Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

 

Сутність представницької функції полягає в тому, що Верховна Рада України здійснює функції Українського народу від його імені, реалізує народовладдя. Змістом представницької функції Верховної Ради України є виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізація та захист інтересів Українського народу.

До представницьких повноважень відповідно до Конституції Ук­раїни можна віднести такі повноваження парламенту України: вне­сення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченому розділом XIII Конституції; призначення та сприяння в організації всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст. 73 Консти­туції; виборів та інших форм безпосередньої демократії; прийняття законів, інших актів Верховної Ради України та внесення до них змін; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України до народу про внутрішнє і зовнішнє становище України; по­вноваження в сфері державотворення; повноваження в сфері здійснення контролю Верховною Радою України.

Віднесення цих повноважень до групи представницьких викликано їх взаємозумовленістю представницьким характером Вер­ховної Ради України. Загальними рисами цих повноважень є те, що завдяки їм Верховна Рада має можливість представляти різноманітні інтереси всіх громадян України, висловлювати волю Українського на­роду в законах, реалізовувати та захищати права і свободи громадян.

Відповідно до ст. 6, 75, п. З ст. 85, 91, 92 Конституції України однією із пріоритетних функцій Верховної Ради України є законодавча функція. Зміст цього напряму діяльності парламенту розкривається переважно через сутність законодавчих повноважень та їх реалізацію у формі законодавчого процесу в Україні. Одним із ключових повнова­жень Верховної Ради України є прийняття законів (п. З ст. 85 Консти­туції України). Стаття 92 Конституції закріплює перелік найваж­ливіших питань, які визначаються або встановлюються виключно законами. Аналіз цих питань дає можливість визначити право прий­мати закони одним із найважливіших прав Верховної Ради України, яке характеризується своїм всеохоплюючим змістом та своєю універ­сальністю. По-перше, в законах має вираження суверенна воля Українського народу, по-друге, в законах відображений всезагальний суспільний інтерес (тобто політичні, економічні, соціальні та духовно-культурні інтереси громадян усіх національностей та соціальних груп).

316

Слід погодитися з тими авторами, які зазначають, що у процесі за­конодавчої діяльності повинні узгоджуватися, досягатися, формува­тися та формулюватися загальні інтереси та воля різноманітних спільнот, національностей, думок, поглядів, переконань більшості та меншості населення країни, повсякденної, практичної та раціональ­ної свідомості людей¹, процедура прийняття законів — це акт прий­няття Верховною Радою України нормативно-правового акта — зако­ну України більшістю народних депутатів, який містить результат волевиявлення Українського народу. Цей акт має дуже важливе зна­чення при реалізації народного представництва. Саме в процесі голо­сування законопроекту та його прийняття відбувається визнання та закріплення загальної волі народу України на законодавчому рівні. Таким чином, прийняття законів Верховною Радою України — це акт трансформації народної волі в загальнодержавну; акт відображення та регламентації потреб суспільного розвитку.

Виходячи з цього, право Верховної Ради України приймати закони можна трактувати як закріплену Конституцією України можливість парламенту висловлювати та затверджувати волю громадян України шляхом прийняття законодавчого акта парламенту України. Таким чином, воля народу набуває загальнообов'язкового характеру, що забезпечує її реалізацію.

Важливим аспектом при розгляді цього повноваження є те, що прийняття закону відбувається за умови позитивної реакції більшості членів Верховної Ради України при голосуванні. Це надає всезагаль­ності та об'єктивності рішенням, що приймаються Верховною Радою України та позитивно впливає на об'єктивність представництва наро­ду. Тобто народне волевиявлення через представників з будь-яких пи­тань є дійсним, якщо це волевиявлення більшості, а не окремих суспільних формувань. Відповідно до ст. 91 Конституції України Вер­ховна Рада України приймає закони більшістю народних депутатів від конституційного складу.

Законодавча функція Верховної Ради України реалізується у формі законодавчого процесу. Законодавчий процес — це процедура ухвалення закону, яка складається з певних стадій — самостійних, логічно завер­ шених етапів і організаційно-технічних дій.

Законодавчий процес як юридичне поняття слід відрізняти від за­конотворчості як загальносоціального явища. Законодавчий процес в

¹ КеримовД.А. Законотворчество // Право и образование. — 2001. — № 3. — С. 69-73.

317

Розділ 17

Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

 

Україні, як і будь-який юридичний процес, має два значення: по-пер­ ше, це порядок діяльності, спрямованої на створення законів України; по-друге, сама ця діяльність законодавчого органу — Верховної Ради України.

Законотворчість — ширше поняття, воно не вичерпується власне створенням законів, а охоплює і діяльність, пов'язану зі створенням закону, і оцінку його ефективності, і можливе подальше коригування (внесення змін, доповнень).

Формування юридичного мотиву про необхідність регулювання правовими нормами певної групи, роду або виду суспільних відносин у результаті аналізу фактичного стану політики, економіки, соціальної сфери — це стадія, скоріше, законотворчості, ніж законодавчого про­цесу. Органи, організації, особи, що займаються виявленням потреби в законодавчому врегулюванні, не завжди можуть бути учасниками правовідносин, які складають юридичний процес. Та й законодавчий процес проходить у формах, які суворо встановлені Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України, тоді як потреба в тій чи іншій законотворчості встановлюється у різні способи, використо­вувані в юридичній, політичній, соціологічній та інших науках.

Законодавчий процес (законодавча процедура) має низку стадій, які мають закріплення в Регламенті Верховної Ради України.

⇐ Предыдущая27282930313233343536Следующая ⇒

Поделиться: