провели ряд заходів для залучення російських туристів: безвізовий в’їзд до таких країн, як Китай, Чехія, Угорщина, Болгарія та ін., спрощений візовий режим до Німеччини, Італії, Іспанії, економічні тури до Франції.
Задоволення попиту, який існує у світі на туристично-рекреаційні послуги, зростання конкуренції між державами світу з привод туристичного бізнесу і, як наслідок, необхідність підтримки державою власних суб’єктів підприємництва, що займаються туристично-рекреаційної діяльністю, обумовлюють запровадження нетрадиційних ринкових форм регіонального розвитку, таких як спеціальні туристично-рекреаційних зони та території пріоритетного розвитку.
Польський досвід розвитку вільних економічних зон туристично-рекреаційного спрямування представляє для нас особливу цінність, тому що Польща, так як і Україна, робить перші спроби на цьому шляху. Перша вільна туристична зона засновується в порту Уток, перші інвестиції у її розвиток будуть пов’язані з будівництвом плавучого готелю вищої категорії, створенням комерційного центру та інших елементів інфраструктури. Другу туристичну зону передбачено сформувати на узбережжі Балтійського моря у воєводстві Кошалін. Поряд з основною (туристичною) діяльністю створення промислових підприємств по виробництву окремих видів легкої та харчової продукції з реалізацією її як в межах зони, так і у позазональному просторі3.
11. опорні ланки сусп-іст рекр-тур ресурсів . Культурно-історичні ресурси – це сукупність об’єктів та явищ, пов’язаних з діяльністю людини, що представляють собою її результати матеріального чи нематеріального (духовного) характеру. Їх поділяють на: - архітектурно-історичні (пам’ятки військової архітектури, пам’ятки садово-паркового мистецтва, арх. Монументи) - біосоціальні (життєві цикли людей – народження, діяльність, перебування, смерть, поховання) - подійні (політичні, культурні, військові події)
Заказники України зака́зники — природоохоронні об'єкти. На відміну від заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове використання тварин, рослин та інших природних ресурсів. Залежно від характеру, мети організації і необхідності режиму охорони заказники поділяють на: § ландшафтні § лісові § ботанічні § загальнозоологічні § орнітологічні § ентомологічні § іхтіологічні § гідрологічні § загальногеологічні § палеонтологічні § карстово-спелеологічні. В Україні є дуже багато заказників. Більшість з них розташовані у Полтавській обл.. також у Київській, Черкаській, Чернігівській, Вінницькій, Харківській, Запорізькій обл..
|
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-11; Просмотров: 191; Нарушение авторского права страницы