ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

9.1 Транспортувати і зберігати вироби необхідно згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.6-2 і цього стандарту.

9.2 Вироби зберігають і перевозять у штабелях, пакетах, контейнерах або на піддонах транспортом будь-якого виду.

9.3 При транспортуванні вироби повинні бути укладені на піддони або підкладки завтовшки не менше 25 мм, розташовані чітко по вертикалі один над одним на відстані 0, 25 довжини прокладки від кожного її торця.

При цьому необхідно забезпечити можливість захвату кожного паковання краном і вільне піднімання при розвантаженні.

9.4 Висота штабеля виробів при транспортуванні повинна бути не більше 1, 5 м.

9.5 Завантаження виробів навалом і розвантаження їх скиданням не допускаються.

9.6 Навантаження і розвантаження виробів повинно здійснюватися згідно з ГОСТ 12.3.009.

9.7 Вироби зберігають на складі готової продукції, розсортованими за типами, класами за міцністю, кольором, марками за морозостійкістю. При цьому вироби з розміром сторін до 500 мм необхідно зберігати у контейнерах і в пакетах, вироби з розміром сторін понад 500 мм можуть зберігатись на піддонах у штабелях.

9.8 Вироби у штабелях при зберіганні необхідно укладати правильними рядами в положенні " на ребро", перев'язаними сталевою стрічкою відповідно до ГОСТ 3560 або сталевим дротом згідно з ГОСТ 3282, або лицьовою поверхнею догори на поперечних прокладках завтовшки не менше 40 мм, розташованих чітко по вертикалі одна під другою на відстані 0, 25 довжини виробу від кожного його торця.

9.9 Висота штабеля виробів при зберіганні повинна бути не більше 2, 0 м.

МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

10.1 Контролювання виробів здійснюється згідно з ДСТУ Б В.2.6-2 і цим стандартом.

10.2 Міцність бетону виробів на стиск та міцність на розтяг при згині необхідно визначати згідно з ГОСТ 10180, ГОСТ 28570, ГОСТ 17624, ГОСТ 22690 із такими доповненнями.

Дозволяється випробовувати цілі вироби, додатково вирівнюючи лицьову і зворотну поверхні методом шліфування.

Для контролю міцності бетону шляхом випробування цілих виробів потрібно використовувати додаткові сталеві опорні пластини завтовшки не менше 30 мм. Пластини повинні мати прямокутну форму, поверхні пластин повинні бути плоскі, грані паралельні. Пластини повинні накладатись на виріб симетрично.

При обчисленні міцності бетону на стиск використовують поправочні коефіцієнти до міцності бетону контрольних зразків, які отримують за методикою згідно з додатком 11 та таблицею 5 ГОСТ 10180.

10.3  Морозостійкість бетону виробів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-47, ДСТУ Б В.2.7-49.

10.4  Водопоглинання бетону виробів визначають згідно з ГОСТ 12730.3.

10.5  Стираність бетону виробів визначають згідно з ГОСТ 13087.

10.6   Розміри та відхилення від номінальних розмірів, розміри заглиблень, товщину оздоблювального шару необхідно перевіряти методами, встановленими ГОСТ 26433.0 і ГОСТ 26433.1.

10.7 Колір виробів визначають шляхом порівняння зі зразками-еталонами виробника.

Вироби разом із зразками-еталонами укладають на щит площею не менше 1м². Далі виконується візуальна оцінка відповідності кольору виробу зразку-еталону на відстані 5м при денному освітленні.

10.8  Шорсткість виробів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.3-8.

10.9  Комплектність постачання, якість пакування та маркування перевіряють зовнішнім оглядом запакованої та підготовленої до відвантаження продукції.

ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

11.1 Вхідний контроль сировинних матеріалів виробник здійснює відповідно до ГОСТ 24297 згідно з переліком матеріалів, що підлягають вхідному контролю, затвердженим у встановленому порядку та діючим на підприємстві-виробнику.

11.2   Вироби виробник приймає партіями згідно з ДСТУ Б В.2.6-2 і цим стандартом. Партією вважаються вироби одного типу, кольору виготовлених при безперервному випуску за обумовлений проміжок часу, але не більше семи діб, з сировинних матеріалів одного складу і однієї якості за однією технологією. Обсяг виробів у партії не повинен перевищувати 10000 шт.

11.3 Для перевірки відповідності виробів вимогам цього стандарту виробник повинен здійснювати приймально-здавальні та періодичні випробування.

11.4 Приймально-здавальним випробуванням піддаються вироби кожної партії за показниками:

- форма, розміри та відхилення геометричних параметрів, категорія лицьової поверхні, товщина оздоблювального шару, колір, наявність тріщин;

- клас міцності бетону виробів на стиск;

- відпускна міцність бетону виробів;

- якість пакування та маркування підготовлених для відвантаження виробів – не менше ніж на трьох випадково відібраних упаковках.

11.5   Періодичні випробування виробник повинен здійснювати на виробах, що пройшли приймально-здавальні випробування, за показниками:

- клас бетону виробів за міцністю на розтяг при згині;

- марка за морозостійкістю;

- водопоглинання;

- стираність.

Періодичні випробування проводять не рідше одного разу на 6 місяців, а також кожен раз при освоюванні виробництва, зміні складу бетону, технології, виду та якості матеріалів.

11.6  Правила статистичного контролю міцності виробів – за ГОСТ 18105.

11.7 Для випробувань відбирають зразки методом випадкового відбору в кількості, передбаченій нормативними документами на методи контролювання.

Вироби за показниками точності геометричних параметрів, категорії бетонної поверхні необхідно приймати за результатами вибіркового контролю згідно з таблицею 3.

Таблиця 3

У штуках

Обсяг партії	Обсяг вибірки
До 100 включно	5
Понад 100 до 300 включно	10
»     300 – 500        »	20
»          500 – 1000      »	30
»         1000	50

 

11.8 Партія виробів, що не прийнята за результатами будь-яких випробувань хоча б за одним із показників, повинна піддаватись повторному прийманню. При цьому обсяг вибірки збільшується вдвічі. При повторному прийманні випробування виробів виконують за показниками, за якими партія не була прийнята.

11.9 При отриманні незадовільних результатів повторного контролю виробів за формою, геометричними параметрами, категорією лицьової поверхні, кольором, товщиною оздоблювального шару, наявністю тріщин маркування та пакування партія прийманню не підлягає. Допускається проводити поштучне приймання виробів у партії або виробником проводиться розбракування і партія подається на приймання повторно.

11.10  При отриманні незадовільних результатів повторних приймально-здавальних випробувань за фізико-технічними показниками виробів партія прийманню не підлягає. Виробник виявляє та усуває причини випуску неякісної продукції.

11.11  При отриманні незадовільних результатів повторних періодичних випробувань хоча б за одним із фізико-технічних показників партія виробів прийманню не підлягає. Виробництво призупиняють, проводять аналіз та усувають причини випуску неякісної продукції. Виготовлення виробів відновлюють після усунення причин невідповідності.

Контроль за показником, що не відповідав вимогам цього стандарту, переводять до приймально-здавальних випробувань до одержання позитивних результатів не менше ніж на трьох поспіль виготовлених партіях виробів, після чого цей вид випробувань знову переводять до періодичних.

11.12   У разі невідповідності виробів вимогам цього стандарту виробник приймає рішення щодо утилізації виробів відповідно до ДСанПіН 2.2.7.029.

11.13  Споживач має право проводити перевірку відповідності якості виробів вимогам цього стандарту, дотримуючись при цьому методів контролювання, передбачених цим стандартом.

11.14 Кожну партію виробів або її частину при відвантаженні одному споживачу виробник зобов'язаний супроводжувати документом про якість згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.6-2 та цього стандарту. В документі про якість встановленої форми повинно вказуватись:

- найменування, товарний знак і адреса підприємства-виробника;

- тип виробів та їх колір;

- номер партії і дата виготовлення;

- кількість продукції в партії (м²; шт.);

- результати випробувань;

- штамп підприємства-виробника та підпис відповідальної особи;

- знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 – для сертифікованих виробів.

До партії додають вказівки щодо застосування виробів та за вимогою споживача – копію сертифіката, якщо продукція сертифікована.

11.15 Сертифікаційні випробування у разі сертифікації виробів здійснюють відповідно до встановленого порядку проведення сертифікації згідно з ДСТУ 3413 в обсязі цього стандарту.

11.16 Вимоги безпеки контролюють у процесі підготовки та організації виробництва і за вимогою відповідних органів Держнагляду.

ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ

12.1  Визначення типу виробів та фізико-технічних показників для кожного об'єкта приймається в залежності від призначення та умов експлуатації згідно з чинними будівельними нормами України і за дотримання вимог безпеки, наведених в СНиП ІІІ-4.

12.2  Улаштування покриттів із виробів виконують за індивідуальним проектом при будівництві об'єкті та згідно зі вказівками щодо застосування виробів, розробленими та затвердженими виробником.

12.3 Вказівки щодо застосування виробів повинні додаватись виробником до кожної партії виробів.

12.4  Вироби з бетону класу В25, як правило, призначені для улаштування покриттів садовопаркових і пішохідних доріжок, тротуарів у внутрішньоквартальних проїздах, а вироби з бетону класів В30 і В35 – для покриттів тротуарів у місцях зупинок громадського транспорту.

12.5  У місцях, де можливий виїзд на тротуари транспортних засобів, переважно повинні використовуватись вироби з зубчастими, криволінійними профілями бокових поверхонь, які забезпечують міцне зчеплення між окремими виробами, що протидіє горизонтальним зрушувальним зусиллям гальмових навантажень транспортних засобів.

12.6  Вироби укладають на вирівняних щебеневих, бетонних, стабілізованих і піщаних основах із диференціацією товщини виробів у залежності від фізико-технічних показників основи і умов експлуатації тротуарів, що вказані в проекті будівництва.

12.7  Основною вимогою, що забезпечує довгострокову експлуатацію покриття з виробів, є забезпечення вільного дренажу талих чи дощових вод через систему покриття – основа – грунт зі швидкістю не менше 0, 02 л/сек на 1 м² поверхні.

При укладанні покриття на бетонну чи іншу водоупорну основу обов'язково повинні вживатися заходи щодо відведення талих чи дощових вод (улаштування системи дренажу, створення достатніх уклонів для зовнішнього водовідведення тощо).

12.8 У якості вирівнюючих (підстильних) шарів під вироби доцільно використовувати сухі або зволожені піщано-цементні суміші, які містять цемент марок М300 і М400 від 100кг/м³ до 150 кг/м³.

12.9 Марка бетону виробів за морозостійкістю повинна визначатися за проектною документацією в залежності від температурних умов експлуатації виробів та в залежності від розрахункової температури зовнішнього повітря найбільш холодних п'яти діб району будівництва згідно з таблицею 4.

Таблиця 4

Розрахункова температура зовнішнього повітря найбільш холодних п'яти діб району будівництва	Марка бетону виробів за морозостійкістю, не менше
Нижче мінус 45	F300
Від мінус 15 до мінус 45 включно	F200
Від мінус 5 до мінус 15 включно	F150
Від 0 до мінус 5 включно	F100

12.10 У разі пошкодження окремих виробів покриття ремонт здійснюють заміною виробів відповідного типу.

ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

13.1  Підприємство-виробник гарантує відповідність якості виробів вимогам цього стандарту за умови дотримання споживачем правил транспортування, зберігання, укладання, використання, що передбачено цим стандартом.

13.2  Гарантійний термін зберігання виробів – п'ять років з часу виготовлення.

Після закінчення гарантійного терміну зберігання перед використанням вироби повинні бути перевірені на відповідність показників міцності на стиск та морозостійкості вимогам цього стандарту.

Вироби за умови підтвердження відповідності їх якості вимогам цього стандарту можуть бути використані за призначенням.

13.3 Гарантійний термін експлуатації виробів складає п'ять років з дня влаштування покриття.

ДОДАТОК А

(обов'язковий)

 

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: