Необхiднiсть згоди дiтей при змiнi їх громадянства

Вихiд дiтей вiком вiд 15 до 18 рокiв з громадянства України може вiдбуватися лише за їхньою згодою

Для оформлення виходу з громадянства України дитини, яка виїхала разом із батьками на постійне місце проживання за кордон та разом із батьками виходить з громадянства України (частина друга статті 18 Закону), один із батьків дитини порушує у заяві про свій вихід з громадянства України клопотання про вихід дитини з громадянства України. А також подає разом із документами, передбаченими у пункті 3 цього Порядку, такі документи:

копію свідоцтва про народження дитини;

копію документа, який підтверджує перебування дитини у громадянстві України;

один з таких документів: копію паспорта США або документ, який свідчить, що дитина набула громадянства іншої держави;

заяву дитини віком від 15 до 18 років про згоду на вихід із громадянства України (підпис на заяві має бути нотаріально засвідчений);

документ, що підтверджує виїзд дитини на постійне проживання за кордон;

 

 

56. Повноваження державних органів щодо громадянства

 

Президент України:

 

1) приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України;

2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень;

3) затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.

 

Основним завданням Управління з питань громадянства є організаційне, правове, консультативне та інформаційне забезпечення діяльності Президента України щодо реалізації ним конституційних повноважень стосовно прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, надання притулку в Україні.

 

Комісія при Президентові України з питань громадянства:

 

1) розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;

2) повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України.

3) контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.

 

Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, його територіальні органи і підрозділи:

1) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України та виходу з громадянства України, перевіряють правильність їх оформлення, відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України, а також підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, і разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

2) готують подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

3) приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону “Про громадянство”

4) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону “Про громадянство”;

5) виконують рішення Президента України з питань громадянства;

6) видають особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України (для осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення громадянина України, проїзні документи дитини, довідки про припинення громадянства України;

7) вилучають у осіб, громадянство України яких припинено, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України, тимчасові посвідчення громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проїзні документи дитини;

8) ведуть облік осіб, які набули громадянство України та припинили громадянство України.

 

 

57…Конституціно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства

 

Положення про права, свободи й обов’язки іноземних громадян і осіб без громадянства зафіксовані у статті 26 Конституції України, яка встановлює: “іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України”.

 

Поняття “іноземець” визначається статтею 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” Іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином  іншої держави або держав. Особа без громадянства - це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

 

Зазначений Закон визначає правовий статус іноземців в Україні, закріплює основні права, свободи та обов’язки іноземних громадян і осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і визначає порядок вирішення питань, пов’язаних з їх в’їздом в Україну чи виїздом з України, а також встановлює підстави відповідальності за порушення порядку перебування в Україні, транзитного проїзду її територією.

 

Згідно із Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” засади правового статусу іноземців полягають у такому:

 • іноземці мають такі самі права й свободи і виконують такі самі обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також міжнародними договорами України;

• іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, інших обставин;

• якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає сили після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо зникнуть підстави, за яких воно було прийнято;

  • здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні;

• іноземці зобов’язані поважати Конституцію і закони України й дотримуватися їх, шанувати традиції і звичаї народу України. Основні права, свободи та обов'язки іноземців викладені в розділі II Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

 

Іноземці мають право:

 

• займатися в Україні інвестиційною, зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України;

• на трудову діяльність (мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України);

• на відпочинок;

• на охорону здоров’я;

• на соціальний захист (у тому числі на одержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України);

• на житло (на підставах і в порядку, встановлених для громадян України);

• мати у власності будь-яке майно, успадковувати й заповідати його, а також мати особисті немайнові права;

• на освіту (при цьому вони оплачують своє навчання, якщо інше не передбачене законодавством України та міжнародними договорами України);

• на користування досягненнями культури;

• вступати на загальних із громадянами України підставах до легалізованих об’єднань громадян, якщо інше не передбачене законами України й це передбачено статутами зазначених об’єднань;

• на свободу совісті;

 

Іноземці зобов'язані:

 

• поважати і дотримуватися норм Конституції України та законів України;

• шанувати традиції та звичаї народу України;

• здійсненням своїх прав і свобод не завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні;

• дбайливо ставитися до наданого їм житла, дотримуватися правил користування житловими приміщеннями;

• під час навчання в закладах освіти України дотримуватись обов’язків учнів і студентів відповідно до законодавства України;

• дбайливо ставитися до пам’яток історії, культури, інших куль-турних цінностей;

• поважати почуття громадян України та інших осіб у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями;

• дотримуватися визначених законодавством України обов’язків у шлюбних і сімейних відносинах.

 

На іноземців згідно із законом поширюються певні обмеження. Так, вони не можуть бути призначені на окремі посади чи здійснювати певну трудову діяльність, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади чи виконання такої діяльності пов’язане з належністю до громадянства України; не можуть бути членами політичних партій України; можуть бути обмежені в пересуванні та виборі місця проживання, коли це необхідно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні; не можуть обирати й бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах; на них не поширюється загальний військовий обов’язок; вони обкладаються податками і зборами відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.

 

Законодавством України іноземцям гарантуються недоторканність особи, житла, невтручання в особисте й сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їхньої гідності нарівні з громадянами України.

 

Поняття особи без громадянства визначається статтею 1 Закону України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 р. Особа без громадянства - це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

 

Стан без громадянства виникає, як правило, через відмінності в законодавствах різних країн щодо громадянства. Наприклад, у деяких країнах особами без громадянства стають жінки, які взяли шлюб з іноземцями, чи діти, яких іноземці всиновили, коли внаслідок цього вони автоматично втрачають громадянство своєї країни. Найпоширенішим випадком відсутності громадянства є вихід чи виключення особи з громадянства, якщо вона не набуває громадянства іншої держави (наприклад, припинення громадянства політичного емігранта).

 

 

⇐ Предыдущая10111213141516171819Следующая ⇒

Поделиться: