Місцеве самоврядування в Україні. Становлення і розвиток держави загального добробуту

 

Становлення і розвиток держави загального добробуту, розширення комплексу послуг, які надаються громадянам, мало подвійний вплив на функціонування місцевого самоврядування сучасного світу. З од­ного боку, зросла роль місцевих органів у наданні послуг населенню, в реалізації урядової політики на місцях, що в свою чергу стимулюва­ло заінтересованість держави в ефективності місцевого управління. З іншого — посилилася централізація податкової системи, контроль центру за діяльністю місцевого управління. Стрімка активізація ролі держави в галузі місцевих фінансів призвела до трансформації тра­диційного балансу між державним контролем та місцевою авто­номією в економічній сфері, поставивши місцеві органи в залежне становище від центральних влад¹. Еволюція місцевого управління, таким чином, «значно посилила державну природу муніципальних інститутів, зростивши місцеві справи з загальнодержавними та поста­вивши виборні муніципальні установи у велику адміністративну та фінансову залежність від уряду і міністерств»².

Сучасна правова доктрина місцевого самоврядування здебільшого утверджує, що самоврядування поєднує в собі елементи державних та громадських засад. Поступово відбувається переоцінка традиційних цінностей місцевої автономії і муніципальних свобод, хоча й нині є прихильники громадівської школи місцевого самоврядування.

Здебільшого в теорії сучасної комунальної політики головний ак­цент зміщується з питань свободи та невтручання з боку центральних влад у бік таких цінностей, як раціональність, ефективність, еко­номія. Місцеве самоврядування розглядається вже не стільки як за­гальнодемократична мета, скільки засіб для розв'язання локальних проблем, реалізації інтересів територіальних громад, здійснення на місцях загальнодержавного політичного курсу.

Розглянуті теорії місцевого самоврядування мали суттєвий вплив на муніципальне будівництво нашої країни. Теорії як громадівського, так і державницького спрямування істотно вплинули на зміст відповідних положень Конституції України та законодавства про місцеве самоврядування. Політико-правові вчення про походження

¹ Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика. — М.,
1998. — С. 17.

² Барабашев Г. В. Муниципальньїе органьї современного государства (США, Велико­
британія). — М., 1971. — С. 13.

місцевого самоврядування, сформульовані протягом століть вітчиз­няною та зарубіжною науковою думкою, не втратили своєї актуаль­ності до нашого часу, а знання уявлень про природу місцевого самоврядування, взаємозв'язок держави та інститутів громадянсько­го суспільства, необхідне для успішного розв'язання проблем форму­вання місцевого самоврядування в сучасній Україні.

Варто зазначити, що, незважаючи на активізацію дослідження фе­номену локальної демократії, в сучасній вітчизняній юридичній науці не знаходимо ні оптимальних визначень, ні єдності підходів до з'ясу­вання правової природи, змісту та сутності місцевого самоврядуван­ня. Однак широта та багатогранність феномену місцевого самовряду­вання детермінує існування різних суджень, коли деякі вважають його зміцненням державності шляхом посилення місцевого самовря­дування, інші пов'язують самоврядування з ідеалами демократії, треті, навпаки, уявляють його як систему, що на практиці не працює. Іншими словами, багатовимірний характер місцевого самоврядуван­ня та супроводжуюча його полярність думок дають змогу будь-якій зацікавленій стороні знайти або привабливе, або відштовхуюче у то­му, що вона хотіла б побачити у цьому інституті сучасної політики та права.

Теоретичне осмислення місцевого самоврядування здійснюється за різними напрямами дослідницького пошуку. Так, як зазначалося, поширеними є погляди на місцеве самоврядування як принцип організації та здійснення влади на місцях, форму самоорганізації та самодіяльності громадян¹; складову організації управління суспільством²; гарантоване державою право та реальну здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення³; децентралізовану форму управління⁴; принцип організації та здійснення публічної влади та детерміноване цим прин­ципом право місцевого населення, громадян—мешканців відповідної

¹ Козлова Е. И„ Кутафин О. Е. Конституционное право России. — М., 1995. — С. 455,
456.

² Основи конституційного права / За ред. В. В. Копєйчикова. — К., 1998. — С. 186.

³Борденюк В. Конституція України та становлення галузі права місцевого самовряду­вання // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. — 1999. — Вип. 1. — С. 287.

⁴ Григорьев В. А. Становление местного самоуправления в Украине. — Одесса, 2000. — С. 5.

 

696

697

Розділ 26

⇐ Предыдущая9899100101102103104105106107Следующая ⇒

Поделиться: