Тема 3. Конституційно-правове регулювання засад державного і суспільного ладу України

Тема 3. Конституційно-правове регулювання засад державного і суспільного ладу України

Тривалість 2 год.

Мета заняття і завдання: оволодіти категоріальним апаратом і теоретичними положеннями науки конституційного права з теорії і практики конституційного ладу; вміти визначати структуру галузевого інституту конституційного ладу і знати зміст засад конституційного ладу України; вивчити основні положення про конституційну державу, що закріплені в Основному Законі та конституційному законодавстві України; оволодіти знаннями про громадянське суспільство та його співвідношення з демократичною, правовою державою; вивчити конституцій-но-правове регулювання засад суспільного ладу України, уміти схарактеризувати принципи організації життя громадянського суспільства в Україні; вміти визначати особливості формування громадянського суспільства в Україні.

План

1. Конституційні засади організації державної влади в Україні.

2. Конституційне закріплення форми Української держави.

3. Структурні елементи та особливості конституційного регулювання засад суспільного ладу України. Поняття громадянського суспільства.

4. Конституційне закріплення засад економічних‚ соціальних і духовно-культурних відносин в Україні.

5. Конституційні засади політичних відносин в Україні.

Основні поняття та категорії: засади конституцій-ного ладу; принципи конституційного ладу; принцип поділу влади; система стримувань і противаг; республіканська форма правління; демократична держава; правова держава; соціальна держава; народний суверенітет; державний суверенітет; народовладдя; електоральна демократія; плебісцитарна демократія; конституційні характеристики Української держави; громадянське суспільство; політична та ідеологічна багатоманітність; економічна багатоманітність; об'єднання громадян; політичні партії; недержавні організації..

Контрольні запитання і завдання

1. Назвіть конституційні приписи, які є визначальними (засадничими) для визначення засад конституційного ладу України. У якій частині Конституції вони зосереджені?

2. Розкрийте значення таких понять як: «суспільний лад», «конституційний лад». Встановіть співвідношення між ними.

3. Що означає державний, народний та національний суверенітет? Співставте ці категорії між собою.

4. Складіть схему: «Принципи конституційного ладу України». Завдання виконується письмово.

5. У чому полягає сутність принципу народовладдя та у яких конституційних нормах воно закріплюється?

6. Назвіть характерні риси республіканської форми правління в України. Відповідь аргументуйте посиланнями на Коснтитуцію України.

7. У чому полягає сутність принципу принципу поділу влади?

8. Що таке громадянське суспільство? В працях яких мислителів різних історичних епох аналізувались проблеми громадянського суспільства?

9. Якими рисами характеризується громадянське суспільство? Назвіть його структурні компоненти.

10. Назвіть конституційні положення, які є визначаль-ними (засадничими) для закріплення засад громадянського суспільства в Україні. У якій частині Конституції вони зосереджені?

11. Що означають принципи політичної, ідеологічної та економічної багатоманітності? Яке значення вони мають для закріплення засад громадянського суспільства?

12. Яке значення для громадянського суспільства має конституційне положення про соціальну державу? Що складають конституційні основи соціальних відносин?

13. Яке значення для громадянського суспільства має конституційне положення про власність? Що складають конституційні основи економічних відносин?

14. Норми Конституції України створюють засади для формування політичних відносин в Україні. Підберіть ті конституційні норми які несуть це навантаження.

15. Чи можуть бути змінені конституційні положення з розділу першого («Загальні засади»), у яких закріплені засади конституційного ладу України? Аргументуйте свою відповідь, використовуючи відповідні статті Конституції.

Теми для повідомлень і рефератів

1. Конституційні форми народовладдя в Україні.

2. Конституційний принцип поділу влади в системі стримувань та противаг.

3. Гуманістичні засади конституційного ладу України.

4. Особливості форми правління і політичного режиму в Україні.

5. Конституційно-правове регулювання недержавних організацій в Україні.

6. Конституційно-правове регулювання засобів масової інформації в Україні.

4. Церква і держава; межі конституційно-правового регулювання.

Законодавчі акти

Закон України «Про Державний Гімн України» від 6 березня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 24.

Закон України «Про міжнароднi договори України» від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50.

Закон України «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 р. Із змінами, внесеними згдно iз Законами № 75/95-ВР від 28.02.95 (ВВР 1995, № 13) та № 594-IV від 06.03.2003 (ВВР, 2003, № 24) // Відомості Верховної Ради України. – 1989. – № 45.

Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. зі змін. та доп. на 11 листопада 1993 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34; 1993. – № 46.

Кримінальний кодекс України. Прийнятий 5 квітня 2001 р.// Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26. Особлива частина. Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки України. – ст.ст. 109, 110.

Постанова Верховної Ради України «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40.

Постанова Верховної Ради України «Про державний прапор України» від 28 січня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 19.

Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, четвертої статті 5 Конституції України від 5 жовтня 2005 р. № 6-рп/2005 (справа про здійснення влади народом) // Офіційний вісник України. – 2005. – № 41.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органанми державної влади‚ органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України від 14 грудня 1999 р. № 10-рп/99 (справа про застосування української мови) // Офіційний вісник України. – 2000. – № 4.

Тривалість 4 год.

Заняття перше

План

1. Поняття і принципи громадянства України.

2. Підстави і форми набуття громадянства України.

3. Підстави і форми припинення громадянства України.

4. Механізм реалізації законодавства з питань громадянства.

Основні поняття та категорії: підданство; громадян-ство України; принципи громадянства; філіація; «право крові»; «право грунту»; натуралізація; оптація; полегшений порядок набуття громадянства (реєстрація); біженці; вимушені переселенці; особи без громадянства; іноземці; емігранти; іммігранти; репатріанти; експатріація; денатуралізація; Комісія при Президентові України з питань громадянства; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства.

Контрольні запитання і завдання

1. Що таке громадянство /підданство? Поясніть їх сутність.

2. Хто такі апатриди та біпатриди? Чи допускає вітчизняне законодавство подібні інститути?

3. Використовуючи знання з історії держави і права України, розкажіть, як змінилося сучасне законодавство про громадянство по відношенню до того, що діяло в СРСР, на початку становлення суверенної Української держави?

4. Назвіть підстави набуття громадянства України. Порівняйте їх з тими, що відомі зарубіжній практиці.

5. Подвійне громадянство - це благо чи соціальний тягар для особи? Поясніть причини виникнення подвійного громадянства і вкажіть, які є шляхи для його запобігання?

6. У яких випадках відбувається припинення громадян-ства України? Порівняйте їх з тими, що діють у зарубіжній практиці.

7. Назвіть і схарактеризуйте нармативно-правові акти з ппитань організації виконання Закону України «Про громадянство України».

Заняття друге

План

1. Поняття і система конституційних прав‚ свобод і обов’язків людини і громадянина в Україні.

2. Поняття гарантій прав і свобод людини і громадянина та їх конституційне закріплення в Україні. Національні і міжнародно-правові гарантії.

3. Сучасні проблеми захисту прав людини і громадяни-на в Україні.

Основні поняття та категорії: конституційні гарантії прав і свобод; загальні гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні; спеціальні гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні; юридичні гарантії прав і свобод; конституційні гарантії правосуддя.

Зако нодавчі акти

Загальна декларація прав людини. Прийнята ГА ООН 10 грудня 1948 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. - № 3. – С. 69-74.

Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: Закон України в ред. Закону № 3671-V від 8 липня 2011 року // Офіційний вісник України. – 2011. – № 59.

Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2508-IV від 05 квітня 2005 (ВВР, 2005, № 20) та № 2663-IV від 16 червня 2005 (ВВР, 2005, №30) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13.

Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. Із змінами і доп. на 18 листопада 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34; 1993. – № 46; 1998. – № 10.

Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. зі змінами і доп. на 19 квітня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27, 36.

Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47.

Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 р. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 662-IV від 03.04.2003// Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 28; 2003. – № 27.

Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 662-IV від 03.04.2003// Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23; 2003. – № 27.

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України в ред. від 22 вересня 2011 р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 83.

Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство» від 20 вересня 2006 р. Європейська конвенція про громадянство (додається) // Офiцiний вiсник України. – 2006. – № 41.

Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції. Із змінами, внесеними згідно із Законами № 551-XIV від 24.03.99 (ВВР, 1999, № 22-23), № 1420-IV від 03.02.2004, (ВВР, 2005, № 3), № 3436-IV від 09.02.2006 (ВВР, 2006, № 26)// Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 40.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 15.

Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р. // Верховної Ради України. – 1998. – № 20.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Із змінами, внесеними Протоколом № 11. Офіційний переклад надано МЗС України від 27.01.2006 р./ Закон України «Про внесення змін до деяких законів України» від 9 лютого 2006 р. № 3436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 26.

Указ Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» від 27 березня 2001 року № 215. В редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006 (ОВУ, 2006. №26) // Офіційний вісник України. – 2001. – №13.

Контрольні запитання і завдання

1. Чи допускається обмеження конституційних прав людини і громадянина в Україні? Якщо так, то вкажіть що є підставами для цього і який порядок обмеження прав людини передбачає конституційне законодавство України? Відшукайте відповідні норми.

2. Дайте визначення поняття гарантії прав людини і громадянина. Що входить до поняття «конституційні гарантії прав і свобод»?

3. Які гарантії прав і свобод відносяться до загальних гарантій? Спробуйте визначити їх роль у системі гарантій прав і свобод.

4. Що являють собою юридичні гарантії прав і свобод громадян? Відшукайте конституційні норми та застосуйте до них відповідну типологію.

5. Порівняйте міжнародно-правовий механізм гарантій прав людини з тим, що передбачає вітчизняне законодавство.

6. Якою мірою на стан гарантування прав і свобод людини і громадянина впливає політико-правова ситуація в Україні? Висловіть свою точку зору з цього питання.

Теми для повідомлень і рефератів

1. Гарантії політичних прав громадян України.

2. Соціальні гарантії працівників органів внутрішніх справ України.

3. Роль Уповноваженого Верховної Ради України з прав люди у правозахисному механізмі.

4. Соціально-економічні і культурні гарантії прав людини і громадянина в Україні.

3. Екологічні права та їх конституційні гарантії.

Тривалість 2 год.

Мета заняття і завдання: знати порядок проведення виборів і референдумів в Україні, вивчити основні положення законодав-ства щодо регламентації кожної із стадій виборчого процесу; чітко знати особливості виборчого процесу за умов проведення різних видів виборів в Україні; оволодіти знаннями у чсатині законодавчого регулювання юридичної відповідальності за порушення законодавства про вибори і референдуми в Україні.

План

1. Виборчий процес і його стадії: поняття‚ принципи, законодавче врегулювання.

2. Особливості законодавчого регулювання порядку організації і проведення виборів:

а) депутатів Верховної Ради України;

б) Президента України;

в) депутатів місцевих рад.

3. Особливості конституційно-правового регулювання референдуму в Україні.

4. Делікти в конституційно-правовому інституті вибор-чого права та референдуму.

Основні поняття та категорії: виборче право; виборчий процес; суб’єкти виборчого процесу; виборчі комісії; виборчий корпус (електорат); списки виборців; виборчий округ; виборча дільниця; виборчі об’єднання; висування і реєстрація кандидатів; статус кандидата; передвиборна кампанія; фінансове забезпечення виборів; голосування; референдум; формула референдуму; референдарний процес; види референдумів; делікти у виборчому праві.

Зако нодавчі акти

Загальна декларація прав людини. Прийнята ГА ООН 10 грудня 1948 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. - № 3. – С. 69-74. - ст. 21 ч. 1, 3.

Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 10 липня 2010 року № 2487-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 35-36. – Ст. 491.

Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 2011 року № 4061-VI // Офіційний вісник України від 23.12.2011 - 2011 р., № 97.

Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 16 червня 1999 року № 740-XIV, від 8 вересня 1999 року № 1021-XIV, від 21 грудня 2000 року № 2171-III, від 3 квітня 2003 року № 662-IV, від 15 травня 2003 року № 762-IV, від 18 березня 2004 року №1630-IV (Законом України від 18 березня 2004 року № 1630-IV цей Закон викладено в новій редакції), від 14 квітня 2009 року № 1254-VI, від 21 серпня 2009 року № 1616-VI, від 3 лютого 2010 року № 1849-VI, від 2 грудня 2010 року № 2756-VI № 1849-VI від 03.02.2010 // http: //zakon2.rada.gov.ua/laws/show/474-14

Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2481-XII від 19.06.1992 (ВВР, 1992, № 35), № 2628-III від 11.07.2001 (ВВР, 2001, № 49) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33.

Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 р. Із змінами, внесеними згідно з Кодексом № 2747-IV від 06.07.2005 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 36.

Кодекс України про адміністративні правопорушення. Із змінами, внесеним згідно із Законом №3504-IV від 23.02.2006. Глава 15-А «Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення» (ст.ст. 212⁷- 212²⁰). – Харків, 2006.

Кримінальний кодекс України. Розділ V. «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина» (ст.ст. 157-160) // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26.

Рішення судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.12.2004 (справа про факти системного і грубого порушення принципів і засад виборчого процесу при повторному голосуванні з виборів Президента України від 21 листопада 2004 року) // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 234.

Контрольні запитання і завдання

1. Використовуючи виборче законодавство України, зазначте особливості територіальної організації виборів.

2. Визначте систему виборчих комісій та розкажіть про порядок їх утворення, вимоги до членів окружної чи дільничної виборчої комісії та їх статус.

3. Які зміни відбулись у виборчому законодавстві України що складання списків виборців?

4. Який порядок висування і реєстрації кандидатів у депутати/на посаду Президента України? Назвіть умови реєстрації кандидатів. Чи є вони на ваш погляд демократичними?

5. Який порядок проведення передвиборної агітації? Чи допускаються обмеження щодо проведення передвиборної агітації? Якщо так, назвіть їх види.

6. Назвіть правила підрахунків голосів, що застосовуються при існуванні різних виборчих систем. Користуючись виборчим законодавством України, знайдіть відповідні статті, що встановлюють ці правила.

7. Розкрийте зміст поняття «абсентеїзм». Чи має місце абсентеїзм в Україні. Аргументуйте свою відповідь.

Теми для повідомлень і рефератів

1. Оскарження порушень виборчих прав громадян України.

2. Принципи формування і діяльності виборчих комісій.

3. Тенденції розвитку виборчого права в Україні наприкінці 80-х - 90-х рр.

4. Референдум як форма безпосередньої демократії.

Тривалість 4 год.

Заняття перше

Мета заняття і завдання: вивчити конституційно-правове регулювання засад українського парламентаризму; вміти визначати й характеризувати конституційні повноваження Верховної Ради України; опанувати системою знань щодо статусу народних депутатів України; набути навичок користування законодавством України, яке регуює засади вітчизняного парламентаризму.

План

1. Конституційний статус Верховної Ради України: порядок формування, склад і принципи діяльності.

2. Функції і компетенція Верховної Ради України.

3. Організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України.

4. Конституційно-правовий статус народних депутатів України.

Основні поняття та категорії: парламент; парламентаризм; парламентські функції; депутатський мандат; депутатська недоторканність (парламентський імунітет); гарантії депутатської діяльності; кворум; сесія; парламентські комітети; парламентські комісії; парламентська інтерпеляція; депутатське звернення; парламентські слухання; парламентська більшість (коаліція); парламентський контроль; парламентська фракція; спікер; резолюція недовіри.

Контрольні запитання і завдання

1. З яких норм складається конституційно-правовий інститут законодавчої влади в Україні? Визначте його структуру.

2. Назвіть попередників сучасної Верховної Ради України, що представляли законодавчу владу в радянський і дорадянський періоди. Який був їхній правовий статус?

3. Дайте визначення парламенту і парламентаризму.

4. Визначте коло джерел, що регулюють діяльність Верховної Ради України.

5. Що таке сесія і які види сесій передбачені Конституцією України? Як і коли відкривається перша сесія новообраного парламенту України?

6. Назвіть контрольні функції Верховної Ради України.

7. Що таке депутатський запит та депутатське звернення? У чому їх призначення та відмінності одне від одного?

8. Назвіть систему парламентських органів (внутрішніх, органів, що функціонують при парламені, допоміжних). Відшукайте у Конституції відповідні норми.

9. Визначте конституційний статус народних депутатів України. Порівняйте його зі статусом депутатів радянського періоду.

10. Який порядок формування депутатських фракцій у Верховній Раді Україні? Які особливості формування коаліції депутатських фракцій?

Теми для повідомлень і рефератів

1. Контрольні функції Українського парламенту.

2. Конституційно-правове регулювання депутатських фракцій.

3. Правове регулювання депутатського запиту.

Заняття друге

План

1. Поняття, зміст і види парламентських процедур. Процедури Верховної Ради України.

2. Конституційно-правове регулювання законодавчої процедури у Верховній Раді України.

3. Конституційно-правове регулювання інших парламентських процедур:

а) установча процедура;

б) процедура парламентського контролю.

4. Конституційно-правове регулювання спеціальних парламентських процедур.

Основні поняття та категорії: парламентські процедури; спеціальні парламентські процедури; законодавчий процес; звичайний законодавчий процес; конституційний процес (конституційна процедура); суб’єкти права законодавчої ініціативи; читання закону; промульгація закону; відкладальне вето.

Законодавчі акти

Закон України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. Із змінами від 14.07.1998 станом на 22.02.2000 р. (у назві і тексті Закону змінені слова «постійні комісії»)// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 19; 1998. – № 40-41; 2000. – № 12, 13.

Закон України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 19.

Закон України «Про статус народного депутата України» в ред. Закону від 22 березня 2001 р. Із змінами // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3.

Регламент Верховної Ради України. Затверджено Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 14-15, № 16-17.

Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 р. № 17-рп/2002 щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (справа про повноважність Верховної Ради України) // Офіційний вісник України. – 2002. – № 44.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про запити народних депутатів України до прокуратури) від 11 квітня 2000 року № 4-рп/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 16,

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України від 7 липня 1998 р. № 11-рп/98 (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 27.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України «Про статус народного депутата України» від 19 травня 1999 р. № 4-рп/99 (справа про запити народних депутатів України) // Офіційний вісник України. – 1999. – № 20.

Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України від 27 жовтня 1999 р. № 9-рп/99 (справа про депутатську недоторканність) // Офіційний вісник України. – 1999. – № 44.

Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» № 503/97 від 10 червня 1997 р. Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 1327/97 від 04.12.97 р., № 1235/98 від 10.11.98 р., № 589/2004 від 28.05.2004 № 824/2005 від 19.05.2005 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 24.

Контрольні запитання і завдання

1. Що таке регламент у конституційному праві? Назвіть структуру Регламенту Верховної Ради України та зазначте ті положення, які спрямовані на регулювання особливих парламентських процедур.

2. Які питання вирішуються Верховною Радою України шляхом виняткового прийняття законів?

3. Що таке законодавчий процес і які є його стадії? Чим відрізняються основні стадії законодавчого процесу від допоміжних? Чи передбачає процедура законодавчого процесу в Україні такі стадії?

4. Що таке законодавча ініціатива та кому вона належить за Конституцією України? Який порядок внесення та відкликання законопроектів?

5. У чому полягає призначення першого, другого та третього читання законопроектів?

6. Користуючись конституційним законодавством, складіть схему “Механізм прийняття і застосування закону” ( Завдання виконується письмово ).

7. Схарактеризуйте процедуру інавгурації та імпічменту. Порівняйте їх за змістом, формою правової регламентації та правовими наслідками.

8. Користуючись чинним законодавством визначте процедуру реалізації депутатського запиту/звернення.

9. Використовуючи Регламент Верховної Ради України назвіть перелік спеціальних парламентських процедур.

Теми для повідомлень і рефератів

1. Контрольні функції Українського парламенту.

2. Законодавча діяльність Верховної Ради України.

3. Правове регулювання депутатського запиту.

Тривалість 2 год.

Мета заняття і завдання: з’ясування сутності конституційно-правового інституту президентської влади в Україні; вміти визначити загальні і особливі риси інституту глави держави з моменту заснування президентської влади в Україні, в умовах дії Конституції 1996 р.; знати сутність і відмінність конституційних формул: «глава держави» і «вища посадова особа держави»; «глава держави і виконавчої влади» та «глава держави».

План

1. Місце і роль Президента України в системі органів державної влади.

2. Функції та повноваження Президента України.

3. Організаційно-правові засади взаємовідносин Президента України з іншими органами державної влади.

4. Дострокове припинення повноважень Президента України: підстави, процедура та правові наслідки.

Основні поняття та категорії: глава держави; президент; інавгурація; функції Президента України; повноваження Президента України; контрасигнатура; право відкладального вето; Адміністрація Президента; Рада національної безпеки й оборони України; акти (укази і розпорядження) Президента України; президентські звернення та послання; промульгація закону; президентські вибори; відставка; неможливість виконання повноважень за станом здоров'я; імпічмент.

Законодавчі акти

Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 16 червня 1999 року № 740-XIV, від 8 вересня 1999 року № 1021-XIV, від 21 грудня 2000 року № 2171-III, від 3 квітня 2003 року № 662-IV, від 15 травня 2003 року № 762-IV, від 18 березня 2004 року №1630-IV (Законом України від 18 березня 2004 року № 1630-IV цей Закон викладено в новій редакції), від 14 квітня 2009 року № 1254-VI, від 21 серпня 2009 року № 1616-VI, від 3 лютого 2010 року № 1849-VI, від 2 грудня 2010 року № 2756-VI № 1849-VI від 03.02.2010 // http: //zakon2.rada.gov.ua/laws/show/474-14

Закон України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим» від 2 березня 2000 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 21.

Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35.

Регламент Верховної Ради України. Затверджено Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 14-15, № 16-17. Глава 28 - ст.ст. 163-166; Глава 29 - ст.ст. 167-169; Глава 30 – ст.ст. 170-188.

Рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 105, частини першої статті 111 Конституції України від 10 грудня 2003 р. № 19-рп/2003 (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України) // Офіційний вісник України. – 2005. – № 51.

Про Положення про Адміністрацію Президента України //Указ Президента України від 2 квітня 2010 р. № 504/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 25.

Указ Призидента України «Про Положення про Постійного представника Призидента України у Верховній Раді України» № 1616/99 від 24 грудня 1999 р. // Офіційний Вісник України. – 1999. – № 52.

Контрольні запитання і завдання

1. Яке місце та роль Президента в конституційній системі державних органів України?

2. Які вимоги висуває Конституція до кандидата на посаду Президента України? Чому серед вимог - неможливість обіймати посаду більш як два строки підряд?

3. Які способи заміщення посади глави держави відомі конституційній практиці? У чому їх практичність?

4. Назвіть способи конституційного обмеження влади Президента України, передбачені конституційним законодавством, який їхній характер і причини?

5. Визначте напрямки взаємовідносин глави держави з виконавчою та законодавчою гілками влади України. Чи змінився зміст цих відносин у процесі трансформації форми правління, за наслідками конституційної реформи?

6. Чому деякі акти Президента України вимагають контрасигнації? Який порядок здійснення цієї процедури передбачає чинне законодавство?

7. Яка структура Секретаріату Президента України та в чому полягають його основні завдання?

8. Назвіть повноваження Президента України в сфері організації оборони країни?

9. Який порядок виконання указів і розпоряджень Президента України? Чи є досконалим цей механізм? Аргументуйте своє бачення.

Теми для повідомлень і рефератів

1. Інавгурація Президента України: сутність і законодавче врегулювання.

2. Організаційно-правові способи гарантування Президентом України здійснення положень Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

3. Механізм стримувань і противаг у системі Президент України та інші органи державної влади.

4. Правові основи запровадження надзвичайного стану в Україні.

Тривалість 2 год.

Мета заняття і завдання: опанувати системою знань, що складають зміст конституційно-правового інституту виконавчої влади; уміти здійснювати систематизацію органів виконавчої влади та визначати їхні функції, з урахуванням закріплених за ними предметів відання та повноваженнь; оволодіти конституційним законодавством про виконавчу владу в Україні та про її взаємовідносини з іншими гілками влади й органами місцевого самоврядування.

План

1. Поняття виконавчої влади і конституційна система її органів в Україні.

2. Правовий статус Кабінету Міністрів України в системі виконавчої влади.

3. Компетенція Кабінету Міністрів України та її практичне здійснення.

4. Конституційно-правовий статус державної виконав-чої влади на місцях: порядок утворення‚ система‚ предмети відання і повноваження.

Основні поняття та категорії: виконавча влада; Кабінет Міністрів України (уряд); Прем’єр-міністр України; віце-прем’єр-міністр; урядові комітети; засідання Кабінету Міністрів України; функції і повноваження Кабінету Міністрів України; резолюція недовіри; вотум; відставка; центральний орган виконавчої влади (ЦОВВ); міністерство; державний комітет; відомство; місцева державна адміністрація; акти (постанови і розпорядження) Кабінету Міністрів України.

Законодавчі акти

Закон України " Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 року № 2591-VI // Офіційний вісник України. - 2010. - № 79.

Закон України " Про центральні органи виконавчої влади" від 17 березня 2011 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38.

Закон України " Про місцеві державні адміністрації" від 1 квітня 1997 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20.

Регламент Верховної Ради України. Затверджено Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 14-15, № 16-17. Глава 33 - ст.205; Глава 38. Розгляд питань, пов’язаних з парламентським контролем за діяльністю Кабінету Міністрів України. – ст.ст. 227-232).

Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України № 1085/2010 від 9 грудня 2010 року.

Загальне Положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України: Затверджено Указом Президента України від 12 березня 1996 р. № 179/96 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 28 березня.

Деякі питання Секретаріату Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України № 1151 від 20 грудня 2010 року// Офіційний вісник України. – 2011. – № 3.

Про співробітництво Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України /Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2006 р. № 1284 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 36.

Регламент Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 р. № 1156// Офіційний вісник України. – 2011. - № 88.

Контрольні запитання і завдання

1. Визначте структуру конституційно-правового інституту виконавчої влади.

2. Порівняйте правовий статус Кабінету Міністрів України, закріплений Конституцією 1996 р. і Ради Міністрів Української ССР за Конституцією УРСР 1978 р.

3. Дайте визначення поняття «вотум недовіри». Яка його процедура і правові наслідки?

4. На який строк повноважень утворюється Кабінет Міністрів України? Обгрунтуйте свою відповідь конституційними нормами.

5. Посилаючись на відповідні конституційно-правові норми, опишіть механізм взаємодії по лінії: Президент України - Кабінет Міністрів України; Президент - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим; Верховна Рада України – Кабінет Міністрів України.

6. Встановіть організаційно-правові зв’язки глави державної адміністрації з органами місцевого самоврядування області, району, міст Києва і Севастополя та вкажіть в чому полягає сутність цих взаємовідносин?

Теми для повідомлень і рефератів

1. МВС України в системі органів державної виконавчої влади.

2. Центральні й інші органи виконавчої влади в Україні: історія і сучасність.

3. Акти Кабінету Міністрів України.

Тривалість 2 год.

Мета заняття і завдання: вивчити конституційні положення та чинні закони України про правоохоронні органи, зокрема конституційного регулювання статусу прокуратури України‚ органів внутрішніх справ‚ Служби безпеки України (основні принципи їх організації і діяльності‚ постановка завдань‚ які вони мають вирішувати та визначення меж їхньої компетенції); знати законодавчі засади організації і діяльності правоохоронних органів, вимоги до їх діяльності; грамотно кваліфікувати положення конституційно-правових положень щодо завдань правоохоронних органів; набути вміння користуватись конституційно-правовими положеннями про правоохоронні органи та положеннями, які визначають їх функції у правовій демократичній державі.

План

1. Конституційний статус, задачі і функції прокуратури України.

2. Конституційно-правове регулювання статусу органів внутрішніх справ МВС України.

3. Конституційно-правовий статус Служби безпеки України.

Основні поняття та категорії: правоохоронні органи України; органи юстиції; органи внутрішніх справ; система органів внутрішніх справ України; функції і завдання ОВС України; органи прокуратури; Генеральна прокуратура України; функції і завдання прокуратури України; Служба безпеки України; завдання Служба безпеки України; система Служба безпеки України.

Контрольні запитання і завдання

1. Сформулюйте поняття правоохоронних органів. Дотримуючись законодавства визначте систему правоохоронних органів України.

2. Відшукайте конституційні приписи, що стосуються діяльності правоохоронних органів України.

3. Визначте місце правоохоронних органів в системі органів Української держави.

4. Назвіть організаційно-правові і матеріальні гарантії діяльності правоохоронних органів.

5. Назвіть основні напрямки діяльності міліції, як органу, що обумовлюється ознаками правоохоронної діяльності.

8. Які вимоги до працівників ОВС висуває чинне законодавство України?

9. Використовуючи Конституцію України визначте‚ яким чином прокуратура виступає противагою в конституційній системі органів державної влади України? Складіть графічну схему.

Теми для повідомлень і рефератів

1. Механізм діяльності міліції щодо захисту прав людини.

2. Задачі, система і принципи діяльності СБУ та її органів, повноваження Служби ьезпеки України.

Судової влади України»

Тривалість 4 год.

Заняття перше

План

1. Конституційний статус судової влади України: поняття, конституційне закріплення, функції судової влади.

2. Конституційні принципи судочинства.

3. Конституційні вимоги до суддів.

4. Вища рада юстиції України, її конституційний склад, порядок формування і функції.

Основні поняття та категорії: судова влада; особливості судової гілки влади; функції судової гілки влади; конституційні принципи судочинства; система загальних судів; ланки судової системи; судова інстанція; місцеві суди; апеляційні суди; касаційні суди; Верховний Суд України; адвокатура; Вища рада юстиції; суддівське самоврядування; гарантії незалежності суддів.

Контрольні запитання і завдання

1. Сформулюйте поняття судової системи. Назвіть складові елементи судової системи України.

2. Назвіть конституційні принципи здійснення правосуддя, що закріплені Конституцією України 1996 р.

3. Як формуються судові органи?

4. Назвіть організаційно-правові і матеріальні гарантії незалежності суддів.

5. Що таке ланки судової системи?

6. Що таке судова інстанція?

7. Назвіть функції Верховного Суду України.

8. Які вимоги до суддів висуває конституційне законодавство України і в чому полягає їхнє призначення?

9. Використовуючи Конституцію України визначте‚ яким чином судова влада виступає противагою законодавчій і виконавчій владі? Складіть графічну схему.

Теми для повідомлень і рефератів

1. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції.

2. Історія становлення і розвитку адвокатури в Україні.

Заняття друге

План

1. Поняття, сутність і види конституційного контролю.

2. Принципи формування і діяльності Конституційного Суду України.

3. Аналіз повноважень і юридичних рішень Конституційного Суду України.

Основні поняття та категорії: конституційна юрисдикція; конституційний контроль; види контситуційного контролю; офіційне тлумачення Конституції; конституційне звернення; конституційне подання; колегія Конституційного Суду України; рішення Конституційного Суду України; висновок Конституційного Суду України; особлива думка судді Конституційного Суду України; процесуальна ухвала Конституційного Суду України; вимога Конституційного Суду України .

Законодавчі акти

Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. Із змінами, внесеними із Законами № 73-V від 03.08.2006 р. та №79-V від 04.08.2006 р. (ВВР, 2006. – №41) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49.

Закон України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» від 18 березня 2004 р.//Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 25.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. № 2453-VІ // Офіційний вісник України. – 2010. – № 55/1. – Ст. 1900.

Закон України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25.

Регламент Верховної Ради України. Затверджено Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 14-15, № 16-17. Глава 33 - ст. 214-216; Глава 34 – ст. 217; Глава 35. Розгляд питань про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України, затримання чи арешт судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції. – ст.ст. 218, 220-221).

Постанова Верховної Ради України «Про забезпечення представництва Верховної Ради України у Конституційному Суді України» від 3 квітня 1997 р. № 169/97-вр // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 19.

Регламент Конституційного Суду України затвердже-ний рішенням Конституційного Суду України від 5 березня1997 р. Із змінами, внесеними згідно з рішеннями Конституційного Суду України від 6 березня 2002 року № 3-р/2002, від 26 листопада 2003 року № 6-р/2003) // Офіційний вісник України. – 1997. – № 20.

Контрольні запитання і завдання

1. Співставте поняття «конституційний контроль» і «конституційний нагляд»?

2. Коли історично з’явився інститут конституційного контролю і у яких варіантах він отримав свій розвиток у зарубіжних країнах та в Україні?

3. Назвіть види конституційного контролю та вкажіть в чому полягає їхня сутність?

4. Чи існує відмінність у вимогах‚ які висуваються до суддів Конституційного Суду та суддів судів загальної юрисдикції?

5. Назвіть принципи конституційного судочинства.

6. Визначте коло суб’єктів звернення до Конституційного Суду України.

7. Визначте роль Конституційного Суду України в процедурі звільнення з посади Президента України в порядку імпічменту, дострокового припинення повноважень Верховної Ради АРК та внесення поправок до Конституції України.

8. Назвіть види актів Конституційного Суду України і поясніть їх відмінні властивості.

Теми для повідомлень і рефератів

1. Тлумачення конституційних норм як вид правотворчої діяльності.

2. Конституційний контроль і прокурорський нагляд: взаємодія і співвідношення.

3. Діяльність Конституційного Суду України по забезпеченню констиуційної законності в державі: правовий аналіз рішень з приводу тлумачення конституційних норм.

Тривалість 2 год.

Мета заняття і завдання: усвідомити структуру та сутність двох конституційно-правових інститутів: державного устрою та адміністративно-територіального поділу; виробити вміння користуватися конституційним законодавством, що регламентує відносини у сфері територіального устрою України; знати принципи територіального устрою України та систему її адміністративно-територіальних одиниць, розбиратись в особливостях статусу автономії та міст Києва і Севастополя.

План

1. Конституційні принципи територіального устрою України та їх роль у забезпеченні державного суверенітету й територіальної цілісності України.

2. Адміністративно-територіальний устрій України та його система.

3. Оосбливості адміністративно-правового статусу Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.

Основні поняття та категорії: територія держави; територіальний простір/води територіально-політичний устрій держави; регіоналістська держава; адміністративно-територіальний устрій (поділ); область; регіон; район; автономія (адміністративна, політична, національно-культурна); поселення; форма державного устрою; унітарна держава; федеративна держава.

Зако нодавчі акти

Конституція Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 р. / Затверджена Верховною Радою України 23 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6.

Закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23 грудня 1998 р. № 350-XIV.Офіційне тлумачення Закону в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/2003 від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6.

Закон України «Про Автономну Республіку Крим» від 17 березня 1995 р. Із змінами, внесеними згідно Рішення Конституційного Суду України № 2-рп/98 від 03.03.98 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 11.

Закон України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» від 10 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 29.

Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р. З офіційними тлумаченнями до Закону в Рішеннях Конституційного Суду № 11-рп/2001 від 13.07.2001; № 21-рп/2003 від 25.12.2003; № 9-рп/2005 від 13.10.2005 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 11.

Контрольні запитання і завдання

1. Співставте поняття: державний устрій і адміністративно-територіальний устрій.

2. Порівняйте такі форми державного устрою: унітаризм‚ федерація‚ конфедерація.

3. Що таке автономія та у яких видах вона може існувати?

4. Назвіть принципи унітарного устрою України.

5. Особливості конституційно-правового статусу Автономної республіки Крим більш за все вказують на те‚ що Україна тяжіє до перехідної форми державного устрою – між унітарною і федеративною. Прокоментуйте цей дискурс.

6. Схарактеризуйте конституційно-правовий статус областей, міст Києва і Севастополя. Поясніть, чому Основний Закон України наголошує на особливому статусі цих міст?

7. В чому сутність виняткової компетенції Автономної Республіки Крим?

Теми для повідомлень і рефератів

1. Правова природа і принципи унітарної держави.

2. Співвідношення національного і державного суверенітетів в унітарній та у федеративній державі.

3. Державна цілісність України та її правова регламентація.

До теми I

Богданова Н.А. О значении конституционного права для юридического образования и практической деятельности юриста (вступительная лекция)// Вестник МГУ. Серия 11. Право. –1995. – № 1.

Богданова Н.А. Система науки конституционного права. – М., 2001.

Воеводин Л.Д. Юридическая техника в конституционном праве // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1997. – № 3.

Енгибарин Р.В. О некоторых дисуссионных теоретико-методологических вопросах курса конституционного права // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 14.

Загоруй И.С. Конституционное право Украины – юридическая наука и отрасль национального права // Державно-правові дисципліни. Методичні рекомендації для самостійного вивчення. – Луганськ: РІО ЛІВС, 1996. – С.135-149.

Кампо В.М., Бориславский Л.В. Деякі актуальні питання конституційної відповідальності // Вісник Львівського університету. Серія «Право». – Вип. 25. - 1987.

Ковачев Д.А. Предмет, способы и формы конституционного регулирования // Журнал российского права. – 1997. – № 2.

Кутафин О.Е. Предмет конституционного права: Монография. – М., 2001.

Ломовский В.Д. О методе конституционного регулирования // Журнал российского права. – 1998. – № 4-5. – С. 91-98.

Лучин В.О. Конституционные нормы и правоотношения: Учебн. Пособие для вузов. - М., 1997.

Пащенко А. Фактичні та юридичні підстави конституційної відповідальності //Право України. – 2002. - №5. – С.126-131.

Сінькевич О.В. Особливості норм конституційного права України// Часопис Київського Університету права. – 2003. – № 1. – С. 10-13.

Тодика Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. – Х., 1998.

До теми II

Конституційний Договір між Верховною Радою України і Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 8 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18.

Конституція України: Науково-практичний коментар. – К., Х., 2003.

Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 р. № 8-рп/98 (справа щодо внесення змін до Конституції України) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 23.

Аблязов Д. Принцип верховенства конституції і позитивне законодавство // Юридична Україна. – 2006. – № 5. – С. 28-35.

Златопольский Д.Л. О сущности конституции // Журнал российского права. – 1997. – № 10.

Лисенков С.Л. Тлумачення (інтерпретація) норм права: причини необхідності, види та способи // Законодавство України. – 2006. - № 5. – С. 3-9.

Лунь З. Правова охорона конституції: до питання про постановку проблеми //Право України. – 2002. - №7. – С.14-18.

Мироненко О.М. Історія Конституції України. – К.: Ін Юре, 1997.

Мурашин О. Акти прямого народовладдя // Право України. – 1999. – № 10. – С. 3-7.

Мяловицька Н.А. Конституція Автономної Республіки Крим як джерело конституційного права України// Вісник Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка Юридичні науки. – 2005. – № 65-66. – С. 8-10.

Мяловицька Н.А. Конституційно-правова реформа і методологія науки конституційного права України // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. - № 2. – С. 22-29.

Назаренко О.А. Співвідношення Конституції України та міжнародних договорів України // Часопис Київського Університету права. – 2005. – № 3. – С. 90-96.

Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система //Право України. – 2002. - №3. – С.8-16.

Савчин М.В. Установлення конституції та правовий континуїтет державності: шляхи реалізації основного закону // Часопис Київського Університету права. – 2006. – № 1. – С. 60-65.

Скрипнюк О. Соціальні функції конституції та їх забезпечення в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 4. – С. 68-79.

Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К., 1993.

Стефанюк В. Проблеми конституційного і адміністративного правосуддя при застосуванні норм Конституції України та інших законів //Право України. – 2002. - №2. – с.3-8.

Тацій В.‚Тодика Ю. Проблеми реалізації Конституції України// Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2. – С. 20-29.

Тесленко М.В. Ще раз про питання про сутність конституції // Бюллетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 10. – С. 18-23.

Тесленко М. Юридична природа правової охорони конституції //Вісник Конституційного Суду України. – 2006. - № 3. – С.24-30.

Шаповал В. Конституція як форма (джерело) конституційного права України// Право України. – 1999. – № 6. – С. 5-9.

Шаповал В. Основний Закон України у світовому конституційному вимірі // Право України. – 2002. – № 6. – С. 5-9.

Эбзеев Б.С. Конституция. Правовое государство. Конституционный Суд. Учебное пособие для вузов. – М., 1996.

Ющик О. Перехідні положення Конституції України: теоретико-правові питання //Юридична Україна. – 2005. – № 1. – С. 12-18.

До теми III

Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу / Затверджено Законом України від 18 березня 2004 року № 1629-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. – № 29.

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 29.

Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону Республіки Крим «Про об'єднання громадян» від 3 березня 1998 р. № 2-рп/98 (справа про об’єднання громадян в Автономній Республіці Крим) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 24.

Демків Р. Розвиток принципів правового регулювання умовах розбудови правової держави // Юридична Україна. – 2006. – №8. – С.19-23.

Загоруй І. С. Гуманістичні засади конституційного ладу України як засіб забезпечення прав людини // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод: Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – Ч. 1 / За ред. проф. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України‚ 2000. – С.186-189.

Закарчук А. Політична система сучасної України: становлення, розвиток та особливості трансформації // Юридична Україна. – 2006. – №4. – С.26-30.

Ладан О. Форма державного правління України в контексті конституційного процесу 1990-2004 рр. // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №5. – С.102-105.

Марченко М.Н. Теория разделения властей и различные ее модификации на Западе// Журнал российского права. – 1997. – № 10.

Махновський В. Правові аспекти розвитку соціальної держави в Україні: на шляху до Євроінтеграції // Право України. – 2006. – № 8. – 118-123.

Оніщук М. Категорія „безпосередня демократії” в конституційному праві України (теоретико-методологічні аспекти) // Право України. – 2006. – № 9. – С.3-10.

Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. - К.: Ін Юре, 1997.

Погорілко В.Ф. Теоретичні і практичні проблеми сучасного українського державотворення // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. - №10. – С.5-17.

Петришин О. Громадянське суспільство – підґрунтя формування правової держави в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №2-3. – С.33-34.

Тодика О. Співвідношення конституційного ладу і народовладдя: теорія і практика // Вісник Академії правових наук України. – 2005. - №2. – С.74-82.

До теми IV

Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р. // Відомості Верхов-ної Ради України. – 1991. – № 53.

Європейська Конвенція про громадянство. Міжнародний договір від 06 листопада 1997 року. Ратифіковано із застереженням та заявою Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство» від 20 вересня 2006 № 163-V // Відомості Верховної Ради України. - 2006. – № 45.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30.

Закон України «Про вищу освіту» від 17.03.2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. - №20.

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №1.

Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48.

Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р. Із змінами станом 06.07.2005 р.// Відомості Верховної Ради. – 2001. – №23; 2004. – № 15, 27-28; 2005. – № 38-39.

Закон України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців» від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. - №17.

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р. Із змін. та доп. на 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25; 1992. – № 20; – № 30; 1993. – № 26; 1994. – № 13.

Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку. Прийнято резолюцією 34/169 ГА ООН від 17 грудня 1979 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської. – К.: Сфера, 1999.

Конвенція про громадянство замужньої жінки від 20 лютого 1957 р. – К.: РВВ МВС України, 1997.

Конвенція про скорочення випадків багатогромадянства і про військову повинність у випадках багатогромадянства від 6 травня 1963 р. // Збірник законодавчих актів із питань громадянства. – К.: РВВ МВС України, 1997.

Конвенція про статус апатридів від 28 вересня 1954 р. // Збірник законодавчих актів із питань громадянства. – К.: РВВ МВС України, 1997.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Прийнятий ГА ООН 16 грудня 1966 р. // Там само.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Прийнятий ГА ООН 16 грудня 1966 р. // Там само.

Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства / Затверджено Указом Президента України від 27 березня 2001 р. № 215/2001. В редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006 (ОВУ, 2006. №26) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 13.

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень / Затверджено Указом Президента України від 27 березня 2001 р. № 215/2001. В редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006 (ОВУ, 2006. №26) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 13.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб» від 14 червня 2002 р. // Офіційний вісник України. - 2002. - № 25.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян» № 13 від 03.12.1997.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001//Офіційний вісник України. - 2001. - № 28.

Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000 (справа про право вільного вибору захисника)// Офіційний вісник України. - 2000. - № 47.

Указ Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» від 27 червня 2006 р. № 588/2006 //Офіційний вісник України. - 2006. - № 26.

Указ Президента України «Про заходи щодо реєстрації фізичних осіб» № 12/2002 від 11 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 3.

Білозьоров Е. Правові основи забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності міліції // Юридична Україна. – 2005. - № 9. – С.83-87.

Боярс Ю.Р. Вопросы гражданства в международном праве. – М.: МО, 1986.

Владиченко С. Про перспективи посилення захисту прав людини засобами конституційного правосуддя в Україні //Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 3. – С. 31-35.

Заворотченко Т. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні //Право України. – 2002. - №5. – С.110-116.

Загоруй И.С. Система конституционных гарантий защиты прав и свобод человека и гражданина в Украине // Вісник ЛІВС. – Луганськ: РІО ЛІВС‚ 1998. – № 4.

Загоруй І. С. Загальна декларація прав людини як міжнародно-правовий стандарт прав людини // Права людини та інформація. Збірник наукових праць. – К.: МВС України‚ НАВСУ‚ Британська Рада‚ 2001. – С.56-67.

Карпачова Н. І. Стан дотримання та захист прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини /Виголошена на пленар. засіданні Верховної Ради 28 листоп. 2000 р. – К.‚ 2000.

Магновський І. Економічні гарантії конституційних прав і свобод людиниі громадянина //Право України. – 2003. - №1. – С.29

Магновський І. Конституційно-правовий статус особи (її громадянські права і свободи) //Право України. – 2002. - №7. – С.18-22.

Мироненко О. Внесок української юридичної науки і практики у концептуальне підгрунтя Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 62-68.

Олійник В. Зміст діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційного права на свободу та особисту недоторканність //Право України. – 2002. - №7. – С.27-31.

Погорілко В.Ф. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К., 1997.

Рабінович П. Практика Стасбурзького Суду як орієнтир діяльності конституційних судів з імплементації європейських стандартів прав людини // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 34-40.

Рижков Є. Дотримання конституційних прав громадян в процесі оперативно-розшукової діяльності // Право України. – 1999. – № 10. – С. 80-82.

Романенко К. Право на освіту як юридичне поняття // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №7. – С.20-23.

Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 1. – С. 68-83.

Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх захист органами конституційної юрисдикції // Право України. – 1999. – № 2. – С. 3-9.

Селіванов А., Евграфов П. Конституційна скарга громадян в реаліях сучасності //Право України. – 2003. - №4. – С.80.

Соколенко Ю. Поняття культурних прав і свобод людини і громадянина //Право України. – 2005. - № 3. – С.19-23.

Стадник Г. Важливість діяльності Уповноваженого з прав людини за міжнародними та європейськими стандартами захисту прав людини //Право України. – 2005. - № 3. – с.28-31.

Тодыка Ю.Н. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине / Ю.Н. Тодыка, О.Ю. Тодыка. – К.: Концерн «Видавничий Дім» «Ін Юре», 2004.

Цвік М.В. Верховенство права в контексті прав людини // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод: Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – Ч. 1 / За ред. проф. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України‚ 2000. – С.49-53.

Шемшученко Ю.С. Конституція України і права людини // Конституція України – основа модернізації держави і суспільства: Матеріали наук. конф./ Упоряд.: Ю.М. Грошевий, М.І. Панов. – Х., 2001. – С.92-94.

Шкуратенко О. Участь України в ООН по законодавчому визначенню міжнародних стандартів прав і свобод людини //Право України. – 2002. - №3. – С.59-62.

Шумак І. Поняття громадянських прав і свобод людини в Україні// Право України. – 1999. – № 10. – С. 14-16.

Чубар Л.П. Захист прав і свобод людини і громадянина у конституційному судочинстві України // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 1. – С. 84-88.

До теми V

Конвенція про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод у державах-учасницях Співдружності Незалежних Держав від 7 жовтня 2003 р.

Положення про статус офіційних спостерігачів від інших держав і міжнародних організацій, а також громадських організацій України та кандидатів у депутати на виборах народних депутатів України / Затверджено Постановою Верховної Ради України від 13 сiчня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 5.

Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою» від 27 березня 2000 р. № 3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30.

Аналіз правових позицій Центральної виборчої комісії щодо застосування Закону України «Про вибори Президента України» у редакції 2004 року: Збірник матеріалів Науково-практичної конференції. – К.: ПЦ «Фоліант», 2005.

Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник/ Редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2001.

Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення». Київ, 13-15 листопада 2002 року (доповіді, виступи, рекомендації). – К.: нора-друк, 2003.

Лихова С. Кримінально-правова охорона виборчих прав громадян за новим КК України //Право України. – 2002. - №2. – С.115-120.

Пилипишин В.П. Правові гарантії забезпечення транспарентності виборчого процесу в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. - №12. – С. 86-94.

Про підсумки всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 року. Повідомлення Центральної виборчої комісії // Голос України. 2000. – 25 квітня.

Рабінович П.М. Виборчі права: європейські стандарти захисту (практика Страсбурзького суду) // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 2. – С. 118-122.

Скрипнюк О.В. Поняття та види відповідальності за порушення виборчого законодавства // Бюллетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 2. – С. 18-26.

Скрипнюк О. Забезпечення участі народу у формуванні органів влади як фактор функціонування демократичної системи державного управління // Право України. – 2006. – № 6. – С.3-8.

Крупчан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України //Право України. – 2003. - №8. – С.30.

Книгін К. Реалізація народного волевиявлення, вираженого в рішеннях Всеукраїнських референдумів: окремі проблеми // Право України. – 2003. - №8. – С.44.

Фризький Ю. Пропорційна система виборів до Верховної Ради України – оціночний аспект // Право України. – 2006. – № 4. – С.104-107.

До теми VI

Закон України «Про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту» від 7 жовтня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 42.

Положення про Помічника-консультанта народного депутата України/ Затверджено постановою Верховної Ради України вiд 13 жовтня 1995 р. Із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР № 575-XIV від 08.04.99, (ВВР, 1999, № 18), Законами № 2401-III від 26.04.2001 (ВВР, 2001, № 30), № 1519-IV від 19.02.2004, (ВВР, 2004, № 23). Додатково див. Закон № 3235-IV від 20.12.2005 (ВВР, 2006, № 9, № 10-11) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 37.

Постанова Верховної Ради України «Про забезпечення представництва Верховної Ради України у Конституційному Суді України» від 3 квітня 1997 р. № 169/97-вр // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 19.

Рішення Конституційного Суду України від 28 березня 2001 р. № 2-рп/2000 (справа про позачерговий розгляд законопроектів) // Офіційний вісник України. – 2001. – №15.

Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) здійсненого Президентом України права вето стосовно прийнятого Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до статті 98 Конституції України» та пропозицій до нього від 11 березня 2003 р. № 6-рп/2003 (справа щодо права вето на закон про внесення змін до Конституції України) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 16.

Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України «Про внесення змін до статті 80 Конституції України» вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статті 80 Конституції України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 6.

Указ Президента України «Про Національний законотворчий центр» від 19 липня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 29.

Дзейко Ж.О. Принципи застосування правил і засобів законодавчої техніки // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - №4. – С. 35-44.

Капустинський В. Теоретико-методологічні аспекти управління розвитком національної законодавчої системи //Юридична Україна. – 2005. - № 3. – с.4-11.

Кафарський В. Правова регламентація парламентської діяльності політичної партії // Право України. – 2006. – № 2. – С.3-9.

Кривенко Л.Г. Верховна Рада України. – К.: Ін Юре, 1997.

Кривенко Л.Г. Законодавча влада в системі державної влади // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 1 (24). – С. 58-71.

Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії та етапи // Право України. – 1999. – № 6. – С. 26-31.

Марцеляк О.В. Статус депутатської фракції і групи: вітчизняний і зарубіжний досвід //Часопис Київського Університету права. – 2005. – №4. – С.95-100.

Майданник О. Правовідносини з парламентського контролю: поняття, характерні ознаки // Право України. – 2006. – № 5. – С.142-146.

Майданник О. Питання теорії функцій парламенту України // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 1. – С.81-88.

Майданник О.О. Форма парламентського контролю: поняття, особливості, різноманіт-ність// Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - №5. – С. 14-25.

Монастирський Д. Роль законодавчої техніки у забезпеченні стабільності майбутнього закону // Юридична Україна. – 2006.-№2. – С.29-26.

Нижник Н. Верховна Рада і Кабінет Міністрів: правила симетрії //Віче. – 2002. - №4. – с.3.

Олеськів І. Т. Роль парламенту в сучасних демократичних процесах // Часопис Київського Університету права. – 2006. – №2. – С.65-70.

Погорілко В. Функції українського парламенту. Від номінального до реального //Віче. – 2002. - №2. – с.17.

Рогачова О. Удосконалення законодавства – основна мета законотворчого процесу // Юридична Україна. - 2006.-№5- С.10-16.

Селиванов А. Політика і право в рішеннях Верховної Ради України та конституційна відповідальність посадових осіб //Право України. – 2005. - № 3. – с.4-9.

Сушкова Х.В. Правовий зміст представницької функції Верховної Ради України та його закріплення Конституцією України // Бюллетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 8. – С. 5-15.

Федчишин М. Право законодавчої ініціативи і право вето // Віче. – 1998. – № 11. – С.44-53.

Чепель О.Д. Принцип несумісності депутатського мандата (за українським та зарубіжним законодавством) //Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. - №12. – С. 95-101.

Швець М. Нова технологія законотворення// Право України. – 2003. – № 3. – С. 3.

Ющик О. Сутність законодавчого процесу: до методології визначення//Право України. – 2005. - № 5. – с.12-17.

До теми VII

Закон України «Про особливості застосування Закону України «Про вибори Президента України» при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 1.

Закон Української РСР «Про Президента Української РСР» від 5 липня 1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33.

Указ Президента України «Питання Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим» від 12 жовтня 2005 року № 1433/2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 41.

Бєлов Д. Роль глави держави в механізмі здійсненні державної влади //Юридична Україна. – 2005. - № 5. – с.11-15.

Златопольский Д. Л. Институт президента в Восточной Европе: порядок выборов и ответственность // Вестник Московского Университета. Серия 11 Право. – 1994. – № 5. – С. 13-21.

Олеськів І. Становлення в Україні інституту президентства // Юридична Україна. – 2006. – №3. – С.23-27.

Плахотнюк Н.Г. Повноваження Президента України у контексті реформи: структура, зміст, характер // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. - №12. – С. 5-15.

Призидент в Україні: законодавче забезпечення діяльності. – К.: ЮрІнком, 1999.

Сахаров Н.А. Институт президентства в современном мире. – М., 1994.

Шаповал В. Президент в механізмі здійснення державної влади. – К., 1995.

До теми VIII

Положення про Міністра у зв’язках з Верховною Радою України та іншими органами державної влади / Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2006 р. №1283 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 36.

Указ Президента України «Про Національну раду з питань державного управління та місцевого самоврядування» №706/2005 від 26 квітня 2005 р. Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 340/2006 від 03.05.2006 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 17.

Авер’янов В. Органи виконавчої влади в Україні. - К., 1997.

Виконавча влада і адміністративне право / За ред. В.Б. Авер’янова - К., 2002.

Авер’янов В.Б. Відповідальність уряду перед парламентом у системі «стримувань» і «противаг» // Бюллетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 2. – С. 5-6.

Авер’янов В. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. – 2003. – № 9. – С. 24.

Авер’янов В. Уряд у механізмі поділу влади: недосконалість вітчизняної конституційної моделі //Право України. – 2005. - №4. – с.10-16.

Головатий С. Юридичний висновок Міністерства юстиції щодо порядку складення повноважень Кабінету Міністрів України перед новообраною Верховною Радою України// Бюллетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 4. – С. 5-11.

Дахова І. Поняття виконавчої влади та її місце в державному механізмі України (конституційний аспект) // Право України. – 2002. – № 12. – С.23.

Дерець В. Правова природа координаційних управлінських відносин у системі органів виконавчої влади України // Юридична Україна. – 2006. – №1. – С.18-23

Кафарський В. Правові засади функціонування Кабінету Міністрів України // Право України. – 2006. – № 6. – С.8-14.

Кафарський В. Кабінет Міністрів України: проблеми формування в нових політико-правових умовах // Право України. – 2006. – № 8. – С.3-9.

Козлов Ю.М. Исполнительная власть: сущность и функции //Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1992. – № 4.

Томкіна О. Поняття і передумови ефективності нормативних актів Кабінету Міністрів в Україні // Юридична Україна. – 2005. – №7. – С.19-23.

Француз А. Співвідношення державного управління та самоврядування у розвиткові політичних систем демократичного типу //Юридична Україна. – 2005. - № 6. – с.19-26.

До теми ІX

Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. Із змінами, внесеними згідно із Законами станом на 23.02.2006 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34; – 1997. – № 19; 1998. – №26; 1999. – №16‚ 26; 2006. – №32.

Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 12.

Закон України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. 2002. - №16.

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. Із змінами, внесеними згідно із Законами станом на 15.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22; 1992. – № 39; – 1993. – № 11; 1994. – №11; 1998. – №26; 1999. – № 4; 2006. – № 14.

Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35; 1994. – №24; 1999. – № 4‚ 16‚ 34.

Закон України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму» від 31 липня 2006 р. № 54-V// Офіційний вісник України. – 2006. – № 34.

Положення про Міністерство внутрішніх справ України / Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1383 від 4 жовтня 2006 року // Офіційний вісник України. - 2006. - № 40.

Положення про Міністерство юстиції України. Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України №1811/2005 від 19 грудня 2005 р./Затверджено Указом Президента України № 1396/97 від 30 грудня 1997 року // Офіційний вісник України. - 1998. – № 2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» від 14 листопада 2006 р. № 1577. Набирає чинності з 20 листопада 2006 р. // Офіційний вісник України. - 2006. - № 40.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» від 4 жовтня 2006 р. № 1383 // Офіційний вісник України. - 2006. - № 40. Дію Постанови зупинено згідно з Указом Президента № 909/2006 від 31.10.2006 // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 206.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про місцеву міліцію» від 10 серпня 2004 р. № 1013 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 32.

Указ Президента України «Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України» від 12 березня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 11.

Указ Президента України «Про Єдину комп’ютерну інформаційну систему правоохоронних органів з питань боротьби зі злочинністю» від 13 січня 2006 р. № 80/2006 //Офіційний вісник України. – 2006. – № 5.

Указ Президента України «Про забезпечення здійснення контролю Президента України за діяльністю Служби безпеки України» від 25 вересня 2006 р. № 780/2006 //Офіційний вісник України. – 2006. – № 39.

Указ Президента України «Про утворення місцевої міліції» від 22 січня 2001 р. №29/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 4.

Баранник П. Теоретико-методологічні засади удосконалення організаційно-управлінської діяльності органів внутрішніх справ // Право України. – 2006. – № 7. – С.32-35.

Барчук В. Роль Служби безпеки України в реалізації внутрішніх правоохоронних функцій держави// Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №10. – С. 83-86.

Бондаренко І. Правоохоронні органи України та їх функції // Право України. – 2005. – № 7. – С. 53-57.

Кучук А. Принципи правоохоронної діяльності // Юридична Україна. – 2005. – №2. – С.77-82.

Мычко Н. О статусе прокуратуры в европейских государствах постсоциалистического пространства// Право Украины – 2001. - №3. с. 120.

Погорілко В. Теоретичні і практичні проблеми сучасного українського державотворення // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – №9. – С.3-13.

Пушкіна О.В. Органи державної влади в Україні та захист прав людини: Служба безпеки України// Бюллетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 6. – С. 16-25.

Федоренко В. Інститут прокуратури в системі конституційного права України: Конституційне право// Вісник прокуратури. – 2006. – №7. – С. 49-59.

До теми X

Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. Із змінами, внесеними згідно із Законами станом на 15.12.2005 (ВВР, 2006, № 14) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11.

Закон України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 р. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 3541-IV від 15.03.2006 (ВВР, 2006, № 35) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійснені правосуд-дя» від 1 листопада 1996 р. № 9 // Право України. – 1996. – № 12.

Авакьян С.А. Проблемы теории и практики конституционного контроля и правосудия // Вестник МГУ. Сер. 11 Право. – 1995. – № 4. – С. 14-27.

Бойко В. Проблеми правосуддя в Україні і шляхи їх вирішення //Право України. – 2002. - №3. – с.3-8.

Бородін І. Судова влада у теорії поділу влад //Право України. – 2002. - №10. – с.11.

Бородін М., Луспеник Д. Роль і значення органів суддівського самоврядування у становленні незалежної судової влади в Україні //Право України. – 2005. - № 3. – с.19-23.

Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні //Право України. – 2002. - №5. – с.8-12.

Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997.

Дубровський В. Організаційна структура Секретаріату Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 2. – С. 66-68.

Кононенко О. Створення модельного суду – вимога часу //Право України. – 2005. - № 4. – с.29-32.

Кручок В. До питання створення та дії апеляційних судів у судовій системі України // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 2. – С. 5-10.

Куц Г. Застосування норм Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини судами України //Право України. – 2002. - №2. – с.18-24.

Лазарев Б.М. Комитет конституционного надзора СССР (Подводя итоги) // Государство и право. – 1992. – № 5.

Митюков М.А. Толкование конституций конституционными судами государств-учатсников СНГ // Журнал российского права. – 1998. – № 4-5. – С.133-144.

Наливайко Л. Конституційний контроль та конституційно-правова відповідальність // Нова політика. – 1999. – № 5. – С. 48-51.

Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях і висновках (1997-2003 роки). К.: Атіка., 2003.

Савенко М. Роль практики Європейського суду з прав людини у конституційному судочинстві України // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 6. – С.51-55.

Скомороха В. Окремі питання поділу влади‚ визначення державної та судової влади‚ незалежності судової влади// Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - № 1. – С. 52-67.

Скомороха В. Зміцнювати конституційний правопорядок у державі //Право України. – 2002. - №8. – С.3-12.

Скрипник В. Функції правосуддя в структурі державної влади в Україні// Юридична Україна. – 2005. – №2. – С. 70-77.

Смородинський В. З передісторії конституційного контролю // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 12. – С. 186-195.

Стефанюк В. Судовий контроль за діяльністю органів державної влади // Право України. – 1998 – № 3.

Тесленко М.В. Судебный конституционный контроль в Украине: Монография. – К.: Ин-т государства и права им. В.М.Корецкого НАН Украины, 2001.

Тодыка Ю.М. Конституция Украины: проблемы теории и практики. Монография – Х.: Факт, 2000.

Тихий В. Офіційне тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України // Право України. – 1998. – № 4. – С. 38-46.

Хабриева Т.Я. Толкование Конституции Российской Федерации: теория и практика. – М., 1998.

Шаповал В. Сутнісні характеристики конституційного контролю //Право України. – 2005. - № 3. – с.23-28.

Шемшученко Ю.С., Мурашин Г.О. Конституційний Суд України. – К.: Ін Юре, 1997.

Штогун С. Проблеми правових гарантій незалежності суддів в Україні //Право України. – 2003. - №3. – с.42.

Эбзеев Б.С. Конституция. Правовое государство. Конституционный Суд. Учебное пособие для вузов. М., 1996.

До теми XІ

Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53.

Закон України «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки» від 12 лютого 1991 р. № 712-12 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 9.

Закон України «Про Генеральну схему планування території України» від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 30.

Закон України «Про скасування Конституції і деяких законів Автономної Республіки Крим» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 11.

Положення про Комісію з питань адміністративно-територіального устрою» затверджено Указом Президента України від 30 жовтня 2000 № 1168/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 44.

Рішення Конституційного Суду України від 13 липня 2001 р. № 11-рп/2001 щодо офіційного тлумачення термінів «район» та «район у місті»‚ які застосовуються в п. 29 ст. 85 та ст. 140 Конституції (справа про адміністративно-територіальний устрій) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 29.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Регламенту Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Положення про Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим або передане в її управління, затверджених відповідними постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, та Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про заходи щодо посилення кадрової роботи в Автономній Республіці Крим» № 1-рп/2001 від 27 лютого 2001 р. (справа про правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – №1.

Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Конституції Автономної Республіки Крим та Закону України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» (справа про Конституцію Автономної Республіки Крим) від 16 січня 2003 року № 1-рп/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 5.

Указ Президента України «Про Комісію з питань адміністративно-територіального устрою» від 8 серпня 2000 р. № 966/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32.

Адміністративно-правове регулювання внутрішньої організації органів місцевого самоврядування// Юридична Україна. – 2006. – №3. – С.27-36.

Клименко О.В. Сутність і особливості унітарного та федеративного державно-територіального устрою. – К., 1996.

Лисенков С.Л. Теоретичні та конституційно-правові засади автономії в Україні // Законодавсто України. Науково-практичні коментарі. – 2004. – № 12. – С. 3-7.

Мартиненко П. Децентралізація державної влади як конституційний принцип в Україні // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 38-56.

Тема 3. Конституційно-правове регулювання засад державного і суспільного ладу України

Тривалість 2 год.

План

1. Конституційні засади організації державної влади в Україні.

2. Конституційне закріплення форми Української держави.

4. Конституційне закріплення засад економічних‚ соціальних і духовно-культурних відносин в Україні.

5. Конституційні засади політичних відносин в Україні.

Контрольні запитання і завдання

3. Що означає державний, народний та національний суверенітет? Співставте ці категорії між собою.

4. Складіть схему: «Принципи конституційного ладу України». Завдання виконується письмово.

5. У чому полягає сутність принципу народовладдя та у яких конституційних нормах воно закріплюється?

7. У чому полягає сутність принципу принципу поділу влади?

9. Якими рисами характеризується громадянське суспільство? Назвіть його структурні компоненти.

Теми для повідомлень і рефератів

1. Конституційні форми народовладдя в Україні.

2. Конституційний принцип поділу влади в системі стримувань та противаг.

3. Гуманістичні засади конституційного ладу України.

4. Особливості форми правління і політичного режиму в Україні.

5. Конституційно-правове регулювання недержавних організацій в Україні.

6. Конституційно-правове регулювання засобів масової інформації в Україні.

4. Церква і держава; межі конституційно-правового регулювання.

Законодавчі акти

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-09; Просмотров: 365; Нарушение авторского права страницы