Тема 7 . Організація лізингових операцій

Під організацією здійснення лізингової операції розуміють послідовне налагодження і юридичне оформлення організаційно-економічних відносин між суб’єктами лізингу та забезпечення моніторингу виконання взятих ними зобов’язань. Така організація здійснюється у три етапи: підготовчий, юридичного оформлення відносин між учасниками лізингової операції і виконавчий.

На підготовчому етапі потенційними суб’єктами лізингової операції виконується весь комплекс попередніх робіт, необхідний для наступного юридичного оформлення організаційно-економічних відносин між ними через укладання відповідних договорів. До таких робіт (лізингових процедур) відносять:

· обгрунтування необхідності укладання лізингової угоди потенційним лізингоодержувачем;

· звернення (заявка) потенційного лізингоодержувача до лізингодавця з пропозицією надати лізингові послуги;

· попередня оцінка ефективності лізингової угоди лізингоодержувачем і лізингодавцем;

· оцінка лізингодавцем платоспроможності і ділової репутації потенційного лізингоодержувача;

· заявка лізингової компанії до банку про надання кредиту для фінансування лізингової угоди за умови нестачі власних коштів;

· замовлення лізингодавця виробнику (постачальнику) про купівлю у власність відповідного об’єкта лізингу.

На другому етапі між учасниками лізингової операції здійснюється укладання:

· лізингової угоди;

· кредитної угоди між лізингодавцем і банком за умови нестачі власних коштів;

· договору купівлі-продажу об’єкта лізингу;

· акт прийняття об’єкта лізингу в експлуатацію;

· угода про технічне обслуговування об’єкта лізингу;

· угода про страхування об’єкта лізингу.

Зазначимо, що не всі із названих договорів мають бути обов’язково укладені. Скажімо, при двосторонній лізинговій угоді відпадає необхідність у договорі купівлі-продажу об’єкта лізингу. Лізингоодержувач нерідко може самостійно забезпечити технічне обслуговування об’єкта лізингу, а тому йому немає потреби укладати договір про таке обслуговування.

На третьому, виконавчому, етапі здійснюється виконання лізингової угоди щодо:

експлуатації об’єкта лізингу відповідно до вимог, зазначених в угоді;

виплати лізингових платежів в обумовленому розмірі і в передбачені строки;

правильного документального відображення операцій, пов’язаних з реалізацією лізингової угоди, в обліку та звітності суб’єктів цієї угоди;

оформлення відносин між лізингодавцем і лізингоодержувачем, пов’язаних із завершенням лізингової угоди (повернення об’єкта лізингу, укладання нової угоди, викуп об’єкта лізингу).

З огляду на інтереси лізингоодержувача, найбільш важливим для нього є договір, який укладається у формі багатосторонньої лізингової угоди за участю вказаного суб’єкта господарювання, лізингодавця та продавця об’єкта лізингу або у формі двосторонньої угоди між лізингоодержувачем і лізингодавцем.

Законом України «Про лізинг» передбачаються такі істотні умови лізингового договору:

· найменування сторін (їх повна і скорочена назви);

· об’єкт лізингу. В цій умові детально описуються склад майна, що передається у користування лізингоодержувачу, його вартість, техніко-економічні характеристики, умови та строки його поставки. Якщо лізингодавець порушив строки чи/та умови поставки об’єкта лізингу, лізингоодержувач має право вимагати від нього поставки цього об’єкта та відшкодування збитків, спричинених затримкою його передачі у користування вказаного суб’єкта лізингової угоди;

· строк, на який укладається лізингова угода;

· розмір та форма сплати лізингових платежів, строки сплати та умови перегляду;

· умови переоцінки вартості об’єкта лізингу згідно із законодавством України;

· умови повернення об’єкта лізингу. Тут передбачаються строки повернення, яка із сторін несе витрати, пов’язані з таким поверненням, технічний стан об’єкта. У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об’єкт лізингу відокремлюється від загального майна вказаного суб’єкта лізингу і підлягає поверненню лізингодавцю. Якщо з вини лізингоодержувача порушено строки та умови повернення об’єкта лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача безумовної передачі зазначеного об’єкта та відшкодування збитків, завданих такою затримкою, відповідно до умов договору;

· умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об’єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану. В цій умові зазначається, що лізингодавець має право здійснювати за свій рахунок контроль за експлуатацією та цільовим використанням об’єкта лізингу лізингоодержувачем. Останній зобов’язаний експлуатувати орендоване майно згідно з умовами цього пункту договору та інструкціями продавця;

· умови страхування об’єкта лізингу;

· умови реєстрації об’єкта лізингу. Відповідно до згаданого Закону майно, передане в оренду за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. Лізингоодержувач в цьому разі здійснює реєстрацію об’єкта лізингу згідно з чинним законодавством. За оперативного лізингу орендоване майно залишається на балансі лізингодавця із зазначенням, що це майно передано у лізинг. Водночас лізингоодержувач зараховує дане майно на позабалансовий рахунок з відміткою, що це майно орендоване по оперативному лізингу;

· умови викупу об’єкта лізингу після закінчення строку лізингової угоди.

Такий викуп може бути здійснений не раніше строку, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу. Якщо лізингоодержувач не реалізує своє право викупу об’єкта лізингу і не продовжить строку лізингової угоди після її завершення, він зобов’язаний повернути вказаний об’єкт лізингодавцю у стані, зазначеному в договорі;

· умови дострокового розірвання угоди. Ці умови визначаються в договорі за взаємною згодою сторін. Водночас Законом України «Про лізинг» передбачається, що угода розривається у разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків. На вимогу лізингодавця об’єкт лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній конторі;

· умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача. Останній зобов’язаний у зазначені в цьому пункті строки надавати лізингодавцю відомості про технічний стан об’єкта лізингу та свій фінансовий стан, доступ до перевірки об’єкта лізингу та умов його експлуатації;

· відповідальність сторін;

· дата і місце укладення угоди.

У лізинговій угоді за взаємною згодою сторін можуть бути передбачені й інші умови.

Лізингова угода набуває чинності з дати підписання її суб’єктами (лізингоодержувачем, лізингодавцем і постачальником) акта приймання об’єкта лізингу в експлуатацію. У разі виявлення дефектів, що можуть бути усунуті, в згаданому акті наводиться їх перелік і встановлюється термін, не пізніше якого постачальник зобов’язаний їх виправити. Якщо ця умова постачальником (виробником) не виконується, то лізингоодержувач має право вимагати заміни об’єкта лізингу або навіть розірвати договір. Крім того, згідно з українським законодавством лізингоодержувач ще до підписання акта приймання може відмовитися від об’єкта лізингу, якщо він не відповідає умовам договору.

Після підписання акта приймання лізингодавець звільняється від відповідальності за стан об’єкта лізингу, проте за постачальником зберігається обов’язок по гарантованому його обслуговуванню в передбачений термін.

За фінансового лізингу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об’єкта лізингу несе лізингоодержувач, а за оперативного лізингу — лізингодавець, якщо інше для обох цих випадків не передбачено договором. У разі, якщо постачальник чи лізингодавець прострочили строк передачі об’єкта лізингу, то ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження у період прострочення бере на себе сторона, яка допустила таке прострочення.

У договорі оперативного лізингу може передбачатися як зобов’язання орендаря або як дозвіл йому здійснювати поліпшення об’єкта лізингу. Витрати на таке поліпшення лізингоодержувач відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 18. 11. 97 має відносити до витрат, що пов’язані з поліпшенням основних фондів. Якщо сума цих витрат знаходиться в межах 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року, то вони відносяться до валових витрат підприємства. За умови, що вказані витрати перевищують 5%, то сума їх перевищення відноситься на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 основних фондів або балансової вартості окремого об’єкта групи 1 цих фондів. Ця дія не змінює порядку нарахування амортизації, тобто воно здійснюється на підвищену балансову вартість основних засобів за нормами, що передбачені для відповідних груп цих засобів.

За міжнародного лізингу операції з ввезення (пересилання) майна на митну територію України є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Проте за внутрішнього лізингу цим податком не оподатковуються операції з передачі майна лізингодавця у користування лізингоодержувачу та його повернення лізингодавцю після закінчення дії лізингової угоди.

При організації лізингових операцій потрібно також враховувати, що оплата вартості послуг за договорами оперативного лізингу є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

При виконанні лізингових договорів між їх суб’єктами можуть виникати спори. Вони розв’язуються в процесі їх переговорів або через суд згідно з українським законодавством при внутрішньому лізингу, або ж через міжнародний арбітражний суд при міжнародному лізингу. Особливістю виконання договорів міжнародного лізингу є те, шо лізингодавець-резидент може здійснювати валютні операції лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Українським законодавством передбачається, що у разі, коли об’єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів, договір лізингу підлягає обов’язковій реєстрації. Такій реєстрації підлягають і договори лізингу, на які надані державні гарантії.

Тести

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: