Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

 

предметом відання парламенту), так і різноманітністю (комплексом) повноважень, які має Верховна Рада України для вирішення цих пи­тань, а також форм, методів та засобів здійснення її діяльності.

Функції Верховної Ради України — це основні напрями і види її діяль­ ності, що відображають сутність, зміст та призначення Верховної Ра­ ди України як єдиного органу законодавчої влади у державі та суспільстві, пов'язані з реалізацією компетенції, закріпленої Консти­туцією України та іншими конституційно-правовими актами, відповідно до її місця та ролі в механізмі Української держави для досяг­нення її завдань та мети.

Особливості змісту діяльності парламенту мають вираження в ознаках функцій Верховної Ради України. Серед ознак, які характе­ризують особливості функцій Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу державної влади та свідчать про його місце в механізмі Української держави, можна виділити такі: 1) функції Верховної Ради України є основними напрямами їх діяльності, які опосередковують зміст цієї діяльності; 2) відображають сутність та соціальне призначення цього органу державної влади; 3) завдяки їх здійсненню парламент реалізує свої повноваження — права та обов'язки; 4) закріплення повноважень Верховної Ради України на конституційному рівні забезпечує легалізацію функцій парламенту та гарантує виконання їх у режимі законності і тим самим зумовлює зміст цих функцій, впливає на формулювання напрямів та видів функцій парламенту; 5) функції Верховної Ради України є елементом системи функцій держави і виконуються відповідно до місця в дер­жавному механізмі як органу законодавчої державної влади; 6) на­явність у виконанні функцій Верховної Ради України цільового фак­тору, тобто кінцевим результатом у виконанні функцій є вирішення завдань і досягнення мети.

Питання видової класифікації функцій Верховної Ради України у вітчизняній науці конституційного права залишається дискусійним. Деякі автори серед функцій парламенту визначають законодавчу, установчу (державотворчу та організаційну) та функцію парламентсь­кого контролю, а також бюджетно-фінансову, представницьку,

¹ Конституційне право України: Підручник / За заг. ред. В. Я. Тація, В. Ф. По-
горілка, Ю. М. Тодики. — К., 1999. — С. 185.

² Георгіца А. 3. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. —
С. 375-376.

314

функцію міжпарламентських зв'язків тощо¹. Інші виділяють «техно­логічні» (організаційні) і об'єктні (політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну та зовнішню сфери діяльності) функції². Зага­лом такий підхід до класифікації функцій парламенту випливає із загальної теорії функцій держави та державних органів. Адже Верхов­на Рада України відповідно до її місця в механізмі Української держа­ви реалізує державні функції, але в межах її закріпленого консти­туційно-правового статусу.

Серед основних (пріоритетних) функцій Верховної Ради України слід виділити такі, як: представницька, законодавча, установча, кон­трольна, фінансова, зовнішньополітична.

Зміст кожної з цих функцій зумовлений змістом відповідних повно­важень (прав і обов'язків) Верховної Ради України, закріплених Кон­ституцією та законами України, через які реалізуються функції парла­менту. Виходячи з цього, можна виділити групи представницьких, за­конодавчих, контрольних та інших повноважень парламенту України.

Існують різні погляди на зміст представницької функції та її місце в системі функцій парламенту. Деякі автори наголошують, що пред­ставницька функція виявляється в затвердженні державного бюдже­ту, ратифікації та денонсації міжнародних угод, призначенні та звільненні з посад федеральних посадових осіб, вирішення питання війни та миру¹. Інші автори акцентують на універсальному правовому змісті та первісній природі представницької функції, з якої виплива­ють інші: фінансово-бюджетна, контрольна, установча, квазісудова і зовнішньополітична функції².

Представницька функція Верховної Ради України — це напрям і вид діяльності парламенту України, який полягає в представництві Українського народу — громадян України всіх національностей у здійсненні законодавчої влади шляхом виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізації та захисту його інтересів. Таке теоретико-правове визначення розкриває переважну більшість характерних ознак представницької функції як складного, багатоас-пектного соціального та конституційно-правового явища, її місце та значення в системі функцій Верховної Ради України.

¹ Напр.: Научно-практический комментарий к Конституцій Российской Федера­
цій. — С.473-474.

² Напр.: Георгіца А. 3. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. —
Чернівці, 1998. — С. 375-376.

315

Розділ 17

⇐ Предыдущая26272829303132333435Следующая ⇒

Поделиться: