Відповідно до статей 183-187 Господарського кодексу України навести особливості укладення господарських договорів.

У ст. 183 ГКУ регламентується укладення господарських договорів за державним замовленням. Договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання – виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Держава в особі Кабінету Міністрів України є гарантом за зобов'язаннями державних замовників. Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому ст. 181 ГКУ (загальний порядок укладення господарських договорів), з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа. Ухиляння від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і зумовлює відповідальність, передбачену ГКУ та відповідними законами України.

Спори, що пов'язані з укладенням договору за державним замовленням, у тому числі при ухилянні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку. Виконавець державного замовлення звільняється від обов'язку укладення державного контракту на умовах, визначених державним замовленням, у разі визнання в судовому порядку державного замовлення недійсним.

У ст. 184 ГКУ розглядаються особливості укладення господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів. При укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений з ініціативи будь-якої зі сторін у строки, погоджені сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 ГКУ. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 ГКУ (загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов'язання), не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 ГКУ та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Щодо укладення господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарок та публічних торгів (ст. 185 ГКУ).Москва)

Порядок укладення організаційно-господарських договорів висвітлено у ст. 186 ГКУ.

Договірне оформлення організаційно-господарських зобов'язань може здійснюватись учасниками господарських відносин як на основі вільного волевиявлення сторін, так і на основі примірних договорів, якщо укладення таких договорів передбачено відповідними нормативно-правовими актами. Спрощений спосіб укладення організаційно-господарських договорів забороняється.

У ст. 187 ГКУ передбачається укладення господарських договорів за рішенням суду. Спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких обов'язкове на підставі закону та в інших встановлених законом випадках, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.(Сухаревич)

ВИСНОВКИ

Проведене в індивідуальній роботі дослідження дозволяє нам зробити деякі узагальнюючі висновки:

1. Договір у сфері господарювання забезпечується свободою волевиявлення сторін, яка базується на особистому інтересі. Свобода договору - це важливий принцип, який закріплений у Цивільному кодексі України. На відміну від таких ієрархічних способів управління, як директивне планування, централізоване ціноутворення і нормування якості, господарсько-договірне регулювання відносин між суб'єктами підприємницької діяльності відображає можливості сторін щодо формування зв'язків.

Господарський договір - це юридичне джерело договірних господарських зобов'язань. Він має властивість «рушійного важеля», що приводить в дію норми права і виступає як ланка, що з'єднує норми права із суб'єктивними правами та юридичними обов'язками конкретного суб'єкта підприємницької діяльності. Крім того, договір є оптимальною правовою формою для реалізації можливостей, які здійснюються або власними діями, або діями інших суб'єктів. Саме за його допомогою суб'єкти ринкових відносин реалізують свої спільні інтереси.

Вчені-юристи, визначаючи поняття господарського договору, намагаються висловити власне бачення, та не завжди після цього це визначення відбиває особливості тих відносин, які мали б охарактеризувати поняття договору. Господарські відносини мають свої особливості, а саме: особливий суб'єктний склад, мета діяльності - отримання прибутку, компенсаційний характер укладених договорів (оплатний). Відповідно й поняття господарського договору повинно будуватись таким чином, щоб чітко відобразити ці особливості.(Пінчук)

2. Не можна погодитися із таким визначенням господарського договору, де сказано, що це лише домовленість суб'єктів підприємницької діяльності про встановлення, зміну чи припинення відповідних прав і обов'язків. Адже домовленість, про яку йдеться у визначенні, конкретно не говорить про укладення між сторонами договору, домовленість може бути й усною. До того ж, дане визначення надзвичайно загальне і не відображає суті складових елементів договірних зобов'язань, що виникають у господарському праві. Дане поняття запозичене з визначення договору в цивільному праві і лише додано, що договір укладається суб'єктами підприємницьких відносин.

На нашу думку, найбільш повним і обґрунтованим є визначення господарського договору як: юридичний акт двох і більше осіб, заснований на їх погоджених діях, виражений у вільному волевиявленні, зафіксований у встановленій законом формі і спрямований на досягнення єдиного господарсько-правового результату, який полягає у встановленні, зміні та припиненні прав і обов'язків суб'єктів господарювання.(Павлик)

3. Для існування договору необхідно щоб у його змісті, постійно залишались три групи істотних умов:

1) істотні умови про предмет договору;

2) істотні умови, які визнані такими за законом;

3) істотні умови, які необхідні для даного виду договору.

Вказані істотні умови можуть бути змінені, але не можуть бути виключені сторонами.(Москаленко)

4. Попередній договір та угода про наміри є новелами законодавства у регулюванні договірних відносин і спрямовані на полегшення порядку укладення та виконання господарських договорів. При дослідженні співвідношення попереднього і основного договору зроблено висновок, що в основі попереднього договору лежить зобов'язання про укладення основного договору в майбутньому на певних умовах, а тому він не може регулювати відносин сторін: встановлювати, змінювати і припиняти права та обов'язки, які передбачені в основному договорі.(Федина)

5. Порядок укладення господарсько-правового договору - це передбачена правовими нормами юридично-логічна послідовність стадій встановлення господарських прав і обов'язків, здійснена на основі дій осіб, звернених назустріч одна одній та виражених у різноманітних способах узгодження змісту господарського договору.(Москва)

6. Переддоговірний спір необхідно визначати як конфлікт зустрічних інтересів учасників переддоговірного процесу з приводу укладення договору.

Пролонгація строкового господарсько-правового договору на новий строк передбачає його продовження шляхом зміни умови про строк дії договору. Строк дії договору конкретизується в межах певного часового проміжку, встановленням дати укладення договору і дати його припинення. При пролонгації змінюються обидві дати. У передбачених законом випадках, пролонгація договору вимагає додержання нотаріальної форми господарського договору або його державної реєстрації.(Сухаревич)

7. У разі істотного порушення умов господарського договору його може бути змінено або розірвано у судовому порядку. Встановлення істотності такого порушення, визначеної терміном “позбавлення значною мірою” суд повинен здійснити на основі дослідження мети договору.(Пінчук)

Вважаємо за доцільне внести зміни до п.2 ст.187 Господарського кодексу України, оскільки у ньому регулюється не зміст судового рішення по переддоговірному спору, а лише момент виникнення такого договору на стадії переддоговірного спору, що не усуває самого спору.

Пропонуємо пункт 2 ст.187 Господарського кодексу України викласти в такій редакції:

«2. В рішенні суду по переддоговірному спору вказуються істотні умови договору, визначені на основі вимог сторін або встановлюється порядок їх визначення сторонами. Днем укладення договору є день набрання чинності рішенням суду або день вказаний у ньому як такий».(Павлик)

9. Безумовно, договори в підприємницькій діяльності відіграють важливу роль, а в деякій мірі можна навіть сказати, що саме договори складають “каркас ринкового механізму”. Підприємницька діяльність без них практично неможлива.

Значення господарських договорів полягає у тому, що вони дозволяють, по-перше - виявити суспільну потребу (попит) та орієнтують суб'єктів господарської діяльності відповідно на виконання соціально корисної діяльності, по-друге - договори забезпечують прогресивний розвиток у суспільстві тим, що орієнтуючись на задоволення попиту споживачів, оперативно враховують коливання попиту покупців, вони створюють умови для конкуренції, змагальності і досягнення більш високих результатів, по-третє - договори дозволяють зекономити сили суспільства в законотворчій галузі, яка є досить складною.(Москаленко)

⇐ Предыдущая12345

Поделиться: