Спеціальні (вільні) економічні зони.

Спеціальні (вільні) економічні зони - різновид спеціального режиму господарювання.  Систему законодавства про становлять:

è Конституція: положення щодо встановлення виключно ЗУ порядку створення та функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний та міграційний режим, відмінний від загального

è ГК, МК (встановлення митного кордону і меж спеціальних митних зон, які не збігаються із державним кордоном)

è ЗУ " Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (порядок створення і ліквідації, механізм їх функціонування)

è ЗУ, що визначають діяльність окремих С(В)ЕЗ;

è Указ Президента " Про Комісію з перевірки додержання законодавства про здійснення імпортних операцій суб'єктами спеціальних (вільних) економічних зон та суб'єктами територій пріоритетного розвитку, на яких запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності";

è постанови КМ (" Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні", " Про затвердження Тилового договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в спеціальній (вільній) економічній зоні"

è інші відомчі нормативно-правові акти.

Відповідно до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Конвенція Кіото) спеціальною (вільною) зоною визнається частина території країни, у межах якої розміщені на ній товари, як правило, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території настільки, наскільки це стосується ввізних мит та податків.

Відповідно до легального визначення С(В)ЕЗ - частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України, включаючи й можливість запровадження пільгових митних, податкових, валютно-фінансових та інших умов підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.

СЕЗ можна класифікувати таким чином:

Ü зовнішньоторговельні і торговельно-промислові зони;

Ü науково-технічні зони (технополіси і технопарки);

Ü офшорні зони;

Ü підприємницькі зони. І

снує спеціальний порядок легітимації С(В)ЕЗ, що складається з трьох етапів:

ü затвердження інвестиційного проекту;

ü укладання договору на реалізацію інвестиційного проекту

ü реєстрація як суб'єкта певної економічної зони.

Повноваження, якими наділяються місцеві ради та МДА як органи управління ВЕЗ є виключною компетенцією цих органів і не можуть бути делеговані органу господарського розвитку і управління ВЕЗ. Рада з питань вільної економічної зони як орган управління створюється тільки в деяких ВЕЗ, вона в основному наділена повноваженнями, які в інших економічних зонах виконують місцеві ради та місцеві державні адміністрації, а також органи управління ВЕЗ. Єдина її функція - розгляд у досудовому порядку спорів між суб'єктами ВЕЗ та органом господарського розвитку ВЕЗ, органами місцевого самоврядування.

Залежно від особливостей певних територій (розташування, природно-кліматичні та інші умови), що зумовлює характер правового режиму С(В)ЕЗ (сприяння зовнішньоекономічній діяльності та/або туристичній діяльності), розрізняють:

¨ зовнішньоторговельні зони - частина території держави (зазвичай прикордонні території), де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням. Метою створення цих С(В)ЕЗ є активізація зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт) за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетування товарів. Зовнішньоторговельні зони можуть створюватися у таких організаційних формах: вільні порти (" порто-франко" ), вільні митні зони (зони франко), митні склади; прикладом такої зони є " Порто-франко" та території Одеського морського торговельного порту»

¨ зони прикордонної торгівлі - частіше території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі;

¨ туристсько-рекреаційні зони - С(В)ЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (у тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу (" Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу " Курортополіс Трускавець" " ).

Залежно від мети (сприяння підприємництву за пріоритетними напрямами промислової, інвестиційної, інноваційної діяльності):

è комплексні виробничі зони - частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговій, податковий, валютно-фінансовий, митний) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Такі зони можуть мати форму експортних виробничих зон (де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції) та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких - розвиток імпортозамінних виробництв; більшість створених в Україні С(В)ЕЗ належить до такого типу: спеціальні економічні зони " Славутич", " Миколаїв", " Рені";

è науково-технічні зони - С(В)ЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень, з подальшим упровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Такі зони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агро-парків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів " Агротехнопарк" (м. Київ), " Еко-Україна" (м. Донецьк).

Особливу роль на транснаціональних фінансових ринках відіграють банківсько-страхові (офшорні) зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських і страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським і страховим установам, які створюються за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами країни, на території якої створено таку зону.

Крім спеціальних (вільних) економічних зон, законодавець розрізняє території України, в яких запроваджується на певний термін спеціальний режим інвестиційної діяльності, що передбачає надання податкових і митних пільг для суб'єктів підприємницької діяльності (у тому числі іноземних інвесторів), які уклали договір із МДА щодо реалізації інвестиційного проекту. Так, ЗУ " Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській області" у області запроваджено строком на 15 років спеціальний режим інвестиційної діяльності, який передбачає митні, податкові та інші пільги суб'єктів господарювання, які реалізують інвестиційний проект, зокрема:

1) звільнення не більше ніж на 5 років від обкладення ввізним митом і податком на додану вартість під час ввезення в Україну устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) для реалізації інвестиційного проекту;

2) звільнення на 2 роки новостворених підприємств від сплати збору до Державного інноваційного фонду;

3) невключення до валового доходу підприємства з метою оподаткування одержаної згідно з інвестиційним проектом суми інвестиції у вигляді коштів; матеріальних цінностей.

 

⇐ Предыдущая42434445464748495051

Поделиться: