Сесія ВРУ:поняття,види,терміни і порядок роботи.

Б26.Комітети ВРУ: порядок формування, повноваження, організація роботи, акти.

ЗУ «Про комітети ВРУ».

Стаття 1. Статус та завдання комітетів Верховної Ради України

1. Комітет Верховної Ради України (далі - комітет) - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій.

2. Комітет відповідальний перед Верховною Радою України і підзвітний їй.

3. Діяльність комітетів координує Голова Верховної Ради України згідно з Конституцією України та в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.

Стаття 2. Нормативно-правова основа діяльності комітетів

1. Організація, повноваження та порядок діяльності комітетів Верховної Ради України визначаються Конституцією України, цим Законом, Законом України " Про статус народного депутата України", іншими законами України, Регламентом Верховної Ради України та постановами Верховної Ради України.

Стаття 6. Персональний склад комітетів

1. Персональний склад комітетів формується Верховною Радою України нового скликання шляхом обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів.

2. Обрання народних депутатів України до складу комітетів здійснюється на основі пропозицій депутатських фракцій, внесених з дотриманням квот, визначених Регламентом Верховної Ради України. Якщо кількість членів депутатської фракції у Верховній Раді України дорівнює кількості комітетів або є більшою ніж кількість комітетів, депутатські фракції направляють не менш ніж по одному представнику до кожного комітету Верховної Ради України.

3. Персональний склад усіх комітетів Верховної Ради України нового скликання визначається одночасно шляхом прийняття відповідної постанови Верховної Ради України.

4. Голови комітетів, перші заступники, заступники та секретарі комітетів не можуть бути одночасно керівниками депутатських фракцій.

5. Голова комітету, його перший заступник та секретар комітету не можуть бути членами однієї фракції.

6. До складу комітетів не можуть бути обрані Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної Ради України.

Стаття 5. Кількість, склад та предмети відання комітетів

1. Верховна Рада України затверджує кількість комітетів, їх назви та предмети відання. Кількість комітетів, їх назви та предмети відання можуть бути змінені за рішенням Верховної Ради України нового скликання до вирішення питання про формування персонального складу комітетів.

2. Мінімальна та максимальна кількість осіб, які можуть входити до складу одного комітету, визначається постановою Верховної Ради України.

3. Рішення про внесення змін до складу комітетів Верховної Ради України приймається Верховною Радою України з урахуванням мінімальної та максимальної кількості осіб, які можуть входити до складу одного комітету, встановленої відповідно до частини другої цієї статті.

4. Верховна Рада України може утворити новий або ліквідувати раніше створений комітет, змінити назву комітету чи предмет його відання. При утворенні нового комітету одночасно приймається рішення про його предмет відання та персональний склад із одночасним внесенням змін до рішення Верховної Ради України про кількісний склад комітетів.

5. Порядок підготовки і розгляду Верховною Радою України питань про утворення, ліквідацію комітетів, зміну їх назв чи предметів відання, обрання, зміни їх керівництва та персонального складу визначається на основі Конституції України цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.

Розділ II
ФУНКЦІЇ КОМІТЕТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Стаття 11. Функції комітетів Верховної Ради України

1. Комітети Верховної Ради України здійснюють такі функції:

1) законопроектну;

2) організаційну;

3) контрольну.

Стаття 12. Законопроектна функція комітетів

1. Законопроектна функція комітетів полягає в:

1) розробці проектів законів, інших актів Верховної Ради України;

2) попередньому розгляді та підготовці висновків і пропозицій щодо законопроектів, внесених суб'єктами законодавчої ініціативи на розгляд Верховної Ради України;

3) доопрацюванні за дорученням Верховної Ради України окремих законопроектів за наслідками розгляду їх у першому та наступних читаннях (за винятком прийнятих Верховною Радою України актів у цілому);

4) попередньому розгляді та підготовці висновків і пропозицій щодо проектів загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, а також наданні згоди на обов'язковість чи денонсацію міжнародних договорів України;

5) узагальненні зауважень і пропозицій, що надійшли до законопроектів;

6) внесенні пропозицій щодо перспективного планування законопроектної роботи.

Стаття 13. Організаційна функція комітетів

1. Організаційна функція комітетів полягає в:

1) плануванні своєї роботи;

2) проведенні збору та аналізу інформації з питань, що належать до повноважень комітетів, організації слухань із цих питань, у тому числі на засіданнях Верховної Ради України;

3) попередньому обговоренні відповідно до предметів їх відання кандидатур посадових осіб, яких згідно з Конституцією України обирає, призначає, затверджує Верховна Рада України або надає згоду на їхнє призначення, підготовці до розгляду Верховною Радою України відповідних висновків щодо цих кандидатур;

4) підготовці питань на розгляд Верховної Ради України відповідно до предметів їх відання;

5) участі у формуванні порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України;

6) прийнятті рішень, наданні висновків, рекомендацій, роз'яснень;

7) розгляді звернень, що надійшли до комітету в установленому порядку;

8) участі відповідно до предметів їх відання в міжпарламентській діяльності, взаємодії з міжнародними організаціями;

9) підготовці письмових звітів про підсумки своєї діяльності;

10) забезпеченні висвітлення своєї діяльності в засобах масової інформації.

Стаття 14. Контрольна функція комітетів

1. Контрольна функція комітетів полягає в:

1) аналізі практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів, їх посадових осіб з питань, віднесених до предметів відання комітетів, підготовці та поданні відповідних висновків та рекомендацій на розгляд Верховної Ради України;

2) участі за дорученням Верховної Ради України у проведенні " Дня Уряду України";

3) контролі за виконанням Державного бюджету України в частині, що віднесена до предметів їх відання, для забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів у порядку, встановленому законом;

4) організації та підготовці за дорученням Верховної Ради України парламентських слухань;

5) організації та підготовці слухань у комітетах;

6) підготовці та поданні на розгляд Верховної Ради України запитів до Президента України від комітету відповідно до положень пункту 34 частини першої статті 85 Конституції України;

7) взаємодії з Рахунковою палатою;

8) взаємодії з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

9) направленні матеріалів для відповідного реагування в межах, установлених законом, органам Верховної Ради України, державним органам, їх посадовим особам;

{Положення пункту 10 статті 14 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду № 16-рп/2010 від 10.06.2010}

10) погодженні питань, проведенні консультацій щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників відповідних державних органів, створенні і ліквідації спеціальних державних органів, що віднесені до предметів відання комітетів, та здійсненні інших погоджень і консультацій у випадках, передбачених законом.

Конституція України не містить вичерпного переліку видів правових актів Верховної Ради України, обмежуючись у ст. 91 вказівкою, що такими є «закони, постанови та інші акти». У науковій літературі зазначений видовий перелік актів законодавчої влади доповнюють такими видами, як декларації, регламенти і нормативно-правові договори, а серед законів виділяють такі їх різновиди, як Конституція (Основний Закон), конституційні, звичайні, надзвичайні закони, а також кодекси.

Комітети Верховної Ради України після розгляду проектів законодавчих актів подають у довідці до них свої висновки і пропозиції щодо порядку розгляду законопроектів на засіданнях Верховної Ради України у першому читанні та списки осіб, яких потрібно запросити на розгляд відповідного законопроекту.
Секретаріати комітетів Верховної Ради України після погодження з Юридичним управлінням та Управлінням організаційної роботи з комітетами Секретаріату вносять пропозиції щодо тиражування підготовлених до розгляду в другому і третьому читаннях проектів законодавчих актів для народних депутатів України. Оригінали порівняльних таблиць та довідкових матеріалів після тиражування секретаріати комітетів Верховної Ради України передають до протокольного сектора Загального відділу Секретаріату у встановленому порядку.

 

 

ЗУ «Про ДРВ».

Стаття 1. Державний реєстр виборців

 

Державний реєстр виборців (далі - Реєстр) - автоматизована
інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання,
обробки даних, які містять передбачені цим Законом відомості, та
користування ними, створена для забезпечення державного обліку
громадян України, які мають право голосу відповідно до статті 70
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (далі - виборці).

 

Стаття 2. Основні завдання Реєстру

 

1. Основними завданнями Реєстру є:

 

1) ведення персоніфікованого обліку виборців;

 

2) складання списків виборців для проведення виборів
Президента України, народних депутатів України, депутатів
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад,
сільських, селищних, міських голів, всеукраїнських та місцевих
референдумів.

 

2. База даних Реєстру, будь-яка її частина, копія бази даних
або її частини, персональні дані виборців, що містяться у базі
даних Реєстру (далі - персональні дані Реєстру), можуть
використовуватися лише для цілей, передбачених статтею 26 цього
Закону.

Стаття 6. Ідентифікаційні персональні дані виборця

1. До ідентифікаційних персональних даних виборця, які
однозначно визначають його особу, належать:

1) прізвище;

2) власне ім'я (усі власні імена);

3) по батькові;

4) дата народження;

5) місце народження.

2. У разі відсутності у виборця по батькові відповідно до
звичаю національної меншини, до якої він належить, вноситься
службова відмітка про відсутність по батькові.

3. У разі відсутності документально підтверджених відомостей
про число та місяць народження виборця як число та місяць
народження зазначається 1 січня відповідного року.

4. Місце народження виборця, народженого в межах сучасної
території України, зазначається відповідно до сучасного
адміністративно-територіального устрою України. У разі якщо
населений пункт перестав існувати, зазначається його назва
відповідно до документа, що посвідчує особу та підтверджує
громадянство виборця. При цьому до Реєстру вносяться:

1) зазначення країни народження (Україна);

2) власна назва відповідного регіону України, зазначеного у
частині другій статті 133 Конституції України ( 254к/96-ВР );

3) власна назва району (міста обласного, республіканського в
Автономній Республіці Крим значення), до складу якого входить
населений пункт, в якому народився виборець;

4) категорія населеного пункту, в якому народився виборець,
та його власна назва.

5. Зазначення місця народження виборця, народженого за межами
сучасної території України, включає такі відомості, що вносяться
до Реєстру:

1) сучасна назва відповідної країни;

2) для федеративних держав - назва відповідного суб'єкта
федерації;

3) категорія населеного пункту, в якому народився виборець,
та його власна назва. Стаття 8. Виборча адреса виборця

1. Виборчою адресою виборця є адреса його житла або місця
перебування виборця чи інша адреса, що замінює адресу житла
виборця, яка є підставою для віднесення виборця до відповідної
виборчої дільниці.

2. Виборча адреса виборця визначається за зареєстрованим
місцем проживання та адресою житла виборця відповідно до Закону
України " Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання
в Україні" ( 1382-15 ).

3. Виборча адреса виборця, який не має зареєстрованого місця
проживання, визначається за погодженням із центром обліку, який
відповідно до закону веде облік бездомних осіб, або соціальною
службою, у складі якої утворено структурний підрозділ для ведення
обліку бездомних осіб, або органом ведення Реєстру за мотивованим
зверненням виборця.{ Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 563-VII ( 563-18 ) від 17.09.2013 }

4. Виборчою адресою військовослужбовця строкової служби є
адреса дислокації військової частини (формування).

5. Виборчою адресою виборця, який відбуває покарання у
вигляді арешту, позбавлення або обмеження волі, є адреса установи
виконання покарань.

6. Виборчою адресою виборця, який проживає чи перебуває за
межами України, є його поштова адреса в країні проживання
(перебування).

7. Виборча адреса виборця включає відомості, зазначені у
пунктах 1-9, 11 (для виборців, які проживають або перебувають в
Україні) або пунктах 1, 2, 10 (для виборців, які проживають або
перебувають за межами України) цієї частини:

1) країна проживання (перебування);

2) регіон України, зазначений у частині другій статті 133
Конституції України ( 254к/96-ВР ), або субнаціональна
адміністративно-територіальна одиниця (штат, провінція, земля
тощо) іноземної країни проживання чи перебування;

3) район або місто обласного (республіканського в Автономній
Республіці Крим) значення, до складу якого входить населений
пункт;

4) населений пункт (місто, селище, село);

5) вулиця (проспект, бульвар, площа, провулок, квартал, куток
тощо);

6) номер будинку;

7) номер корпусу (крило будинку, блок, секція тощо);

8) номер квартири (кімнати);

9) поштовий індекс;

10) поштова адреса виборця за правилами країни проживання
(перебування);

11) інші відомості, які визначають виборчу адресу.

Стаття 9. Службові персональні дані Реєстру

1. До службових персональних даних Реєстру належать:

1) дата набуття виборцем громадянства України;

2) дата припинення громадянства України (для осіб, включених
до Реєстру, громадянство України яких припинено);

3) дата визнання особи недієздатною (для осіб, включених до
Реєстру та визнаних судом недієздатними);

4) дата поновлення дієздатності особи (для осіб, включених до
Реєстру, дієздатність яких поновлена);

5) дата смерті виборця або дата оголошення його померлим (для
померлих осіб, включених до Реєстру);

6) дата скасування рішення суду про оголошення особи,
включеної до Реєстру, померлою;

7) службова відмітка про вибуття виборця із зареєстрованого
місця проживання (без внесення змін до його виборчої адреси) із
зазначенням номера і дати видання виборцю документа, що засвідчує
таку зміну;

8) службова відмітка про проходження виборцем строкової
військової служби;

9) посилання на документи (із зазначенням їх реквізитів), які
є у розпорядженні органу ведення Реєстру та стали підставою для
внесення запису або персональних даних до бази даних Реєстру,
зміни (уточнення) цих персональних даних або знищення запису.

2. Дата набуття виборцем громадянства України визначається
відповідно до статті 3 Закону України " Про громадянство України"
( 2235-14 ). Стаття 14. Органи Державного реєстру виборців

1. До органів Державного реєстру виборців (далі - органи
Реєстру) належать:

1) розпорядник Державного реєстру виборців (далі -
розпорядник Реєстру);

  2) органи ведення Державного реєстру виборців (далі - органи
ведення Реєстру);

3) регіональні органи адміністрування Державного реєстру
виборців (далі - регіональні органи адміністрування Реєстру).

2. Розпорядником Реєстру є Центральна виборча комісія.
Розпорядник Реєстру:

1) забезпечує та контролює дотримання вимог цього Закону у
процесі створення та ведення Реєстру;

2) забезпечує організаційне і технологічне функціонування
Реєстру;

3) забезпечує закупівлю товарів, робіт та послуг для
функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстру; { Частину другу статті 14 доповнено новим пунктом згідно із
Законом N 4108-VI ( 4108-17 ) від 09.12.2011 }

4) має доступ у режимі читання до всієї бази даних Реєстру;

5) забезпечує контроль за цілісністю бази даних Реєстру,
повнотою і коректністю персональних даних Реєстру та ініціює
проведення органами ведення Реєстру перевірки виявлених
некоректних відомостей Реєстру;

6) надає органам ведення Реєстру право доступу до бази даних
Реєстру та встановлює порядок такого доступу відповідно до цього
Закону;

7) здійснює ведення системних класифікаторів;

8) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

3. Рішення розпорядника Реєстру, прийняте в межах його
повноважень, є обов'язковим для виконання органами виконавчої
влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і
службовими особами, політичними партіями, підприємствами,
закладами, установами, організаціями усіх форм власності.

4. Розпорядник Реєстру не уповноважений вносити записи до
Реєстру, зміни до персональних даних Реєстру та знищувати записи
Реєстру.

5. Органом ведення Реєстру є:

1) у районі, районі в місті Києві, місті Севастополі -
відповідний структурний підрозділ апарату районної, районної у
місті державної адміністрації;

2) у місті обласного (республіканського в Автономній
Республіці Крим) значення без районного поділу - відповідний
виконавчий орган міської ради;

3) у районі в місті обласного значення з районним поділом -
відповідний виконавчий орган районної у місті ради або відповідний
структурний підрозділ створеного у районі виконавчого органу
міської ради.

6. Повноваження органу ведення Реєстру поширюються на
територію відповідного району, міста, району в місті та сіл,
селищ, міст, що входять до його складу.

7. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру в
порядку, встановленому цим Законом та розпорядником Реєстру.

8. Органи ведення Реєстру мають власну печатку та бланк,
зразки яких затверджуються розпорядником Реєстру.

9. Регіональним органом адміністрування Реєстру є:

1) в Автономній Республіці Крим - відповідний структурний
підрозділ апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

2) в області, місті Києві, місті Севастополі - відповідний
структурний підрозділ апарату обласної, міської державної
адміністрації.

10. Повноваження регіонального органу адміністрування Реєстру
поширюються відповідно на територію Автономної Республіки Крим,
області, міста Києва, міста Севастополя та сіл, селищ, міст, що
входять до його складу.

11. Регіональні органи адміністрування Реєстру здійснюють
організаційну підтримку, забезпечують взаємодію місцевих органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, закладів,
установ та організацій стосовно створення та ведення Реєстру,
контролюють виконання рішень розпорядника Реєстру. Регіональний
орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних
відомостей Реєстру.

12. Функції органу ведення Реєстру та регіонального органу
адміністрування Реєстру стосовно виборців, які проживають або
перебувають за межами України, здійснює відповідний структурний
підрозділ Міністерства закордонних справ України. Б29.Рахункова палата ВРУ. (полностью ЗУ «Про рахункову палату») Б30.Правовий статус нардепа. Гарантії депутатської діяльності. (ЗУ «Про статус народного депутата»). Стаття 1. Народний депутат України

1. Народний депутат України (далі - народний депутат) є
обраний відповідно до Закону України " Про вибори народних
депутатів України" ( 1665-15 ) представник Українського народу у
Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку
депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законами України.

2. Народний депутат здійснює свої повноваження на постійній
основі.

3. При виконанні своїх повноважень народний депутат керується
Конституцією України, законами України та загальновизнаними
нормами моралі.

4. Держава гарантує народному депутату забезпечення
необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень.

5. Звання народного депутата із зазначенням порядкового
номера скликання Верховної Ради України зберігається за ним
довічно, за винятком дострокового припинення повноважень народного
депутата відповідно до пунктів 1-4, 6 статті 4 цього Закону. Стаття 2. Строк повноважень народного депутата України

1. Повноваження народного депутата починаються після
складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою
України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її
текстом.

Народний депутат не може брати участі у засіданнях Верховної
Ради України та її органів, а також здійснювати інші депутатські
повноваження до того часу, поки він не скріпить присягу особистим
підписом під її текстом. Відмова скласти та підписати присягу має
наслідком втрату депутатського мандата.

2. Повноваження народного депутата припиняються з моменту
відкриття першого засідання Верховної Ради України нового
скликання.

Стаття 3. Несумісність депутатського мандата з іншими
          видами діяльності

1. Народний депутат не має права:

1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником
центрального органу виконавчої влади;

2) мати інший представницький мандат чи одночасно бути на
державній службі;

3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови;

4) займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною
роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності,
а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків
народного депутата час;

5) залучатись як експерт органами у кримінальному
провадженні, а також займатися адвокатською діяльністю; { Пункт 5 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013 }

6) входити до складу керівництва, правління чи ради
підприємства, установи, організації, що має на меті одержання
прибутку.

2. Народний депутат зобов'язаний додержуватись інших вимог та
обмежень, які встановлюються законом.

3. Народний депутат, призначений (обраний) на посаду, що є
несумісною з депутатським мандатом, і повноваження якого не
припинено в установленому законом порядку, допускається до
виконання обов'язків за такою посадою не раніше дня подання ним до
Верховної Ради України заяви про складення повноважень народного
депутата України. ( Статтю 3 доповнено частиною третьою згідно із
Законом N 2784-IV ( 2784-15 ) від 08.07.2005 )

Стаття 4. Дострокове припинення повноважень народного
          депутата України

Повноваження народного депутата припиняються достроково у
разі:

1) особистої письмової заяви про складення депутатських
повноважень;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення його  громадянства або виїзду на постійне
проживання за межі України;

5) смерті;

6) порушення вимог частини першої статті 3 цього Закону.

Стаття 5. Порядок дострокового припинення повноважень
          народного депутата України

1. Рішення про дострокове припинення повноважень народного
депутата відповідно до пунктів 1-5 статті 4 цього Закону
приймається у десятиденний строк за поданням комітету, до
компетенції якого входять питання депутатської етики, більшістю
від конституційного складу Верховної Ради України.

2. У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського
мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата
припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

Комітет, до компетенції якого входять питання депутатської
етики, розглядає відповідні матеріали і подає висновок Голові
Верховної Ради України, який у десятиденний строк звертається до
суду або повертає матеріали комітету з обгрунтуванням відмови у
зверненні до суду. За дорученням Голови Верховної Ради України до
суду з питання дострокового припинення повноважень народного
депутата також може звернутися Перший заступник чи заступник
Голови Верховної Ради України. { Абзац другий частини другої
статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1
розділу XII " Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від
07.07.2010 }

Комітет, до компетенції якого входять питання депутатської
етики, у разі повернення Головою Верховної Ради України матеріалів
з обгрунтуванням відмови у зверненні до суду розглядає їх і у
випадку незгоди з ними вносить пропозицію про розгляд цього
питання на засіданні Верховної Ради України.

За рішенням Верховної Ради України Голова Верховної Ради
України зобов'язаний звернутися до суду для вирішення питання про
дострокове припинення повноважень такого народного депутата.
Верховна Рада України своїм рішенням також може зобов'язати
звернутися до суду з питання про дострокове припинення повноважень
народного депутата Першого заступника чи заступника Голови
Верховної Ради України. { Абзац четвертий частини другої статті 5
із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від
07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII
" Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 }

3. У разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради
України відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )
повноваження народних депутатів припиняються з моменту відкриття
першого засідання Верховної Ради України нового скликання.
 

Стаття 6. Діяльність народного депутата України у Верховній
          Раді України

Народний депутат у порядку, встановленому законом:

1) бере участь у засіданнях Верховної Ради України;

2) бере участь у роботі депутатських фракцій (груп);

3) бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних
комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою
України;

4) виконує доручення Верховної Ради України та її органів;

5) бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами
Верховної Ради України;

6) бере участь у парламентських слуханнях;

7) звертається із депутатським запитом або депутатським
зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України,
Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників
підприємств, установ та організацій, розташованих на території
України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у
порядку, передбаченому цим Законом і законом про регламент
Верховної Ради України ( 1861-17, 547-17 ). Чинне законодавство України не тільки надає народним депутатам широкі повноваження, але й встановлює систему гарантій депутатської діяльності. В Законі про статус народного депутата України зазначається, що “Держава гарантує депутату необхідні умови для ефективного здійснення ним депутатських повноважень. Верховна Рада України та державні органи, підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності і підпорядкування, забезпечують умови для виконання депутатом його повноважень, а об’єднання громадян та їх органи сприяють йому в цьому” (ст. 26 Закону).
“Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканість”. Це означає, що народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Така норма Конституції України.
Гарантією ефективного здійснення повноважень народним депутатом є можливість одержання ним необхідних інформаційних матеріалів, консультацій спеціалістів, використання засобів масової інформації та технічних засобів. Б31.Уповнов з прав людини: поняття, порядок призначення, повноваження, розгляд звернень, акти реагування. (закон про упл) Стаття 1. Парламентський контроль за додержанням
              конституційних прав і свобод людини і
              громадянина

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і
свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території
України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі -
Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією
України ( 254к/96-ВР ), законами України, чинними міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України. Стаття 4. Правовий статус Уповноваженого

Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається
Конституцією України, цим Законом, Законом України " Про державну
службу" ( 3723-12 ), іншими законами України.{ Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5207-VI ( 5207-17 ) від 06.09.2012 }

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших
державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого
доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод
людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду
компетенції державних органів, які забезпечують захист і
поновлення порушених прав і свобод.

Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи
обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради
України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або
надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.

Уповноважений має печатку із зображенням малого Державного
Герба України та своїм найменуванням.

Місцезнаходженням Уповноваженого є столиця України - місто
Київ. Стаття 5. Вимоги до кандидата на посаду Уповноваженого та
           призначення на посаду Уповноваженого

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади
Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання
бюлетенів.

Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який
на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має
високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та
протягом останніх п’яти років проживає в Україні.

Стосовно осіб, які претендують на зайняття посади
Уповноваженого, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна
перевірка в порядку, встановленому Законом України " Про засади
запобігання і протидії корупції" ( 3206-17 ).

Особи, які претендують на зайняття посади Уповноваженого, до
призначення на відповідну посаду подають до органу, який здійснює
призначення, декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання
фінансового характеру за формою і в порядку, що встановлені
Законом України " Про засади запобігання і протидії корупції".

Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має не
погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім
реабілітованої, або на яку протягом останнього року накладалося
адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

Уповноважений призначається строком на п’ять років, який
починається з дня складення ним присяги на пленарному засіданні
Верховної Ради України.

На Уповноваженого поширюються вимоги та обмеження,
встановлені Законом України " Про засади запобігання і протидії
корупції" (3206-17 ).{ Стаття 5 в редакції Закону N 4711-VI ( 4711-17 ) від
17.05.2012 }

Стаття 6. Порядок висування кандидатури на посаду
             Уповноваженого

Пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду  Уповноваженого
вносять Голова Верховної Ради України або не менше однієї
четвертої народних депутатів України від конституційного складу
Верховної Ради України. Відповідний комітет Верховної Ради
України за результатами спеціальної перевірки, передбаченої
статтею 5 цього Закону, подає Верховній Раді України свої висновки
щодо кожної кандидатури на посаду Уповноваженого, відповідності її
вимогам, передбаченим цим Законом, та про відсутність причин, які
б перешкоджали зайняттю нею цієї посади.{ Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 }

Висування кандидатури для призначення на   посаду
Уповноваженого здійснюється у двадцятиденний строк з наступного
дня після: 1) набрання чинності цим Законом; 2) закінчення строку, на який було призначено Уповноваженого,
або припинення його повноважень чи звільнення; 3) оголошення результатів голосування, якщо Уповноваженого не
було призначено.Голосування проводиться під час пленарних засідань Верховної
Ради України бюлетенями для таємного голосування, але не раніш як
через десять днів і не пізніше ніж через двадцять днів після
закінчення строку для висування кандидатів для участі у виборах.Призначеним вважається той кандидат, за якого проголосувала
більшість народних депутатів України від конституційного складу
Верховної Ради України, про що приймається постанова.Якщо на посаду Уповноваженого було висунуто більше ніж два
кандидати і жодного з них не було призначено, Верховна Рада
України проводить повторне голосування по двох кандидатах, які
отримали найбільшу кількість голосів.Повторне голосування з призначення Уповноваженого проводиться
в порядку, визначеному цією статтею.У разі якщо жоден із кандидатів на посаду Уповноваженого не
набрав необхідної кількості голосів, знову проводиться висування
кандидатур для призначення на посаду Уповноваженого. Стаття 13. Права Уповноваженого

Уповноважений має право: 1) невідкладного прийому Президентом України, Головою
Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, головами
Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих
спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України,
керівниками інших державних органів, органів місцевого
самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ,
організацій незалежно від форми власності,  їх посадовими та
службовими особами; 2) бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України,
Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України,
Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України,
колегії прокуратури України та інших колегіальних органів; 3) звертатися до Конституційного Суду України з поданням: про відповідність Конституції України ( 254к/96-ВР ) законів
України та інших правових актів Верховної Ради України, актів
Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових
актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються
прав і свобод людини і громадянина; про офіційне тлумачення Конституції України та законів
України; 3-1) вносити в установленому порядку пропозиції щодо
вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав і свобод
людини і громадянина; { Статтю 13 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом N 5409-VI
( 5409-17 ) від 02.10.2012 }4) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи
місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації
незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях; 5) на ознайомлення з документами, у тому числі тими, що
містять інформацію з обмеженим доступом, та отримання їх копій в
органах державної влади, органах місцевого самоврядування,
об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях
незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи
справи, які знаходяться в судах.Доступ до інформації з обмеженим доступом здійснюється в
порядку, встановленому законом; { Пункт 5 статті 13 в редакції Закону N 5409-VI ( 5409-17 ) від
02.10.2012 }6) вимагати від посадових і службових осіб органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню
перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм
підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для
участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних
висновків; 7) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України,
іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або
письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі; 8) відвідувати без попереднього повідомлення про час і мету
відвідування такі місця: місця, в яких особи примусово тримаються за судовим рішенням
або рішенням адміністративного органу відповідно до закону, в тому
числі ізолятори тимчасового тримання, кімнати для затриманих та
доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, пункти
тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які
незаконно перебувають в Україні, кімнати для перебування тимчасово
затриманих військовослужбовців, слідчі ізолятори, арештні доми,
кримінально-виконавчі установи, приймальники-розподільники для
дітей, загальноосвітні школи та професійні училища соціальної
реабілітації, центри медико-соціальної реабілітації дітей,
спеціальні виховні установи, військові частини, гауптвахти,
дисциплінарні батальйони, спеціальні приймальники для тримання
осіб, підданих адміністративному арешту, міські, районні
управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення,
пункти органів внутрішніх справ, спеціалізовані автомобілі (у тому
числі спеціалізовані автомобілі з конвоєм), приміщення (кімнати)
для тримання підсудних (засуджених) у судах, заклади примусового
лікування; психіатричні заклади; пункти тимчасового розміщення біженців; приміщення для транзитних пасажирів у пунктах пропуску через
державний кордон; будинки дитини, дитячі будинки-інтернати, притулки для дітей,
дитячі будинки, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і
дітей, позбавлених батьківського піклування, центри соціальної
реабілітації дітей-інвалідів, центри соціально-психологічної
реабілітації дітей; психоневрологічні інтернати; геріатричні пансіонати, будинки-інтернати для громадян
похилого віку та інвалідів; пансіонати для ветеранів війни і праці; соціально-реабілітаційні центри.Наведений перелік не є вичерпним; { Пункт 8 статті 13 в редакції Закону N 5409-VI ( 5409-17 ) від
02.10.2012 }8-1) опитувати осіб, які перебувають у місцях, зазначених у
пункті 8 цієї статті, та отримувати інформацію стосовно поводження
з цими особами і умов їх тримання; { Статтю 13 доповнено пунктом 8-1 згідно із Законом N 5409-VI
( 5409-17 ) від 02.10.2012 }9) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому
числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта
права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим; 10) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод
людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних
причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або
через свого представника брати участь у судовому процесі у
випадках та порядку, встановлених законом; 11) направляти у відповідні органи акти реагування
Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і
громадянина для вжиття цими органами заходів; 12) перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод
людини і громадянина відповідними державними органами, в тому
числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, вносити
в установленому порядку пропозиції щодо поліпшення діяльності
таких органів у цій сфері; { Пункт 12 статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5409-VI ( 5409-17 ) від 02.10.2012 }13) здійснювати контроль за забезпеченням рівних прав та
можливостей жінок і чоловіків. { Статтю 13 доповнено пунктом 13
згідно із Законом N 274-VI ( 274-17 ) від 15.04.2008 }Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень
Конституції України, законів України, міжнародних договорів
України стосовно прав і свобод людини і громадянина є
конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до
органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно
від форми власності та їх посадових і службових осіб.Конституційне подання Уповноваженого - акт реагування до
Конституційного Суду України щодо вирішення питання про
відповідність Конституції України (конституційності) закону
України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта
Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта
Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції
України та законів України.Подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до
органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно
від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття
відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених
порушень прав і свобод людини і громадянина. Б32.Поняття, сутність, система викон влади в укр..

Виконавча влада — влада, що має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї краї­ни є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцією і законо­давством. Частіше за все уряд має офіційну назву — Ради або Кабінети міністрів. У Швейцарії, наприклад, — це Федеративна Рада, в Італії — Рада Міністрів, у Японії — Кабінет. Очолює уряд його глава. Як правило, це прем'єр-міністр (наприклад, у Франції). Або — голова Ради Міністрів (Італія), канцлер (ФРН), державний міністр (Норвегія).

Суб'єктами виконавчої влади в Україні, які здійснюють перелічені функції, є: органи загальної компетенції — вищі органи у системі органів виконавчої влади; органи спеціаль­ної компетенції — центральні органи державної виконавчої влади; місцеві органи державної виконавчої влади. У своїй сукупності суб'єкти виконавчої влади утворюють єдину сис­тему органів.

Виконавчій владі та системі її органів присвячено роз­діл VI Конституції " Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади".

Єдність системи органів виконавчої влади обумовлена: єдністю всієї державної влади, яка випливає з державної ці­лісності України; розмежуванням компетенції органів вико­навчої влади; їх спільною діяльністю. У межах цієї системи визначається порядок формування окремих її елементів.

Очолює систему Кабінет Міністрів України — вищий ор­ган виконавчої влади.

Середньою ланкою цієї системи є міністерства, державні комітети та центральні органи державної виконавчої влади, зі спеціальним статусом, підпорядковані Кабінету Міністрів України.

Органами виконавчої влади України місцевого або тери­торіального рівня є, по-перше, органи виконавчої влади загальної компетенції, місцеві державні адміністрації в об­ластях і районах, які підзвітні і підконтрольні органам ви­конавчої влади вищого рівня. По-друге, до цього рівня належать також органи спеціальної (галузевої та функці­ональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і відповідним місцевим органам виконавчої влади.

Компетенція органів виконавчої влади визначається ок­ремо для кожної ланки системи органів виконавчої влади.

Згідно з ч. 12 ст. 92 Конституції України виключно зако­нами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади.

Загальні основи компетенції та функції Кабінету Мініст­рів України визначені у ст. 116 Конституції України, а в пов­ному обсязі — в Законі України " Про Кабінет Міністрів Ук­раїни".

Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади сформульовані у відповідних Положеннях про ці органи.

Компетенція місцевих державних адміністрацій визначе­на у ст. 119 Конституції України та Законі України " Про міс­цеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р.

У межах своєї компетенції вищі органи виконавчої влади організують реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики Української держави; здійснюють керівництво і регулюють соціально-економічну сферу; забезпечують єдність системи виконавчої влади; спрямовують і контролюють діяльність підлеглих органів виконавчої влади; здійснюють управління власністю незалежно від її форм; розробляють і реалізують загальнодержавні програми.

 

Сесія ВРУ: поняття, види, терміни і порядок роботи.

Стаття 82. Верховна Рада України працює сесійно.

Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу.

Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів.

Перше засідання Верховної Ради України відкриває найстарший за віком народний депутат України.

Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та законом про регламент Верховної Ради України.

{Офіційне тлумачення положень статті 82 див. в Рішенні Конституційного Суду № 17-рп/2002 від 17.10.2002}

{Стаття 82 в редакції, що діяла до внесення змін Законом № 2222-IV від 08.12.2004. Див. Рішення Конституційного Суду № 20-рп/2010 від 30.09.2010}

Стаття 83. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.

Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України або на вимогу Президента України.

У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання.

У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

 

Відповідно до ст. 82 Верховна Рада України працює се-сійно. Сесія складається з пленарних засідань, засідань комі-
-329-
тетів, тимчасових слідчих і спеціальних комісій Верховної
Ради.
Проте, якщо проаналізувати зміст роботи сесії, то вона включає три складові: пленарні засідання, засідання комітетів і комісій Верховної Ради та робота депутатів у виборчому окрузі та за його межами.
• Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу.
Вона збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів.
Порядок роботи Верховної Ради встановлюється Конституцією та Законом України " Про Регламент Верховної Ради
України".

Сесія Верховної Ради України - це передбачений Конституцією {Регламентом Верховної Ради України загальний, основний, постійний, колегіальний спосіб організації роботи парламенту України з метою здійснення ним своїх функцій і повноважень протягом півріччя або іншого встановленого ним (парламентом) часу.

Пленарні засідання Верховної Ради України - це передбачені Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України загальні, основні, колегіальні способи організації роботи парламенту протягом дня або тижня.

Відповідно до Конституції (ст. 82) і Закону України " Про внесення змін і доповнень до Конституції України" Верховна Рада працює сесійно. Сесії Верховної Ради України поділяються на чергові й позачергові. Чергові сесії Верховної Ради починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня. У зв'язку з конституційною визначеністю щодо часу свого початку чергові сесії не скликаються.

Позачергові сесії Верховної Ради із зазначенням порядку денного скликаються Головою Верховної Ради на вимогу не менш як третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. У разі оголошення Указу Президента про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання (ст. 83 Конституції).

У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради під час воєнного надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання сесії Верховної Ради, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

Порядок роботи Верхової Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верхової Ради України. Відповідно до Закону України " Про внесення змін до Конституції України" у Верховній Раді за результатами виборів І на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Порядок денний чергової сесії Верховної Ради затверджується на кожній черговій сесії. Цей документ включає, як правило, два розділи: перший - питання, які повністю підготовлені для включення до розділу пленарних засідань; другий - питання, підготовку і доопрацювання яких Верховна Рада доручає здійснити комітетам, тимчасовим комісіям чи відповідним органам або особам.

Рішення про зміну чи включення питань із затвердженого в цілому порядку денного сесії приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від Конституційного складу Верховної Ради. У разі, коли із зазначеного питання є пропозиції погоджувальної ради депутатських фракцій, груп, рішення щодо неї приймається без обговорення більшістю голосів депутатів від конституційного складу.

Засідання Верховної Ради поділяються на пленарні, тобто загальні засідання; засідання її органів (комітетів) тощо.

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: